Порядок дій у разі пожежі

У разі виявлення пожежі (ознак горіння) кожний громадянин зобов’язаний:

- негайно повідомити про це телефоном пожежну охорону. При цьому необхідно назвати адресу об’єкта, вказати кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, наявність людей, а також повідомити своє прізвище;

- вжити (при можливості) заходів щодо евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей;

- у разі необхідності викликати інші аварійно-рятувальні служби (медичну, газоаварійну тощо).

Для запобігання ураження людини потрібно якнайшвидше вийти з приміщень, які горять, чи загазованих згідно плану евакуації. При цьому треба дотримуватися наступних правил:

• Остерігатись високої температури, задимленості і загазованості повітря.

• Перед входом до палаючого приміщення накрити голову вологим простирадлом, плащем, тканиною.

• В дуже задимленому приміщенні слід плазувати, дихати – тільки через вологу тканину.

• Якщо загорівся одяг – лягти на землю та збити полум’я, не бігти. На людину в палаючому одязі слід накинути пальто, плащ, тканину та щільно притиснути.

Література:

1. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник / Мохняк С.М., Дацько О.С., Козій О.І. і ін. – Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка”, 2009. - 264с.

2. Основи цивільного захисту: Навч. посібник / Васійчук В.О., Гончарук В.Є., Качан С.І., Мохняк С.М. - Львів: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2010.- 412с.

3. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій. Т.1. Техногенна та природна безпека / За загальною редакцією В.В. Могильниченка. К.: КІМ, 2007. ‑ 250 с.

4. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці – Львів: Афіша, 2002. 318 с.

5. Пістун І.П. Охорона праці в галузі сільського господарства (землевпорядкування, геодезія) / І.П.Пістун, А.П.Березовецький, Ю.О.Ковальчук. – Суми: Університетська книга, 2007. 374 с.

6. Пожежна безпека в Україні. Нормативна база ‑ К.: КНТ, ‑ 470 с.

7. Баратов А.Н. Пожарная безопасность. Взрывобезопасность / А.Н.Баратов, Е.Н.Иванов, А.Я.Корольченко. Справ. Изд. М.: Химия, 1987. ‑ 272 с.

8. Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2007. ‑ 487 с.

Вахула О.М., Романів А.С.

Іі Радіаційна безпека

1. Джерела радіації та одиниці її вимірювання.

2. Норми радіаційної безпеки.

3. Біологічна дія іонізуючих випромінювань. Ознаки радіа­ційного ураження.

4. Класифікація радіаційних аварій.

5. Фази аварій та фактори радіаційного впливу на людину.

6. Зони радіоактивно забруднених територій внаслідок аварії на ЧАЕС.

7. Заходи захисту від радіоактивного опромінення.

8. Режими захисту населення у випадку ускладнення радіаційної обстанов­ки під час аварії на АЕС.

1. Джерела радіації та одиниці її вимірювання

Термін “іонізуюче випромінювання” об’єднує різні за своєю фізичною природою види випромінювання. Схожість між ними в тому, що всі вони володіють високою енергією та реалізують свою біологічну дію через ефект іонізації з подальшим розвитком хімічних реакцій в біологічних структурах клітини, які можуть привести до її знищення.

Іонізуюче випромінювання не сприймається органами чуття людини: ми не бачимо його, не чуємо і не відчуваємо його дії на наше тіло. Іонізуюче випромінювання включає потік α-частинок (ядра атомів гелію – ),β-частинок (електрони, позитрони), γ-випромінювання та багато інших.

З іонізуючими випромінюваннями людина зустрічається шоденно в будь-якому районі Землі. Це, перш за все, так званий природний радіаційний фон, який складається із трьох складових:

- космічного вимірювання, яке потрапляє на Землю із Космосу;

- випромінювання від природних радіоактивних елементів, які знаходяться в ґрунті, будівельних матеріалах, повітрі, воді;

- випромінювання від природних радіоактивних речовин, які з їжею і водою потрапляють в середину організму, і зберігаються в тілі людини протягом всього її життя.

Іонізуюче випромінювання супроводжувало Великий вибух, з якого, як зараз вважають, почалося утворення нашого Всесвіту біля 20 мільярдів років тому назад. Радіоактивні матеріали ввійшли до складу Землі з самого її утворення.

Відкриття радіоактивності та іонізуючих випромінювань належить фран­цузькому вченому Анрі Беккерелю, який у 1896 р. встановив, що на фотогра­фічних плівках, прикри­тих кусками мінералу, який містив уран, після проявлення з’являються сліди невідомих випромінювань. В 1898 р. Марія і П’єр Кюрі виявили, що уран після випромінювання здатен перетворюватися в інші хімічні елементи, названі полонієм та радієм.

Беккерель один з перших зіткнувся з неприємною властивістю радіоактив­ного випромінювання – здатністю викликати опіки тканин живого організму, а Марія Кюрі померла від злоякісного захворювання крові. Увінчалися результати праці групи талановитих вчених світу в даній області досліджень тим, що в 1945 р. була створена та випробувана перша атомна бомба, а в 1954 р. – запущена перша атомна електростанція.

Природний радіаційний фон – випромінювання, що створюються космічними джерелами та теригенними (властивостями Землі) радіонуклідами.

Радіонукліди – радіоактивні атоми з даним масовим числом та атомним номером. Радіонукліди одного і того ж хімічного елемента називаються його радіоактивними ізотопами.

До техногенних джерел радіоактивності відность:

- атомні станції;

- підприємства з видобування та перероблення уранових руд;

- підприємства з виготовлення ядерного палива;

- підприємства з перероблення та захоронення радіоактивних відходів;

- науково-дослідні та проектні організації, які мають дослідні реактори, критич­ні збірки та стенди;

- ядерні енергетичні установки на морських та космічних судах та апаратах;

- стаціонарні військові об’єкти для зберігання ядерних боєприпасів та ракетні старти, а також транспорт, що перевозить радіоактивні матеріали;

- джерела іонізуючого випромінювання у багатьох сферах господарствам та наукової діяльності.

Атомна енергетика України виробляє 45…50% електроенергії від загального обсягу. Вона включає 4 атомні станції з 15-ма реакторами.