Заснування Запорізької Січі, військовий та державний устрій

Перші козаки на Запорожжі з'явилися, ймовірно, на початку XVI ст. Численні козацькі загони, які займалися господарським освоєнням цих земель і вели постійну боротьбу з татарами, змушені були будувати на уходах укріплення з повалених дерев (так звані «городці» та засіки,або ж «січі») для власної безпеки.

З часом, очевидно, в 30-х роках окремi сiчi об’єдналися в одну Запорiзьку Сiч або Кiш. Перша писемна згадка про Сiч згадується у «Всесвiтній хронiцi» (Кракiв, 1551) польського iсторика Мартина Бєльського. Спочатку, у серединi ХУI ст., козацький Кiш був розташований на о. ТОМАКІВЦІ, на південь вiд Хортицi (поблизу сучасного м. Марганця Днiпропетровської обл., затоплений тепер водами Каховського водосховища). Пiсля того як у 1593 р. на Сiч напали татари i зруйнували всi укрiплення, запорожцi в тому ж 1593 р. перенесли Сiч на о. Базавлук (Чортомлик), розташований в 20-30 км на пiвденний захiд вiд Томакiвки.

Заснування першої Запорозької Січі історики, як правило, пов'язують з ім'ям козацького ватажка Дмитра Вишневецького(Байда, 1516—1563)Під його керівництвом протягом 1552—1556 pp. на о. Мала Хортиця було побудовано фортецю, мури якої не тільки гарантували безпеку, а й надалі стали своєрідною базою для здійснення походів на Крим, осередком згуртування запорозького козацтва.

З часом на Запорожжі сформувалася нова українська (козацька) державність. Головними ознаками держави є існування особливої системи органів та установ, що виконують функції державної влади; право, що закріплює певну систему норм, санкціонованих державою; певна територія, на яку поширюється юрисдикція даної держави. Вищим законодавчим, адміністративним і судовим органом Січі була січова рада. її рішення були обов'язковими до виконання. Як правило, рада розглядала найважливіші питання внутрішньої та зовнішньої політики, проводила поділ земель та угідь, судила злочинців, що вчиняли найтяжчі злочини та ін. Важливою функцією ради було обрання уряду Січі — військової старшини, а також органів місцевої влади — паланкової або полкової старшини.

Основні риси суспільного устрою «зс»:

а) відсутність кріпосництва, феодальної власності;

б) формальна рівність між усіма козаками (управо користуватися землею й іншими угіддями, брати участь у радах, де вирішувалися суспільні справи, обирати старшину і т.д.)

в) «ЗС» була одночасно військовою організацією, кожний козак зобов'язаний був за свій рахунок нести військову службу;

г) як політична організація ЗС була козацькою республікою на чолі з військовою радою, якої керував кошевой отаман. У адміністративно-територіальному відношенні ЗС ділилася на Маланки (округи) на чолі з полковниками. У військовому відношенні військо складалося з куренів на чолі з курінними отаманами. Всі керівні посади в республіці були виборними на загальному козацькому сході.

В межах вольностей Війська Запорозького Низового існувало понад 60 церков. Козаки постійно відвідували богослужіння та різні молебни.