Konspekt lekcil

Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності визначається на основі змін

у статтях балансу за розділом „Власний капітал" та статтях, пов'язаних з фінансовою діяльністю, у розділах балансу: „Забезпечення наступних витрат і платежів", Довгострокові зобов'язання" і „Поточні зобов'язання” („Короткострокові кредити банків" і „Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями", „Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками" тощо)

61

Як бачимо, між усіма видами фінансових звітів існує тісний взаємозв' язок. Баланс підприємства та звіт про прибутки і збитки є джерелами інформації при

62

складанні звіту про рух грошових коштів. Яким чином пов'язані ці три фінансові звіти, показано на рис.

У підприємства, виходячи зі сказаного, можуть бути випадки, коли є чистий прибуток, але немає грошей на рахунку. Деякі можливі дії при тому показані в табл. 18.

Отже, будь-які управлінські рішення впливають як на величину отриманого прибутку (чи збитків), так і на зміну активів та пасивів підприємства, особливо оборотного капіталу: грошових коштів, дебіторської заборгованості, товарно-матеріальних запасів і поточних виплат. Усі ці зміни відображають у звіті про рух грошових коштів.

Зміст звіту може суттєво відрізнятися для різних підприємств з урахуванням необхідності відображення особливостей цих підприємств. Однак три основні складові, розглянуті раніше, присутні в будь-якому звіті кожного підприємства.

Корисність звіту в тому, що він відображає динаміку зміни фінансових показників підприємства як результат прийняття управлінських рішень.

63

Рис. 11. Взаємозв'язок фінансових звітів підприємства і його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності

64

РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ФІРМИ

Фінансовий аналіз передбачає вивчення фінансової звітності, котра виконує ряд важливих функцій:

дає уяву про кошти та зобов’язання фірми на конкретний момент (баланс);

відомості про виручку, видатки, податки, прибутки та збитки фірми (звіт про прибутки та збитки).

Баланс представляє собою моментальну картину діяльності фірми а звіт про прибутки та збитки відображає її діяльність на протязі певного періоду

часу.

За допомогою даних документів ми можемо скласти уяву про нерозподілений прибуток фірми або звіт про джерела та розподіл фондів.

Аналіз фінансового стану вигідно проводити за допомогою електронних таблиць.

Завдання та джерела аналізу

Основним завданням проведення аналізу є оцінка результатів господарської діяльності за попередній та поточний роки, виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники роботи підприємства, прийняття рішення про визнання структури балансу задовільною (незадовільною), а підприємства - платоспроможним (неплатоспроможним), інвестиційно привабливим чи непривабливим.

Джерелами інформації для проведення аналізу є:

баланс підприємства за попередній рік та за звітний період, ф.1;

звіт про фінансові результати та їх використання за попередній рік та за звітний період, ф.2;

звіт про фінансово-майновий стан, ф.3 (до 1.01.2000 р.), звіт про власний капітал (після 1.01.2000 р.);

звіт про рух грошових кошів ф.4 (після 1.01.2000 р.);

звіт з праці за попередній рік та за звітний період, ф.1-ПВ, ф.3-ПВ (до

1.01.2000 р.);

звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг, ф.5-с(до

1.01.2000 р.);

розрахунок нормативу власних обігових коштів;

розшифровка дебіторської та кредиторської заборгованості;

звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос), ф.11-ОФ

(до 1.01.2000 р.);

65

зведена таблиця основних показників, ф.22 (річні);

звіт про рух коштів в іноземній валюті, ф.15-зез;

бізнес-план;

матеріали маркетингових досліджень;

висновки аудиторських перевірок;

інша інформація.

Примірна схема фінансового аналізу Для аналізу прийнято застосовувати велику кількість методів прийомів та

процедур та схем. Практично кожен аналітик має свою улюблену схему.

В даному випадку пропонується схема, котра базована на детально му вивченні питань про зовнішнє фінансування.

Рис. 12. Схема фінансового аналізу

Вище на малюнку зображені всі фактори котрі досліджуються. Розташувавши їх в певному порядку, почнемо з виявлення тенденцій та вивчимо сезонну складову фінансування компанії.

Для відповіді на питання про можливе сезонне фінансування застосовують такі інструменти як звіт про джерела та використання фондів, дані про рух коштів.

66

При допомозі фінансових показників досвідчений аналітик вивчає діяльність фірми з різних точок зору сподіваючись отримати вірну уяву про її фінансовий стан та рентабельність.

На даній схемі зображений фактор бізнес ризику, котрий відображає існування неминучого при функціонуванн6і фірми фактору нестабільності та невизначеності.

Аналітик вивчає ступень стабільності а отже і бізнес-ризику даної компанії.

Перераховані вище три фактори повинні враховуватись при висуненні потреби даної фірми у фінансуванні. Більш того дані фактори необхідно розглядати у комплексному взаємозв’язку.

Чим більшими є потрібні фонди, тим більша загальна потреба у фінансуванні. Проте природа фондів обумовлює найбільш підходящий тип для фінансування.

Фірмі з високим ступенем бізнес ризику в більшості випадків не рекомендують брати на себе додаткові фінансові ризики.

При виборі типу фінансування обов’язково слід оцінити фінансовий стан фірми. Чим кращий фінансовий стан тим вища ліквідність та рентабельність і тим на більший ризик можна піти при виборі фінансування.

Недостатньо визначити найкращий варіант фінансування виходячи виключно з можливостей та стану справ у фірмі, адже даний варіант фінансування повинен підходити і для інвесторів. Тільки в результаті взаємодії з можливими кредиторами буде визначатись розмір, термін та процентна ставка кредиту, котрий бажає отримати дана фірма.

Необхідність вступати у взаємодію з зовнішніми джерелами капіталу породжує зворотній зв’язок з іншими чотирма факторами.

Ось чому аналітик не повинен опиратись лише на цифровий матеріал, оскільки в кінцевому етапі доведеться шукати зовнішні варіанти фінансування.

Фінансовий аналіз є багатогранним. Його невід’ємною частиною є аналіз фінансових показників або індексів.

Застосування фінансових коефіцієнтів

Фінансовий коефіцієнт (financial ratio) - відношення одного бухгалтерського показника до іншого.

Щоб оцінити фінансовий стан фірми аналітик повинен мати певні фінансові інструменти. В якості таких інструментів часто виступають фінансові коефіцієнти або індекси, тобто співвідношення різних фінансових характеристик.

67

Аналіз та інтерпретація різних фінансових інструментів можуть дати досвідченому та кваліфікованому аналітику більш повну уяву про фінансовий стан фірми у порівняні з тим , котре він міг би отримати з даних аналізу при використанні тільки даних характеристик взятих нарізно.

Напрямки порівняння

Аналіз фінансових показників включає порівняння двох типів. Перш за все аналітик порівнює співвідношення показників однієї і тої самої компанії в теперішньому та минулому періодах, а також робить їх прогнозні оцінки.

Можна зіставити величину коефіцієнту покриття - відношення поточних активів до короткотермінової кредиторської заборгованості, розраховану на кінець даного року і на кінець попереднього року.

Якщо фінансові коефіцієнти розраховані за ряд років, то аналітик має можливість вивчити як проходили зміни та визначити чи привело це до покращення чи до погіршення фінансового стану фірми та представити всю картину періоду, що вивчається.

Фінансові коефіцієнти можуть розраховуватись на перспективу або як деякі нормативи, офіційні величини, котрі можна порівнювати з фактичними значеннями коефіцієнтів або з їх значеннями у минулому періоді.

Типи коефіцієнтів

Для цілей нашого дослідження всі типи коефіцієнтів можна умовно поділити на п’ять груп:

Індекси структури джерел власних та позичених коштів (Long-term Solvency and Financial Leverage Ratios);

Індекси ліквідності (Liquidity Ratios);

Індекси оборотності оборотних засобів (Asset Utilization or Turnover

Ratios);

Індекси прибутковості (рентабельності) підприємства (Profitability

Ratios);

Індекси ринкової вартості акцій (Market Value Ratios).

Жоден з наведених показників сам по собі не дає достатньої інформації, на основі котрої можна судити про фінансове положення фірми. Це стає можливим тільки після аналізу всього комплексу показників. Необхідно пам’ятати і про сезонну складову, оскільки основні тенденції можна побачити лише через порівняння вихідних даних і коефіцієнтів за той самий період року.

Хоча число коефіцієнтів росте в геометричній прогресії у порівнянні з додаванням вихідної інформації розглянемо лише основні з них, оскільки на

68

практиці буває достатньо розглянути лише частину з них для того, щоб вірно оцінити фінансове положення компанії.

Рис. 13. Напрями аналізу за допомогою фінансових індексів

Аналіз джерел власних та позичених коштів (Long-term Solvency and Financial Leverage Ratios)

В процесі даного аналізу виявляється одна з важливих характеристик фінансового стану підприємства - його фінансова незалежність від зовнішніх джерел. Її аналіз дозволяє оцінити інвестиційний ризик, пов’язаний зі структурою формування інвестиційних ресурсів, виявити оптимальність джерел фінансування інвестиційної діяльності.

З цією метою обчислюється коефіцієнт фінансової незалежності "автономії" (Equity Ratio) (Кавт) як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу:

Equity _ Ratio Stockholders' _ Equity

Total _ assets

Практикою встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто критичне значення

69

Кавт = 0,5. Чим більше значення коефіцієнту, тим кращий фінансовий стан підприємства (менша залежність від зовнішніх джерел).

Практикою аналізу в зарубіжних країнах часто визначають коефіцієнт мультиплікації власного капіталу (Equity Multiplier) (Кмульт.), котрий визначається як величина оберенена до попереднього показника:

Для визначення фінансової стійкості вираховують коефіцієнт фінансової стабільності (Equity/Debt Ratio) (Кфс), який характеризує співвідношення власних та позикових коштів:

Перевищення власних коштів над позиковими вказує на те, що підприємство має достатній рівень фінансової стійкості і відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел. Нормативне значення Кфс повинно бути більшим 1. Якщо Кфс менше 1, то потрібно з'ясувати причини зменшення фінансової стабільності (падіння виручки, зменшення прибутку, необгрунтоване збільшення матеріальних запасів тощо).

Важливе значення у процесі аналізу джерел власних коштів має показник фінансового лівериджу (Financial Leverage Ratio) (Фл), який характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань і визначається як відношення довгострокових зобов'язань до джерел власних коштів:

Ф Довгострокові _ зобовязання

Зростання значення Фл свідчить про зростання фінансового ризику, тобто можливість втрати платоспроможності. В такому разі більш детально аналізуються показники другого розділу пасиву балансу. (Для звітності з 1.01.2000 р. слід детальніше розглядати третій розділ пасиву балансу)

70