Практичне заняття № 9 Тема: Дикція, темпоритм та інтонація у техніці мовлення ораторів (2 год.)

Питання для обговорення:

1. Дикція в усному мовленні та методика оволодіння нею.

2. Темп і ритм усного мовлення.

3. Інтонація як мовне явище на слуховому рівні сприймання.

4. Паузи, їх функціональні різновиди і тривалість.

5. Наголос в українській мові, його функція та різновиди. Закони логічного наголошування. Типові помилки в наголошуванні українських слів. Робота над правильним наголошуванням слів.

6. Мелодика мовлення, її значення для вираження змісту фрази. Основні мелодичні ходи. Вправи на відтворення мелодики в тексті.

7. Позамовні (рухові) засоби виразності (поза, жести, міміка). Роль невербальних засобів у посиленні виразності мовлення.

8. Роль правильної постави у виробленні техніки мовлення. Положення хребта при правильній поставі. Правильна постава під час ходіння, сидіння та в стоячому положенні.

Література:

Основна:

1. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів, 1990. – 232 с.

2. Грищенко Т.Б. Українська мова та культура мовлення. – К., 2005.

3. Єлісовенко Ю.П. Ораторське мистецтво: постановка голосу й мовлення: Навч. посіб. / За ред. В.В. Різуна. – К.: Атака, 2008. – 204 с.

4. Миронченко В.Я. Основи інформаційного мовлення. – К., 1995.

5. Олійник Г.А. Виразне читання. Основи теорії: Посіб. для вчителів. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. – 224 с.

6. Сучасна українська мова: Підручник / О. Пономарів та ін. – К.: Либідь. – 1991. – 312 с.

Додаткова:

1. Березіна О.М., Павловська Т.О. Мовні ігри та забави: Навч.-метод. посіб. – Тернопіль: Мальва. – ОСО, 1999. – 107 с.

2. Буяльський Б. П. Поезія усного слова: Азбука виразного читання. – К.: Рад. шк., 1990.

3. Єлісовенко Ю.П. Логічні паузи в тексті і мовленні // Стиль і текст: Зб. наук. праць. – К.: Ін-т журналістики КНУ ім.. Тараса Шевченка, 2001. – Вип. 1. – С. 181–185.

4. Капська А.Й. Виразне читання. Практичні заняття: Навч. посіб. – К.: Вища школа, 1990. – 175 с.

5. Никольская О.Т. Техника речи: Методические рекомендации и упражнения для лекторов. – М., 1977.

6. Савкова З.В. Как сделать голос сценическим. Теория, методика и практика развития речевого голоса. – М., 1975.

7. Савкова З.В. Средства речевой выразительности. – Л., 1982.

Практичне завдання:

1. Підготувати і продемонструвати комплекс вправ для розвитку логіко-емоційної виразності мовлення.

Змістовий модуль III Практичне заняття № 10 Тема: Формування звукової культури мовлення у дикторів (2 год.)

Питання для обговорення:

1. Голос як основний інструмент дикторів.

2. Професійні властивості голосу (звучність, оксамитове забарвлення, легкість, гнучкість, плавність, уміння володіти різними регістрами, здатність тривалий час витримувати навантаження без утоми мовного апарату).

3. Професійно-гігієнічні вимоги до голосу.

4. Орфоепічний аспект фахової підготовки теле- і радіожурналістів (розвиток мовного дихання, фонетичного слуху, оволодіння вимовою, робота над удосконаленням звукового складу мовлення).

5. Основні причини порушення орфоепічних норм.

Література:

Основна:

1. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів, 1990. – 232 с.

2. Грищенко Т.Б. Українська мова та культура мовлення. – К., 2005.

3. Єлісовенко Ю.П. Ораторське мистецтво: постановка голосу й мовлення: Навч. посіб. / За ред. В.В. Різуна. – К.: Атака, 2008. – 204 с.

4. Миронченко В.Я. Основи інформаційного мовлення. – К., 1995.

5. Овчинникова О. П’ять кроків до гарного мовлення. Мовленнєва комунікація: техніка мовлення. – Одеса, 1997.

6. Олійник Г.А. Виразне читання. Основи теорії: Посіб. для вчителів. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. – 224 с.

Додаткова:

1. Ваніна О. Значення голосу і манери говорити для теле - і радіожурналістів // Телевізійна й радіожурналістика: Зб. наук. – метод. праць. Львів, 2002.

2. Єлісовенко Ю.П. Ораторське мистецтво: Навч. посіб. – К.: Ділова Україна, 2002. – 155 с.

3. Єлісовенко Ю.П. Орфоепічний аспект фахової підготовки телевізійних журналістів // Наукові записки Ін-ту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка. – 2004. – Т. 15. – С. 15–22.

4. Єлісовенко Ю.П. Орфоепічний аспект фахової підготовки ведучих // Ведучий у практиці сучасного радіомовлення (зб. навч.-метод. матеріалів) / Упоряд. В.Я. Миронченко. – К.: Укртелерадіопресінститут, 2006. – С. 51–63.

5. Куляс І., Макаренко О. Ефективне виробництво теленовин: стандарти інформаційного мовлення; професійна етика журналіста-інформаційника. Практ. посіб. для журналістів. – К.: Вид-во ХББ, 2006. – 120 с.

6. Никольская О.Т. Техника речи: Методические рекомендации и упражнения для лекторов. – М., 1977.

7. Савкова З.В. Как сделать голос сценическим. Теория, методика и практика развития речевого голоса. – М., 1975.

8. Савкова З.В. Средства речевой выразительности. – Л., 1982.

9. Яцемірська М. Культура фахової мови журналіста: Навч. посіб. – Л.: ПАІС, 2004. – 331 с.

Практичне завдання:

1. Охарактеризувати звукову артикуляцію та орфоепічну культуру улюбленого теле-, радіо-диктора.