Тема 2. Психічне здоров'я. Лабораторне заняття (2 год).

Учбова мета: оволодіти методами і прийомами зняття психоемоційної перенапруги, застосуванням "антистресових" фізичних вправ, прийомами точкового масажу.

Форма заняття: лабораторне заняття (2 год) Місце проведення: аудиторія

Матеріальне забезпечення: таблиці, диски СО, комп'ютер.

План

1. Психологічні та фізіологічні механізми стресу. 2 Хвороби адаптації

3. Психоемоційне перевантаження. Фактори виникнення.

4. Невроз.

5. Профілактика психічного стресу.

• Методи психологічної саморегуляції та корекції.

• Масаж активних точок кистей - як один із методів підвищення стійевсті до дії стресу.

• Точковий масаж* Релаксація.* Йога* Аутогенне тренування "г^нашіш * Релаксаційно-дихальна гімнастика.

Література

1. Воложин А.И., Субботин Ю.К., Чикин С.Я. Путь к здоровью. — М., 1990,—160с.

2. Ганс Селье. Стресс без дистресса. — М., 1982. — 127 с.

3. Китаев-Смьік Л.А. Психология и концепция стресса. // Хрестоматия по психологии: Учеб. посо-бие для студентов пед. ин-тов / Под ред. А.В.Петровского.—М., 1987.—С. 250-260.

4. ФолкенЧакТ.Психология—зтопросто.—М., 1998.—640с.

5. Апанасенко Г.Л., Попова Л.А. Медицинская валеология. Серия "Гиппократ", Ростов - на-Дону: Феникс, Киев: Здоровье, 2000. - 248 с.

6. Знциклопедия психологических тестов. - М.: Из-во Зксмо, 2003. -

496с.

Викладення теоретичного матеріалу Психологічні та фізіологічні механізми стресу.

Стрес - це сукупність загальних неспецифічних біохімічних, фізіологічних і психологічних реакцій організму, які виникають внаслідок дії надзвичайних подразників різної природи і характеру, що спричиняють "напруження функцій організму".

Для обгрунтування принципів профілактики та корекції психічного стресу зупинимось на його психічних та фізіологічних механізмах.

Механізмом, що запускає психічний стрес, є емоція. Негативні емоцій сильніші і довштриваліші ніж позитивні. Негативна емоція - це збудник для досягнення мети, задоволення потреб і виникає при фрустрації (незадоволенні потреб), ситуації вибору, при надто сильних психічних навантаженнях. Позитивна емоція - це сигнал про задоволення потреб. Іноді через надмірний її прояв вона може стати навантаженням для організму і включати психофізіологічні механізми, характерні дня негативних емоцій. Стрес може супроводжуватись негативними емоціями (дистрес), а може проходити з позитивною установкою при контролі ситуації і передбаченні наслідків (еу стрес).

Еустрес на відміну від дистресу здійснює стимулюючу дію.. Особливості нейроендокринних процесів еустресу - активізація синтезу "медіаторів щастя" - ендорфінів, енкефалінів і інш.

Різні люди запам'ятовують різні емоції. "Люди дії" з інтенсивним обміном катехоламінів в головному мозку краще запам'ятовують негативні емоції. Люди творчі утримують в пам'яті в основному позитивні емоції, так як творити можна лише в атмосфері альтруїзму.

Реакція на дію стресора, описана Г.Сельє, є універсальною. Вона забезпечує збереження життя.

При цьому імпульси по руховим нервам ідуть до м'язів скелету, а по вегетативним провідникам - до органів і систем, безпосередньо чи небезпосередньо через ендокринні механізми, готуючи їх до навантаження.

Характеристика нейроендокринних механізмів адаптаційної перебудови: Важливу роль в розвитку загального адаптаційного синдрому виконує гіпофізарно-надниркова система (розробка питання належить Г.Сельє). Фізіолог У.Кеннон відмічав роль симпатичної нервової системи як тригера в реакціях відновлення гомеостазу.

В першу чергу відбувається збудження центральних нервових структур - гіпоталамусу і лімбічної системи, а також симпатичного відділу вегетативної нервової системи. Гіпоталамус по симпатичним нейрональним шляхам, а також через гіпофіз, активізує ряд ендокринних залоз.

Збільшується секреція адреналіну і кортикостероїдів, гормонів щитовидної залози і паращ итовидних залоз, ілюкагона. Порядз цим знижується виділення інсуліну, а при глибоких стресах - соматотропіну і статевих гормонів. Все це приводить до мобілізації енергоресурсів організму, що забезпечує його виживання в змінених умовах. Енергія при цьому постачається із енергетичних депо, що супроводжується підвищенням рівня глюкози і жирних кислот в крові.

Однак, при продовженні дії стресора, при більш глибокій перебудові, організм починає платити за виживання своїм пластичним матеріалом, частково перетворюючи його в вуглеводи. Це забезпечується за рахунок активізації гліконеогенеза під впливом глюкокортикоїдів. Білки тканин, перш за все сполучної тканини, в тому числі і лімфоїдної, слизової оболонки шлунку і кишечнику, частково "спалюються". При фізичному стресі протеокатаболічний ефект глюкокортикоїдів, крім того, забезпечує переросподіл пластичного матеріалу на користь тканин, що працюють під збільшеним навантаженням, тобто формуванням "структурного сліду адаптації"". Мобілізація енергоресурсів при загальному адаптаційному синдромі відбувається на всіх рівнях структурної організації. Це забезпечує підвищення неспецифічної резистентності з метою виживання всієї системи.

Хвороби адаптації :

Хвилювання, горе, страх та інші емоції, які напружують і турбують людину, є ворогами здоров'я. Реалізуючись у стресовий синдром, вони порушують наше нормальне самопочуття, породжують дискомфорт і хворобу. Мабуть, неможливо знайти людину, якій би був не знайомий стан сильної нервової напруги. Добре, якщо такий стан швидко проходить. Якщо ж він не дає спокою протягом тижнів, місяців і більш тривалий час, то перетворюється в серйозну життєву проблему. Особливо актуальною вона стає, коли людина відчуває, що у неї починає боліти серце чи шлунок, "стрибає" тиск, і вона розуміє, що її хвороба виникла, як говорять, на нервовому грунті, тобто під впливом тривалої емоційної перенапруги. Так виникає шлях від психічного нездоров'я індивіда до соматичних захворювань: порушення ендокринного балансу, роботи органів травлення, кровообігу, підвищення тиску, зміни температури тіла тощо. І

Зв'язок соматичних захворювань з нервовими хворобами був помічений давно. Невропатолог М. Аствацуров відзначав, що в людей, схильних до почуття страху, внутрішньо напруженим, частіше спостерігаються хвороби серця, а у схильних до гніву —хвороби печінки, у людей апатичних, із зниженим життєвим тонусом хвороби шлунка і кишковинки. Негативні емоції можуть призвести до загострення протікання виразкової хвороби, діабету, гіпертонії.

Сучасна наука, яка базується на працях видатних вчених І.Сєченова, І.Павлова, А.Ухтомського, В.Бехтерєва та їх учнів, підтвердила єдність соматичного і психічного в людині. Фізичне здоров'я і психічній стан нерозривні і взаємопов'язані.

Наслідками стресу є психосоматичні прояви в результаті виснаження психіки і погіршення стану найслабшої ланки в організмі. Спровоковані хвороби називаються хворобами "адаптації".

Інтенсивна і довготривала дія глюкокортикоїдів, яка приводить до гіперглікемії за рахунок активізації гліконеогенеза, може сприяти виснаженню інсулярного апарату і виникненню цукрового діабету.

До хвороб адаптації належать - виразки, імунодефіцитні стани, порушення овуляції, сповільнення росту.

Надлишок мінералкортикоїдів може сприяти розвиткові гіпертензії, інфаркту, нефросклерозу, набряків, активізувати запальні процеси. Довготривала гіперсекреція гормону паращитовидних залоз може приводити до вимивання кальцію із кісток і остеопорозу. Порушення психічного стану при стресі виражаєтьтся в хронічній втомлюваності, агресивності, роздратуванні, або навпаки - депресивності, головному болі, порушенні сну, булімії, потребі в алкоголі.

Психоемоційне перевантаження. Фактори його виникненні!.

У процесі трудової діяльності людина випробовує вплив різних факторів, що часто призводить до напруги функціонуючих систем. Емоційні перевантаження можуть призвести до явища, зворотнього гальмуванню, — психоемоційної (нервової) перенапруги. За визначенням А.Киколова, психоемоційна перенапруга — це стан організму, що знаходиться між нормальними і патологічними реакціями. Цей стан можна ще визначити як преадаптацію, тобто функціонування системи на межі норми її адаптації, коли мобілізуються всі резервні системи.

Проблема психоемоційної напруги загострилася за останні два десятиліття внаслідок зміни в способі життя і трудовій діяльності. Зокрема, вчені визначили ряд факторів, які виникли останнім часом у сфері виробничої діяльності людей, і які певним чином провокують розвиток психоемоційної перенапруги:

1. зростаюча інтелектуалізація професійної діяльності при поступовій ліквідації фізичної праці;

2. заміна багатьох видів некваліфікованої праці кваліфікованою, пов'язаною з обслуговуванням складних автоматизованих і механізованих установок;

3. збільшення ролі мисленнєвої діяльності, яка потребує підвищеної уваги, активного спостереження і контролю, переробки інформації і прийняття рішення в умовах гострого дефіциту часу;

4. ріст інформаційного перевантаження вчених, конструкторів, інженерів, архітекторів, робітників мистецтва, літератури і керівного апарату;

5. зростаючі вимоги, пов'язані з інтенсифікацією професійної підготовки.

У результаті цього механізми адаптації організму людини, що склалися

раніше, в нових умовах відстають від вимог життя. А це, у свою чергу, викликає значний ступінь фізичної і психоемоційної перенапруги організму людини.

Невроз

Невроз - форма психічної адаптацій (з проявами ознак дезадаптації) акценіуйованої особи.

Надмірне посилення окремих рис характеру, що виражається у вибірковій вразливості особи, називається акцентуацією (шизоїдний характер, епілепто'щний).

Форма неврозу обумовлена конституційно, пов'язана з особливостями психіки, а не з характером травмуючої ситуації.

Форма неврозу незмінна і закладається з дитинства.

Визначають 3 основні форми неврозу.

Неврастенія ( найбільш поширена) - психічне виснаження, емоційний похмурий фон, дратівливість, образливість, слізливість. Виражені реакції пасивного захисту. Вольова активність знижена. Відчуття безперспективності на фоні надмірної відповідальності.

Істерія. Виникає у інфантильних, істероїдних особистостей із слабкою психічною адаптацією (з пікнічною соматичною конституцією).

В поведінці проявляється - "умовною смертю", напад, втеча. При цьому виникають паралічі, заікання, німота, порушення координації рухів.

Невроз вроджених станів. Виникає у меланхолічних людей - характеризується фобіями, підвищеною тривожністю, вегетативними розладами.