Тема 6. Основи трудового права

Питання для обговорення:

1. Поняття, сторони і зміст трудового договору.

2. Умови та порядок прийняття на роботу.

3. Порядок і підстави припинення трудового договору з ініціативи працівника.

4. Порядок і підстави припинення трудового договору з ініціативи власника.

5. Робочий час і його види.

6. Порядок надання відпусток.

1. Поняття, сторони і зміст трудового договору.

Працівники реалізують своє конституційне право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Трудовий договір- це угода між працівником (робітником або службовцем) і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації абс уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівником, заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачень законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ст. 21 КЗпП України).

Отже, сторонами трудового договору виступають працівник (громадяни, іноземці, особи без громадянства) і власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа

Трудовий договір може бути (ст.23 КЗпП України):

- безстроковим, що укладається на невизначений строк;

- на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

- таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Під змістом трудового договору слід розуміти умови, що визначають права та обов'язки сторін. Такі умови визначаються в законодавчих актах, наприклад, максимальна тривалість робочого часу. В той же час деякі з умов договору визначають самі сторони при його укладенні.

Отже, права та обов'язки сторін поділяють на:

- безпосередні, що визначаються сторонами;

- похідні, що передбачені в законодавстві, які, в свою чергу, поділяються на необхідні умови, без досягнення домовленості, за якими договір не буде укладено (узгодження місця роботи, спеціальності, кваліфікації, посади й розміру заробітної плати), та додаткові умови, без яких трудовий договір може вважатись укладеним, але сторони вирішили включити їх до договору (наприклад, зобов'язання про надання працівнику житлової площі, забезпечення дітей працівника дошкільними закладами).

2. Умови та порядок прийняття на роботу.

Для укладення трудового договору громадянин, який поступає на роботу, повинен подати такі документи:

заяву про прийняття на роботу (для укладення трудового договору в письмовій формі, скажімо контракту, подання заяви не потрібно);

трудову книжку, а в разі її відсутності довідку з місця проживання (виконкому, держадміністрації, домоуправління) про останнє заняття, військовий б'їлет (для військовозобов'язаних);

паспорт або інший документ, що посвідчує особу (свідоцтво про народження).

Крім цього, власник (уповноважений ним орган) може попросити працівника надати інші документ, подання яких передбачене законодавством. Якщо громадянин і власник дійшли згоди про умови праці, то вважається, що укладений трудовий договір.

Кодекс законів України про працю встановлює, що трудовий договір укладається, як правило в письмовій формі. Якщо працівника приймають на роботу вперше, йому оформлюють трудову книжку – основний документ про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, усіх організацій усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів. Трудові книжки осіб, які працюють за сумісництвом, ведуться тільки за основним місцем роботи.

Строк випробування при прийнятті на роботу не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним комітетом профспілки, - до шести місяців (ст.27 КЗпП України).

Строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця.

3. Порядок і підстави припинення трудового договору з ініціативи працівника.

Ст. 36 КЗпП України визначає, що підставами припинення трудового договору є:

• угода сторін;

• закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;

• призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу;

• розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективоморгану;

• переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

• відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці;

• набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків умовного засудження і відстрочки виконання вироку) до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

• підстави, передбачені контрактом.

Працівник має право розірвати безстроковий трудовий договір, попередивши про це письмово власника підприємства за два тижні.

4. Порядок і підстави припинення трудового договору з ініціативи власника.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках (ст.40 КЗпП України):

1. зміни в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

2. виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідокнедостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи. Перш ніж звільнити працівника за невідповідністю, власник зобов'язаний запропонувати йому при наявності натому ж підприємстві іншу роботу;

2. систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

3. прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

4. нез'явлення на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах.

Слід мати на увазі, що за працівниками, які втратили працездатність внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, місце роботи зберігається до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності. Як і в попередніх випадках, власник має право, але не зобов'язаний звільняти такого працівника;