4. Функції держави.

Функції держави— це роль, яку вона виконує щодо суспільства, це основні напрями її діяльності. У функціях держави виражається її сутність та призначення.

Функції держави доцільно розглядати через їх види.

Загалом, функції держави можна поділити на такі групи:

За соціальним значенням

Основні функції— найзагальніші та найважливіші комплексні напрями діяльності держави щодо здійснення стратегічних завдань і цілей, що стоять перед нею у конкретний історичний період.

Неосновні функції— напрями діяльності держави зі здійснення конкретних завдань у другорядних сферах суспільного життя.

Залежно від територіальної спрямованості

Внутрішні функції— такі напрями діяльності держави, в яких конкретизується внутрішня політика стосовно економічних, ідеологічних, екологічних, культурних та інших аспектів життя суспільства.

Зовнішні функції— основні напрями діяльності держави за її межами у взаємовідносинах з іншими державами, світовими громадськими організаціями і світовим співтовариством у цілому. Функціями є: організація співробітництва з іншими суб'єктами міжнародних відносин, захист державного суверенітету, підтримка миру в регіоні, культурний та освітній обмін тощо.

За часом здійснення

Постійні функції— напрямки діяльності держави, що здійснюються на всіх етапах її розвитку. Більшість здійснюваних державою функцій є постійними

Тимчасові функції— напрямки діяльності держави, що обумовлені конкретним етапом історичного розвитку суспільства.

За сферами суспільного життя

Гуманітарні функції: забезпечення, охорона та захист основних прав людини; охорона природного середовища; охорона і відновлення здоров'я; соціальне забезпечення; освіта, виховання, розвиток культури тощо.

Економічні функції: створення умов для розвитку виробництва на основі рівноправного визнання і захисту різних форм власності на засоби виробництва; програмування та організація виробництва на державних підприємствах.

Політичні функції: створення демократичних умов, інститутів для вільного виявлення і врахування інтересів різних соціальних груп суспільства, зокрема для діяльності різноманітних політичних партій та інших громадських об'єднань («демократизаторська» функція); забезпечення умов для збереження і розвитку національної самобутності корінної та всіх інших націй.

5.Класифікація держав.

Класифікація держав можлива за такими ознаками:

- за формою правління;

- за політичним режимом;

- за формою державного устрою.

Форма державного правління– це елемент форми держави, що відображає певний порядок утворення та організації вищих органів влади.

За формою правління держави поділяються на монархії та республіки.

Монархія– це форма правління, за якої вища влада в державі належить одній особі – монарху.

Для неї характерні такі риси: монарх виступає як глава держави; він здійснює одноособове правління, тобто, може прийняти до свого розгляду будь-яке питання; влада монарха оголошується священною; він є формально незалежним у здійсненні повноважень і не несе юридичної відповідальності; повноваження монарха є безстроковими, а його влада, як правило передається у спадок.

Республіка – це форма правління, відповідно до якої вищавлада належить виборчому органу парламенту. Для неї характерні наявність вищих виборчих органів влади; заснованість діяльності держави на принципах демократії та поділу державної влади; чіткий розподіл серед впливу владних структур і визначення терміну їх повноважень; відповідальність посадових осіб, що реалізується через відкликання та відставку.

Політичний режимвизначає методи, якими здійснюють владу в державі. Способи та засоби, що для цього використовують.

За політичним режимом держави поділяються на демократичні, авторитарні, теократичні, тоталітарні.

Демократієюназивають державний устрій, в якому забезпечується реальна влада нараду, або безпосередньо так звана пряма демократія, або опосередковано – через обрання представників до органів влади – представницька демократія.

В антидемократичних суспільствахгромадяни позбавлені можливості брати участь у розв’язанні державних питань, або їх участь є формальною. Здебільшого в таких країнах утверджується влада однієї особи (або групи осіб) партії ідеології, інші зазнають переслідувань. В антидемократичних державах права особи не гарантовані, постійно обмежуються.

Державний устрійвизначає внутрішню територіальну організацію держави, взаємодію центральних і місцевих органів влади.

За державним устроємвиділяють прості (унітарні) і складні держави.

Держави, у яких області, департаменти, або інші територіальні одиниці не мають власних, окремих від центральних законів і повністю підпорядковані центральним органам є простими.

Складні державиподіляються на федерації і конфедерації. У федеративній державі кожна складова частина – республіка, штат, тощо – має суверенітет, певні особливості законодавства, судочинства, але зберігають цілісність держави, спільні вищі органи влади. Федерацією є Федеративна Республіка Німеччини, федерацією був Радянський союз.

Термінологічне завдання: держава; право; функції держави; апарат держави; орган держави; форма держави.

Контрольні питання:

1. Які теорії виникнення держави вам відомі?

2. Вкажіть ознаки, що відрізняють державу від організації влади первісного суспільства.

3. Назвіть найбільш важливі ознаки держави.

4. Що означає форма державного правління?

5. Які види форми правління вам відомі?

6. Порівняйте унітарну державу та федерацію.

7. Порівняйте федерацію та конфедерацію.

8. Дайте визначення поняттю «функції держави».

9. Дайте визначення терміну «монархія»,і які види її існують?

10. Порівняйте монархію та республіку.

11. Відмежуйте право від соціальних норм первісного суспільства.

12. Охарактеризуйте елементи правової норми.

13. Визначте поняття правомірної і протиправної поведінки.

Практичне завдання :

Зобразіть у вигляді схеми різновиди держав за формою державного правління.

Література:

• Правознавство: Підручник/ Авт. кол.: Демський С.Е., Ковальський B.C., Колодій A.M. (керівник авт. кол.) та інші; За ред. В.В. Копєйчикова, А. М., Колодія — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 752 с .

• Правознавство [Текст ]: навчальний посібник / За ред.. М.В. Кравчука.–2-ге вид., перероб. та доп. – Львів: Новий Світ-2000, 2010.–408с.

• Правознавство: Підручник / А. І. Берлач, С. С. Бичкова, Д. О, Карпенко, А. М. Колодій, А. Ю. Олійник, В. І. Осадчий.- К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008.- 792 с.

• Правознавство. Навчальний посібник/ За заг.ред. П.Д.Пилипенка. 3-тє вид. стереотипне– Львів: «Новий світ-2000», 2010.–512с.

• Правознавство: навч. посібник за модульно-рейтинговою системою/ В.В.Молдован, Л.І. Чупінда.– К.: ЦНЛ, 2006.– 186 с.

• Скакун О.Ф. Теорія права і держави: Підручник. – 2- е видання/ О.Ф.Скакун.– К.: Алерта; ЦУЛ, 2011. –520 с.

• Горун О.В. Теорія держави і права: навч. посіб /О.В.Горун, Н.В.Камінська, О.В.Фатхутдінова.- К.: КНТ, 2011.–216с.

• Кравченко В. В. Конституційне право України: Навчальний посібник.-Вид. 6-те, виправл. та доповн./ В.В.Кравченко.– К.: Атіка, 2009 .– 608 с.