- •Безпека життєдіяльності конспект лекцій
- •За редакцією доц. С.М. Мохняка
- •Тема 1 Категорії і поняття в безпеці життєдіяльності, таксономія небезпек. Ризик як кількісна оцінка небезпек
- •1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності
- •1.1. Поняття і визначення, що використовують в бжд
- •1.2. Поняття небезпеки і ризику
- •2. Аксіоми безпеки життєдіяльності. Системний підхід в бжд
- •3. Таксономія, ідентифікація і квантифікація небезпек
- •4. Класифікація надзвичайних ситуацій
- •Критерії визначення рівня надзвичайної ситуації
- •5. Категорії об’єктів господарства за рівнем загрози
- •6. Сучасні проблеми життєдіяльності
- •Література:
- •Тема 2 Природні загрози та характер їхніх проявів і дії на людей, тварин, рослин, об’єкти економіки
- •1. Класифікація небезпечних природних процесів і явищ
- •2. Характеристика і наслідки дії природних загроз
- •2.1. Геологічно небезпечні явища
- •Орієнтовне співвідношення величин магнітуд та інтенсивностей для неглибоких землетрусів
- •2.2. Метеорологічно небезпечні явища
- •2.3. Гідрологічні небезпечні явища
- •2.4. Природні пожежі
- •2.5. Біологічні небезпеки
- •Отруйні тварини і їх вплив на організм людини
- •3. Природні небезпеки внаслідок забруднення довкілля
- •Забруднення довкілля Львівщини
- •Література:
- •Тема 3 Техногенні небезпеки та їх наслідки Характеристика надзвичайних ситуацій техногенного характеру
- •1. Класифікація та характеристика негативних чинників техногенного середовища
- •Фізичні чинники
- •Хімічні чинники
- •2. Характеристика надзвичайних ситуацій техногенного характеру
- •І. Пожежна безпека
- •1. Загальні поняття про основи теорії горіння.
- •2. Небезпечні для людини чинники пожежі
- •3. Класифікація об’єктів за їхньою пожежо-, вибухонебезпекою
- •4. Показники пожежо- та вибухонебезпечності речовин і матеріалів
- •5. Законодавча база в галузі пожежної безпеки
- •6. Основи забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій
- •Відповідальність за порушення (невиконання) вимог пожежної безпеки
- •Порядок дій у разі пожежі
- •Література:
- •Іі Радіаційна безпека
- •Джерела радіації та одиниці її вимірювання
- •Види іонізуючих випромінювань
- •Поняття про дозу випромінювань
- •Одиниці вимірювання іонізуючих випромінювань
- •Коефіцієнти якості випромінювань
- •2. Норми радіаційної безпеки
- •3. Біологічна дія іонізуючих випромінювань. Ознаки радіаційного ураження
- •4. Класифікація радіаційних аварій
- •5. Фази аварій та фактори радіаційного впливу на людину
- •Заходи щодо захисту населення (за фазами аварії)
- •6. Зони радіоактивно забруднених територій внаслідок аварії на чаес
- •Характеристика зон радіоактивного забруднення місцевості при аваріях на рно за щільністю забруднення радіонуклідами
- •Характеристика зон можливого радіоактивного забруднення місцевості при аваріях на аес
- •Чорнобильська катастрофа: події, факти, цифри
- •Вимоги до розвитку та розміщення об’єктів атомної енергетики
- •7. Заходи захисту від радіоактивного опромінення.
- •Основні рекомендації щодо поводження населення в умовах радіоактивного забруднення середовища під час аварій на аес
- •8. Режими захисту населення у випадку ускладнення радіаційної обстановки при аварії на аес
- •Моніторинг і прогнозування становища під час аварії на аес (Виконання розрахунково-графічної роботи) Основні параметри під час оцінки радіаційного становища
- •Оцінка радіаційного становища при аваріях на об’єктах атомної енергетики
- •Графік орієнтованої оцінки ступеню вертикальної стійкості повітря.
- •Середня швидкість вітру (Vср) в приповерхневому шарі землі до висоти переміщення центру хмари, м/с
- •Час початку формування сліду (tф) після аварії на аес, год.
- •Доза опромінення, отримана при відкритому розміщенні в середині зони забруднення (Дзони, бер), Зона м
- •Доза опромінення, отримана при відкритому розміщенні в середині зони забруднення (Дзони, бер), Зона а
- •Доза опромінення, отримана при відкритому розміщенні в середині зони забруднення (Дзони, бер), Зона б
- •Доза опромінення, отримана при відкритому розміщенні в середині зони забруднення (Дзони, бер), Зона в
- •Доза опромінення, отримана при відкритому розміщенні в середині зони забруднення (Дзони, бер), Зона г
- •Коефіцієнти послаблення радіаційного випромінювання укриттями і транспортними засобами
- •Література
- •III Хімічна безпека
- •1. Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності, здатності до горіння, впливом на організм людини
- •Характеристика класів небезпеки хімічних речовин
- •2. Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на людину
- •3. Особливості забруднення місцевості, води, продуктів харчування у разі виникнення аварій з викидом небезпечних хімічних речовин
- •4. Класифікація суб’єктів господарювання та адміністративно-територіальних одиниць за хімічною небезпекою
- •5. Захади захисту від небезпечних хімічних речовин
- •Захист приміщень від проникнень від проникнення токсичних аерозолів
- •6. Організація дозиметричного й хімічного контролю
- •Література
- •1.1. Політичні проблеми та їх негативний прояв
- •Інформаційна безпека
- •1.2. Природно-екологічні проблеми
- •1.3. Соціально-економічні проблеми
- •1.4. Наукові проблеми
- •2. Соціальні чинники, що впливають на життя та здоров’я людини
- •3. Психологічна надійність людини та її роль у забезпеченні безпеки
- •Психологічні особливості людини
- •Психологічна реакція людей на небезпеку.
- •Література:
- •Тема 5 Застосування ризик-орієнтованого підходу для побудови імовірнісних структурно-логічних моделей виникнення та розвитку нс
- •1. Загальний аналіз ризику в життєдіяльності людини
- •2. Окремі види ризиків та їх характеристика. Концепція прийнятного ризику
- •Класифікація джерел та рівнів ризиків загибелі людини в промислова розвинутих країнах
- •3. Розподіл об’єктів господарювання за ступенем ризику їхньої господарської діяльності
- •4. Методологічні підходи до визначення ризику Методологія аналізу ризику як наукове підґрунтя розробки методики.
- •Оцінка ризику
- •Управління ризиком
- •Інформування про ризик
- •Додатки
- •Приклад використання «дерева відмов».
- •Приклад використання «дерева подій».
- •Література:
- •Тема 6 Менеджмент безпеки, правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення та адміністративно-територіальних об’єктів у надзвичайних ситуаціях
- •1. Правові норми, структурно-функціональна схема та органи управління безпекою та захистом надзвичайних ситуацій в Україні.
- •1.1. Превентивні та ситуаційні норми в умовах надзвичайних ситуацій
- •1.2. Компенсаційні та регламентні норми і процедури їхнього застосування
- •2. Моніторинг нс та порядок його здійснення. Захисні бар’єри і види цивільного захисту
- •Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій
- •4. Програми підготовки населення до дій в надзвичайних ситуаціях
- •Література:
- •Тема 7 Управління силами та засобами ог під час нс
- •1. Організація оповіщення та інформування населення
- •2. Сутність та особливості оперативного управління під час надзвичайних ситуацій
- •Органи управління у нс.
- •Спеціальна комісія з ліквідації нс.
- •Уповноважений керівник з ліквідації нс.
- •Штаб з ліквідації нс
- •Сили цивільного захисту. Засоби цивільного захисту
- •Техніка, що застосовується під час ліквідації наслідків нс.
- •Пересувний пункт управління Загальні вимоги до пересувного пункту управління
- •Дії органів управління і сил суб’єктів реагування на нс
- •3. Мета та загальна характеристика рятувальних та інших невідкладних робіт
- •Характеристика основних видів робіт.
- •Ешелоноване угрупування сил угрупування сил та засобів. Суб’єкти реагування на нс, їх завдання, розрахунок сил, угрупування сил.
- •Організація взаємодії сил під час проведення аварійно-рятувальних робіт.
- •Організація основних видів забезпечення сил у зоні нс.
- •4. Особливості ліквідації наслідків біологічної аварії, карантинні та інші санітарно-протиепідеміологічні заходи
- •5. Організація та проведення робіт із знезараження після нс. Дезактивуючі, дегазуючі та дезінфікуючі розчини
- •Дезактивація та профілактика радіаційних уражень
- •Механічний спосіб
- •Фізико-хімічний спосіб
- •Додатки
- •Дегазуючі розчини
- •Речовини, розчини і технічні засоби, які використовуються для дегазації нхр
- •Література:
- •Тема 8 Невідкладна допомога при нещасних випадках
- •1. Роль своєчасно наданої та правильно проведеної невідкладної допомоги в урятуванні життя і здоров’я потерпілого
- •Послідовність дій при наданні першої долікарської допомоги.
- •2. Методика проведення штучного дихання та непрямого масажу серця
- •Серцево-легенева реанімація
- •3. Перша допомога при зовнішніх та внутрішніх кровотечах. Особливості тимчасової зупинки кровотеч
- •4. Перша допомога при переломах та вивихах
- •Основні способи іммобілізації та евакуації потерпілого при різних видах ушкоджень
- •6. Перша допомога при опіках, електротравмах та обмороженнях
- •7. Перша допомога при отруєннях
- •8. Укуси скажених тварин, отруйних змій і комах
- •9. Надання першої допомоги при утопленні
- •Література:
- •Безпека життєдіяльності конспект лекцій
2.4. Природні пожежі
Природні пожежі - неконтрольований процес горіння, при якому гинуть люди та нищаться матеріальні цінності. Основними типами пожеж є ландшафтні, лісові та степові, причинами їх виникнення є природні явища (посухи, блискавки), самозаймання сухої рослинності і торфу. Близько 90% пожеж виникає з вини людини.
Ліси України, у більшості її регіонів, неспроможні витримати зростаючого потоку відпочиваючих, оскільки площа їх значно менша від науково обґрунтованих норм. Така ситуація найбільш характерна для Херсонської, Миколаївської, Луганської, Донецької, Полтавської областей, Автономної Республіки Крим, що вважаються найбільш пожежонебезпечними.
Правила безпеки під час пожежі:
- остерігатись відкритого полум’я і диму, які поширюються в напрямку вітру;
- найбільш безпечним місцем під час природної пожежі є поверхня землі і приземний шар повітря;
- долати територію пожежі найкраще перпендикулярно до напрямку вітру, плазуючи або пригинаючись до землі;
- для захисту дихальних шляхів слід закрити ніс і рот вологою тканиною, одягом.
Гасіння пожеж.
Основними заходами боротьби з лісовими пожежами є: збивання краю вогню; засипання його землею; заливання водою (хімікатами); створення мінералізованих протипожежних смуг; пуск зустрічного вогню.
Степові (польові) пожежі гасять так само, як і лісові. Гасіння підземних пожеж здійснюється в більшості випадків двома способами. Відповідно до першого способу навколо торф’яної пожежі на відстані 8–10 м від її краю копають траншею глибиною до мінералізованого шару ґрунту або до рівня ґрунтових вод і заповнюють її водою. Згідно другого – влаштовують навколо пожежі смугу, яка насичена розчинами хімікатів. Спроби заливати підземну пожежу водою успіху не мали.
2.5. Біологічні небезпеки
До біологічних небезпек відносять макроорганізми (рослини та тварини) і патогенні мікроорганізми, збудники інфекційних захворювань (бактерії, віруси, грибки, рикетсії, спірохети, найпростіші).
Отруйні рослини – це рослини, що виробляють і накопичують у процесі життєдіяльності отруту, що викликає отруєння тварин і людей. Людям відомо більше 10 тис. видів таких рослин.
Токсичною речовиною отруйних рослин є різні сполуки, які належать переважно до алкалоїдів, глюкозидів, кислот, смол, вуглеводнів тощо.
Отруйні рослини, що містять алкалоїди, вражають центральну нервову систему, у них збудлива або гнітюча дія, негативно впливають на роботу серця, шлунка, нирок і печінки. До них належать: блекота чорна, дурман звичайний, беладонна звичайна, сімейство макових, аконіт джунгарський.
Отруйні рослини, що містять серцеві глікозиди, викликають ураження серцево-судинної системи й одночасно діють на шлунково-кишковий тракт і центральну нервову систему. Це – конвалія травнева, всі види наперстянок, вовче лико (вовча ягода).
Отруйні рослини, що містять органічні кислоти, при попаданні у шлунок викликають ураження шлунково-кишкового тракту й одночасно діють на центральну нервову і серцево-судинну системи. Прикладом є вороняче око.
Рослини, що містять ефірні масла, викликають ураження шкіри і слизових оболонок, а при проковтуванні – ураження шлунково-кишкового тракту. Це рослини переважно сімейства лютикових (жовтець їдкий, жовтець отруйний, жовтець повзучий), сімейства зонтичних (вех отруйний, цикута отруйна, болиголов, борщовик) та чистотіл.
За ступенем токсичності рослини поділяють на:
‑ отруйні (бузина трав’яниста, конвалія, плющ, сімейство лютикових);
‑ дуже отруйні (олеандр, ракитник, всі види наперстянок, пасльону, рододендрону, тощо);
‑ смертельно отруйні (блекота чорна, беладона, дурман, болиголов, цикута, вовче лико, всi види аконiту).
До отруйних рослин також відносяться деякі види грибів. З отруйних грибів найбільш відомі поганки (чия отрута майже миттєво викликає ядуху, судоми, білу гарячку) і мухомори. Крім того, є багато отруйних грибів, що маскуються: несправжні лисички, неправдиві опеньки, двійники боровиків - жовчні та сатанинські гриби, несправжні валуї і т.п. Деякі їстівні гриби (зморшкові, молочна трава, деякі сироїжки) при неправильному приготуванні також викликають небезпечне отруєння організму.
При отруєнні будь-якими рослинами спостерігається прихований період. Тривалість його може коливатися від декількох хвилин до доби, залежно від видів небезпечної хімічної речовини.
Допомога людині, яка з’їла отруйну рослину така ж як і при харчовому отруєнні: промивання шлунку, викликання блювоти, приймання ентеросорбентів, обволокувальних речовин, очисні клізми. При опіках ефірними маслами після дотику до веху, жовтцю, чистотілу необхідно змити небезпечну речовину водою з уражених ділянок тіла. Потім необхідно збризкати їх протиопіковими аерозолями й накласти стерильну марлеву серветку або чисту попрасовану тканину. Для подальшого лікування отруєння чи опіку необхідно звернутися до лікаря.
Отруйні тварини. Тварини використовують отруйні хімічні речовини для нападу або захисту. Найбільш характерні отруйні форми тварин і їх вплив на організм людини наведений у табл. 2.2.
Внаслідок істотного погіршення екологічного стану довкілля у міських агломераціях відбуваються різкі зміни місцевої флори і фауни, які супроводжуються інтенсивним поширенням переносників збудників різних хвороб людини і домашніх тварин (іксодові кліщі, численні паразити та ін.). Істотну загрозу становлять також безпритульні домашні тварини і щурі, які переносять сказ, туляремію, гельмінти, внаслідок чого ґрунт у парках і скверах міст стає джерелом серйозних інфекцій.
Таблиця 2.2