6.Прослідкуйте військово-політичні, економічні та духовні зв’язки Київської Русі з Візантійською імперією: від Аскольда до Ярослава Мудрого.

Першим відомим в історії княжої України дипломатичним візитом можна вважати візит київського князя Кия до столиці Візантії Царгорода 527 року. Вже з кінця ΙΧ століття до нас дійшли відомості про договори «миру і любові» Русі з Візантією, варягами, болгарами. 860 року Київська Русь після успішного походу на Константинополь уклала перший відомий в нашій історії договір «миру і любові» з Візантією, який став своєрідним дипломатичним визнанням Київської Русі, встановлював між цими державами мирні відносини, передбачав допуск на Русь християнської місії, а також військову допомогу Візантійській імперії з боку Русі.

Надалі Київська Русь укладала нові договори з Візантією у 907, 911 та 944 роках. Усі вони включали традиційні для того часу умови «миру і любові», визначали статус руських посольських і торгових місій. Особливе місце серед них займає договір 911 року, який засвідчує, що вже на той час Київської Русь розпочала освоєння вершин тодішньої дипломатії. Цей договір, крім загальних, включав також так званий ряд, тобто конкретні статті, які присвячувались конкретним торговельним, військово-союзним, юридичним та іншим питанням.

Завершальним етапом дипломатії князя Святослава у відносинах з Візантією став договір 971 року, за яким Київська Русь і Візантія повертались до відносин, що закріплювалися договорами 911 та 944 років. Отже, в Χ столітті Русь стабілізувала свої відносини з Візантією, Хазарією, Болгарією, печенігами, варягами, встановила мирні відносини з Німеччиною.

Найбільшого розвитку дипломатія Русі набула за часів Володимира Великого та Ярослава Мудрого. У цей період міжнародні договори та союзи часто підкріплювались династичними зв'язками. На період князювання Володимира Великого припадає активізація дипломатичних відносин з Візантією і Римом, пов'язаних з проблемою хрещення Русі. Історія зберегла до наших днів імена кількох київських дипломатів доби Володимира I та Ярослава I — боярина Добрині і його сина Костянтина Путяти, воєводи Вишати, боярина Івана Твориловича та інших.

Жорстокого удару роздробленій Русі завдала татаро-монгольська навала, що перетворила Київську Русь на провінцію, яка мала забезпечувати татар усім необхідним.

5. Розквіт Київської Русі за Ярослава Мудрого: особливості внутрішньої та зовнішньої політики.

Після смерті Володимира його нащадки розпочали боротьбу за великокняжий стіл. У ході чотирирічного братовбивчого протистояння загинули Борис, Гліб, Святополк, Святослав, і 1019 р. у Києві вокнижився Ярослав. Він всі свої зусилля направив на продовження справи батька - посилення єдності, централізації держави, її європеїзацію. Значну увагу Ярослав приділяв безпеці кордонів держави. Для посилення ролі Києва як політичного центру Давньоруської держави Ярослав Мудрий розгорнув широку розбудову та укріплення міста. Воно було обведено величезними валами і рубленими стінами. Межі Києва часів Ярослава окреслювались з півдня майданом Незалежності, вулицями Мала Підвальна і Ярославів вал, з заходу - Львівською площею, з північного сходу - Великою Житомирською вулицею та схилами Дніпра. В системі укріплень міста було троє воріт: Золоті, Лядські та Жидівські. Ярослав Мудрий багато уваги приділяв зміцненню християнства. За його розпорядженням Київським митрополитом було призначено відомого громадського і культурного діяча Іларіона. що мало на меті вивести вітчизняну церковну ієрархію з-під впливу Візантії. 3 ім'ям Ярослава пов'язано створення першого писаного зведення законів Київської Русі, пам'ятки руського права - "Устава Ярослава", або "Руської правди", яка регламентувала внутрідержавні феодальні відносини.

Значну увагу Ярослав приділяв розвитку культури і освіти. Насамперед слід зазначити появу писемності, яка за останніми дослідженнями виникла ще до введення християнства. Пізніше був створений Кирилом і Мефодієм слов'янський алфавіт, який став називатися "Абетка" або "Кирилиця". Поширення писемності сприяло створенню шкіл як для знаті, так і для дітей нижніх верств населення. Київська Русь мала школи як для хлопчиків, так і дівчаток. Перша жіноча школа в Європі була організована у Києві при Андріївському монастирі 1068 року дочкою Всеволода Ярославовича. За часів Ярослава Мудрого при Софійському соборі в Києві була заснована перша на Русі бібліотека, де писалися літописи і перекладалися книги, особливо з грецької мови. Давньоруській державі було добре відоме музичне і театральне мистецтво, знання з основних правил арифметики, геометрії, географії.