1)На основі подібності(за формою кольором ніс корабля і ніс людини)

2)на основі звязку між предметами рука0-ручка

3)на основі суміжності (просторової логічної часової університет- будинок університет-сума знань)

4)основі спільної функції(крило літака і птаха)

5)основі зіставлень(талан-щастя а талант –обдарованість хист)

Повнозначні слова мають одне або більше значень.Слово, що має одне значення, називаєтьсяоднозначним.Одне значення мають переважно назви людей за різними ознаками (українець, киянин, слюсар, лікар, директор, родич, удівець), назви тварин (олень, леопард, стриж, горобець, комар), назви рослин (сосна, тополя, вишня, смородина,чистотіл), назви конкретних предметів (споруда, шафа, стілець, долото паркан), назви місяців і днів (січень, вівторок), більшість відносних прикметників (міський, латунний, вчорашній, перелітний, подвійний, дев’ятиповерховий), числівники (два, три, десять) тощо.Однозначними завжди є терміни (банкнот, вексель, інструкція, катет).

До цих прийомів часто вдаються в сатиричних і гумористичних творах, у яких активно використовують каламбур.

Різними видами переносного вживання слова є:

Каламбур- стилістичний прийом, за основу якого правлять багатозна- чність, омонімія, паронімія. Використовується для створення комізму: Машина ніяк не заводилася. А він з дитинства мріяв завести собі машину.

Метафора — це тип переносного вживання слова, що грунтується на подібності тих або інших ознак. Найчастіше відбуваються метафоричні перенесення ознак, властивостей предметів на істоти і навпаки, на­ приклад: І земля, і вода, і повітря — все поснуло.Метафора може бути побудована на: 1) подібності форми.Помережив вечір кучерявий льодяними фатами вікно (М. Драй-Хмара); 2) подібності кольору: Сонце хилилося уже на захід і кривавим блиском обливалосніжні полонини (І. Франко); 3) подібності властивості: Відомо, що за людина з Невкипілого — кремінь (А. Головко); 4) подібності вияву почуття: Думки, спогади краяли серце Костомарова (М. Івченко); 5) схожості поведінки, способу дії: Втома крадеться тихо, але він втомі взяти себе не дає (В. Бичко).

Метафора може ґрунтуватися і на основі вражень та оцінки будь-чого: Вишневі пахощі думок (М. Драй-Хмара). На основі метафоризації в художньому мовленні створюються мовні образи: грім оплесків, зоря надії.Метонімія— троп, побудований на перенесенні значення за суміжністю, тобто на основі тісного внутрішнього чи зовнішнього зв'язку між зіс тавлюваними поняттями (перекладаю Байрона, зал вітав його стоячи);

Може переноситися: 1) назва приміщення — на людей у ньому: Інститут святкує своє сторіччя(П. Воронько); 2) назва матеріалу — на виріб з нього: Весь стіл заставлено сріблом (тобто посудом зі срібла); 3) назва дії — на результат: зупинка (сама дія і місце, де зупиняються); 4) предмет, що вивчається, — на галузь науки: анатомія і фізіологія; 5) назва заходу — на її учасників: Конференція прийняла звернення; 6) назва емоційного стану — на його причину: Жах!; 7) ім’я автора — на його продукцію: Вивчаємо Шевченка; 8) назва об’єкта — на препарат: пігулки від голови; 9) назва предмета — на те, що в ньому міститься: — Ось, випий склянку, освіжись; 10) назва ознаки, властивості — на її носія: Сам народний бас, що сидів попереду,теж вибіг на сцену, трохи поспівав… (Ю. Яновський).

синекдоха- троп, побудований на кількісній заміні: однину вживають замість множини, частину замість цілого,видову назву замість родової (Ворог нас не здолає). У публіцистичних текстах також використовують інші тропи: епітети, порівняння, персоніфікацію, гіперболу, літоту, алегорію.

Гіпербола- стилістичний троп, який свідомо перебільшує розмір, силу, значення, якість якогось предмета, явища з метою його стилістичного увиразнення: безкраїй степ, море сліз.

Мейозис - троп, що полягає в навмисному применшенні інтенсивності вияву ознаки або перебігу дії, значення чогось та ін.: Олігарх говорив, що він має сякий-такий капіталець, заробив якусь копійчину.

Літота - різновид мейозису; стилістичне применшення якої-небудь ознаки, величини, сили, значення зображуваного предмета чи явища, яке(применшення) часто полягає у використанні форми заперечення; прийом заперечення заперечення: не може не захоплювати; годинник такий мініатюрний, що й на руці його не видно. До однозначних слів належать переважно терміни.

Термін— це слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знання чи діяльності людини.

При всій відмінності й багатогранності сучасних галузей наукового знання і властивих їм понять існує ряд спільних ознак, які визначають суть терміна як особливої мовної одиниці. Отже, основні ознаки терміна:

1.      Системність. Кожний термін входить до певної терміносистеми, у якій має термінологічне значення. За межами своєї терміносистеми термін може мати зовсім інше значення, пор: ножиці цін “розбіжність рівнів і динаміка цін у сфері міжнародної торгівлі на окремі групи товарів” і значення загальновживаного слова ножиці.

2.      Точність. Термін повинен якнайповніше й найточніше передавати суть поняття, яке він позначає: прибуток.

3.      Тенденція до однозначності в межах своєї терміносистеми. Якщо більшість слів загальновживаної мови багатозначні, то більшість термінів - однозначні, що зумовлено їхнім призначенням.

4.      Наявність дефініції. Кожний науковий термін має дефініцію (означення), яка чітко окреслює, обмежує його значення.

Деякі термінознавці називають і такі ознаки (або вимоги) до терміна:

• нейтральність, відсутність емоційно-експресивного забарвлення;

• відсутність синонімів (розвинена синонімія ускладнює наукове спілкування: профіцит- прибуток - зиск - вигода);

• інтернаціональний характер;

—    стислість (дуже зручно користуватися короткими термінами, але не завжди вдається утворити короткий термін, який би при цьому був ще й точним);

—   здатність утворювати похідні: зношення - зношування - зношеність - зношуваний.

*31.Омоніми. Шляхи походження омонімів. Співвідношення полісемії та омонімії. Міжмовні омоніми. Синоніми. Джерела синонімії. Синонімічний ряд. Домінанта синонімічного ряду. Класифікація та стилістична роль синонімів.

О м о н і м і я – збіг двох і більше мовних одиниць.

Збігатися можуть: 1) морфеми: кар-а і кар-к-ну-ти;під-груп(підпорядкування) і під-неб-ес-н-ий (місцерозташування);

2) граматичні форми: вози (іменник і дієслово); поле1 і поле2;

3) лексичні одиниці: гриф1 і гриф2; пар1 і пар2;

4) вільні і фразеологічні словоспо- лучення: заварити кашу – у прямому значенні і „розпочати якусь клопітну справу” – у переносному;

5) синтаксичні конструкції: Остап з Соломією –соціативний підмет і підмет та додаток; форми непрямих відмінків – можуть бути означенням і додатком.

Лексичні омоніми– слова чи їх форми, які при однаковому звучанні мають різне значення: ключ1 – ключ2, коса1– коса2,

Повні омоніми (абсолютні, прості, природні – збігаються у всіх грамати- чних формах у межах певної частини мови: балка1 і балка2, билина1 ібилина2, клепати1 (косу) іклепати2 (язиком),

Неповні (часткові) омоніми –збігаються в частині граматичних форм: кадри1 (склад працівників), неможлива однина (кадр) і кадри. можлива однина (перший кадр); жаль, шкода(предикативні прислівники й іменники наз. відмінка); пор.форми род. відмінка: початок (кукурудзи) – почат- ка; початок(дії) – початку.

Звичайно до лексичних омонімів не належать різні види співзвуччя: потри – по три; сонце – сон це

Л.Лисиченко відносить явища типу відчаю – від чаю, уранці – у ранці до мовленнєвої омонімії.

Отже, розрізняють мовну й мовленнєву омонімію.

Різновидами неповних лексичних омонімів є омофони,омоформи, омографи.

О м о ф о н и – слова, що збігаються в усіх чи в окремих граматичних формах при різному значенні й відмінному графічному зображенні: гриби і греби, лижи і лежи, сеньйор (в Іспанії) і синьйор (в Італії

О м о ф о р м и – слова з однаковим звуковим складом тільки в певній граматичній формі: поле (нива) і поле (дієслово),води́ (іменник род. відм.) і води́ (дієслово).

О м о г р а ф и –омоніми з однаковим графічним зображенням, але з різною вимовою: го́ри і гори́,

Причини і шляхи появи омонімів

1) питомі й запозичені слова: мул1 і мул2. лава1 (ослін), лава2 (з польського ława „спосіб шикування” й лава3 (з італійського lava „силікатна маса, що виливається під час виверження вулкану”);

2) слова, що походять з різних мов, але мають в укр. мові однаковий Звуковий склад: помпа1 (лат. pompa „урочистий похід”) і помпа2(фр. pompe „насос”);

Омонімізуються й слова, що постали з однієї мови: фр. кулон1 (одиниця виміру електрики – Coulomb) і кулон2 (жіноча прикраса – coulant);

3) у процесі словотворення на рідному ґрунті: лютий1 (місяць) і лютий2 (прикметник);

4) унаслідок історичних змін: віз1 (возъ → вуоз → віз) і віз2 (везлъ → везл → віз), тобто омонімізуються іменики і дієслова.

Принципи розмежування полісемії й омонімії:

Існують певні чинники,які розмежовують ці явища

1)наявність сем.звязків,тобто коли наступне значення мотив.іншим знач.чи попер.-це полісемія,коли такого зв’язку нема-омонімія

2)наявність синонім.звязків,коли до різних значень можна підібрати один і той же синонім-це полісем.,коли цього зробити не можна-омонімія:гостра стерня-гострий ніж,спільний синонім-колючий-це полісем.,бродить хлопець-бродить пиво-це омонімія

3)становл. дивергент. або словотв.звязків:а)термін-проміжок часу,б)термін як т ермін; А)терміново, Б)термінологія, терміносист.;

4)становлення етимолог.звязків:рубка-членувати на дрібні куски,рубка-місце на кораблі.

Міжмовна омонімія-Це збіг зовнішн.форми слів двох різних мов:Луна(укр.)-відлуння,Луна(рос.)-Місяць.