1.Організація трудового навчання в школі

Предмет трудове навчання викладається в 5-9 класах. Розподіл годин за класами: 5, 6 клас – 1 год; 7, 8 клас – 2 год; 9 клас – 1 год (наказ Міністерства освіти і науки України від 05.02.2009 р. № 66). У класах, де на вивчення предмета виділено 1 год на тиждень, можна додавати ще 1 год за рахунок додаткового часу варіативної складової навчальних планів, передбаченої на навчальні предмети, факультативи, індивідуальні заняття та консультації.

Якщо в навчальному закладі є технологічний профіль, то в 10-11 класах на його вивчення відводиться по 6 год (наказ МОН України від 27.08. 2010 р. № 834, додаток 10)

У 10-11 класах продовжується викладання предмета «Технології» (трудове навчання) в обсязі 1 год на тиждень у всіх профілях.

Для вивчення предмета клас поділяється на групи дівчат і хлопців за наявності в класі більше 27 учнів (наказ Міністерства освіти і науки України від 20.02.2002 р. №128). Якщо кількість учнів у класі не дозволяє поділ на групи хлопців і дівчат, то формувати групи можна з паралельних класів; створювати змішані групи хлопців і дівчат; за бажанням учнів, з наступних класів.

ПРИНЦИПИ!!!!!!!!!Принцип науковості. Принцип науковості є важливим принципом навчання в сучасній школі. У ст. 9 Закону України "Про освіту" стверджується, що "заклади освіти України незалежно від форм власності відокремлені від церкви (релігійних організацій), мають світський характер..". Принцип вимагає, щоб зміст освіти знайомив учнів з об'єктивними науковими фактами, поняттями, законами, теоріями всіх основних розділів відповідної навчальному предмету галузі науки; наближався до розкриття сучасних досягнень і перспектив розвитку в майбутньому. В основі принципу науковості лежить ряд важливих положень: світ можна пізнавати; людські знання, перевірені практикою, дають об'єктивну картину розвитку світу; наука в житті людини відіграє важливу роль, що зумовлює спрямованість шкільної освіти на засвоєння наукових знань; науковість навчання забезпечується передусім змістом шкільної освіти, строгим дотриманням принципів його формування; науковість навчання спричиняється реалізацією педагогами прийнятого змісту; науковість навчання, дієвість набутих знань залежить від відповідності навчальних планів і програм рівню соціального і науково-технічного прогресу, підкріплення набутих знань практикою, міжпредметних зв'язків.

Деякі правила реалізації даного принципу:

1. Реалізуючи принцип науковості, впроваджуйте у навчання найновіші досягнення педагогіки, психології, методики, передового педагогічного досвіду.

2. Розкрийте логіку навчального предмета, яка забезпечує з перших кроків його вивчення надійне підґрунтя для засвоєння нових наукових понять.

3. Систематично інформуйте своїх учнів про нові досягнення в науці, техніці, культурі, пов'язуйте їх з системою знань, яку в них формуєте.

4. Застосовуйте найновішу наукову термінологію, не користуйтесь старими термінами, будьте в курсі новітніх наукових досягнень зі свого предмета.

5. Розкривайте генезис наукового знання, ембріологію істини, послідовно реалізуйте вимоги історизму в навчанні.

6. У старших класах не обходьте спірних наукових проблем; якщо дозволяють умови, організуйте дискусію.

Принцип зв'язку теорії з практикою, з життям вимагає розуміння учнями значення теорії в житті, умілого застосування теоретичних знань для виконання практичних завдань, участі у вирішенні актуальних проблем сучасності.

Не в кількості знань полягає освіта, а в повному розумінні й майстерному застосуванні всього того, що знаєш.

А. Дістервег

Зв'язок теорії і практики складний і різнобічний. Виконуючи практичні завдання перед вивченням теоретичного матеріалу, учні переконуються в необхідності оволодіння певними знаннями, без яких неможливо вирішити поставлені завдання. Виконання практичних завдань в процесі вивчення теоретичних питань сприяє поглибленню знань, осмисленню суті явищ, які вивчаються. Виконання практичних завдань на основі засвоєння теоретичного матеріалу переконує учнів у достовірності засвоєного, формує переконання, уміння застосовувати теоретичні знання на практиці.

Принцип зв'язку навчання з життям передбачає постійне звернення педагога і учнів до новітніх досягнень науки, техніки, культури, мистецтва, проблем суспільного життя нашої країни і всього світу.

Практична реалізація принципу зв'язку навчання з життям заснована на дотриманні ряду правил. Серед них: 1. Не повинно бути жодного уроку, жодного заняття, на яких би учень не знав життєвого значення своєї роботи. 2. Проблемно-пошукові і дослідницькі завдання - кращий засіб зв'язку теорії з практикою, широко використовуйте їх в різному поєднанні. 3. У навчанні використовуйте матеріали і приклади із суспільно корисної праці учнів, їх дослідницької діяльності, праці в сучасних бізнес-структурах тощо. 4. Не забувайте, що суспільно корисна праця учнів повинна підпорядковуватися виховним, навчальним і розвиваючим завданням. Принцип свідомості й активності В основі даного принципу лежить цільова установка школи - необхідність підготовки свідомих і активних громадян держави; установлені наукою закономірні положення: справжню суть людської освіти складають глибоко і самостійно осмислені знання, набуті шляхом інтенсивного напруження власної розумової діяльності; свідоме засвоєння знань учнями залежить від ряду умов і факторів: мотивів навчання, рівня і характеру пізнавальної активності учнів, організації навчально-пізнавального процесу і управління пізнавальною діяльністю учнів, застосованих учителем методів і засобів навчання тощо. Деякі правила принципу: 1. Не забувайте, що головним є не предмет, який ви викладаєте, а особистість, яку ви формуєте. Вчіть так, щоб учень не був "додатком" до навчального предмета, а навпаки, суб'єктом його активного засвоєння. 2. На виховання активності не шкодуйте ні часу, ні зусиль. Пам'ятайте, що сьогоднішній активний учень - завтрашній активний член суспільства. 3. Постійно вивчайте і використовуйте індивідуальні інтереси своїх учнів, розвивайте й спрямовуйте їх таким чином, щоб вони погоджувалися з особистими і суспільними проблемами. 4. Допомагайте учням оволодіти найпродуктивнішими методами навчально-пізнавальної діяльності, вчіть їх учитися. 5. Навчаючи, використовуйте всі види і форми пізнавальної діяльності, об'єднуйте аналіз з синтезом, індукцію з дедукцією, зіставлення з протиставленням, частіше застосовуйте аналогію. Принцип доступності передбачає відповідність змісту, характеру і обсягу матеріалу, який вивчається, віковим особливостям і рівню підготовки учнів. Доступність навчання не означає його легкості 3 цим принципом в дидактиці пов'язується поступове, згідно з пізнавальними можливостями учнів, ускладнення змісту освіти й обсягу навчального матеріалу, яким необхідно оволодіти всім учням з кожного навчального предмета, ступеня теоретичної складності та глибини цього матеріалу. В 70-ті роки Л.В. Занков підкреслював, що навчання, залишаючись доступним, повинно вимагати серйозних зусиль. Лише це призводить до розвитку особистості. Найсуттєвішим для розвитку є те, що засвоєння певних відомостей у той самий час є надбанням учня, яке залишиться при ньому, і сходинкою, яка буде знищена в подальшій течії пізнавального процесу, щоб забезпечити перехід на вищу сходинку (Л.В. Занков). Деякі правила доступного навчання: 1. Від легкого до важкого, від відомого до невідомого, від простого до складного (Я. А. Коменський). 2. Навчаючи, виходьте з рівня підготовки і розвитку учнів, учіть, спираючись на їх можливості. Враховуйте життєвий досвід учнів, їх інтереси, особливості розвитку. 3. Доступність, переконливість, емоційність залежать від легкості викладу і мови вчителя, тому чітко й однозначно формулюйте поняття, навчайте образно. 4. Не зловживайте довгими монологами; тонко відчувайте, що необхідно пояснити, а що учні зрозуміють самі. 5. Головну увагу приділяйте управлінню пізнавальною діяльністю учиш: поганий учитель повідомляє істину, залишаючи її недоступною для розуміння, хороший - вчить її знаходити, роблячи доступним процес знаходження. Принцип наочності навчання вимагає залучення до сприймання всіх органів чуття учня. Принцип використовується з стародавніх часів. У сучасній дидактиці наочність розуміють ширше, ніж безпосередні зорові сприймання. Вона включає також сприймання через моторні, тактильні чуття. Тому до наочних засобів належать і лабораторне обладнання, і статичні та динамічні навчальні посібники. Наочні засоби поділяються на натуральні, зображальні, схематичні; аудіовізуальні (звуконаглядні) і словесно-образні (художні образи). Використовувати наочність слід розумно. Переоцінка ролі наочності в навчанні може стримувати розвиток абстрактного мислення. Деякі правила, що розкривають застосування наочності 1. Золоте правило навчаючих: усе, що лише можна, представляти для сприймання чуттями, а саме: видиме - сприйманню зором, почуте - слухом, запахи - нюхом, що підлягає смаку, - смаком, доступне відчуванню - шляхом дотику. (Я.А.Коменський). 2. Науково обгрунтовано застосовуйте сучасні засоби наочності: навчальне телебачення, відеозапис, кодослайди, по-ліекранну проекцію та ін.; досконало володійте технічними засобами навчання, методикою їх використання. 3. Слід використовувати наочність не лише дня ілюстрації, а й у ролі самостійного джерела знань. 4. Застосовуючи наочні засоби, виховуйте учнівську увагу, спостережливість, культуру мислення, конструктивну творчість, інтерес до учіння. Принцип систематичності і послідовності. Принцип вимагає, щоб знання, уміння і навички формувались системно, в певному порядку, щоб кожний елемент навчального матеріалу логічно пов'язувався з іншим, а нові знання спиралися на засвоєні раніше і створювали фундамент для засвоєння наступних знань. Реалізації принципу систематичності і послідовності сприяють сучасні програми із загальноосвітніх предметів, у яких передбачено розкриття внутрішньо предметних та міжпредметних зв'язків і формування системних знань про реальний світ. Тільки система ... дає нам повну владу над нашими знаннями. Голова, наповнена уривчастими, безладними знаннями, схожа на комору, в якій таке безладдя, що сам господар нічого не знайде. К.Д. Ушинський Деякі правила навчання, які реалізують принцип систематичності і послідовності: 1. Не допускайте порушення системи як у змісті, так і в способах навчання, а якщо система порушена, негайно ліквідуйте прогалини, щоб попередити неуспішність. 2 У кінці розділу, курсу обов'язково проводьте уроки узагальнення і систематизації. 3. Вимагайте від учнів засвоєння системи знань, умінь, навичок з кожного розділу і з усієї програми. Все повинно здійснюватися так послідовно, щоб сьогоднішнє закріплювало вчорашнє і торувало шлях для завтрашнього (Я.А. Коменський). Принцип міцності Даний принцип вимагає, щоб знання, уміння, навички, світоглядні та інші ідеї були осмислені, добре засвоєні й тривалий час трималися в пам'яті. Принцип рішуче відкидає схоластичне зазубрювання і механічне заучування матеріалу. Реалізація принципу вимагає повного циклу навчально-пізнавальних дій учнів: первинного сприймання і осмислення навчального матеріалу, його наступного глибшого осмислення, запам'ятовування, застосування засвоєних знань на практиці, а також їх повторення і систематизації. Деякі правила принципу: 1. Ніщо не слід змушувати вивчати напам'ять, крім того, що добре сприйнято розумом (Я.А. Коменський). 2. Не слід повторювати вивчене за схемою безпосереднього вивчення: дайте можливість учням розглянути матеріал з різних сторін і точок зору. 3. Міцність запам'ятовування інформації, набута у формі логічних структур, вища міцності розрізнених знань; закріплювати необхідно знання, представлені логічно цілісними структурами. 4. Застосовуйте сучасні засоби та методи контролю, користуйтесь діагностичними засобами виявлення і виміру зрушень у розвиткові учнів. 5. Привчайте учнів контролювати процес і результати власної праці.

2.7 Політехнічний принцип.  Основні принципи всіх процесів виробництва служать науково-виробничою базою політехнічної освіти.  Практична реалізація політехнічного принципу в навчанні кваліфікованих робітників висуває певні вимоги до змісту і методиці теоретичного і виробничого навчання.  На сучасному етапі організації професійної підготовки, здійснення взаємозв'язку її з загальноосвітньою підготовкою належить створення спільних методик навчання певної професії, що охоплюють весь цикл професійної підготовки майбутніх робітників за професіями широкого профілю або групах професій, і приватних методик по окремих загальнотехнічних і спеціальних предметів. Це дозволить створити умови для більш раціонального здійснення фундаментальних принципів: взаємозв'язку загальноосвітньої і професійної підготовки, політехнізма і з'єднання навчання з продуктивною працею.  Викладачеві, майстру необхідно знати не тільки методику окремих предметів, а й загальні положення та закономірності навчання тієї чи іншої професії або групи професій, взаємозв'язку між курсами навчання з урахуванням властивих їм особливостей. Їм потрібно представляти весь хід розвиває і виховує навчання по всьому циклу загальноосвітньої та професійної підготовки в профтехучилищах і здійснювати його на науковій основі у викладанні кожного курсу.  Загальним базисом для реалізації принципу політехнізма в методиках навчання у професійній школі є пізнавальна і професійна діяльність учнів. Остання вносить постійні корективи в організацію навчання, визначаючи його стабільність і динамічність. Незважаючи на паралелізм різних видів діяльності, сучасна методика розглядає навчання і виховання як єдиний процес, як цілісну систему форм, методів і засобів навчання. Вся навчально-виховна робота педагогів, майстрів виробничого навчання, наставників і учнів перебуває в планомірному розвитку.  Успішне здійснення політехнічного принципу в навчанні учнів профтехучилищ залежить від реалізації методичних закономірностей: синтезу основ різних наук у структурі і змісті навчального матеріалу; єдності ієрархічної структури побудови понять, умінь і навичок; відповідності форм і методів навчання змісту навчального матеріалу; здійснення комплексних міжпредметних зв'язків; придбання учнями усвідомлених і міцних знань, оволодіння вміннями і навичками шляхом постійного і безперервного розвитку понять, умінь і навичок; взаємозв'язку всіх видів виховання в процесі навчання; професійної спрямованості процесу навчання; цілісності і систематичності процесів викладання та навчання [10]  У профтехучилищах склалася певна методична система навчання, проте вона має істотні недоліки (асинхронність в окремих етапах навчання, слабка взаємозв'язок між теоретичним і виробничим навчанням, невиправданість вибору методів і методичних прийомів та ін.) У зв'язку з цим належить вирішення наступних завдань; визначення оптимального співвідношення теорії і практики, раціональної побудови системи уроків і позанавчальних занять, поєднання різних систем виробничого навчання на різних етапах формування основ професійної майстерності, обгрунтування комплексу ефективних методів, розробки інструментальних методик з реалізації цілей виховання і ін  Викладач, майстер повинні спочатку виділити основні поняття, вміння та навички в кожному курсі, навчальному предметі і невпинно тримати їх у полі свого методичного зору, повертаючись до них на різному навчальному матеріалі і різних зв'язках. Поняття, вчення і навички систематизуються поступово, розвиваючись і ускладнюючись. Розвиток понять, умінь і навичок має особливе освітнє і виховне значення. Оволодіння методикою їх виявлення та розвитку - найважливіше завдання викладача, майстра виробничого навчання.  Вирішення актуальних методичних проблем навчань залежить від підготовленості навчальних. Готувати освічених, добре розвинених і вихованих майбутніх робочих здатний лише викладач і майстер, які постійно розширюють свій кругозір, досконало володіють педагогічною майстерністю,методичною системою навчання. Не володіючи методичної теорією, викладач, майстер, захоплюючись, часом, сторонами практичного навчання, вдало освоєними, часто не охоплює всієї aсистеми і не досягає мети виховує навчання.  Проблеми створення методичної системи діяльності викладачів і майстрів, обгрунтування її структурних компонентів у теоретичному та виробничому навчанні ще слабо розроблені і вимагають нових наукових підходів та узагальнення передового інженерно-педагогічного досвіду.  Вперше в методичній теорії в області профтехосвіти визначено систему методичних посібників, в тому числі і методик навчання у монографіїколективу вчених різних країн "Принципи розробки навчально-програмної документації для підготовки кваліфікованих робітників у навчальних закладах професійно-технічної освіти" (М., 1983), У ній сформульовані загальні вимоги, яких необхідно дотримуватися при розробці методик навчання.  Таким чином, здійснення політехнічного принципу означає глибоке вивчення основ матеріального виробництва, максимальне проникнення в їх сутність на основі взаємозв'язку об'єктивних закономірностей, що існують в основах наук, техніки, виробництва і в соціальних явищах, в інтеграції професійної підготовки. 

СИСТЕМИ

Кожна з розглянутих основних систем трудового навчання мас певні переваги, завдяки яким знаходила (або знаходить) застосування. Разом з тим кожна з них має і недоліки.

Предметна система забезпечує з самого початку включення учнів у продуктивну працю, яка підвищує їхню зацікавленість роботою. Проте тут не приділяється достатньої уваги формуванню практичних умінь і навичок.

Операційна система трудового навчання забезпечує формування трудових умінь і навичок, але не включає учнів у продуктивну працю. Крім того, тут не враховується, що для виготовлення виробів треба вміти не лише виконувати окремі операції, а й застосовувати їх у комплексних роботах.

Операційно-предметна система передбачає на першому періоді послідовне вивчення окремих операцій. У цей час створюються значні труднощі для залучення учнів до продуктивної праці.

Система ЦІПа надмірно насичена вправами, які виконуються в штучних умовах.

Хоч операційно-комплексна система і вважається в наш час основною в системі професійно-технічної освіти, проте вона не позбавлена певних недоліків. Тут так само, як і в операційно-предметній системі, важко забезпечити включення учнів у продуктивну працю не лише під час вивчення операцій, а й при виконанні комплексних робіт.

Таким чином, аналіз основних систем трудового навчання приводить до висновку, що всі вони не позбавлені певних недоліків, причому деякі з них істотні.

У зв'язку з цим останніми роками було висунуто пропозиції щодо створення в школі нової системи трудового навчання, яка поєднала б усе краще, що було нагромаджено досвідом трудової підготовки підростаючого покоління, і водночас була позбавлена недоліків відомих систем трудового навчання.

Проте поки що не створено такої системи трудового навчання, яка б повною мірою відповідала сучасним вимогам до трудової підготовки молоді. Тому системи трудового навчання, що застосовуються тепер у загальноосвітній школі, справедливо піддаються критиці.

Технічна праця у У-УІІІ класах побудована за операційно-предметною системою. Ця система, як і системи предметна, операційна та операційно-комплексна, мас один істотний недолік. Вона спрямована тільки на формування трудових, практичних вмінь і навичок. За цією системою учні не залучаються до творчої технічної діяльності. Тим часом праця сучасного робітника характеризується високим інтелектуальним рівнем, інколи на розумову працю

доводиться витрачати часу більше, ніж на працю фізичну Тому тепер ведеться робота над створенням такої системи, яка не мала б зазначеного недоліку. Програма з технічної праці у У-УІІІ класах, яка діє в школах, містить у собі спробу залучити дітей до творчої технічної праці. Проте назвати її досить вдалою ще не можна, бо зміст творчої діяльності в ній не розкривається.

Трудове навчання в старших класах будується за операційно-комплексною системою, а тому на практиці виникають труднощі, пов'язані з недоліками цієї системи.

Отже, система трудового навчання в старших класах потребує вдосконалення так само, як і система трудового навчання у дев'ятирічній школі.

Виникає питання: чи може бути створена універсальна система трудового навчання, яку можна було б застосовувати незалежно від профілю трудової підготовки учнів? Деякі методисти відповідають на поставлене запитання позитивно. Проте попередні дослідження показують, що на систему трудового навчання залежно від його змісту впливають фактори виробничого і дидактичного характеру, які за своїми вимогами несумісні.

Таким чином, систем трудового навчання може бути декілька, проте немає сумніву, що всі вони повинні відповідати єдиним вимогам.

Досвід роботи шкіл, окремі дослідження і пропозиції, висловлені в педагогічній літературі, дають змогу сформулювати основні вимоги, яким повинна відповідати система трудового навчання в старших класах:

1. Навчання слід будувати з урахуванням завдань політехнічної освіти.

2. Зміст системи і організація навчання повинні відповідати рівню розвитку га особливостям організації певного професійного виду праці.

3. Навчання слід будувати на основі продуктивної праці з включенням учнів у систему виробничих відносин.

4. Послідовність у вивченні трудових операцій слід обґрунтовувати з дидактичної точки зору.

5. Система навчання повинна відповідати психофізіологічним закономірностям формування в учнів трудових умінь і навичок.

6. У процесі навчання слід створювати умови, що спонукають учнів до участі в технічній творчості і сприяють розвитку відповідних здібностей.

7. У процесі навчання слід створювати умови для виховання учнів.

8. Профорієнтація.