
- •Лекція № 1 Коротка історія, предмет і завдання аналітичної хімії
- •Хімiчний склад. Види аналізу
- •Класифікація методів аналізу
- •Аналiтичний сигнал
- •Якісний хімічний аналіз Класифікація якісних аналітичних реакцій
- •Класифікація методів якісного аналізу катіонів
- •Аналітична класифікація катіонів за сірководневим методом аналізу
- •Аналітична класифікація аніонів
- •Аналіз речовин невідомого складу
- •Основні закономірності протікання хімічних реакцій
- •Швидкість хімічних реакцій. Закон діючих мас. Константа рівноваги
- •Дисоціація електролітів
- •Йонізація води. Водневий та гідроксильний показники
- •Розрахунок рН розчинів сильних кислот та основ
- •Константа електролітичної дисоціації слабкого електроліту
- •Вплив однойменних іонів на ступінь дисоціації слабкого електроліту
- •Розрахунок рН розчинів слабких кислот та основ
- •Буферні розчини
- •Гідроліз солей
- •Лекція № 2 Титриметричні методи аналізу Загальна характеристика титриметричного аналізу
- •Стандартизація розчинів титрантів
- •Основні способи титрування
- •Метрологічні характеристики результатів аналізу
- •Принцип еквівалентності в титриметричному аналiзi
- •Кислотно-основне титрування
- •Кислотно-основні індикатори
- •Методи вибору індикаторів
- •0,1 М розчину hCl 0,1 m розчином NaOh
- •0,1 М розчину сн3соон 0,1 m розчином NaOh
- •Лекція №3 Окисно-відновне титрування Загальна характеристика окисно-відновних реакцій
- •Окисно-відновні потенціали
- •Рівняння Нернста
- •Константи рівноваги окисно-відновних реакцій
- •Вплив різних чинників на швидкість окисно-відновних реакцій
- •Редокс-індикатори та вибір індикаторів для окисно-відновного титрування
- •Криві окисно-відновного титрування
- •Методи окисно-вiдновного титрування Перманганатометрія
- •Йодометрiя
- •Хроматометрія
- •Лекція №4 Комплексонометричний аналiз Загальна характеристика методу
- •Способи комплексонометричного титрування
- •Способи фiксування точки еквiвалентностi
- •Осадження та розчинення малорозчинних сполук Добуток розчинності та розчинність малорозчинних сполук
- •Умови утворення осадів
- •Гравiметричний аналiз
- •Умови утворення осадів
- •Співосадження
- •Розрахунки в гравiметричному аналiзi
Основні способи титрування
У практицi титриметричного визначення розрiзняють декiлька способiв титрування:
1) У методах прямого титрування до розчину визначуваної речовини безпосередньо доливають титрант з бюретки.
2) У методах зворотнього титрування (метод залишків) використовуються два стандартні розчини – основний та допомiжний. До аналiзованого розчину додають значний надлишок основного стандартного розчину, а потiм його надлишок вiдтитровують допомiжним стандартним розчином. Наприклад,
KCl + AgNO3 AgCl + KNO3; (I)
AgNO3 + NH4SCN AgSCN + NH4NO3. (II)
3) Титрування замісника або заміщене титрування (непряме титрування), коли до визначуваної речовини додають спецiальний реагент, який кiлькiсно взаємодiє з нею, а потiм один з продуктiв реакцiї вiдтитровують стандартним розчином. Прикладом може бути йодометричне визначення мiдi:
2Cu2+ + 4J– 2CuJ + J2; (ІІІ)
J2 + 2Na2S2O3 Na2S4O6 + 2NaJ. (ІV)
4) У деяких випадках застосовують реверсивне титрування, при якому порцiю стандартного розчину, вiдiбрану пiпеткою, титрують аналiзованим розчином. Метод застосовують тодi, коли аналiзована речовина нестiйка на повiтрi (окислюється, поглинає СО2, Н2О і т.п.).
Метрологічні характеристики результатів аналізу
Як і при будь-яких вимiрах у результатах кiлькiсного аналiтичного визначення завжди мiститься деяка похибка. Похибкою вимірювання називають вiдхилення результату вимiрювання вiд iстинного значення вимiрюваної величини.
Похибка вимiрювання, яка при повторних вимiрах залишається постiйною або закономiрно змiнюється та має постiйний знак, називається систематичною похибкою. Похибка, яка при повторних вимiрах змiнюється випадковим чином та не має постiйного знаку називається випадковою похибкою вимiрювання. Грубi похибки, що суттєво впливають на очiкуванi при даних умовах результати, називають промахами.
Принцип еквівалентності в титриметричному аналiзi
Титриметричний аналiз заснований на принципi еквівалентності, у вiдповiдностi з яким речовини реагують мiж собою в еквівалентних кількостях.
Наприклад, визначувана речовина А реагує з розчином титранту В за стехiометричним рiвнянням aA + bB Продукти реакцiї, (V)
то еквiвалентними масами цих речовин будуть aM(A) та bM(B), де M(A) та M(B) – молярнi маси речовин А i В, відповідно a i b – стехiометричнi коефiцiєнти.
Рiвняння (I) можна записати у вигляді: A + (b/a)B Продукти реакцiї, (VI)
Це означає, що одна частинка речовини А еквiвалентна b/a частинкам речовини В. Вiдношення b/a = fекв(В) називають фактором еквiвалентностi речовини В. Фактор еквiвалентностi є безрозмiрною величиною, рiвною або меншою від одиницi. Величину М(fекв(B)В) називають еквівалентом або еквівалентною масою речовини В.
Еквівалентом називається деяка реальна або умовна частинка, яка може приєднувати, звільняти або бути яким-небудь іншим чином еквівалентна одному йону водню в кислотно-основних реакціях або одному електрону в окисно-відновних реакціях.
При використаннi термiну “еквiвалент” або “фактор еквiвалентностi” завжди потрiбно вказувати, до якої конкретної реакцiї вiн вiдноситься. Наприклад, для реакцiї
2NaOH + H2SO4 = Na2SO4 + 2H2O
fекв(NaOH) = 1 та fекв(H2SO4) = 1/2.
Важливою величиною для розрахункiв у титриметричному аналiзi є молярна маса еквівалента речовини M(1/2H2SO4).
Вiдношення кiлькостi речовини, вираженої в еквiвалентах, до об'єму розчину називають молярною концентрацією еквівалента
. (4.1)
Розчин, що мiстить 1 моль еквiвалентiв речовини А в 1 л, називають нормальним розчином i позначають буквою "н".
Для окисно-вiдновних реакцiй молярна маса еквiвалента речовини визначається масою частини моль, що еквiвалентна одному електрону в данiй реакцiї
5Na2C2O4 + KMnO4 + 8H2SO4 2MnSO4 + 10CO2 + 5Na2SO4 + K2SO4 + 8H2O.
З пiвреакцiй:
C2O42– – 2e– 2CO2;
MnO4– + 5e– + 8H+ Mn2+ + 4H2O;
видно, що при окисненнi молекула Na2C2O4 вiддає 2 електрони, тому f(Na2C2O4) = 1/2 i, при вiдновленнi KMnO4 приєднується 5 електронiв, таким чином, fекв(KMnO4) = 1/5.
Молярну концентрацiю розчину, приготованого у мiрнiй колбi з точної наважки речовини А, розраховують за формулою:
, (4.2)
де m(A) - наважка речовини А (г); M(fекв(A)A) – молярна маса еквiвалента речовини А (г/моль); V – об’єм мiрної колби, л.
Дещо перетворену формулу (4.2) можна використати для обчислення маси речовини А, потрiбної для приготування певного об'єму V(A) розчину заданої концентрацiї C(fекв(A)A):
m(A) = M(fекв(A)A) C(fекв(A)A) V(A). (4.3)
Титр - один iз способiв вираження концентрацiї - число грамів розчиненої речовини в 1 мл розчину. Зв'язок мiж концентрацiєю речовини в моль/л i титром виражає формула:
TA = C(A) M(A)/1000, (г/мл). (4.4)
Деколи вживають поняття титр стандартного розчину A за речовиною B:
TA/B = C(A) M(B)/1000, (г В/мл р-ну А). (4.5)