Нормування вмісту забруднюючих речовин в атмосфері

Основні критерії шкідливості атмосферних забруднень такі:

допустимою може бути така концентрація тієї чи іншої речовини в атмосферному повітрі, яка не чинить на людину прямої або непрямої дії, не понижує її працездатності, не впливає на самопочуття та настрій;

звикання до шкідливих речовин повинно розглядатись як несприятливий момент та свідчення недопустимості концентрації цієї речовини;

недопустимі такі концентрації шкідливих речовин, які неблаготворно впливають на рослинність, клімат місцевості, прозорість атмосфери та побутові умови життя людей.

Вирішення питання про допустимий вміст шкідливих речовин в атмосфері базується на уявленні про наявність порогів забруднень.

При обґрунтуванні граничнодопустимих концентрацій (ГДК) шкідливих речовин у повітрі використовують принцип граничного показника (нормування за найбільш чутливим показником). Так, якщо запах відчувається за цих концентрацій, нормування проводиться з урахуванням порогу чутливості. Якщо речовина діє на навколишнє середовище в менших концентраціях, то при гігієнічному нормуванні враховують поріг дії цієї речовини на зовнішнє середовище.

Всесвітня організація охорони здоров'я, залежно від ефектів, що спостерігаються, поділяє концентрації шкідливих речовин на чотири рівні:

рівень 1– концентрації та час експозиції нижчі або дорівнюють величинам, за яких на сучасному рівні знань жодний прямий або непрямий ефект не може бути виявлений;

рівень 2– величини, за яких спостерігається подразнення органів чуття, шкідлива дія на рослинність, зменшення видимості атмосфери або несприятливі дії на навколишнє середовище;

рівень 3– величини, за яких у людини можливий розлад життєво важливих фізіологічних функцій, який тягне за собою хронічні захворювання та передчасну смерть;

рівень 4– величини, за яких можливі гострі захворювання або передчасна смерть серед найбільш уразливих груп населення.

Крім того, в нашій країні прийняті порогові величини максимально дозволених концентрацій для технологічних приміщень. Ці величини значно відрізняються в різних країнах. Це свідчить про те, що перед прийняттям та запровадженням норм необхідні широкі наукові дослідження. Якщо ж розглядати не лише умови виробничих приміщень, то нормативи якості середовища повинні враховувати небезпеку забруднення не тільки для людини.

Основною фізичною характеристикою домішок атмосфери є концентрація (мг/м³) – кількість речовини в одиниці об’єму повітря за нормальних умов. Концентрація домішок визначає фізичну, хімічну та інші види дії речовини на навколишнє середовище та належить до основних параметрів при нормуванні. Вирішення питання про допустимий склад атмосферних забруднень, як було зазначено в розділі 2, базується на існуванні порогових концентрацій шкідливих речовин. Нагадаємо, щограничнодопустима концентрація забруднювальних речовин (ГДК)- це максимальна середня концентрація домішок, яка за періодичної дії або протягом усього життя людини не чинить на неї шкідливого впливу, в тому числі не залишає віддалених наслідків та на навколишнє середовище в цілому.

Для кожної речовини, що забруднює повітря, встановлені два нормативи: одноразова та середньодобова ГДК.

Максимальна разова ГДК- основна характеристика небезпечно шкідливої речовини. Вона встановлюється з метою попередження рефлекторних реакцій людини (відчуття запаху, зміна біоелектричної активності головного мозку, світлової чутливості очей та інше) при короткочасній дії (до 20 хв.) атмосферних домішків.

Середньодобова ГДКустановлюється з метою попередження загальнотоксичного, канцерогенного, мутагенного та іншого впливу на організм людини, тобто така концентрація, яка б не мала будь-якого прояву на фізичний стан людини (вимірюється протягом доби).

Найбільша концентрація кожної шкідливої речовини в приземному шарі атмосфери не повинна перевищувати максимальної разової ГДК, таким чином С < ГДК_max.

Оскільки в повітрі може перебувати одночасно цілий ряд домішок, які мають односпрямовану дію, то при нормуванні враховують їх сумарний шкідливий вплив. Їх безрозмірна сумарна граничнодопустима концентрація повинна бути менша за 1:

, де

- кількість речовин-забруднювачів;

- концентрація кожної речовини-забруднювача в повітрі;

- граничнодопустима концентрація кожної речовини-забруднювача.

Ефект підсумовування односпрямованої дії має враховувати ряд шкідливих речовин, наприклад, діоксид сірки та азоту, діоксид сірки та сірководень, етилен, пропілен, аміак, сильні мінеральні кислоти та ін.

Міністерство охорони здоров'я встановило ГДК для 200 шкідливих інгредієнтів атмосфери населених місць.

У табл.3.4 наведені допустимі концентрації найбільш характерних забруднювальних речовин у містах та населених пунктах.

Для унеможливлення шкідливого впливу забруднювальних речовин на рослинність ГОСТом нормується ГДК. За граничнодопустиму дозу забрудненого повітря для кожного виду рослин береться концентрація газу, при якій після 5 хвилин дії спостерігається зменшення фотосинтезу в них більше, ніж на 10%, а також спалах надслабкого або зростання стелерівського світіння.

Таблиця 3.4