Ісламський фундаменталізм

Основна стаття: Салафія

В даний час, в умовах постколоніалізму , в ісламі спостерігається «ісламський фундаменталізм» - течія, декларує необхідність повернення мусульман до суворого додержання вимог Корану та інших священних в даній релігії книг, а також « звільнення мусульманських земель від колонізаторів » ^{[15] [16] [17] [18]} .

Джон Еспозіто в своїй книзі «Ісламська загроза: міф чи реальність?» відзначає ^[19] :

... Вдихнути життя в мусульманські правлячі установи і в суспільство можна лише одним способом: знову затвердити ісламський закон, зробити його основою держави і суспільства, які повинні керуватися ісламом і спиратися на соціальну справедливість ... Сучасне національне держава зазнала катастрофу ... Слабкість і підлегле становище мусульманських держав - це наслідок безбожництва мусульман, які ухилилися від шляху, накресленого Богом, і вважали за краще йому світські, матеріалістичні ідеології та цінності Заходу або Сходу - капіталізм чи марксизм

Теорія і практика ісламського фундаменталізму відрізняється різноманітністю, даний рух характерно, як для сунітського, так і для шиїтського напряму ісламу. В окремих державах фундаменталістам вдалося домогтися прийняття своєї ідеології як панівної, зокрема, в Ісламській Республіці Іран ^[20] . У ряді інших фундаменталістські рухи діють в якості опозиції існуючим світським або традиційним державним інститутам, як метод боротьби з якими окремими угрупованнями фундаменталістів використовуються методитероризму .

Ідеї ​​ісламського фундаменталізму лежать в основі політичного ісламу ( ісламізму ).

Ісламський фундаменталізм

Ісламський фундаменталізм характеризується поверненням до первинної «чистоти» ісламу, очищенням від нашарувань, що увібрав у себе іслам протягом історії (саме це відрізняє фундаменталістів від традиціоналістів, адже останні притримуються захисту багатьох більш пізніх звичаїв) і проголошує відновлення конкретних соціальних і політичних інститутів і норм, що мали місце за часів пророка Мухаммада і перших чотирьох пророків.

Ісламський фундаменталізм є однією з течій, наряду з ісламським традиціоналізмом і ісламським модернізмом.

За твердженням французького ученого Ф. Бюрга, ісламський фундаменталізм направлений на відновлення саме державних і соціальних інститутів, тоді як традиціоналізм, тяжіє до відновлення моралізаторського духу тих часів. Також різняться вони і в часових ідеалах, адже, якщо фундаменталізм вбачає свій ідеал в часах Мухаммеда і перших пророків, то традиціоналізм – в часах, коли до ісламу включались ті чи інші етноконфесійні громади зі своїми локальними етичними нормами.

З точки зору американського вченого Ю. Хувейрі «фундаменталізм неприязно налаштований як до традиціоналізму, так і до офіційних релігійних інститутів». Крім цього, багато дослідників акцентують і на конфліктному характері фундаменталізму. Отже порівняно з більш лояльним традиціоналізмом, фундаменталізм є більш реакційним і революційноналаштованим.

Російський ісламознавець З.І. Льовін стверджує, що традиціоналізм в ісламі є «салафітським модернізмом», а фундаменталізм – «охоронним салафізмом».

У свою чергу, російський вчений К.І. Поляков, розуміє «ісламський фундаменталізм» як модель ісламських суспільних відносин, наряду з традиціоналістською імодерністською, але фундаменталізм є своєрідним відгалуженням від традиціоналістської гілки і не має власної, незалежної від традиціоналізму ідейної основи. Таке відгалуження, за твердженням Полякова, відбувається в часи, коли наступає чергова революційна чи перебудовна фаза в історії і виникає необхідність радикального повернення до ідейних основ. Таким чином, фундаменталізм розглядається саме як радикалізація традиціоналізму. Причиною очищення є прагнення подальшого успішного розвитку, що не може відбуватися з тягарем неправильних нашарувань, які накладаються під час історичного процесу. Головним лозунгом такого ісламського фундаменталізму є «назад – в майбутнє».

Іншим прихильником розуміння ісламського фундаменталізму як радикальної версії традиціоналізму є А.Ю. Умнов, який уважає фундаменталізм нетрадиційною версією традиціоналізму. Умнов також виділяє лише дві основні течії в ісламі – традиціоналізм і модернізм. Але підкреслюючи зовнішню схожість традиціоналізму і фундаменталізму, вбачає в них серйозні внутрішні розбіжності. Зокрема, як ісламський традиціоналізм, так і ісламський фундаменталізм прагнуть відродити і зберегти традиційні ісламські етичні норми, поведінку, звичаї і, навіть, покарання. І перші, і другі можуть застосовувати екстремістські методи для досягнення своїх цілей. Проте, традиціоналізм прагне до традиційного збереження стосунків, а фундаменталізм наполягає на радикальній перебудові, й іноді революційним шляхом. Окрім цього, традиціоналісти не вбачають необхідності відродження і збереження традицій поза своєю локальною територією, а фундаменталісти наполягають на необхідності виходу за межі своєї держави і відродження першопочаткових ісламських цінностей ледь не на всій планеті.

Причини сьогоднішньої популярності цієї течії багато в чому збігаються з причинами виникненя і популярності ісламського радикалізму, зокрема, Джон Еспозіто у своїй праці «Ісламська загроза: міф чи реальність», говорить, що «...вдихнути життя в мусульманські правлячі установи та в суспільство, можна лише одним способом: знову затвердити ісламський закон, зробити його основою держави і суспільства, які повинні керуватися ісламом і спиратися на соціальну справедливість... Слабкість і підлегле становище мусульманських держав – це наслідок безбожництва мусульман, які ухилилися від шляху, накресленого Богом, і вважали за краще йому світські, матеріалістичні ідеології тацінності Заходу або Сходу – капіталізм чи марксизм…», а отже треба повертатися до тих норм та цінностей, а також, в першу чергу соціальних інститутів, що були в перші десятиріччя існування ісламу.

Ідеї ісламського фундаменталізму лежать в основі ісламського радикалізму та ісламізму.

Захарченко А.М. Проблема поширення ісламського фундаменталізму, екстремізму та тероризму: можливі наслідки для України // Вісник Одеського державного економічного університету. – 2008. - №1. – с. 115-127.

УДК 323.28:297.1:327(477)

А.М. ЗАХАРЧЕНКО

кандидат політичних наук,

старший науковий

співробітник Одеського філіалу

Національного інституту стратегічних досліджень

ПРОБЛЕМА ПОШИРЕННЯ ІСЛАМСЬКОГО ФУНДАМЕНТАЛІЗМУ, ЕКСТРЕМІЗМУ ТА ТЕРОРИЗМУ: МОЖЛИВІ НАСЛІДКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Резюме

В статье комплексно анализируется проблема распространения исламского фундаметализма и экстемизма, а также её возможные последствия для Украины. Исследуются основные причины роста популярности радикальной исламистской идеологии в мусульманских странах, а также влияние исламского фактора на современную политическую ситуацию в Европе. Представлен анализ исламской уммы Украины и рекомендации по предупреждению распространения “жестких” форм ислама среди мусульманского населения нашей страны.

В останні десятиліття ХХ та на початку XXI століть на політичну обстановку у світі все сильніше почало впливати поширення ісламського фундаменталізму й екстремізму, а також пов'язана з цим терористична загроза. Процес так званого “відродження” ісламу вплинув на політичну орієнтацію країн, що мали значні ісламські громади, істотно посиливши роль ісламського фактору в процесі формування й проведення зовнішньої та внутрішньої політики мусульманських держав, більш чітко виявивши протиріччя між ісламськими країнами, значно розширивши рамки конфліктного потенціалу близькосхідного регіону.

Після трагічних подій 11 вересня 2001 р. у США, проблема ісламського екстремізму отримала зовсім нове звучання, залишивши географічні рамки Близького Сходу і ставши основним ускладнюючим аспектом у відносинах між мусульманськими країнами і розвиненими країнами Заходу, а також отримавши статус глобальної проблеми сучасної системи міжнародної безпеки. Вона відіграє все більш помітну роль у сучасному світі, активно впливаючи на міжнародні відносини, а також політику, економіку та геополітичні інтереси усіх великих держав. Таким чином, зростаючий вплив ісламського фактора на регіональні та глобальні процеси є однією з найактуальніших проблем, які на даний час Україна має враховувати в процесі реалізації своєї внутрішньо- та зовнішньополітичної стратегії.

За останні роки опубліковано чимало праць, присвячених проблемі ісламського радикалізму та його впливу на регіональні та світові процеси. Дослідження з цієї проблеми знайшли гідне відображення у працях таких зарубіжних авторів, як М. Гарфінкел [15], Дж. Еспозіто[14], Б. Лоуренс [17], Б. Льюіс [16], К. Мосс [18], Р. Паз [19], Д. Пайпс [20], Б. Рубін [21] та інших, а також в роботах російських учених, зокрема В.Я. Білокриницького [1], А.Б. Борисова [3], Ю.З. Григор’єва [4], Р.Г. Ланди [7, 8], З.І. Лєвіна [9], А.Д. Нечитайло [10], К.І. Полякова [11], Ю.Л. Тєгіна [12]. Суттєвий внесок у дослідження ісламського чинника в Україні внесли українські вчені О.В. Богомолов [2, 6], В. Григор’янс [5], В.І. Швед [13], С.І. Данилов, І.М. Семиволос і Г.М. Яворська [6]. Тим не менш, у працях вітчизняних авторів суттєві аспекти зазначеної проблеми висвітлені недостатньо. Так, практично відсутні спроби оцінити сучасний рівень поширення радикальних форм ісламу серед мусульманського населення України. Залишається несистематизованою низка концептуальних та практичних питань, пов’язаних із протидією цій загрозі на державному рівні.

Отже з позиції наведеного обґрунтування та стану розробки зазначеної проблеми метою статті є надання практичних рекомендації щодо формування позиції Україні по відношенню до проблеми ісламського фундаменталізму та екстремізму у сферах внутрішньої та зовнішньої політики.

Задля реалізації поставленої мети у статті вирішуються наступні завдання:

• надається характеристика основних форм політичного ісламу, представлено диференційований підхід до проблем ісламського фундаменталізму, ісламо-екстремізму та ісламістського тероризму;

• аналізуються основні причини поширення радикальної ісламістської ідеології у країнах Близького Сходу, серед яких виділяються внутрішні проблеми розвитку держав регіону та роль зовнішнього чинника;

• досліджується вплив ісламського фактору на сучасну політичну ситуацію на європейському континенті, визначаються передумови поширення ідей радикального ісламу в європейських країнах, особливості діяльності ісламських екстремістів в цьому регіоні, а також пов’язані з цим ризики;

• представлений аналіз мусульманської громади в Україні, визначаються основні фактори, що можуть зумовити поширення популярності “жорстких” форм ісламу серед мусульманського населення нашої країни, та рекомендації щодо протидії цьому.