З квітня 1596 р. Поблизу Білої Церкви в урочищі Гострий Камінь відбулася битва з урядовими військами, в якій повстанці зазнали втрат. 16 травня 1596 р. Каральне військо

«Оточило повстанський табір в урочищі Солониця поблизу Лубен. Два тижні повстанці івтяжких умовах оборонялися від переважаючих сил противника. З великими зусиллями «польське військо розгромило повстанців 11 квітня 1597 р. Наливайка було страчено у«Варшаві.

Причини поразки:

- козаки виступали лише за свої вузькі станові інтереси;

- відсутність координації дій між селянами і козаками;

- малочисельність повстанців;

- боротьба відразу на два фронти: проти татар і поляків.

18.Причини, початок і хід національно-визвольної війни українського народу під проводом гетьмана Б.Хмельницького у 1648 – 1649 рр. Зборівський трактат.

Придушивши селянсько-козацькі повстання у 30-х роках, магнатсько-шляхетська Польща значно посилила наступ на українські землі. Непомірно зростали величезні земельні володіння, швидкими темпами поширювалася фільварково–панщинна система господарювання, посилились експлуатація селян, утиски козаків і козацької старшини.

Головні важелі політичного та економічного життя в Україні зосереджувалися в руках поляків. Здійснювалася дискримінація української мови, освіти, культури. Панування польських магнатів і шляхти зміцнювалося за допомогою зростаючого насадження католицизму, полонізації українського населення.

Жорстока, шовіністична, колонізаторська політика спричинила національно-визвольну війну українського народу, яка розпочалася у 1648 р. і яку очолив Богдан-Зиновій Хмельницький. З великою енергією Б.Хмельницький розгорнув діяльність по підготовці збройного повстання. З цією метою, зокрема, розіслав козаків-агентів у воєводства, заручився підтримкою кримського хана Іслам-Гірея. Це був союз непопулярний, проте забезпечував тил і суттєво допомагав кіннотою.

Довідавшись про повстання на Запоріжжі, польський уряд направив проти козаків військо. Б.Хмельницький розгромив військо. Важливе значення мав перехід реєстрових козаків на бік повсталих. Спочатку під Жовтими Водами, а потім під Корсунем (16 і 26 травня) польське військо було повністю знищене. М.Потоцький та М.Калиновський потрапили у полон і були віддані татарам. Козаки ж здобули великі військові трофеї. Це були перші блискучі перемоги козаків. Б.Хмельницький, однак, не поспішав продовжувати воєнні дії. Більше того, козацька рада на початку червня висловилася за те, щоб відправити посольство у Варшаву. В ході переговорів домагатися збільшення реєстру, видачі заборгованої платні козакам, відновлення права обирати старшину, повернення православним церков.Польський сейм не сприйняв їх серйозно.

Поскільки переговори не принесли бажаних результатів, то восени відновилися воєнні дії. На Волині під Пилявцями 23 вересня новоорганізована армія Б.Хмельницького розгромила сформоване польське військо . Крім великих трофеїв, ця перемога високо піднесла патріотичний настрій української армії, що послужило основою її подальших успіхів.

Не зустрічаючи спротиву, козацько-селянська армія безперешкодно просувалася західноукраїнськими землями. Підійшовши до Львова Б.Хмельницький не захотів брати місто, а рушив на польські землі у напрямку на Варшаву. 7 листопада дійшов до фортеці Замостя і взяв її в облогу. Всі етнічні українські землі були звільнені від польського панування.

Обмін посольствами привів до порозуміння і перемир'я. Причому посланники від Б.Хмельницького і на цей раз висунули вельми скромні вимоги: загальна амністія учасникам повстання, збільшення реєстру до 12 тис. осіб, повернення давніх вольностей козацькому війську, підпорядкування гетьмана тільки владі короля тощо. У відповідь 19 листопада в українському таборі побував посланець від Яна Казимира. Король пообіцяв полегшення козакам і православній вірі, але просив припинити воєнний стан, відвести військо і далі чекати його посланників. В результаті 21 листопада спочатку старшинська, а потім і чорна рада схвалили таке рішення: припинити воєнну кампанію, визнати владу Яна Казимира, відступити військом вглиб української території.

На прийняття даного рішення не могли не вплинути і такі фактори: наближення зими, перебування війська на чужій польській території, епідемія чуми в його середовищі і т.п.

Б.Хмельницький у цей момент “припустився найбільшої за всю свою кар’єру гетьмана помилки, яка мала трагічні наслідки для України”. Відступ і втрата західноукраїнських земель позбавляли гетьмана досить вигідного у багатьох відношеннях стратегічного плацдарму для подальшого ведення бойових дій, поскільки дане перемир'я він розглядав як тимчасовий тактичний крок для досягнення цілі. Адже цей регіон складав майже третину визволеної території з її високо розвинутим виробництвом, багатими людськими ресурсами тощо. А Польща відповідно отримувала вигідний плацдарм для зосередження тут свого війська, готового у будь-який момент розпочати наступ вглиб української території. Тільки полковники М.Кривоніс та П.Головацький наполягали на тому, щоб залишитись на зайнятих рубежах. Однак вони, на жаль, виявилися у меншості.

Б.Хмельницький тріумфально на чолі козацького війська 27 грудня 1648 р. вступає у колишню столицю Київської Русі в Київ. Населення міста урочисто вітало його як “українського Мойсея”, тобто визволителя з польської неволі, як правителя держави. Розмови із духовенством, інтелігенцією, послами іноземних держав, власний аналіз переконали гетьмана у тому, що треба боротись не тільки за інтереси козацтва, а й всього українського народу.

У цей час сформувалася в основних рисах державницька програма Б.Хмельницького. Її суть коротко полягала у тому, що на етнічних українських землях мала постати незалежна держава, як спадкоємниця державності княжої доби. Реалізація цієї програми стала головною у боротьбі та діяльності великого гетьмана.

Влітку 1649 р. війна розгорілася з новою силою. Ворогуючі сторони зустрілися в Галичині. Під Збаражем і Зборовом польській армії на чолі з королем загрожувала небезпека повного знищення. Однак у вирішальний момент зрадив кримський хан Іслам-Гірей. Він не був зацікавлений у перемозі гетьмана і створенні незалежної міцної української держави, проводив політику так званої “рівноваги сил”, тобто взаємного ослаблення України і Польщі, до того ж отримав відповідну винагороду від польського уряду (вміла дипломатія також врятувала Польщу). Ось чому хан заставив Б.Хмельницького підписати Зборівський мирний договір 18 серпня на таких головних умовах:

1.  В межах Польської держави утворювалася автономна область на території 3 із 7 воєводств: Київського, Чернігівського і Брацлавського. Урядові посади тут могла займати лише козацька старшина і православна шляхта, коронному війську і євреям заборонялося сюди заходити і перебувати.

2.  Реєстр встановлювався чисельністю 40 тис. козаків.

3.  Православна церква отримувала рівні права з римо-католицькою, а митрополиту київському обіцяно місце у польському сенаті.

4.  Проголошувалася загальна амністія.

5. Селяни мали повернутися до своїх панів.

Ця угода мала вимушений, компромісний характер. Вона не могла задовільнити повною мірою обидві сторони, які фактично розглядали її як тимчасову і не прагнули до кінця виконувати всі вимоги. І все-таки гетьман використав можливості Зборівського мирного трактату для розбудови національної держави.