Konspekt lekcil

залученим капіталом інших акціонерів при повній відсутності відповідальності за результати управління сформувало специфіку вітчизняного фондового ринку.

Форми організації бізнесу в США та в Україні

Тепер розглянемо форми організації бізнесу в Україні та порівняємо їх з зарубіжними формами організації. Найкраще представити таку відповідність можна у вигляді наведеної нижче схеми.

Як бачимо, для Сполучених Штатів характерні три основні форми організації бізнесу:

одноособова власність;

товариство (партнерство);

корпорація.

Рис. 5. Відповідність форм організації бізнесу в США та в Україні

Одноособова власність у США

Одноособова власність - найстаріша форма організації бізнесу. Таке комерційне підприємство належить одній особі. При цьому:

одна особа володіє всіма майновими активами такого підприємства;

11

несе персональну відповідальність по всіх зобов’язаннях даного підприємства.

Простота основна перевага такого підприємства та основний його недолік оскільки при судових переслідування його власних відповідає перед судом як фізична особа і несе необмежену відповідальність.

Для урегулювання претензій у такого власника може бути конфісковано не тільки майно фірми але і його особисте майно.

Для такого підприємства тяжко залучити додатковий капітал.

При американській системі оподаткування додаткові виплати пов’язані зі страхуванням життя і здоров’я працівників не вважаються видатками і тому не підлягають виключенню з прибутку фірми при визначенні бази оподаткування.

Одноособовий власник змушений виплачувати дані видатки з прибутку. Передача права власності для таких підприємств пов’язана з великими

ускладненнями оскільки ні одна частина даного майна не може передаватись членам сім’ї при житті власника.

Одноособова форма власності не забезпечує маневрування яку дають інші форми власності.

Партнерство (товариство)

Партнерство подібне до одноособового користування за винятком того, що при партнерстві існує один власник.

Американська практика розглядає наступні види товариств:

повне товариство;

товариство з обмеженою відповідальністю;

товариство з обмеженою відповідальністю головного партнера.

Повне товариство

При повному товаристві всі партнери несуть необмежену відповідальність. Вони разом відповідають по зобов’язанням даного товариства. Один партнер може зв’язати товариство певними обов’язками, а відповідати будуть всі. Завжди існує формальна угода про товариство, воно визначає:

повноваження кожного партнера;

розподіл прибутку;

загальну суму капіталу вкладеного партнерами;

процедуру залучення нових партнерів;

процедуру перереєстрації товариства у випадку смерті одного з партнерів.

12

Недоліками такого товариства є:

юридично товариство припиняє існування при смерті одного з партнерів або якщо він виходить з товариства;

колективне прийняття рішень утруднене.

Декотрі товариства ділять партнерів на дві категорії, встановлюючи таким чином ієрархію участі партнерів в товаристві та в процесі прийняття рішень.

Товариства з обмеженою відповідальністю

Дані товариства дозволені лише в ряді країн, а в США лише в ряді штатів. Член такого товариства вкладає в нього капітал і несе відповідальність лише в розмірі, що не перевищує даний вклад. В зарубіжній практиці при організації такого товариства повинен бути один головний партнер відповідальність котрого необмежена. Тільки він є правоздатним проводити рішення про проведення комерційних операцій. Інші партнери вкладники не беруть участь у проведенні комерційних операцій, а є інвесторами даної організації і ділять прибутки та збитки у відповідності до угоди про товариство.

Така форма підприємств використовується часто для фінансування операцій з операціями з нерухомістю.

Товариство з обмеженою відповідальністю головного партнера Дане товариство володіє перевагами корпорацій, але відрізняється тим що

дозволяє уникнути подвійного оподаткування прибутків, що розпод ілені серед власників.

Співвласники такого підприємства не несуть персональної відповідальності за рішення що приймаються підприємством.

Більша частина таких підприємств в США - підприємства по розробці природних ресурсів.

Корпорація

Для США корпоративна форма володіння підприємством є найбільш поширеною.

Корпорація - це обезличене підприємство створене законом, котре може володіти майном та брати на себе зобов’язання.

Основною вирізняючою характеристикою даної організації є те, що вона існує об’єктивно незалежно від її власників.

Переваги такої організації:

обмежена відповідальність власників розміром їхніх капіталовкладень;

можливість залучати кошти під своїм ім’ям не накладаючи необмеженої відповідальності на її власників;

13

для задоволення претензій не можна конфіскувати особисте майно її власників;

ліквідність акцій;

корпорація продовжує своє існування і у випадку смерті чи виходу з неї

одного зі співвласників.

Корпорація реєструється в установленому порядку. Подається заява котра містить наступні дані:

місцезнаходження організації;

ціль її діяльності;

імена власників та керівників;

кількість дозволених до випуску акцій;

обсяг оплаченого акціонерного капіталу;

термін існування корпорації.

Випускається статут корпорації, що затверджує її як юридичну особу та встановлює умови її існування.

Недоліки корпорації:

можливе подвійне оподаткування;

більші затрати часу на її реєстрацію;

комісійний збір котрий доводиться платити за реєстрацію корпорації.

Порівняння американських форм бізнесу з українською практикою його організації

Як видно з даної схеми повної відповідності між українськими формами організації бізнесу та такими формами в США не існує. Зокрема, поняттю одноособової власності в США відповідає одразу дві форми організації бізнесу в Україні – це приватне підприємництво та приватне підприємство. Остання з наведених форм передбачає відділення персональних фінансових ресурсів власника бізнесу від наявного фінансового потенціалу його фірми. Як наслідок місія фірми, котра з точки зору фінансового менеджменту полягає в забезпеченні багатства власників фірми може досягатись всіма дозволеними чи не регламентованими законодавством методами трансферу грошових потоків з коштів фірми до кишені її власника.

Наприклад, власник приватного підприємства прагне до зменшення фінансового потенціалу власної фірми та збільшення персонального фінансового потенціалу, що може забезпечуватись шляхом:

отримання пільгових кредитів на власному підприємстві;

використання у приватних цілях та повне приватне користування майном фірми, не пов’язане з її операційною діяльністю;

14

персональне придбання елементів основних фондів та передача їх у оренду власній фірмі.

Всі зазначені вище форми трансферу коштів компанії у персональний грошовий потенціал власника не актуальні для приватного підприємця як в США, так і в Україні, оскільки даних форм власності не існує розділу фінансових потоків на персональні доходи власника та доходи фірми. Це ще раз демонструє те, що загальноекономічні фінансові закони та принципи діють в Україні незмінно, приймаючи форму прояву продиктовану специфікою вітчизняного законодавства.

Розглянемо тепер ті форми організації бізнесу, котрі передбачають спільне володіння підприємством. В США вони отримали назву партнерств. В Україні їх діяльність регламентується законом України “Про господарські товариства”.

Характерною ознакою функціонування даних партнерств у США є переважання серед останніх партнерств з повною відповідальністю та партнерств з обмеженою відповідальністю. Зазначимо, що зарубіжна практика розглядає партнерство з обмеженою відповідальністю як таке в складі котрого повинен обов’язково знаходитися один головний партнер, відповідальність якого не обмежена. Тобто за структурою таке партнерство скоріше відповідає нашому командитному. Діяльність відповідників вітчизняних товариств з обмеженою відповідальністю, а в практиці США їх називають партнерствами з обмеженою відповідальністю головного партнера дозволена лише в обмеженій кількості штатів та стосується лише обмежених видів діяльності, наприклад, видобування корисних копалин. Ординарним вважається положення згідно до якого особи що займаються бізнесом несуть по ньому повну відповідальність. Так склалося історично, оскільки поняття юридичної особи сформувалося відносно недавно, у 1819 році і застосовується в США стосовно корпоративних форм організації бізнесу.

Зарубіжна практика, на відміну від української, застосовує поняття відокремлення осіб власника та підприємства виключно стосовно понять акціонерів та акціонерної корпорації.

У відповідності до рішення Дартмутської колегії 1819 р. в США, “корпорація це штучне утворення, невидиме, нематеріальне, котре існує лише законодавчо”. Будучи утворена законодавчо, вона володіє лише тим майном, котру їй надає статут про її створення.

У відповідності до українського законодавства, акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

15

Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства, який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства.

До акціонерних товариств належать:

відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі продажу на біржах;

закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні папери і фондову біржу, і внесенням змін до статуту товариства.

Досвід функціонування акціонерних товариств в США показує, що відмінною рисою даної форми організації бізнесу є те, що вона єдина може існувати об’єктивно незалежно від її власників. Відповідальність власника обмежена розміром його капіталовкладень. Практика функціонування акціонерних корпорацій в США розглядає обмеження відповідальності власників корпорації – як важливу перевагу порівняно з одноосібною власністю чи товариством, оскільки корпорація може залучати кошті під власним ім’ям, не накладаючи на своїх власників необмежену відповідальність, а отже для задоволення претензій не можна конфіскувати особисте майно власників. Перевагою також слід вважати відносно легку передачу права власності шляхом організації операцій з цінними паперами.

Отже, в процесі прийняття фінансового рішення про вибір форми організації бізнесу в США, на відміну від України, гіпотетичні засновники користуються наступними принципами. У випадку недостачі капіталу та організації невеликого за розміром підприємства – організовують партнерство. Оскільки практика застосування партнерства з обмеженою відповідальністю головного партнера законодавчо обмежена, то доводиться обирати організаційні форми, що передбачають повну чи часткову відповідальність. Оскільки такі партнерства в США не можуть існувати об’єктивно незалежно від своїх власників, то розподіл повної відповідальності між засновниками партнерства здійснюють не виходячи з точки зору мінімізації останньої, як це роблять у нас в Україні, а виходячи з конкретних функцій та трудового вкладу кожного партнера. На відміну від української практики, партнерства в США не

16

дають можливості організувати процес розділення володіння та управління. Далі, в процесі розвитку бізнесу та при наявності необхідного капіталу чи гіпотетичних інвесторів зі сторони, партнери, як правило, вирішують перереєструвати даний бізнес, утворивши акціонерне товариство. Ось чому, акціонерна корпорація є переважною формою організації бізнесу в США.

Кардинально інакше розглядає форми організації бізнесу українське законодавство, яке розглядає всі форми організації бізнесу, за винятком приватного підприємництва, як такі, що існують об’єктивно незалежно від своїх власників.

Практика показує, що в Україні переважає організаційна форма бізнесу виражена у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, оскільки операторам ринку вигідна ця форма через обмеження ризику відповідальності. В процесі прийняття фінансового рішення стосовно форми організації бізнесу вони користуються концепцією акцептування прибутку та відторгнення ризику. Взагалі інвесторам характерно прагнення уникнути ризику при одночасному збільшенні власних прибутків. При цьому стає зрозумілою та логічно обґрунтованою переважаюча кількість ТзОВ в Україні при одночасній практичній відсутності товариств з повною чи додатковою відповідальністю.

Останні виступають домінованими з позицій поєднання у них факторів ризику та сподіваного прибутку по відношенню до товариства з обмеженою відповідальністю. ТзОВ при аналогічних можливостях отримання прибутку представляє для підприємця можливість меншої відповідальності, а отже виступає меншим джерелом ризику для власника, проте не для суспільства в цілому.

Законодавчо, в Україні існує ряд обмежень стосовно організаційно правових форм бізнесу для певних видів діяльності. Наприклад, страховий бізнес не можна організувати у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю. В цьому випадку, в процесі прийняття рішення, засновники постають перед дилемою – вибором між акціонерним та командитним товариством. Переважно обирають акціонерне товариство, котре виступає джерелом меншого ризику для підприємця, проте у випадку недостатку капіталу можуть віддавати перевагу командитному товариству, оскільки існує цілий ряд законодавчих положень, котрі в сукупності дозволяють створювати синергійний ефект обмеження відповідальності навіть головного партнера командитного товариства.

Податки з доходів корпорації

Комерційні рішення прийняті під дією відсутності оподаткування часто бувають дуже невдалими при його наявності. Належний до оподаткування

17

дохід корпорації визначають віднімаючи від валової виручки всі видатки включаючи амортизацію і видатки пов’язані з виплатою процентів за використання капіталу.

Вданий момент в США діє трьохступенева форма оподаткування.

Встановлена градація найбільш вигідна для компаній дохід котрих перевищує 335000 дол.

Для обмеження різних пільг вводиться альтернативний податок у розмірі 20% для підприємств які мають певні відмінності у своїй діяльності.

Податкові виплати робляться щоквартально з поточних доходів. Вони зобов’язані вносити по 25% від розрахункової суми податків не пізніше 15 квітня, 15 червня, 15 вересня та 15 грудня. Якщо реальний дохід фірми відрізняється від розрахункового то в розрахунок вносяться відповідні поправки.

Амортизація майна в США

Оскільки амортизаційні відрахування підлягають відніманню з оподаткованого прибутку, іх обсяг впливає на загальну суму податків. Чим більші видатки на амортизацію тим менший податок.

ВСША існують три методи амортизації основних засобів:

рівномірний метод

метод зменшуваного залишку

кумулятивний метод.

Останні два методи є методами прискореної амортизації. Спочатку визначається період амортизації активів. Для цього все майно ділиться на групи.

18

Група в котру попадає майно визначає тривалість амортизаційного періоду.

Наприклад, при рівномірному нарахуванні амортизації майно з терміном служби що попадає в п”ятирічну групу і вартує 15 тис.доларів буде мати щорічні амортизаційні відрахування у розмірі:

15 тис.дол. : 5 = 3000 дол При використанні методу залишку котрий зменшується повинна

встановлюватись певна кратність.

Наприклад, при даних попереднього прикладу але при амортизаційному методі зменшеного залишку з коефіцієнтом 2 отримаємо:

у перший рік:

залишкова вартість на початок року:

15 тис. дол. амортизаційні відрахування за рік:

2 х (15 тис.дол./5) = 6000 дол.

другий рік:

залишкова вартість на початок року:

15 тис. дол. - 6 тис.дол. = 9000 дол. амортизаційні відрахування за рік:

2 х (9 тис.дол./5) = 3600 дол.

19

третій рік:

залишкова вартість на початок року:

9 тис. дол. - 3.6 тис.дол. = 5400 дол. амортизаційні відрахування за рік:

2х (5.4 тис.дол./5) = 2160 дол.

іт.д.

Система прискореного відновлення вартості

Для трьох-, п”яти-, семита десятирічної груп в якості методу амортизації використовується метод 200% зменшення залишку. В рік найбільш швидкого списання даний метод змінюється методом рівномірної амортизації. В перші два роки амортизації існує піврічне узгодження. Для 15та 20-річної груп використовується 150% прискорення щорічних амортизаційних відрахувань з наступним переходом до рівномірної амортизації. Для 27.5- та 31.5- річної груп метод рівномірної амортизації використовується на протязі всього терміну служби. Наприклад, якщо на початок року придбано майно вартістю 10000 дол. тоді формула зменшуваного залишку:

В нашому прикладі 2(1/5)*100% = 40% але на протязі першого року існує піврічне узгодження і тому у відрахування у перший рік будуть складати 20%. В кінці третього року вигідно перейти на рівномірну амортизацію. Графік амортизації буде виглядати наступним чином (в дол.):

На початок четвертого року залишкову вартість розподіляють у відповідності до терміну служби що залишився так щоб забезпечити рівномірну амортизацію. Термін служби що залишився складає 2.5 року завдяки піврічному узгодженню на шостий рік. На шостий рік залишок дорівнює 576 дол. або 1/5 залишку на кінець третього року.

Опубліковані наступні норми амортизації (табл. 4).

Таблиця 4

20