Розділ 1. Сутність, соціально-історичні, світоглядні передумови іспанської інквізиції

Протягом усієї історії світобудови, і особливо у середньовіччя, людство гальмувало розвиток свого ж власного прогресу, аби дати йому волі народів і прикриваючись релігією і моральними людськими принципами. У історії чимало прикладів подібного гальмування. Однією з таких прикладів є час, на якому й хочу загострити свою увагу, який відрізняється своєю жорстокістю, сліпотою і непотрібністю, що стався у ті століття, коли цю ситуацію можна було визначити цивілізованішим шляхом. Цим прикладом є час, звязаний подіями Європейської інквізиції і його найжорстокішим прикладом Іспанської інквізиції.

Ця тема підсвідомо спричиняє почуття особливого, своїми методами і способами, еталона несправедливості й порочність світського складу суспільства та її підоснови, низів.

Усю територію Іспанії у XIIIст. за вказівкою глави іспанського ордена домініканців поділили на 2 провінції - Арагон (Валенсія, Каталонія, Івіса та інших) і Іспанська провінція (Кастилія і Португалія). Одне з перших правил, що вийшло з під пера іспанських інквізиторів було визначити епітимії для того хто покаявся. Помісний собор Таррагони вирішив, що розкаяний мав щонеділі стояти біля входу до храму у спеціальному одязі – санбенито, протягом 10 років. Санбенито представляло з себе спеціальне вбрання, воно було реалізоване у вигляді плаща і на неї нашивались попереду та ззаду по хресту, щоб люди що проходили повз бачили колишнього єретика.

Після Альбігойских війн, єретичні вчення отримали велике поширення в об'єднаній державі Арагоні і Канталонії,оскільки багато альбігойців шукали там порятунку. Відтак у 1232 р. місцева церква організує в Арагоні інквізицію.[1, c.25]

Перші смертні вироки були у 1301 р. в Канталонії. І протягом наступних 50 років відбулося кілька десятків процесів.Близько 1356 року інквізитором Арагону папа назначив Ніколау Емерика, служачого більше тридцяти років.Емерик наполягав на необмежених прерогативах і невідємних привілегіях святого трибуналу і признавав за єритиком тільки одне право вибору між підкоренням і багаттям.[3, c.259] Він був зразком несправедливості.

Католицька церква проповідувала сліпу віру, не виходячи з раціоналізму про силу розумних доказів. Це була головна стаття судових справ інквізиції. Але часом подібні ідеї, й виправдовувалися, так, наприклад через знамениту «справу Льюля» в 1395р. Еймерика усунули папою від керівництва інквізиції. Після цього інквізиція пережила «період летаргії» і за 80 років було проведено близько десяти процесів.

Головним об'єктом гніву Іспанкої інквізиції під час її існування була «іудейська єресь». Річ у тім, що коли 711 р. араби завоювали більшу частину Іберійського півострова, утворилися дві групи держав: іспано-християнські і арабо-мусульманські. Після цього до 1492 р. йшов процес відвоювання іспанських земель. Упродовж цього терміну араби і християни придбали дуже тісний контакт, частково завдяки євреям.

У гонитві за єрессю, християни зрозуміли, що маври та євреї користуються благами християнської цивілізації. Ускладнювати відносини з маврами було небезпечно через те, що Гранада була достатньо сильною державою і ще залишалася під арабським впливом.

Євреї у середині XII ст. через навали прихильників релігії Аллаха змушені були переселитися до Іспанії та Південної Франції. Переслідування євреїв у Європі почалося безпосередньо з початком Хрестових походів, покликаних звільнити «Труну Господню» і «Святу землю» Палестини. У 1096 р. прокотилася хвиля єврейських погромів. У Франції євреї були зобов'язані носити на одязі особливий знак.[1, c.26]

Розділ 2. Основні напрями діяльності іспанської інквізиції