1.Валеологія як наука. Валеология-наука о сохранении и укреплении здоровья человека. Как учебная дисциплина - это совокупность знаний о здоровье и о здоровом образе жизни человека. Она преподает правила гигиены, здорового образа жизни, основы экологической грамотности. Задача валеологии - формирование установки на здоровый образ жизни еще с молодых лет. Обьект валеологии — человек. Предметом валеологии являются индивидуальное здоровье и резервы здоровья человека, а также здоровый образ жизни. Основные задачи валеологии: 1. Исследование и количественная оценка состояния здоровья и резервов здоровья человека. 2. Формирование установки на здоровый образ жизни. 3. Сохранение и укрепление здоровья и резервов здоровья человека через приобщение его к здоровому образу жизни. Валеология принципиально отличается от других наук, изучающих состояние здоровья человека. Это отличие заключается в том, что в сфере интересов валеологии находится здоровье и здоровый человек, в то время как у медицины – болезнь и больной.

2.Методологія валеології. методологические основы валеологии могут быть сформулированы в следующих принципах: 1. Валеология рассматривает здоровье человека как самостоятельную социально-медицинскую категорию, сущность которой может быть количественно и качественно охарактеризована прямыми показателями и которой можно управлять (формировать, сохранять, укреплять). 2. Между здоровьем и болезнью существуют переходные состояния. При этом здоровье рассматривается как более общая категория по сравнению с предболезнью и болезнью. Предболезнь ("третье состояние") и болезнь — частный случай здоровья, когда уровень его снижен или имеются его дефекты. 3. Подход к человеку и его здоровью, используемый в валеологии, — интегративный (системный), холистический (от holos — целостный). Методы воздействия — преимущественно немедикаментозные, естественные. 4. Разработка теоретических принципов санологии отвечает задаче формирования общей теории медицины, соединяющей философское осмысление сущности здоровья, болезни и переходных состояний.

3.Основні завдання валеології. Основные задачи и содержание валеологии: · разработка теоретических представлений о сущности здоровья, о возрастный и адаптационных возможностях организма; · разработка методик количественной оценки здоровья; ·изучение факторов здоровья, определяющих состояние человека и его активное долголетие; · восстановление и оптимизация отношения человека с природой; · усовершенствование методов лечения пограничных состояний, использование для этого естественных средств; ·разработка методов всеобщего обучения здоровью, воспитание культуры здоровья; ·формирование действенного общественного идеала, в соответствии с которым здоровье есть наивысшая ценность, а здоровый образ жизни - естественная форма поведения.

4.Основні нормативні акти України по охороні здоров*я. Кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя. Стаття 1. Законодавство України про охорону здоров'я.Законодавство України про охорону здоров'я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у галузі охорони здоров'я. Стаття 2. Міжнародні договори України в галузі охорони здоров'я. Стаття 3. Поняття і терміни, що вживаються в законодавстві про охорону здоров'я. У цих Основах та інших актах законодавства про охорону здоров'я основні поняття мають таке значення: здоров'я - стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів; охорона здоров'я - система заходів, спрямованих на забезпечення збереження і розвитку фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя; Стаття 4. Основні принципи охорони здоров'я Стаття 5. Охорона здоров'я - загальний обов'язок суспільства та держави Стаття 6. Право на охорону здоров'я. Кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає: а) життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров'я людини; б) безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище; в) санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживає; г) безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку; д) кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров'я; е) достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь; і) відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди; Стаття 7. Гарантії права на охорону здоров'я. Стаття 8. Державний захист права на охорону здоров'я. Стаття 10. Обов'язки громадян у галузі охорони здоров'я. Стаття 11. Права і обов'язки іноземних громадян та осіб без громадянства.

5.Поняття про здоров_я.Його рівні,компоненти. Здоровье - это нормальное психосоматическое состояние человека, отражающее его полное физическое, психическое и социальное благополучие и обеспечивающее адекватную окружающим условиям регуляцию поведения и деятельности личности. В настоящее время принято выделять следующие компоненты здоровья: Соматическое - текущее состояние органов и систем органов человеческого организма. Физическое - уровень развития и функциональных возможностей органов и систем организма. Основа физического здоровья - это морфологические и функциональные резервы клеток, тканей, органов и систем органов, обеспечивающие приспособление организма к воздействию различных факторов. Психическое - состояние психической сферы человека. Основу психического здоровья составляет состояние общего душевного комфорта, обеспечивающее адекватную регуляцию поведения. Сексуальное - комплекс соматических, эмоциональных, интеллектуальных и социальных аспектов сексуального существования человека, позитивно обогащающих личность, повышающих коммуникабельность человека и его способность к любви. Нравственное - комплекс характеристик мотивационной и потребностно-информационной основы жизнедеятельности человека. Основу нравственного компонента здоровья человека определяет система ценностей, установок и мотивов поведения индивида в социальной среде. Уровни здоровья: 1)Индивидуальный уровень — на этом уровне человек рассматривается как индивидуум, этот уровень определяется генетическими особенностями данного человека, образом жизни и т. п. 2) Групповой уровень — обусловлен спецификой жизнедеятельности людей, составляющих семью или коллектив, т. е. людей, объединенных профессиональной принадлежностью или условиями совместного проживания. 3) Общественный уровень — характеризует состояние здоровья большого контингента населения, например города, страны или всего народонаселения Земли. 6.Здоровий спосіб життя.Категорії,факти. Здоровый образ жизни — образ жизни человека, направленный на профилактику болезней и укрепление здоровья. Образ жизни включает три категории: уровень жизни, стиль жизни, качество жизни.

Уровень жизни - это степень удовлетворения материальных, культурных и духовных потребностей (в основном это экономическая категория).

Стиль жизни - поведенческая особенность жизни человека, т.е. определенный стандарт, под который подстраивается личность (социально-психологическая категория).

Качество жизни (международная аббревиатура понятия «качество жизни» - Quality of Life - QOL) характеризуется комфортом в удовлетворении человеческих потребностей (преимущественно социологическая категория). 7 факторов здорового образа жизни: 1. Рациональное питание: - пища, сбалансированное по макро- и микроэлементам; - правильный баланс в рационе питания растительной и животной пищи, необходимость пищевых волокон; - регулярность и своевременность питания; - умеренность в питании. 2. Высокая двигательная активность: - подвижные, спортивные игры; спортивные секции, аэробика; - активный отдых, прогулки и ближний туризм; - утренняя гигиеническая гимнастика; 3. Благоприятный психо-эмоциональный климат: - наличие нравственных ценностей в обществе; - разумные жизненные и повседневные цели; - любовь к людям и к себе; - видеть свое место в жизни; - жизнь в гармонии с природой; - положительный настрой на жизнь; - рациональная организация рабочего и свободного времени, полноценный отдых; - материальное благополучие; 4. Снижение влияния неблагоприятных факторов жизни: - правильный выбор продуктов питания; - бытовые средств очистки воды и воздуха; - выведение из организма различных токсинов, солей тяжелых металлов, радионуклидов путем применения СПП и БАД - энтеросорбентов; - использование систем и методов очистки организма на клеточном и тканевом уровнях. 5. Повышение защитных сил своего организма: - Закаливание: солнечные ванны, водные процедуры, воздушные процедуры, сауна, комплексное влияние; - массаж; - физические тренировки; - прогулки на природе. 6. Преодоление вредных привычек: - алкоголизм; - наркомания, токсикомания; - курение; - азартные и компьютерные игры. 7. Организация быта: - разумный выбор места жительства; - положительный микроклимат в семье; - экология жилища; - культурный досуг.

7.Складники здоров*я. Составные здоровья: 1. Физическая составная. 2. Психическая и духовная составная. 3. Социальная составная. Физическая составная определяет уровень роста и развития органов, а так же систем организма. Признаком физического здоровья является успешная работа физиологических систем организма человека - опорно-двигательной, кровеносной, пищевой, нервной, выделительной и других систем. Психическая и духовная составные определяют состояние психической, моральной и духовной сферы. Признаками психического и духовного здоровья являются функционирование процессов мышления, памяти, воображения, внимательности, способность адекватно оценивать и принимать свои чувства и ощущения, осознанно управлять своим эмоциональным состоянием, развивать свой интеллект, иметь определённые моральные идеалы и жизненные ценности. Социальная составная определяет способность человека как личности свободно и осознанно выбирать ту или иную социальную роль, осознавать возможные последствия своих действий, брать на себя ответственность за их результат. Признаком социального здоровья является развитие личности человека, её умение свободно и ответственно определять своё место среди других людей.

8.Біоєтика.Біотичні питання валеології. Биоэ́тика (от др.-греч. βιός — жизнь и ἠθική — этика, наука о нравственности) — учение о нравственной стороне деятельности человека в медицине и биологии.

9.Евтоназія. Эвтаназия (греч. ευ- «хороший» + θάνατος «смерть») — практика прекращения жизни человека или животного, как правило неизлечимо больного человека или животного. В странах ЕС эвтаназия существует для животных и для человека. В России только для животных, для человека эвтаназия запрещена. В теории выделяются два вида эвтаназии: пассивная эвтаназия (намеренное прекращение медиками поддерживающей терапии больного) и активная эвтаназия (введение умирающему медицинских препаратов либо другие действия, которые влекут за собой быструю и безболезненную смерть). К активной эвтаназии часто относят и самоубийство с врачебной помощью (предоставление больному по его просьбе препаратов, сокращающих жизнь).

10.Біоритми.Десинхроноз.Класифікація ритмічних процесів. Биологические ритмы или биоритмы – это периодические изменения характера и интенсивности протекания биологических процессов под влиянием внутренних и внешних факторов. Зависимости жизнедеятельности от биологических ритмов подвержены практически все живые организмы. Биоритмы наблюдаются как в отдельных клетках, тканях или органах, так и в целых организмах и даже популяциях. Биоритмы делят на физиологические и экологические. Физиологические ритмы, как правило, имеют периоды от долей секунды до нескольких минут. Это, например, ритмы давления, биения сердца и артериального давления. Экологические ритмы по длительности совпадают с каким-либо естественным ритмом окружающей среды. Основными характеристиками (параметрами) биоритмов являются такие показатели: 1. период – время, в течение которого колебательная система совершает полный цикл изменений. 2. мезор – средний уровень показателей изучаемого процесса, вокруг которого происходит колебание; он предоставляет возможность дать интегральную оценку биологического процесса за весь цикл его колебания. 3. амплитуда – величина отклонения исследуемого показателя в обе стороны от средней. Она является показателем благополучия или индикатором неблагоприятных влияний на организм. 4. фаза – положение колеблющейся системы в любой момент времени; по отношению к среднему уровню может быть положительной (+) и отрицательной (-). При изучении различных биоритмов человека бывает необходимым установить их синхронность (совпадение) по фазе. 5. акрофаза – время максимальной функции. 6. ортофаза – время минимальной функции. Десинхронозы — различные расстройства биоритмов организма, заключающиеся в нарушении направленности и степени сдвига того или иного основного показателя колебательного процесса. Причины десинхронозов: - Космические полёты. - Трансмеридиональные перелёты. - Психогенные, биологические, химические и физические факторы, нарушающие цикл сон-бодрствование: -повторяющиеся переключения дневной работы на вечернюю и ночную работу в течение длительного времени; -частые изменения геомагнитных влияний, геофизических датчиков времени в течение длительного срока; -выраженные усиления и изменения колебаний электромагнитных влияний космического пространства на организм. Различают несколько групп ритмических процессов в организме: - ритмы высокой частоты с периодом от долей секунд до 30 мин (электрические явления в организме, дыхание, пульс и др.); - ритм средней частоты с периодом от 30 минут до 6 дней (изменения обменных процессов, биологически активных веществ крови и другие процессы, связанные со сменой деятельности и покоя, сна и бодрствования); - низкочастотные ритмы с периодом колебания от 6 дней до 1 года (овариально-менструальный цикл, недельный, лунный, годичный ритм экскреции гормонов и др.).

11.Фізичне здоров*я. Физическое здоровье - это естественное состояние организма, обусловленное нормальным функционированием всех его органов и систем. Если хорошо работают все органы и системы, то и весь организм человека (система саморегулирующаяся) правильно функционирует и развивается. Признаками здоровья являются: -устойчивость к действию повреждающих факторов; -показатели роста и развития в пределах среднестатистической нормы; -функциональное состояние организма в пределах среднестатистической нормы; -наличие резервных возможностей организма; -отсутствие какого-либо заболевания или дефектов развития. Факторами риска для здоровья являются избыточная масса тела, гиподинамия, нерациональное питание, психическое перенапряжение, злоупотребление алкоголем, курение.

12.Ріст і розвиток.Акселерація.Ретардація. Рост и развитие - это общебиологическое универсальное свойство живой материи. Что же касается роста и развития организма человека, то этот процесс начинается с момента оплодотворения яйцеклетки и продолжается в течение всей жизни. Рост и развитие взаимосвязаны и взаимообусловлены, т. е. они не существуют отдельно, причем один процесс создает условия для другого и наоборот. Однако, выраженность этих процессов, т. е. их интенсивность на разных возрастных этапах может быть разной: темп одного процесса может опережать таковой другого. Акселерация - явление ускорения физического развития детей и подростков в современных условиях. Данные сравнительно - антропометрических исследований в разных странах свидетельствуют о значительных сдвигах в структуре физического развития детей и подростков в сравнении с ранее жившими сверстниками. Акселерация общесоматического развития детей объясняется разными причинами: изменившаяся структура питания, улучшение гигиенических условий, увеличившийся поток информации, социокультурные факторы и т.д. Акселерация физического развития влияет на изменение темпов и характера полового созревания. Ретардация – явление, противоположное акселерации, – замедление физического развития и формирования функциональных систем организма детей и подростков. На современном этапе изучения выделяют две основные причины ретардации. Первая – различные наследственные, врожденные и приобретенные в постнатальном онтогенезе органические нарушения; вторая – различные факторы социального характера.

13.Теорії акселерації.

14.Фізична культура.Принципи фізичного виховання. Физи́ческая культу́ра — сфера социальной деятельности, направленная на сохранение и укрепление здоровья, развитие психофизических способностей человека в процессе осознанной двигательной активности. Основные средства физкультуры - игры и различные физические упражнения с постепенным увеличением нагрузки. Начиная с утренней зарядки, легких тренировок и заканчивая соревнованиями, установлением личных и всеобщих рекордов. Для достижения результата используются только естественные силы природы (солнце, вода, воздух), режим питания, гигиена, отдых. Основные принципы физ. воспитания: -всестороннее и гармоническое развитие личности; -связь физической культуры с жизнью; -оздоровительная направленность физического воспитания; -непрерывность и систематичность чередования нагрузок и отдыха; -постепенность наращивания развивающих, тренирующих воздействий; -цикличное построение занятий; -возрастная адекватность направлений физического воспитания. 15.Гіподинамія.Гіпокінезія.

Гиподинами́я (пониженная подвижность, от греч. ὑπό — «под» и δύνᾰμις — «сила») — нарушение функций организма (опорно-двигательного аппарата, кровообращения, дыхания, пищеварения) при ограничении двигательной активности, снижении силы сокращения мышц. Распространённость гиподинамии возрастает в связи с урбанизацией, автоматизацией и механизацией труда, увеличением роли средств коммуникации. Чем опасна гиподинамия?Из-за отсутствия необходимых физических нагрузок человек все больше времени проводит в сидячем или лежачем положении. Без работы мышцы слабеют и постепенно атрофируются. Уменьшаются сила и выносливость, нарушаются нервно-рефлекторные связи, приводя к расстройству деятельности нервной системы, нарушается обмен веществ. С течением времени из-за гиподинамии нарастают изменения со стороны опорно-двигательного аппарата: прогрессирующе уменьшается костная масса (развивается остеопороз), страдает функция периферических суставов (остеоартроз) и позвоночника (остеохондроз). Длительная гиподинамия приводит к сердечно-сосудистым заболеваниям (ишемическая болезнь сердца, артериальная гипертония), расстройствам дыхания (хроническая обструктивная болезнь легких) и пищеварения (нарушение функции кишечника).Цепь эндокринных нарушений вследствие гиподинамии проявляется метаболическим синдромом (ожирение, инсулинорезистентность и увеличение риска атеросклероза). Все эти изменения в конечном итоге приводят к уменьшению продолжительности жизни. Чтобы на ранней стадии выявить заболевания, обусловленные гиподинамией, необходимо лабораторное и инструментальное обследование. Немаловажно отметить, что гиподинамия отрицательно сказывается и на работе головного мозга. В результате, о себе дают знать следующие симптомы: общая слабость, уменьшение трудоспособности, бессонница, снижение умственной активности, чрезмерная утомляемость и некоторые другие. При гиподинамии отмечается также уменьшение емкости легких и легочной вентиляции. Довольно часто можно наблюдать и уменьшение интенсивности газообмена. Основной профилактикой является движение, физические нагрузки и здоровый образ жизни, так как курение и другие вредные привычки всегда только усугубляют состояние. Избежать заболеваний, обусловленных гиподинамией, можно, если вести здоровый образ жизни. Разумный двигательный режим должен сочетаться с рациональным питанием и отказом от вредных привычек. Рекомендуются ежедневная получасовая физическая нагрузка, пешие прогулки (не менее 2 км), утренняя зарядка. Гипокинези́я — вынужденное уменьшение объема произвольных движений вследствие характера трудовой деятельности; малая подвижность, недостаточная двигательная активность (ДА) человека. Внедрение научно-технического прогресса в производство привело к перераспределению нагрузки с крупных мышечных групп на мелкие мышцы плеча и предплечья и явилось причиной снижения общей ДА на производстве — профессиональной Г. Возникли профессиональные группы, выполняющие работу в малоподвижной рабочей позе. Г. является одним из факторов риска патологических изменений в организме человека: болезней сердечно-сосудистой системы, ожирения и нарушений опорно-двигательного аппарата. Среди наиболее опасных последствий малой ДА человека выделяют нарушения в сердечно-сосудистой системе. В целях компенсации недостаточной ДА используются: -комплектация рабочего места эргономичной мебелью; -производственная гимнастика; -групповые занятия профилактической направленности в режиме рабочего дня (регламентированные и обеденный перерывы); -индивидуальные занятия на велотренажерах в режиме рабочего дня и в свободное от работы время; -групповые занятия восстановительно-профилактической направленности после рабочего дня и в выходные дни; -самостоятельные занятия — бег, лыжи, плавание и др.

16.Сучасні підходи до визначення кількісних характеристик фізичного здоров*я. Кількісна характеристика здоров'я Даний метод визначає рівень здоров'я за допомогою бальної системи оцінок. У залежно від величини кожного функціонального показника нараховується певний кількість балів (від -2 до 7). Рівень здоров'я оцінюється за сумою балів всіх показників. Максимально можлива кількість балів дорівнює 21. У залежно від кількості набраних балів, всю шкалу ділять на 5 рівнів здоров'я. Від 1 рівня, що відповідає низькому рівню здоров'я, до 5 високого рівня. По даній системі оцінок безпечний рівень здоров'я (вище середнього) обмежується 14 балами. Це найменша сума балів, яка гарантує відсутність клінічних ознак хвороби. Характерно, що до 4 і 5 рівнів відносяться тільки люди, що регулярно займаються фізичною культурою. Кількісна оцінка фізичного стану дає цінні відомості про стан здоров'я і функціональні можливості організму, що дозволяє прийняти необхідні заходи для профілактики захворювань та зміцнення здоров'я. Встановлено, що розвиток хронічних захворювань відбувається на тлі зниження рівня здоров'я до певної критичної величини. Було показано, що у людей з високим рівнем здоров'я (17-21 бал) не виявлено хронічних захворювань, а в групі людей з рівнем здоров'я вище середнього (14-16 балів) захворювання виявлено у 6%, в групі людей із середнім рівнем здоров'я (10-13 балів) різні хронічні захворювання спостерігаються у 25%. Подальше зниження рівня здоров'я (нижче середнього та низький) вже веде до клінічного прояву хвороби з відповідними симптомами. Таким чином, рівень соматичного здоров'я, що гарантує відсутність хвороб, мають лише люди з високим рівнем фізичного стану. Зниження рівня здоров'я супроводжується прогресуючим зростанням захворюваності і зниженням функціональних резервів організму до небезпечного рівня, що межує з патологією. Слід зазначити, що відсутність клінічних проявів хвороби ще не свідчить про наявність стабільного здоров'я. Середній рівень здоров'я, очевидно, може розцінюватися як критичний.

17.Експрес-оцінка фізичного здоров*я. Фізичний розвиток - розуміння комплексне, тому й ознаки, які його характеризують, різні. Але як основні ознаки фізичного розвитку беруть довжину й масу тіла, обвід грудної клітки, життєву ємність легень, м'язову силу. Відомо, що вплив генетичної програми і факторів зовнішнього середовища на фізичний розвиток неоднаковий у різні вікові періоди. Впливи соціально-економічних умов життя та інших факторів зовнішнього середовища найбільші сенситивні (чутливі) вікові періоди, коли інтенсивно відбуваються процеси росту й розвитку (грудний, підлітковий) вік або процеси інволюції (похилий і старечий вік). 1. Метод індексів (показників) 1. Масо-ростовий показник (індекс Кетле): (Формула) (1) Якщо показник вищий за наведені дані, то це свідчить про надлишок маси і навпаки. 2. Росто-масовий показник: Довжина тіла, см - 100 = масі тіла, кг. (2) Цей найбільш простий і загальновідомий показник використовується лише для оцінки фізичного розвитку дорослих людей низького росту (155-165 см). При рості 165-175 см потрібно віднімати не 100, а 105 одиниць, при рості 175-185 см - 110 одиниць. Наприклад, прирості 173 см маса повинна дорівнювати 68 кг (173 - 105 = 68). 3. Показник процентного відношення м'язової сили до маси: (Формула) (3) Динамометрія сильнішої руки в середньому складає 65 -80 % маси у чоловіків і 48 - 50 % у жінок. 4. Показник міцності тілобудови (Піньє): Х = Р - (В + О) (4) де X – індекс; Р - ріст (см); В - маса тіла (кг); О - обвід грудної клітки у фазі видиху (см). Чим менша різниця, тим кращий показник (за відсутності ожиріння). Різниця менше 10 оцінюється як міцна тілобудова, від 10 до 20 - добра, від 21 до 25 - середня, від 26 до 35 - слаба, більше 36 - дуже слаба. 5. Коефіцієнт пропорційності (КП): (Формула) (5) де L1 - довжина тіла в положенні стоячи, L2 - довжина тіла в положенні сидячи. У нормі КП = 87-92%. КП має певне значення при заняттях спортом. Особи з низьким КП, мають при інших рівних умовах більш низьке розміщення центру ваги, що дає їм перевагу при виконанні вправ, які потребують великої стійкості тіла в просторі (гірськолижний спорт, стрибки з трампліну, боротьба). Особи з високим КП мають перевагу перед особами з низьким КП у стрибках, бігу. У жінок КП дещо нижчий, ніж у чоловіків. 2. Метод стандартів Нині для оцінки фізичного розвитку частіше використовується метод стандартів (середніх величин), розроблений на великій кількості антропометричних показників однорідних груп населення. Оцінка фізичного розвитку проводиться в залежності від ступеня відхилення основних його ознак від середніх (стандартних) величин. Для цього необхідно: 1. Визначити вік досліджуваного в роках. 2. Знайти різницю між індивідуальними величинами росту, маси, окружності грудної клітки, ЖЄЛ, сили правої кисті та їх середніми показниками для даної віково-статевої групи. 3. Знайти частку від ділення отриманої вище різниці на величину середньо-квадратичного відхилення - (сигма) кожного показника. Якщо отримана величина складає ±, то дана ознака фізичного розвитку вважається середньою (норма); якщо складає від 1 до 2, показник оцінюється вище або нижче середнього, якщо перевищує ±2, ознака оцінюється як висока або низька. Наприклад, юнак 18 років, має ріст 182 см, масу 65 кг, окружність грудної клітки в паузі 84 см, ЖЄЛ 4600 мл, силу правої кисті 52 кг. Середні величини і (у вказаних ознак відповідно дорівнюють: 173,3 і 5,64 см, 66,0 і 7,3 кг, 89,53 і 4,46 см, 4500 і 600 мл, 48,01 і 5,97 кг (табл. 1).

Частка від ділення різниці між ростом досліджуваного і середньоарифметичною його величиною на для росту склала (182 -173,) / 5,64 = + 1,59, для маси (65 -66,0) / 7,3= - 0,14, для обводу грудної клітки (84 - 89,53) / 4,46 = - 1,24, для ЖЄЛ (4600 - 4500) / 600 = 0,16, для правої кисті (52 - 48,01) / 5,97= 0,67. Оскільки за норму прийнято вважати коливання в межах ±1, то ріст досліджуваного вище середнього, маса тіла – середня, обвід грудної клітки – нижче середньої, ЖЄЛ – середня, сила правої кисті – середня. 4. Після оцінки окремих показників необхідно дати загальну оцінку фізичному розвитку. При цьому оцінку довжини тіла дають окремо. Загальна оцінка фізичного розвитку дається за більшістю ознак, які дістали однакову оцінку. У тих випадках, коли маса або ріст досліджуваного високі, а функціональні ознаки низькі або нижчі середніх, то до загальної оцінки фізичного розвитку потрібно додавати слово дисгармонійний. У нашому прикладі загальна оцінка фізичного розвитку даного досліджуваного така: фізичний розвиток середній, дисгармонійний, при рості вище середнього. (Таблиця 1.) Показники росту і маси тіла в дітей різних вікових груп (за ї. М. Воронцовим, А. В. Мазурі ним, 1980) (Таблиця 2.) Стандарти фізичного розвитку юнаків і дівчат 3. Метод кореляції (за шкалою регресії) Перевага даного методу полягає в можливості комплексної оцінки рівня фізичного розвитку, оскільки його показники (ріст, маса тіла, обвід грудної клітки) наведені у взаємозв'язку. Дуже важливо, що всі показники подані у відношенні до росту. Метод кореляції, тобто взаємозв'язку, дає можливість оцінити в об'єктивних кількісних показниках певні сторони біологічної організації людини. Зв'язок між числовими величинами двох антропометричних ознак виражається у математичній формі коефіцієнта кореляції, який позначається латинською літерою (r) і показує ступінь взаємозв'язку ознак, які вивчаються. Граничне значення r дорівнює +1; чим ближче г до одиниці, тим тісніший зв'язок між ознаками. Наприклад, досліджуваний має вік 18 років, ріст 182 см, масу 65 кг, обвід грудної клітки в паузі 84 см, ЖЄЛ 4600 мл, силу правої кисті 52 кг. (Таблиця 3.) Таблиця оцінки фізичного розвитку (шкала регресії по росту) для чоловіків і жінок 18 років (Таблиця 4.) Таблиця оцінки фізичного розвитку (шкала регресії по росту) для чоловіків і жінок 19-20 років (Таблиця 5.) Таблиця оцінки фізичного розвитку (шкала регресії по росту) для чоловіків і жінок 21-25 років У таблиці знаходимо ріст 182 см і бачимо, що він належить до категорії вище середніх величин. У наступній графі знаходимо вагу, яка відповідає росту 182 см, і бачимо, що цьому росту відповідає маса 73,7 кг, фактична ж маса досліджуваного (65 кг) менша стандартної (73,7 кг) на 8,7 кг (65-73,7). Цю різницю потрібно розділити на часткову сигму маси ( = 5,34), що складає - 1,6 R. Значить, маса досліджуваного знаходиться в категорії нижче середніх величин. У наступній графі проти росту 182 см знаходимо відповідну йому величину обводу грудної клітки, вона дорівнює 92,3 см, тобто на 8,3 см більша від фактичної величини; провівши відповідні розрахунки, дістаємо: -8,3/4,4=-1,88 R, тобто обвід грудної клітки у досліджуваного нижче середньої величини. Аналогічно визначаємо, що сила правої кисті в досліджуваного середня, ЖЄЛ - середня. Отже, фізичний розвиток досліджуваного середній при рості вище середнього. Деякі автори вважають, що для оцінки фізичного розвитку найкраще використовувати метод стандартів (порівняння вимірюваного показника із аналогічним середнім, отриманим під час обстеження великого контингенту осіб, згрупованих за статтю, віком та географічною зоною). Залежно від того, на скільки показник середньоквадратичних відхилень відрізняється від „стандарту", дається оцінка: 1) середній розвиток - це якщо величина за певною ознакою (чи сумою ознак) не відрізняється від середньої більше, ніж на ±0,5; 2) вище або нижче середнього - коли різниця із середніми статистичними величинами в межах ±0,5 до ±1; 3) високий, низький - коли різниця перевищує ±1, але не більше ±2; 4) дуже високий або дуже низький - коли різниця більша ±2 Антропометричні показники, зображені графічно за методом стандартів, утворюють антропометричний профіль. Такий профіль дає наочну уяву про динаміку фізичного розвитку досліджуваного.

Визначення рівня фізичного стану за методикою О. А. Пирогової

Рівень фізичного стану (РФС) визначається за допомогою рівняння регресії: (Формула) (6) де ЧСС - частота серцевих скорочень за 1 хв. у стані спокою; ATср. - середньодинамічний артеріальний тиск; В - вік, років; МТ - маса тіла, кг; Р - ріст, см. (Формула) (7) (Таблиця 6.) Оцінка рівня фізичного стану Кількісна експрес-оцінка рівня фізичного здоров'я у чоловіків та жінок (за Г. Л. Апанасенко, Р. Г. Науменко, 1988) В основу розробленої системи закладені показники фізичного розвитку (ріст, маса тіла, життєва ємність легень, кистьова динамометрія), стан серцево-судинної системи в спокої і у відновному періоді після дозованого фізичного навантаження. Експрес-скринінг заснований на залежності між загальною витривалістю, об'ємом фізіологічних резервів і проявом економізації функцій кардіореспіраторної системи (Г. Л. Апанасенко, 1985). Критерієм резерву та економності функцій серцево-судинної системи є час відновлення частоти серцевих скорочень (ЧСС) до вихідного рівня після дозованого фізичного навантаження (20 присідань за 30 секунд) і подвійний добуток у спокої, величина якого визначається за формулою (Д. М. Аронов і співав., 1982): (Формула) (8) де ЧСС - частота серцевих скорочень за хвилину, АТС - систолічний артеріальний тиск. (Таблиця 7.) Експрес-оцінка рівня фізичного здоров'я у чоловіків та жінок (за Г. Л. Апанасенко, Р. Г. Науменко, 1988) Примітка: МТ - маса тіла, ЖЄЛ - життєва ємність легень, ДК - динамометрія кисті, ЧСС - частота серцевих скорочень, АТС - артеріальний тиск систолічний, Специфіка виду спорту накладає свій відбиток на організм спортсмена. Це виявляється як у своєрідності зовнішньої форми, пропорції тіла, так і певних змінах серцево-судинної, дихальної систем, опорно-рухового апарату. (Таблиця 8.) Середні величини показників фізичного розвитку спортсменів ВИСНОВКИ Для характеристики фізичного розвитку досліджуваного використовують різні показники, які відображають рівень фізичного та нервово-психічного розвитку. Але не можна розглядати кожний показник ізольовано один від одного. Загальна оцінка розвитку буде найбільш достовірною, коли показники аналізуються разом один з одним і у зв'язку з іншими ознаками. Оцінку проводять шляхом порівняння показників фізичного розвитку досліджуваного з середніми показниками тієї віково-статевої групи, до якої він належить. Для цього використовується метод Мартіна (метод стандартів) або метод оцінки за шкалою регресії (метод кореляції). Метод стандартів більш простий, але менш точний, так як при цьому кожен показник фізичного розвитку досліджуваного оцінюється самостійно, без урахування взаємозв'язку між окремими показниками. При оцінці фізичного розвитку спортсмена необхідно враховувати й морфологічні ознаки, характерні для даного виду спорту. У кінці XIX на початку XX ст. великого розповсюдження набула методика оцінки фізичного розвитку за різними індексами, виведеними шляхом довільного порівняння різних антропометричних ознак. Але більшість цих індексів науково не обґрунтовані, тому вони мають відносне значення і в спортивній медицині можуть бути використані лише для орієнтовної оцінки фізичного розвитку.

18.Антропометрія.Антропометричні вимірювання. Антропометрия — измерение основных физических показателей человека. Включает в себя взвешивание, измерение длины тела, окружности груди и живота. В ряде случаев измеряют основные показатели дыхания (спирометрия) и силу мышц (динамометрия). Как правильно проводится измерение длины тела человека? Для измерения длины тела используют ростомер, представляющий собой вертикальную планку с нанесенной на ней сантиметровой шкалой, укрепленную на площадке. По вертикальной планке движется вверх-вниз планшет с горизонтально расположенным козырьком. Пациента ставят на площадку спиной к вертикальной стойке так, чтобы он касался стойки пятками, ягодицами, лопатками и затылком. Голова находится в таком положений, чтобы наружный слуховой проход и глаз были на одном уровне. Планшет опускают на голову. Цифры на шкале у нижнего края планшета указывают длину тела больного. Как проводится взвешивание? Взвешивание производят на медицинских весах, правильно установленных и отрегулированных. Для регулировки грузы на верхней и нижней планках коромысла (граммы и килограммы) ставят в нулевое положение, открывают защелку коромысла и с помощью двигающихся на винте балансировочных грузиков балансируют коромысло. Пациент должен становиться на площадку весов при закрытой защелке коромысла. Как измеряется окружность грудной клетки? Окружность грудной клетки измеряют мягкой сантиметровой лентой. Сзади она должна располагаться под лопатками, спереди — на уровне IV ребра. Измерение производят при спокойном дыхании, на максимальном вдохе и выдохе. Как измеряется окружность живота? Окружность живота особенно важно измерять при асците. Измерение производят утром, желательно после дефекации и освобождения мочевого пузыря. Мягкую сантиметровую ленту располагают сзади на уровне Ш поясничного позвонка, спереди — на уровне пупка. Как проводится спирометрия? Для спирометрии используют прибор (спирометр), состоящий из двух-6—7-литровых цилиндров, вставленных один в другой. Наружный цилиндр наполнен водой, а уравновешенный грузом внутренний опрокинут вверх дном. Воздушное пространство внутреннего цилиндра над водой соединено трубкой с наружным воздухом. На эту трубку надевают резиновый шланг со сменяемым стеклянным или пластмассовым наконечником. Больной совершает глубокий вдох и, зажав нос, выдувает воздух через наконечник трубки в полость внутреннего цилиндра" который при этом поднимается. Специальная шкала показывает объем выдохнутого воздуха. Как осуществляется динамометрия? Динамометрию проводят с помощью специальных пружинных, ртутных, гидравлических и электрических приборов со шкалой, показывающей силу мышц.

19.Визначення адаптаційних можливостей організму. Физиологическая адаптация (Большая Советская энциклопедия) – совокупность физиологических реакций, лежащая в основе приспособления организма к изменению окружающих условий и направления к сохранению относительного постоянства его внутренней среды – гомеостаза.

Значение адаптации: -оздоровительное;

-социально-бытовое;

-поддержание гомеостаза;

-саморегуляция организма;

-повышение активности симпатической системы и увеличение концентрации кортикоидов;