0251552_38296_mankiv_gregori_n_makroekonomika

ДОВІДКА

_________________________________________________________________________________________________________________________________

Використання функції для вираження залежності між змінними

Всі економічні моделі виражають взаємозв'язок між економічними змінними. Часто ці залежності виражають у вигляді функцій. Функція — це математичне поняття, яке виражає залежність одного набору змінних від іншого. Наприклад, у моделі ринку піци ми твердили, що величина попиту на піцу залежить від ціни піци і від сукупного попиту. Цю функціональну залежність можна записати, використавши формулу:

Qd = D(P,Y).

З цього рівняння випливає, що величина попиту на піцу Qd є функцією від ціни піци P і сукупного попитуY. У записі функції змінна, яка стоїть перед дужками, позначає функцію. У цьому разі D ( ) є функцією змінних, що визначають величину попиту на піцу.

Якби нам було відомо трохи більше про ринок піци, ми могли б записати числові значення для формули величини попиту на піцу. Ми, наприклад, могли б записати:

Qd = 60 - 10Р + 2Y.

У цьому разі функція попиту має такий вигляд:

D(Р,Y) = 60 – 10P + 2Y.

Ця функція дає змогу визначити відповідну величину попиту на піцу для кожного рівня її ціни і сукупного доходу. Якщо, наприклад, сукупний дохід дорівнює 10 дол., а ціна піци — 2 дол., то величина попиту на піцу становитиме 60; якщо ціна піци збільшилася до 3 дол., то величина попиту на піцу знизилася до 50.

Функція дає змогу виразити залежність між змінними навіть у тому разі, коли точні кількісні співвідношення між ними невідомі. Наприклад, нам відомо, що з підвищенням ціни на піцу від 2 до 3 дол. величина попиту на піцу знизиться, але ми можемо не знати, наскільки. У цьому разі, якщо нам відомо, що між змінними існує певна залежність, її доцільно виразити у вигляді функції.

____________________________________________________________________________________________

В аналітичній економіці дуже важливо виявити, коли припущення дає змогу відокремити головне від другорядного, а коли воно веде до неправильних висновків. Будь-яка модель, яка відображає усю багатоманітність дійсності, буде надто складною для розуміння. Спрощення є необхідною складовою процесу побудови моделі. Однак моделі ведуть до неправильних висновків, якщо в них упущено важливі ознаки економіки, що стосуються аналізованого питання. Отже, економічне моделювання потребує обережності і здорового глузду.

Багатоманітність моделей

Макроекономісти досліджують багато аспектів економіки. Наприклад, вони досліджують вплив національних заощаджень на економічне зростання, вплив трудових спілок на рівень безробіття або інфляції — на процентні ставки. Макроекономіка така ж різноманітна, як і сама економіка.

Хоч економісти використовують моделі для дослідження всіх цих питань, жодна окрема модель не дає відповідей на всі питання. Як столяри використовують різні

інструменти для різних операцій, так і економісти застосовують різні моделі для пояснення різних економічних явищ. Студенти, які вивчають макроекономіку, повинні пам'ятати, що немає єдиної "правильної" моделі, придатної для всіх випадків. Натомість є багато моделей, кожна з яких проливає світло на окремі сфери національної економіки. Інструментарій макроекономіки подібний до швейцарського армійського ножа — набір взаємодоповнюваних частин, які можна застосовувати для різних цілей за різних обставин.

Тому в цій книжці наведено велику кількість моделей, призначених для розв'язання окремих проблем і побудованих на різних вихідних передумовах. Пам'ятайте, що якість моделі залежить від достовірності її вихідних припущень; одне і те саме припущення може сприяти розв'язанню завдання в одному випадку і призвести до неправильних висновків в іншому. Використовуючи модель для дослідження проблеми, економіст повинен завжди пам'ятати про те, чи правильні припущення моделі для кожного конкретного випадку.

Ціни: гнучкі й негнучкі

Одна група припущень у цій книжці особливо важлива — це припущення щодо швидкості, з якою ціни та зарплата реагують на зміну ринкових умов. Економісти звичайно виходять з того, що ціна певного товару або послуги швидко змінюється, щоб зрівнювати величину пропозиції і величину попиту. Інакше кажучи, вони передбачають, що ринок прямує до рівноваги попиту і пропозиції. Це припущення називають зрівноважуванням ринку; воно є основою моделі ринку піци, розглянутої вище. Для пошуку відповідей на більшість запитань економісти використовують моделі, що зрівноважують ринок.

Однак припущення про безперервну ринкову рівновагу не завжди відповідає реальній дійсності. Для підтримання постійної рівноваги на ринку ціни повинні постійно змінюватись у відповідь на зміну попиту і пропозиції. Однак насправді відповідні зміни в цінах і зарплаті нерідко відбуваються повільно. Трудові угоди часто визначають заробітну плату на три роки наперед. Багато фірм не змінюють ціни на свої продукти упродовж тривалих проміжків часу; наприклад, видавці журналів змінюють ціни лише раз на три або чотири роки. Хоч у моделях зрівноваженого ринку припускають, що ціни і зарплата є гнучкими, у реальній дійсності деякі види цін і зарплати є негнучкими.

Негнучкість цін, яка простежується на практиці, аж ніяк не означає, що моделі зрівноважування ринку є непотрібними. Ціни не є зафіксованими назавжди. Зрештою, вони змінюються відповідно до змін попиту і пропозиції. Моделі зрівноважування ринку не обов'язково описують економіку в кожний даний момент часу, вони описують стан рівноваги, до якого тяжіє економіка. Отже, більшість макроекономістів вважає, що припущення про гнучкість цін є прийнятним для дослідження, довгострокових явищ, таких як зростання реального ВВП, простежуване упродовж багатьох десятиліть.

Для дослідження короткострокових явищ, як, приміром, щорічні коливання обсягу виробництва і зайнятості, припущення про гнучкість цін є менш коректним. Упродовж короткострокових періодів багато цін утримуються на незмінному рівні. Тому більшість макроекономістів вважає, що для дослідження поведінки економіки у короткостроковому періоді реальнішим є припущення про негнучкість цін.

Мікроекономіка і макроекономічні моделі

Мікроекономіка - це наука, яка вивчає процеси ухвалення рішень домогосподарствами і фірмами та їх взаємодію на ринку. Фундаментальний принцип мікроекономіки полягає в тому, що фірми і домогосподарства оптимізують свої рішення, тобто вони обирають найкращі з можливих рішень на підставі своїх Цілей і наявних можливостей. У мікроекономічних моделях споживачі здійснюють закупівлі так, щоб максимізувати свій рівень задоволення, яке економісти називають корисністю. Фірми ухвалюють виробничі рішення так, щоб максимізувати свої прибутки.

Оскільки макроекономічні явища і процеси виникають внаслідок взаємодії домогосподарств і фірм, то макроекономіка і мікроекономіка нерозривно пов'язані між собою. Вивчаючи національну економіку в цілому, ми повинні брати до уваги рішення

окремих економічних агентів. Наприклад, для виявлення чинників, що визначають сукупні споживчі видатки, необхідно проаналізувати рішення сім'ї про те, скільки витрачати сьогодні і скільки заощаджувати на майбутнє. Для виявлення чинників, що визначають сукупні інвестиційні видатки, необхідно проаналізувати, як фірма ухвалює рішення про будівництво нового підприємства чи купівлю устаткування. Оскільки сукупні змінні в сумою індивідуальних змінних, то макроекономічна теорія неминуче ґрунтується на мікроекономічному фундаменті.

Хоч в основі макроекономічних моделей завжди лежать рішення, які ухвалюють на мікрорівні, у багатьох моделях оптимальні з позиції фірм і домашніх господарств рішення, які визначають їх поведінку, є скорше такими, що маються на увазі, а не такими, що чітко визначені. Подібним прикладом є наша модель ринку. Рішення домогосподарств про обсяги купівлі піци визначають попит на піцу, а рішення піцерій про обсяги виробництва піци визначають пропозицію піци. Припускають, що домогосподарства ухвалюють свої рішення на підставі принципу корисності, а піцерії — максимізації прибутку. Однак ці мікроекономічні рішення не присутні у самій моделі, вони становлять немовби її тло. Так само, у всій макроекономіці немовби мається на увазі, що домогосподарства і фірми ухвалюють найкращі рішення, які оптимізують їхню поведінку.

1-3. Про структуру цієї книги

Ця книга складається з п'яти частин. Цей і наступний розділи становлять частину І -"Вступ". У розділі 2 проаналізовано принципи обчислення основних економічних змінних, як-от сукупний дохід, темп інфляції, рівень безробіття тощо.

Участині II — "Економіка у довгостроковому періоді" — подано класичну модель економіки. Основне припущення класичної моделі є те, що ціни гнучкі. Класична модель, за небагатьма винятками, припускає, що ринок зрівноважений. З причин, які вказано вище, класична модель найкраще описує економіку в довгостроковому періоді.

Участині III — "Економіка у короткостроковому періоді" — досліджено поведінку національної економіки за негнучких цін. Тут розглянуто модель економіки, яка не передбачає зрівноваження ринку. Ця модель дає змогу аналізувати такі проблеми, як причини короткострокових економічних коливань і вплив державної політики на ці коливання.

У частині IV ("Полеміка з приводу макроекономічної політики"), яка ґрунтується на попередньому аналізі, розкривається, якою мала б бути роль держави в економіці. Тут розглянуто, як повинен уряд (якщо взагалі повинен) реагувати на короткострокові коливання реального В ВИ та безробіття. У цій частині зіставлено також різні точки зору на наслідки державного боргу.

Нарешті, в останній частині - "Мікроекономічні основи макроекономіки" — подано декілька мікроекономічних моделей, корисних для аналізу макроекономічних проблем. Наприклад, тут розглядаються рішення домогосподарств про обсяг споживання та величину заощадження і рішення фірм про обсяг інвестицій. Усі ці рішення окремих господарських одиниць у сукупності створюють картину розвитку економіки на макрорівці. Вивчення рішень, які ухвалюють окремі господарські одиниці, дає змогу глибше зрозуміти механізм функціонування національної економіки.

Підсумки

1.Макроекономіка досліджує економіку в цілому, включаючи зростання доходів, зміни в цінах і рівень безробіття. Макроекономісти намагаються не лише пояснити економічні події, а й запропонувати економічну політику, яка поліпшить функціонування економіки.

2.Економісти використовують моделі — спрощені теоретичні схеми впливу екзогенних змінних на ендогенні — для того, щоб глибше зрозуміти функціонування економіки. Мистецтво аналітичної економії полягає в тому, чи вдалося в моделі відобразити найважливіші економічні зв'язки. Оскільки жодна з моделей не може дати відповідь на всі запитання, макроекономісти використовують різні моделі для дослідження різних проблем національної економіки.

3.Відмітною рисою макроекономічної моделі є те, виходить вона із гнучких чи негнучких цін. Більшість макроекономістів вважають, що моделі з гнучкими цінами описують економіку у довгостроковому періоді, тоді як моделі з негнучкими цінами — у короткостроковому.

4.Мікроекономіка вивчає процес ухвалення рішень фірмами і домогосподарствами і як ці господарські одиниці взаємодіють між собою. Оскільки макроекономічні події виростають із взаємозв'язків на мікрорівні, то в макроекономіці часто використовують інструментарій мікроекономіки.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1.Поясніть відмінність між макроекономікою і мікроекономікою. Як вони пов'язані між собою?

2.Чому економісти будують моделі?

3.Що таке модель, яка зрівноважує ринок? Коли припущення про зрівноважування ринку є доречне?

ЗАВДАННЯ І ПРИКЛАДИ

1.Які макроекономічні питання обговорюють в Україні останнім часом?

2.Які, на вашу думку, визначальні риси науки? Чи має аналітична економія ці риси? Чи можна назвати макроекономіку наукою? Чому? Чому ні?

3.Використайте модель пропозиції і попиту для пояснення того, як зниження ціни на заморожений йогурт впливатиме на ціну морозива і кількість проданого морозива. У вашому поясненні вкажіть на екзогенні та ендогенні змінні.

4.Як часто змінюються тарифи на послуги в перукарнях? Чи можна застосувати до ринку послуг модель зрівноважування ринку?

Розділ2

Макроекономічніпоказники

Велика помилка — творити теорії за відсутності даних. Несвідомо люди починають підганяти факти під теорії, замість того, щоб теорії відповідали фактам.

Шерлок Холмс

Природознавці, економісти й детективи мають чимало спільного: вони хочуть зрозуміти, що відбувається довкола них. Для цього вони поєднують теорію та спостереження. Вони створюють теорії, намагаючись пояснити те, що бачать. Розвинувши теорії, повертаються до систематичніших спостережень, щоб оцінити обґрунтованість теорій. І лише тоді, коли теорія й факти узгоджуються між собою, ці люди відчувають, що розуміють ситуацію.

У цьому розділі з'ясуємо показники й дані, використовувані для створення та перевірки макроекономічних теорій Найочевиднішим джерелом інформації про економіку є випадкові спостереження. Коли ви купуєте товари чи сплачуєте послуги, то бачите, як швидко зростають ціни. Коли шукаєте роботу, то дізнаєтесь, які фірми наймають працівників. Оскільки ми всі є учасниками економічних процесів, то з часом набуваємо деякого економічного чуття. Ці випадкові спостереження забезпечують нам певне розуміння механізму функціонування економіки.

Економічна статистика є джерелом більш систематизованої та об'єктивної інформації. Уряд регулярно проводить обстеження домогосподарств і фірм, щоб дізнатися про їхню економічну діяльність (розміри доходів, обсяг та структуру споживання, структуру попиту), рівень встановлених ними цін тощо. На основі отриманих даних розраховують різноманітні статистичні показники, які характеризують стан економіки. Економісти використовують цю статистику для вивчення економіки, а державні мужі — для відстежування та оцінки економічних явищ і формулювання відповідних заходів економічної політики.

Основну увагу у цьому розділі приділено трьом економічним показникам, найчастіше використовуваним для аналізу стану економіки та економічної політики. Валовий внутрішній продукт, або ВВП визначає сукупний дохід нації та загальний обсяг придбання вироблених, товарів і послуг. Індекс споживчих цін (ІСЦ) характеризує динаміку загального рівня цін. Рівень безробіття показує, який відсоток робочої сили не має роботи. У цьому розділі з'ясуємо, як обчислюють ці макроекономічні показники і яку інформацію про економіку вони дають змогу отримати.

2-1. Вимірювання результатів економічної діяльності: валовий

внутрішній продукт

Валовий внутрішній продукт часто вважають найкращим показником стану економіки. Кожні три місяці Бюро економічного аналізу (підрозділ Міністерства торгівлі США) обчислює цей показник, використовуючи велику кількість джерел первин-

них даних. Завдання ВВП - виразити результати економічної діяльності за певний період часу в єдиному вартісному показникові.

Є два підходи до обчислення валового внутрішнього продукту. За першим підхо-

дом ВВП обчислюють як сукупний дохід усіх учасників ринкового процесу, за другим — як загальні видатки на товари і послуги, вироблені в економіці. Взявши до уваги ці підходи,

неважко зрозуміти, чому ВВП є критерієм стану економіки. З одного боку, ВВП вимірює те, що дуже турбує людей, — їхні доходи. З іншого, економіка зі значним обсягом виробництва товарів і послуг повніше задовольняє потреби домогосподарств, фірм і державних інституцій.

Як може показник ВВП одночасно вимірювати і сукупний дохід в економіці, і загальний обсяг видатків на вироблені товари і послуги? Річ у тім, що ці дві величини насправді однакові: для економіки в цілому обсяг доходів повинен дорівнювати обсягові видатків. Ця обставина, або точніше рівність, у свою чергу випливає з такого очевидного факту. У кожній діловій операції є покупець і продавець; кожен долар видатків покупця стає доларом доходу продавця. Якщо Джо фарбує будинок Джейн за 1000 дол., ці 1000 дол. є доходом Джо і видатками Джейн. Ця операція збільшує ВВП на 1000 дол., незалежно від того, чи підсумовуємо ми всі доходи в економіці, а чи всі видатки.

Для глибшого розуміння значення ВВП звернімось до національного рахівництва - статистичної системи вимірювання ВВП та багатьох інших пов'язаних з ним показників.

Доходи і видатки у схемі кругопотоку

Уявімо собі економіку, яка виробляє єдине благо — хліб, використовуючи лише один вид ресурсу — працю. На графіку 2-1 показано всі економічні операції, що відбуваються між домогосподарствами та фірмами в такій економіці.

Внутрішнє коло на графіку 2-1 відображає потоки хліба і праці. Домогосподарства продають свою працю фірмам. Фірми використовують працю робітників для виробництва хліба, який у свою чергу продають домогосподарствам. В результаті праця "тече" від домогосподарств до фірм, а хліб — від фірм до домогосподарств.

Зовнішнє коло на графіку 2-1 відображає відповідний потік грошей. Домогосподарства купують хліб у фірм. Фірми використовують одну частину виторгу від цього продажу для виплати заробітної плати робітникам; друга його частина є прибутком, що належить власникам фірм (які самі також є частиною сектору домогосподарств). Отже, видатки на хліб ідуть від домогосподарств до фірм, а доходи у вигляді заробітної плати і прибутку — від фірм до домогосподарств.

ВВП відбиває потоки грошей в економіці. Як уже зазначалось, його можна обчислити за двома методиками. ВВП — це сукупний дохід від виробництва хліба, який дорівнює сумі заробітної плати і прибутку — верхня частина схеми кругопотоку грошей. Водночас — це загальний обсяг видатків на купівлю хліба — нижня частина схеми кругопотоку грошей. Для обчислення ВВП можна взяти або потік грошей від фірм до домогосподарств, або потік грошей від домогосподарств до фірм.

Ці два способи обчислення ВВП повинні давати однаковий результат, оскільки видатки покупців на продукти є, згідно з правилами рахівництва, доходом продавців цих продуктів. Кожна операція, що впливає на видатки, впливає і на дохід, і кожна операція, що впливає на дохід, впливає і на видатки. Припустімо, що фірма виробила і продала домогосподарству на одну хлібину більше. Вочевидь ця операція

Графік 2-1. Схема кругопотоку. На графіку показано потоки продуктів і доходів між фірмами і домогосподарствами в економіці, що виробляє одне благо — хліб, використовуючи лише один вид ресурсів — працю. Внутрішнє коло відображає потоки праці та хліба: домогосподарства продають свою працю фірмам, а фірми продають вироблений хліб домогосподарствам. Зовнішнє коло відображає відповідні потоки грошей: домогосподарства платять фірмам за хліб, а фірми виплачують заробітну плату і прибутки домогосподарствам. У такій економіці ВВП є водночас і загальним обсягом видатків на хліб, і сукупним доходом від виробництва хліба.

ція збільшує величину загальних видатків на хліб, але при цьому змінюється і загальний обсяг доходів. Якщо фірма виробила додаткову хлібину, не залучаючи додаткових працівників (підвищивши ефективність виробничого процесу), зростає прибуток. Якщо ж фірма виробила додаткову хлібину, найнявши більше працівників, зростає заробітна плата. В обох випадках видатки і доходи зростають на однакову величину.

Декілька правил для обчислення ВВП

У гіпотетичній економіці, в якій виробляють лише хліб, ВВП можна обчислити, просто підсумувавши всі витрати на купівлю хліба. Проте у національній економіці виробляють і продають величезну кількість різноманітних товарів і послуг. Для правильного розуміння суті ВВП як показника треба знати декілька принципів його обчислення.

ДОВІДКА

Запаси і потоки

Багато економічних змінних вимірюють кількість чого-небудь — наприклад, грошей, товарів тощо. Економісти розрізняють два типи кількісних змінних: запаси і потоки. Запас — це кількість, виміряна у певний момент часу, тоді як потік - кількість за одиницю часу.

Ванна, зображена на графіку 2-2, — класичний приклад для ілюстрації понять запасу і потоку. Кількість води у ванні — запас; це кількість води у деякий момент часу. Вода, яка надходить через кран, є потоком; це кількість води, що надходить у ванну за одиницю часу. Завважте, що потік і запас вимірюють у різних одиницях. Ми кажемо, що у ванні міститься 50

галонів води, але в неї надходять 5 галонів води за хвилину.

ВВП є, мабуть, найважливішою потоковою змінною аналітичної економії: він показує, скільки грошей проходить через схему кругопотоку національної економіки за одиницю часу, здебільшого за рік. Коли кажуть, що ВВП США становить 8 трлн. дол., то це означає 8 трлн. дол. за рік. (Аналогічно можна сказати, що ВВП США становить 250 000 дол. за секунду).

Запаси і потоки часто взаємопов'язані. У прикладі з ванною цей зв'язок очевидний. Запас води у ванні — це нагромадження потоку, який надходить з крана, а потік води відображає зміну запасу. Для пояснення поведінки економічних змінних часто корисно визначити: ці змінні запасові чи потокові і чи пов'язані вони між собою.

Ось декілька прикладів взаємопов'язаних потокових і запасових змінних, які вивчатимемо у наступних розділах.

Майно особи — запас; її дохід і видатки — потік.

Кількість безробітних — запас; кількість людей, які втрачають роботу, — потік.

Обсяг капіталу економіки — запас; обсяг інвестицій — потік.

Державний борг — запас; дефіцит бюджету - потік.

Графік 2-2. Запаси і потоки. Кількість води у ванні — це запас: це кількість, виміряна на певний момент часу. Кількість води, що надходить з крана, — потік: це кількість, виміряна за одиницю часу.

Додавання яблук та апельсинів. Національна економіка виробляє багато різних товарів і послуг — гамбургери, послуги перукарів, автомобілі, комп'ютери тощо. У ВВП вартість цих товарів і послуг підсумовано в одному показникові. Різноманітність товарів і послуг, які виробляє економіка, ускладнює обчислення ВВП, бо різні продукти мають різну вартість.

Припустімо, що в економіці вироблено чотири яблука і три апельсини. Як обчислити ВВП? Найпростіше — це додати яблука та апельсини і сказати, що ВВП дорівнює семи одиницям фруктів. Проте така математика матиме сенс лише тоді, коли яблука та апельсини мають однакову вартість, що здебільшого не так. (Цей приклад був би ще очевиднішим, якби в економіці було вироблено чотири кавуни і три ґрона винограду).

Для обчислення загальної вартості різних товарів і послуг національне рахівництво використовує ринкові ціни, бо такі ціни показують, скільки люди готові заплатити за товар чи послугу. Так, якщо одне яблуко коштує 0,5 дол., а апельсин — 1 дол., ВВП становитиме:

ВВП = (ціна яблука х кількість яблук) + (ціна апельсина х кількість апельсинів) =

=(0,5 дол. х 4) + (1 дол. х 3)

=5 дол.

ВВП становить 5 дол. — вартість усіх

яблук (2 дол.) плюс вартість усіх апельсинів (З дол.).

Уживані товари. Коли якась фірма випускає поштові листівки і продає їх по 50 центів за одну, то ці 50 центів за листівку збільшують ВВП країни. А що, коли колекціонер продає рідкісну листівку, випущену багато років тому, іншому колекціонеру за 500 дол.? Ці 500 дол. не буде враховано у ВВП. ВВП вимірює вартість товарів і послуг, вироблених у поточному році. Продаж відображає передачу активів, а не збільшення доходу економіки. Тому продаж уживаних товарів у ВВП не враховують.

Врахування запасів. Припустімо, що фірма, яка випікає хліб, наймає додаткових робітників для збільшення виробництва хліба, платить їм заробітну плату, а відтак їй не вдається продати додатково випечений хліб. Як це вплине на величину ВВП?

Відповідь залежить від того, що відбувається з непроданим хлібом. Припустімо спочатку, що хліб зіпсувався. У цьому разі фірма виплатила більше заробітної плати, але не отримала додаткового виторгу. Тому прибуток фірми зменшився на величину приросту заробітної плати. Загальні видатки в економіці не змінилися, оскільки ніхто не купив цей хліб. Не змінився також і сукупний дохід, — правда, частка заробітної плати зросла, а частка прибутку знизилася. Оскільки ця операція не вплинула ні на обсяг видатків, ні на обсяг доходу, величина ВВП не змінилася.

Тепер припустімо, що хліб покладено у запас, з метою його подальшого продажу. У такому разі національне рахівництво тлумачить цю операцію по-іншому. Воно вважає, що власники фірми "купили" хліб для запасів, і прибуток фірми не зменшується на величину додатково виплаченої заробітної плати. Оскільки вища заробітна плата збільшує сукупний дохід, а видатки на запаси збільшують загальні видатки, ВВП зростає.

Що станеться, коли фірма продасть хліб із запасів? Цей випадок дуже нагадує продаж уживаного блага. У цьому разі споживачі хліба здійснюють видатки, але ви