- •Система стандартів якості навколишнього середовища
- •Екологічні проблеми сучасності
- •Забруднення областей України стронцієм-90
- •Забруднення областей України цезієм-137
- •Державна політика у сфері екологічної безпеки
- •Організаційно-правові засади екологічної безпеки
- •Система державного природоохоронного законодавства
- •Управління охороною атмосферного повітря
- •Визначення джерел забруднення атмосфери.
- •Вміст основних забруднювачів повітря у вихлопних газах автомобільних двигунів
- •Вміст окису вуглецю та димність відпрацьованих газів
- •Основні токсичні й канцерогенні речовини тютюнового диму
- •Нормування вмісту забруднюючих речовин в атмосфері
- •Допустимі концентрації найбільш характерних забруднювальних речовин у містах та населених пунктах
- •Методи запобігання забрудненню атмосфери
- •Ефективність очищення викидів забруднювальних речовин пило-, газоочисними установками
- •Контроль за рівнем забруднення атмосфери
- •Прилади для контролю забруднення повітря
Допустимі концентрації найбільш характерних забруднювальних речовин у містах та населених пунктах
Забруднювальні речовини |
ГДК, мг/м3 |
Забруднювальні речовини |
ГДК, мг/м3 | ||
максимальна разова |
середньодобова |
максимальна разова |
середньодобова | ||
Окис вуглецю |
3 |
1 |
Бензол |
1,5 |
0,8 |
Аміак |
0,2 |
0,004 |
Фреон |
100 |
10 |
Ацетон |
0,85 |
0,35 |
Толуол |
0,6 |
0,6 |
Сірководень |
0,008 |
0,008 |
Діоксид азоту |
0,085 |
0,085 |
Дихлоретан |
3,0 |
1,0 |
Оксиди азоту |
– |
0,04 |
Хлор |
0,1 |
0,03 |
Пари оцтової кислоти |
0,2 |
0,06 |
Бензин |
5 |
1,5 |
Азотна кислота |
0,4 |
0,4 0,45 |
Карбофос |
0,015 |
|
Соляна кислота |
0,2 |
0,2 |
Метанол |
1,0 |
0,5 |
Нафталін |
0,003 |
0,003 |
Кислота оцтова |
0,2 |
– |
Пари ртуті |
– |
0,0003 |
Анамін |
0,05 |
0,03 |
Пил нетоксичний |
0,5 |
0,15 |
Нітробензол |
0,008 |
0,008 |
Кіптява (сажа) |
0,15 |
0,05 |
Сірчистий газ |
0,5 |
0,5 |
Пил бавовни |
0,5 |
0,04 |
Хлорид заліза |
– |
0,004 |
Фосфорний ангідрид |
0,15 |
0,05 |
Пари сірчаної кислоти |
0,3 |
0,1 |
Оксиди міді (хлорид міді) |
– |
0,002 |
Пари фтороводню |
0,02 |
0,005 |
Пеніцилін |
0,05 |
0,002 |
Формальдегід |
– |
0,003 |
Двоокис селену |
– |
0,00005 |
Фенол |
– |
0,003 |
Двоокис телуру |
– |
0,00001 |
Пари свинцю |
– |
0,003 |
Трихлорметан (хлороформ) |
– |
0,03 |
Гексахлоран |
0,03 |
0,003 |
Хром (шестивалентний) |
0,0015 |
0,0015 |
Метафос |
0,001 |
– |
Солі нікелю |
– |
0,0002 |
Існує нормування викидів речовини в атмосферу. Граничнодопустимий викид (ГДВ)в атмосферу - це норма викиду шкідливої речовини на певній території з певною кількістю підприємств, яка в сумі не перевищує ГДК. Суть введення ГДВ полягає у нормуванні викидів та обумовлена тим, що за існуючих методів скорочення викидів виробництва практично неможливо повністю позбутися їх. Кожне підприємство, що забруднює атмосферу, має встановлені норми викидів, перевищення яких не допускається. Такі нормативи існують і для моделей транспортних засобів та устаткування.
Існує поняття фонової концентрації (Сф) речовини в атмосфері, тобто її природної концентрації, яка складалася віками і відповідає цій природній зоні.
При нормуванні ГДВ враховують фонову і сумарні граничнодопустимі концентрації всіх наявних забруднювачів атмосфери одного виду, які в сумі не повинні перевищувати ГДК:
, де
– кількість підприємств на цій території.
Існують спеціальні методики для розрахунків викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря та їх нормування для конкретних джерел викидів. Вони розроблені на базі нормативних документів, стандартів та враховують норми граничнодопустимих концентрацій шкідливих речовин, затверджені Мінохорони здоров’я. Цими методиками керуються у своїй роботі регіональні екологічні інспекції, в т.ч. відповідні підрозділи місцевих санстанцій Мінохорони здоров’я, які здійснюють санітарний нагляд за станом повітря.
На сьогодні існують методики розрахунків граничнодопустимих викидів із труб котелень, різних підприємств та цехів залежно від їх промислового виробництва (об'ємів, специфіки технологічних процесів, використовуваного палива та сировини, обсягів виробництва і т. ін.). Також розроблені методики розрахунків концентрацій викидів автомобільного та авіаційного транспорту. При розрахунку концентрацій викидів автомобільного транспорту враховують марку автомобілів, інтенсивність їх руху (кількість машин за годину у певній точці), швидкість руху, наявність каталізаторів, вид палива, а також метеорологічні чинники (швидкість вітру та вологість) і ширину вулиці.
В авіації кожен двигун для контролю рівнів емісії шкідливих речовин проходить попередні стендові випробування, в результаті чого видається спеціальний сертифікат – документ, який засвідчує, що цей двигун чи літак задовольняє вимоги на норми емісії. При сертифікації враховуються всі операції, які виконує літак у межах зони аеродрому. Існує спеціальний циркуляр міжнародної організації ІСАО, який встановлює норми емісії для п'яти компонентів: окису вуглецю, вуглеводнів, окисів азоту, числа димності та викиду палива і застосовується головним чином для великих турбореактивних двигунів магістральних літаків. Практично відсутні норми емісії поршневих літаків, що пояснюється використанням ними незначної кількості палива. Ненормованою є емісія турбогвинтових літаків, оскільки їх кількість порівняно невелика. Існує проект норм емісії для надзвукових пасажирських літаків.
Серед ненормованих параметрів емісії літаків є викид в атмосферу палива, яке не прогоріло в ході роботи двигунів. Але навмисний викид палива зливанням його з камери згоряння після вимкнення двигуна або після його невдалого запуску категорично забороняється. Останнє досить часто можна спостерігати на військових аеродромах.
Невпинно проводиться контроль за дотриманням норм викидів армійських автомобілів, особливо під час проведення техоглядів. Для цього застосовуються необхідні прилади, а саме: газоаналізатор І - CO(на вмістCO) і димоміри типу НЦ-112.
Введення норм ГДК і ГДВ, обов'язкове дотримання яких передбачене Законом України про охорону атмосферного повітря, визначає конкретну відповідальність посадових осіб та їх зацікавленість у безперервній роботі пило- і газоуловлювального устаткування, у впровадженні нових маловідходних і безвідходних технологій.