Розряди модальників

У традиційній граматиці лексико-граматичні розряди слів виділяються на підставі трьох відомих принципів: семантичного, морфологічного і синтаксичного. Поділ начастини мовипо суті зводиться до виявлення плану змісту, який складають категоріальні (узагальнені граматичні) значення, і плану вираження, який складають формальні засоби вираження цих значень (формисловозміни, сполучуваність з іншими словами, порядок слів у реченні,інтонація).

Категоріальне значення формується на базі значної кількості модальних значень і відтінків, які поділяються на дві групи:

• модальники зі стверджувальною семантикою: без сумніву, дійсно, звичайно, точно, вірно і под.;

• модальники з гіпотетичною (непередбачуваною) семантикою: здається, очевидно, можливо, напевно..

Морфологічні та синтаксичні можливості модальника

Модальники невідмінювані словаісловосполучення, що втратилипарадигму. Невідмінюваність є їх морфологічною ознакою як частини мови, яка зближує їх із прислівниками тастанівникамиі протиставляєіменникамідієсловам. Модальники не є членами речення. Вони в структурі речення синтаксично непов'язані з його членами способамиузгодження,керування. У зв'язку з чим часто розглядаються як вставні слова або парантези^[. Напр.:Я вже тоді, повірте, все це обміркував(Юрій Збанацький);І ось, нарешті, вершина(Олесь Гончар).

Деякі модальники можуть підкреслювати модальністьдієслова. В цих випадках вони логічно виділяютьприсудок, стоять безпосередньо перед ним й інтонаційно не відокремлюються, і хоч модальники не пов'язані з іншими членами речення засобами типу узгодження та керування, все ж органічно входять у синтаксичну структуру висловлення, напр.:Про це треба обов'язково розповісти;Доручення треба неодмінно виконати.

Модальні прислівники виражають ставлення мовця до сказаного і виступають у ролі вставних слів. Вони виражають: 

• достовірність: безперечно, очевидно, справді;

• недостовірність: мабуть, може;

• емоційну оцінку: на жаль, сором, на щастя;

• порядок викладу змісту: по-перше, по-друге, отже;

• джерело інформації: по-моєму, по-нашому.

Модальні прислівники не є членами реченнями, оскільки вставні слова стоять поза синтаксичними зв’язками з іншими словами і відділяються від них пунктуаційними знаками (–, / ,–, / ,–.).

Дані слова характеризуються як особлива категорія стану.

Найвиразнішу групу предикативних прислівників становлять слова на –о, -е, співвідносні за структурою і значенням з якісними прислівниками. Здебільшого вони мотивовані якісними прикметниками, мають форми вищого і найвищого ступенів порівняння. Але на відміну від якісних, предикативні прислівники займають у реченні синтаксично незалежну позицію. Модальні прислівники мають значення повинності, необхідності, неможливості або ж виражають оцінку змісту повідомлення з погляду достовірності, припущення, аргументації послідовності тих або інших тверджень.

!!!72.Граматичний статус службових слів: основні підходи до визначення. Прийменник як частина мови, загальна характеристика. Семантичні типи прийменників. Зв'язок прийменників із відмінковими формами іменників. Походження прийменників та їх морфологічний склад. Препозиціоналізація.

До службових частин мови зараховують прийменник, сполучник, частку і окреме місце відводять вигукові. Службові частини мови мають такі риси:позбавлені номінативної функції, не мабть граматичної категорії бо є незмінними, не виступають членами речення, складаються зазвичай лише з кореня і є здебільшого односкладовими, ненаголошеність більшості службових слів.

Прийменник – це службова частина мови, яка є засобом вираження граматичного зв»язку і відповідного семантико-синтаксичного відношення між повнозначними словами. Значення прийменників повністю розкриваються лише в реченні. За походженням прийменники поділяють на первинні та вторинні.

Первинні – це найдавніші прийменники, які в СУЛМ не мають співвідносних самостійних слів і вживаються лише як прийменники. Вони здебільшого складаються із однієї морфеми і є односкладовими(на, без, для, з), мають високий рівень абстракції, є багатозначними(н-д «в» має 34 відтінки значення).

Прості

1)родовий відмінок без біля у в від для до з коло крім між ради серед

2)давальний к ік

3)знахідний у в за крізь поміж о перед під по повз про через

4)орудний з із зі зо за між над наді перед під

5)місцевий у в на о попри

Складні

1)родовий відмінок задля заради з-за з-межи з-над з-поперед насеред побіля між поперед щодо

2)знахідний поза поміж понад попри проміж

3)орудний поза понад поперед поміж проміж

Вторинні прийменники співвідносяться з відповідними омонімічними самостійними словами:близько (хати), навпроти, кінець. Вторинні бувають багатоскладові, однолексемні(попереду), здебільшого однозначні, полілексемні(за допомогою товариша, за рахунок тебе)

Прості

1)родовий відмінок близько вздовж вище довкола збоку навкруги нижче після попереду праворуч раніше кінець ціною шляхом недалеко кругом поодаль просто коштом напередодні…

2)давальний вслід всупереч навздогін навперейми назустріч наперекір напереріз

Складені

1)родовий відмінок в інтересах з метою на основі під час в районі залежно від виходячи з …

2)давальний на противагу

3)знахідний зважаючи на незважаючи на у відповідь на з огляду на

4)орудний вслід за згідно з навздогін за на чолі побіч з у розріз з в унісон

Сполучник – це службова частина мови, що виконую функцію зв»язку однорідних членів речення, предикативних частин складних речень та речень у тексті. За значенням сполучники поділяються на : єднальні(і, та, ні…ні, ані…ані), зіставно-протиставні(а, але, однак, зате, проте, тільки, лише), розділові (чи, бо , чи чи, або або, хоч хоч, чи то чи то, якщо не ..то), градаційні(не тільки….а й, не лише….але й, не тільки….а навіть, не стільки…скільки), приєднувальні (а й, та й , ще й, також і). за будовою сполучники поділяються на :прості(ті, які ні синхронно, ні діахронно не поділяються на складові частини:і, та, а, але, ні, чи, то), складні(ті, що історично утворилися зі злиттям двох слів в одне слово:або, якщо, ніби, зате), складені(ті, які утворились внаслідок поєднання різних відмінкових форм займенника:тому що , через те що , у міру того як, задля того щоб)

Часткою називається неповнозначна частина мови, яка надає окремим словам чи речення додаткових змістових, емоційно-експресивних і модальних відтінків або бере участь у творенні морфологічних форм і нових слів. Частки бувають:вказівні(ось, он ,ген, це, оце), означальні(саме,якраз, справді, точно), видільні(навіть, тільки, лише, хоч би, все ж)

*73.Сполучник як частина мови, загальна характеристика. Групи сполучників за значенням, за будовою, за способом уживання в реченні. Розмежування сполучників і сполучних слів. Кон’юнкціоналізація

СПОЛУЧНИК-службова частина мови,яка служить для зв’язку однорідних чл.реч.та частин скл.реч.За походж.

первинні(непохідні)дуже давні сп.які дуже давні,сп.які не поділяються на складові частини:(й)а,та,чи,але,бо,ні;

вторинні(похідні)нал.сп.що утвор.від не похід.сп.та слів ін..частин мови (займ.присл.часток і прийм.):або,зате,якщо,якби.начебто,щоб.підвид похідні складені тому що в міру того як.

За будовою:

прості_у яких вичленовуються складові ч-ни:і,й,а,та,чи,бо,що,хоч;

складні-у яких можна вичленувати дві і більше ч-ни:щоб,якщо.ніби,проте,або.Це завжди похідні спол.

Складні являють собою сполучення 2-х і більше слів ,що пишуться окремо:тому що,унаслідок того що,як тільки,у міру того як.

За способом уживання

і одиничні : і,й,та,але,проте, зате,однак,

повторювані :або-або,чи,чи,

парні :не тільки…,а й,не стільки скільки,хоч …але,коли…то.

За синтаксичною ф-мою под.на сполучники сур.іІ спол. підр.

Спол. сур.-спол.,що поєдн. однор.члени реч. і ч-ни ССР,як граматично рівноправні незалежні одне від одного компоненти.

Сур. спол.:

єднал.:і(й),та;і…і,та…та,ні…ні,ані…ані;

приєднувал.:ще й,та й,а то й,а часом;

градаційні:не тільки …а й,не тільки…але й,хоч…та;

зіставно-протиставні:а, але, проте,зате,однак,одначе.

Окремі мовознавці до сур. спол. відносять пояснювал.:або,чи, тобто,себто.

Спол. підр.-спол.,що вживают. з’ясувал.: як,нехай;мети:щоб,аби,з тією метою щоб;що,як, ніби;

часові:ледве,коли,як,як тільки,з того часу як,щойно;

порівняльні:як, мов,наче,ніби,раптом.

Спол. відрізн. від спол. слів:

1.спол.-служб.ч-на мови,спол.слова-повнозн.ч-ни мови(займ.що,присл. коли,як) 2.на сполуч. не падає нагол.,спол. слова-падає

3.до спол. не можна поставити питання,до спол. слів-можна

4.спол. не виконують жодної синтакс. ф-ї,спол. слова-виконують 5.спол.слова»що» можна замінити іншими спол. словами або іменником з голправило для зв’язку ч-н СПР і вираж. смисловий х-р залежності підр. ч-ни від головної .

Підр. спол.:

причинові:бо, тому що ,через те що,оскільки,адже;умовні:якщо,якби,за тієї умови що;

наслідкові:так що;допусту:дарма що,незважаючи на те що,хоч.хай. ч-ни,яке те слово замін.

-сполуч. коли куди – конюнкціоналізація

*74.Частка як частина мови, функції часток у реченні. Функціонально-семантична класифікація часток. Групи часток за походженням та місцем розташування в реченні. Партикуляція.

Частка- служб. ч-на мови,яка надає слову чи реч. додаткових відтінків або служить для творення деяких граматичних ф-м і нових слів.

Класифікують за роллю в слові і реч. под..на :формотворчі,словотворчі,модальні(фразові).

Формотворчі служать для творен. дієсл. ф-м :би(б) умов.сп.(виконав би);хай(нехай) наказового спос. (нехай щастить).

Словотворчі служать для творен. нових слів (у складі похідних слів). Частка ні (ані)-ніхто.ніде,ніякий,аніскільки;не-недалеко;де –дещо,деколи,деякий;небудь-хто-небудь.

Модальні частки под.. на 2 групи:

1.частки,що надають смислових відтінків:

вказівні: це,оце,то,ось,он;означал.:якраз, саме, ледве, майже,справді,точно;

підсилювал.:і,й,та,таки,навіть,аж,вже,ой,бо.

Обмежувал.-видільні:лише,тільки,хоч,хоча б,навіть,уже.таки.

2.частки,що вказ. на модальні відтінки:

стверджувал.:так,отак,отож,авжеж, аякже,

заперечні: не, ні,ані;

питальні:чи,невже,хіба;

спонукал.:ну,давай,бодай,аж,таки,бо,но;

власне-модальні:(вираж.сумнів,припущення, впевненість) наперед.ледве чи,ба,ну,чи не,мов,нібито,мовби.

Групи часток за походженням та місцем розташування в реченні.

Відзайменникові що це собі воно саме…

Відприслівникові тут куди прямо мало не тільки гаразд ось так приблизно…

Відіменникові бігме бі Гма бодай

Віддієслівні авжеж адже би буцім дай давай немовби мовби хай якби…

Відприкметникові лиш лише лишень

Відвигукові ну га гей ага атож аякже

Відсполучникові і й та

*75.Вигук у системі частин мови. Класифікація вигуків за значенням. Групи вигуків за походженням та будовою. Інтер’єктивація. Звуконаслідувальні,слова.

Вигук – незмінне слово, що служить для безпосереднього вияву почуттів, емоцій, різних волевиявлень людини не називаючи їх. Розрізняють вигуки первинні ( а, о,у, і,е .ай,ох, на, ну, ого)і вторинні, які походять від окремих повнозначних слів , що втратили номінативну функцію і перетворились у виразники різних почуттів (ось тобі і маєш, геть,годі, цить). До вигуків належать і звуконаслідувальні слова (ге-ге-ге).

Морфологічні ознаки вигуки

Вигукне входить ні в самостійні, ні в службові частини мови.Вигуки не змінюються.

Класифікація вигуків