Тема 11. Шкідл иві звички та їх профілактика

Учбова мета: засвоїти поняття "девіантна поведінка", наркогенні речовини, розкрити негативні наслідки вживання наркогенних речовин. Розглянути методичні аспекти раннього виявлення та профілактики шкідливих звичок.

Форма заняття: лабораторне заняття (2 год)

Місце проведення: аудиторія ^

Матеріальне забезпечення: таблиці, диски СО, комп'ютер, відеокасети?

План

1. Девіантна поведінка як соціальна проблема. 2 Алкоголізм.

3. Тютюнопаління.

4. Наркоманія.

5. Токсикоманія.

6. Соціально-педагогічні аспекти профілактики різних виявів девіаітгної поведінки.

7. Причини звикання до алкоголю та наркотиків.

8. Фактори, що сприяють шкідливим звичкам

9. Найбільш типові симптоми використання наркотичних речовин.

10. Швидкість виникнення наркотичної залежності.

Література

1. Бешомов В.М., Костенко О.Р., Флоренкова К.М. Вред алкоголя, никотина и наркотиков. - К., 1989.-125с.

2. Буянов М.И. Размьппления о наркомании. - М., 1990. - 77 с.

3. Гарницкий С.П. Алкоголь, табак, наркотики и здоровье подростков. - К, 1988.-30 с.

4. Колесов Д.В. Наркомания и токсикомания: сущность и профилактика/ /Биология в школе. -1987.—№2.

5. О глобальних тендендиях развития реакции на наркоманию// Біла альтанка. - Полтава. - Квітень 1998 рік.- С. 1 -3.

6. Стратегия снижения ущерба: Программа "Профилактические мероприятия по предупреждению СПИДа//Біла альтанка. - Полтава. - Квітень, 1998.-С. 5.

7. Згин Г.М. Борьба с вредньїми привьічками. - М., 1991. - 87 с.

Девіантна поведінка як соціальна проблема

Англійський філософ і просвітитель Томас Пен вважав, що у людства є три вороги, які забирають більше життів і приносять більше лиха, ніж усі війни разом узяті. Це—алкоголізм, тютюнопаління і наркоманія. Сьогодні ці масові хвороби вважають соціальними хворобами, адже для їх виникнення і поширення необхідний певний соціально-психологічний грунт та умови.

Алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, тютюнопаління — це приклади соціальної поведінки, яка характеризується відхиленням від норм. У спеціальній медичній, соціально-психологічній літературі така поведінка називається девіантною (від лат. — відхилення від норми, збочення). Інші приклади девіантної поведінки — це проституція, суіциди (намагання позбавити себе життя, спроба самогубства), сексуальні збочення. Отже, девіантна поведінка — це система вчинків або окремі вчинки, протиставлені прийнятим у суспільстві правовим або моральним нормам.

Девіантна поведінка, як вже бучо відзначено, має свої соціальні корені У виникненні її особливо велике значення мають дефекти правової і моральної свідомості, зміст потреб особистості, особливості характеру, емоційно-вольової сфери. Девіантна поведінка значною мірою визначається недоліками виховання, що призводить до формування більш або менш стійких психологічних якостей, які сприяють скоєнню аморальних вчинків. Перші вияви девіацій можуть спостерігатися в дитячому або підлітковому віці. Вони пояснюються відносно низьким рівнем інтелектуального розвитку, соціальною інфантильністю, незавершеністю процесів формування особистості, негативним впливом сім'їта оточення, залежністю підлітків від вимог групи та прийнятих у них ціннісних орієнтацій.

Девіантна поведінка у дітей і підлітків нерідко слугує засобом самоствердження, вияву протесту проти дійсності або упередженості, несправедливості дорослих. Ця поведінка може поєднуватися з поверхневим усвідомленням моральних норм, що вказує на необхідність формування у дитячому та підлітковому віці моральних норм поведінки, потреби у дотриманні правил суспільного співжиття, порядності і взаємоповаги у міжособистісних стосунках, ставлення до життя і здоров'я свого та інших як до найвищої цінності.

В Україні спостерігається стійка тенденція до вживання алкоголю, наркотичних і токсичних речовин, тютютнокуріння. Аналізуючи загальну тенденцію до зростання кількості хворих на алкоголізм, слід зробити висновок, що вона досить стабільна. Жодне свято без алкогольних напоїв не обходиться. Дослідниками була встановлена закономірність, яка свідчить про те, що діти залучаються до вживання спиртних напоїв раніше (в 13-14 років) в тих сім'ях, де батьки хронічно п'ють, тоді як діти, що зростають у сім'ях, де немає алкоголіків, уперше куштують алкоголь у 16-18 років. Ця статистика підтверджує думку, що основи здорового способу життя закладаються в сім'ї.

За останніми даними, в Україні на офіційному обліку знаходиться більше 800 000 хворих наркотичного профілю, що становить 1,6 % від кількості всього населення. Але слід відзначити, що число наркотично залежних людей зростає великими темпами, мовою математиків —у геометричній прогресії.

За останні 20 років в Україні зросла також кількість курців. Особливо це стосується жінок, що проживають у містах. Так, у 4 рази підвищилася поширеність цієї шкідливої звички серед 20-29 річних жінок. Згідно зі статистикою, палять майже кожна третя жінка та більше половини чоловіків цього віку. Цей факт загрозливий не тільки для їх здоров'я, але й для здоров'я їхніх дітей, адже означений вік—репродуктивний. '' -

Значну стурбованість з приводу наведених офіційних даних посилює аналіз вікової категорії хворих на наркоманію.

Як свідчать дані таблиці, більшість наркоманів — люди молоді. Пояснюється це тим, що основний притік в середовище наркоманів здійснюється в основному за рахунок молодих людей: 1 наркоман залучає 6-7 чоловік. Крім того, тривалість життя наркоманів після початку вживання наркотиків досить обмежена—3-10 років, і більшість з них просто не доживають до зрілого віку.

На жаль, у промислових містах України (Харкові, Донецьку, Луганську, Дніпродзержинську) статистика вкрай тривожна. Все сказане, безсумнівно, актуалізує увагу соціально-педагогічних закладів до проблеми профілактики девіантної поведінки, а професіоналів-педагогів — до активної роботи з формування стійких мотивацій до ведення здорового способу життя, яке стане запорукою здоров'я й повноцінного життя кожної людини і української нації в цілому. Але для цього потрібно досконало знати фізіологічну дію на організм людини, зокрема дитини й підлітка, алкоголю, тютюну, наркотиків, токсичних речовин, механізми формування психологічної і фізичної залежності від цих чинників та шляхи психолого-педагогічного впливу на свідомість молодої людини з метою формування стійких моральних установок і норм поведінки.

Алкоголізм

Одним із проявів девіантної поведінки є вживання спиртних напоїв. Діючим чинником усіх алкогольних напоїв є винний, або етиловий спирт (С₂ Н₅ ОН), який викликає стан, що називається сп'янінням.

Алкогольним сп'янінням називають грубе порушення функцій головного мозку внаслідок отруєння алкоголем. Слово «алкоголь» має арабський корінь, який означає "одурманюючий".

Більша частина алкоголю окислюється в організмі під впливом тканинних ферментів до води і оксиду вуглецю з утворенням деяких шкідливих проміжних продуктів (оцтовий альдегід, оцтово-етиловий ефір).

Відомо, що 90 % вжитого алкогольного напою поглинається мозком. Початок сп'яніння характеризується порушенням діяльності кори великих півкуль мозку, потім і інших відділів ЦНС. Алкоголь гальмує утворення хімічних медіаторів та нейрогормонів, що відіграють велику роль у діяльності мозкових структур. Після всмоктування в кров і проходження через печінку алкоголь потрапляє в загальний кровообіг і шкідливо впливає на кров, судини, серце. Алкоголь руйнує еритроцити та лейкоцити, що понижує імунобіологічні властивості крові. Кров транспортує випитий алкоголь в різні органи, функція яких порушується як у зв'язку з безпосередньою місцевою дією алкоголю, так і в зв'язку з порушенням у цей час регулюючого впливу на ці органи нервової системи.

Рівень алкоголю в крові слугує чітким показником інтоксикації організму. Він різко підвищується в ході надходження алкоголю до організму, а потім поступово починає знижуватися в результаті його окислення. Якщо ж у цей проміжок часу алкоголь потрапляє в організм у великій кількості, то організм не встигає зруйнувати його, і рівень алкоголю затримується на високому рівні на довгий час. Між тим при концентрації алкоголю в крові людини 0,05 % відзначають порушення в емоційному стані, мисленні, поведінці. Подальше підвищення рівня алкоголю викликає більш грубі порушення: при концентрації 0,1 % не тільки посилюються розлади мислення, але й розвиваються рухові порушення; при 0,2 % — людина вже не може підтримувати вертикальне положення; при 0,3 % — виникає порушення свідомості або повна нерухомість: коли ж рівень алкоголю в крові становить 0,4—0,5 %—людина впадає в коматозний стан, свідомість її при цьому повністю виключена, рефлекси відсутні, функціонують лише життєво важливі органи — серце та легені. При підвищенні цього рівня може настати смерть.

Алкоголізм—це хронічна хвороба, вона характеризується якісно новим, патологічним станом організму, що впливає на його функції та життя людини взагалі. Особливо шкідливе вживання алкоголю для підлітків, адже організм їх досить вразливий до дії алкоголю. Якщо у дорослої людини період розвитку хвороби може тривати від 3 до 5 років, то підліток при умові регулярного вживання алкоголю стає хронічно хворим уже через рік.

Слід відзначити, що алкоголь зіубно діє не лише на кровоносну і нервову системи, але і на всі інші життєво важливі органи і системи людини: травну, видільну, дихальну, репродуктивну. Так, часте вживання алкоголю призводить до жирового переродження серцевого м'язу. Алкоголь підвищує зсідання крові, судини стають ламкими, що може призвести до різноманітних хвороб (інфаркту, інсульту, тромбофлебіту). Печінка для алкоголю — орган-мішень. Токсичні продукти, вражаючи клітини печінки, викликають запальні процеси та її жирове переродження. Остання стадія при алкогольному враженні печінки—цироз.

Легені беруть активну участь у видаленні алкоголю з організму. Довготривала дія на організм алкоголю в поєднанні з переохолодженням та тютюнопалінням викликає хронічне запалення бронхів та легень, а це в свою чергу сприяє виникненню таких хвороб, як емфізема легень та пневмосклероз, унаслідок чого порушується дихальна функція легень, з'являється характерний хронічний кашель.

Останнім часом учені занепокоєні генетичними аспектами алкоголізму. Розрізняють такі основні шляхи негативного впливу алкоголізму на нащадків:

1. тератогенний — народження неповноцінної дитини в результаті вживання чоловіком у період зачаття і жінкою в період вагітносд (особливо в першій її половині) алкогольних напоїв; ^1,1

2. мутагенний—різноманітні пошкодження хромосом;

3. соматогенний — захворювання внутрішніх органів у результаті алкогольної інтоксикації;

4. спадковий—виникнення алкогольної залежності у новонародженої дитини. У медичній практиці є симптом «алкогольне обличчя» щодо дітей, народжених від алкоголіків: вузенькі очі, маленькі вуха, гіпоплазія верхньої щелепи.

Тютюнопаління

Тютюнопаління — один з видів побутової наркоманії. Це шкідлива звичка, сутність якої — одержання задоволення від вдихання диму тліючого тютюну. Звичка розвивається швидко і згубно діє на здоров'я

людини.

Хоча куріння відоме давно, та лише в останні десятиріччя було доведено, що дія тютюну на організм різнобічна, тому є всі підстави називати його ворогом людства. На жаль, багато курців недооцінюють токсикогенний вплив тютюну на свій організм. Токсичність тютюну визначається вмістом в ньому нікотину. Нікотин—одна з найсильніших рослинних отрут.

Тютюновий дим — це гаряча суміш шкідливих газів, парів, рідин і твердих речовин, що виникає в результаті згорання тютюнового листя. Хімічний склад тютюнового диму досить складний: у ньому розрізняють 1200 компонентів. Найбільш шкідливі компоненти ілюструє схема.

Хімічний склад тютюнового диму Найбільш шкідливі хімічні компоненти тютюнового диму
	1			1					1
	Нікотин			Бензпірен, бензатроцен			Полоній-210 Свинець-210 Вісмут-210		Синильна кислота, чадний газ, аміак
Рослинна отрута, яка діє на нервову систему людини			Ароматичні вуглеводні, які є канцерогенами			Радіоактивні речовини				Отруйні речовини

Тютюновий дим має газоподібну, рідку і тверду фракції. До шкід ливих газоподібних компонентів тютюнового диму відносять: чадний газ, аміак, сірководень, метан, оксид миш'яку та ін. З рідких речовин виявлені багато різноманітних кислот, спиртів, альдегідів, фенолів (вони утворюють тютюновий дьоготь), ефірні олії. Серед кислот особливо сильними отрутами є синильна, мурашина, масляна та ін. Синильна кислота — найотруйніша, вона паралізує тканини та клітини дихання, порушує обмін речовин у мозку, серці та м'язах тіла. Кислоти подразнюють слизову оболонку дихальних шляхів та альвеол, сприяють потраплянню в кров тютюнових отрут, викликають запалення верхніх дихальних шляхів. Феноли, що входять у склад тютюнового дьогтю, викликають злоякісні новоутворення.

Зупинимося на характеристиці такого компоненту тютюнового диму, як нікотин. Нікотин—одна з основних отрут тютюну, наркотична дія якого створює потяг до куріння і утворення шкідливої звички, яка переходить

у хворобу — нікотинову залежність.

До твердих фракцій тютюнового диму відносять: сполуки миш'яку, радіоактивні та канцерогенні речовини.

При хронічному отруєнні тютюном порушується діяльність усіх життєво важливих органів та систем, знижується працездатність, виникає статеве безсилля, настає передчасне старіння. Для організму дитини і підлітка тютюнокуріння особливо шкідливе, адже вплив його полягає в затримці росту та розвитку організму. Крім того, діти й підлітки, які палять, погано переносять інфекційні хвороби внаслідок зниження захисних функцій організму, послаблення статусу імунної системи. Жінкам, які палять більше однієї пачки цигарок на добу треба пам?ятати, що нікотин блокує дію гормональних контрацептивів. Дія вітаміну С при цьому проявляється тільки при збільшенні його концентрації у 10 разів.

Фізіологічна дія нікотину на організм людини Нікотин
Припиняє проведення збуджень через нервові вузли				Викликає підсилене відкладання на стінках кровоносних судин вапна і холестерину					Змінює секрецію наднирників; підсилює виділення адреналіну
	Як наслідок				Як наслідок				Як наслідок
Пошкодження нервової регуляції систем організму, залоз, не засвоюється вітамінС			Склеротичні зміни кровоносних судин					Збільшується частота серцевих скорочень; звужуються периферичні судини, що веде до порушення живлення тканин

Наркоманія

Одним із проявів девіантноїповедінкиєнарюманія. Наркоманія—слово грецького походження ("зацепеніння", "маніа" — "безглуздість"). Цим терміном об'єднують групу захворювань, які характеризуються потягом до постійного вживання наркотичних речовин. Цей потяг обумовлюється стійкою психічною і фізичною залежністю від них.

Після Другої світової війни розвинені індустріальні країни стали свідками різкого збільшення вживання наркотиків, таких, як каннабіс (маріхуана і гашиш), опіатів (опіум у різних формах, морфін і героїн), стимулюючих препаратів, таких, як кокаїн, амфетамін та ефедрин, а також різних видів саморобних

наркотиків.

Проведена оцінка ситуації у світі, що склалася в 90-х роках, засвідчила 100 тис. смертей від наркотичної залежності. Боротьба з наркотиками на той час коштувала близько 300 млрд. доларів. Вжиті заходи при цьому не змінили ситуації: використання наркотиків не тільки не зменшилося, але й розширилося як в об'ємі, так і географічно. Випадки шприцевової наркоманії реєструвалися в 1992 році у 82 країнах, а в 1996 році—у 121 країні. За епідемією наркоманії йшла епідемія СНІДу: в ті ж роки ВІЛ-інфекція серед шприцевих наркоманів була зареєстрована в 52 і 81 країнах відповідно.

На сьогодні відомо декілька сотень природних, або отриманих штучно речовин, що мають наркогенні властивості. їх поділяють на чотири групи. До першої групи входять препарати, виготовлені з опійного маку, а також синтетичні препарати, що мають морфіноподібні властивості. Друга група об'єднує різноманітні стимулятори центральної нервової системи. Третя— барбітурати та інші снодійні і заспокійливі речовини. До четвертої групи входять речовини, які добувають з коноплі (містять каннабіоїди).

Наркотичні речовини згубно діють передусім на ЦНС, змінюючи хімічним шляхом проходження психічних процесів, і в першу чергу в тих нервових центрах, які відповідають за відчуття та емоції. При цьому порушується сприйняття, розвиваються дефекти свідомості. Суттєве у впливі наркотичних речовин те, що викликані ними приємні відчуття виникають не як відображення в психіці і не як неадекватна оцінка реальних явищ, об'єктів, процесів, а самі по собі, не залежно від дійсності, за рахунок хімічної д ії того чи іншого компоненту на ЦНС. Крім того, наркогенні речовини штучно "вилучають" з глибин психіки такі суб'єктивні відчуття, які в дійсному житті трапляються рідко. Це відбувається тому, що наркогенні речовини можуть діяти одночасно на різні відділи нервової системи, порушуючи їх ієрархічну взаємодію.

Загальна особливість всіх наркогенних речовин—їх висока токсичність. Вони викликають порушення життєвих функцій організму, пониження активності всіх фізіологічних процесів, загальне фізичне і нервове виснаження. В процесі розвитку захворювання спочатку формується психічна залежність (бажання повтору задоволення), а потім фізична. Для наркотично залежної людини характерна особлива система ціннісних орієнтацій, яка базується на ставленні до наркогенної речовини як до найголовнішої життєвої цінності, фундаментальної життєвої потреби. При цьому перебудовується напрямок і зміст усіх психологічних процесів. Слід від значити, що, на відміну від алкоголізму, залежність від наркогенної речовини і саме захворювання — наркоманія — розвивається набагато швидше: якщо для того, щоб стати хронічним алкоголіком, потрібно декілька років, то дяя того, щоб стати наркоманом, достатньо зробити одну-дві ін'єкції певної наркотичної речовини. Підступність наркотиків у тому, що, за висловлюваннями лікарів-фахівців, "наркотик уміє чекати" — рік, два, декілька років. Але, як правило, вихід один: з'явлення психологічного потягу, а потім розвиток практично невиліковного фізичного потягу (з 100 наркоманів може вийти із залежності лише 1 чоловік).

Наркоманія як захворювання характеризується трьома основними ознаками: психічною залежністю, фізичною залежністю і толерантністю.

Психічна залежність — хворобливе прагнення безперервно або періодично вживати наркогенний препарат для того, щоб знову пережити певні відчуття або зняти явища психологічного дискомфорту. Фізична залежність — стан, який виникає в результаті перебудови життєдіяльності організму у зв'язку з хронічним вживанням наркотиків. Вона виявляється інтенсивними реакціями, які з'являються відразу, як тільки дія препарату припиняється або нейтралізується специфічними антагоністами. Ці порушення називають синдромом "відміни", "наркотичним голодом" або абстинентним синдромом. Фізична залежність, як і психічна, обумовлює неперервне використання наркотичних речовин або повернення їх до вживання після деякого утримання.

Толерантність — прояв адаптації, тобто звикання організму до наркогенних препаратів. Вона полягає в зниженні інтенсивності реакцій на чергове введення певної їх кількості, тому для досягнення бажаного психофізичного ефекту хворому потрібна більша кількість (доза) наркогенної речовини. Як показують соціальні та психолого-педагогічні дослідження, присвячені формуванню у підлітків схильності до прийому наркотиків, пронаркотична настанова створюється у шкільному віці. Приблизно у віці 10 років діти знають про наслідки вживання наркотиків, пізніше вони дізнаються про речовини, засоби і відчуття, які супроводжують вживання наркотичних речовин. Надалі, у старшому шкільному віці, вони вже мають суперечливу інформацію про те, що наркотики — це дещо і небезпечне, і приємне.^Де породжує певний дисонанс, який вирішується або початком вживання наркотичних засобів, або відмовою від них.

Мотивація вживання наркотиків зв'язана, як правило, із впливом мікросоціальних факторів, таких, як соціальна дезадаптація, виховання в неблагополучній сім'ї, з індивідуальними особливостями підлітка. Нерідко ці фактори поєднуються.

Токсикоманія

Останнім часом широкого розповсюдження серед молоді набуло зловживання деякими лікарськими препаратами і продуктами побутової хімії з метою одурманюючої дії на організм — токсикоманія.

У зв'язку з бурхливим розвитком фармакологічної промисловості і синтезування нових медичних препаратів, з кожним роком кількість медикаментів, що викликають токсикоманію, збільшується. Поширення набули різноманітні синтетичні ароматичні засоби, які також провокують розвиток токсикоманії.

Загальне уявлення про застосування в медичній практиці психотропних препаратів дає класифікація ВООЗ, подана в таблиці.

Ряд з цих лікарських препаратів можуть викликати наркоманію або токсикоманію. До таких препаратів відносять також і снодійні. їх об'єднуєте, що у людини може виникнути патологічна звичка до зловживання цими препаратами. Мотивація до постійного вживання психотропних засобів може бути продиктована, по-перше, прагненням до отримання ефекту розслаблення, ейфорії і, по-друге, бажанням впасти в забуття, відійти від проблем, подолати погане самопочуття, створити хоча б тимчасовий психологічний комфорт.

Досить розповсюдженими препаратами є транквілізатори. Вони можуть викликати залежність, швидко з'являється толерантність, можливі абстинентні психози. Фізична залежність проявляється в почутті страху, безсонні, вегетативних порушеннях (підвищеній пітливості, м'язових судомах тощо).

Інша група психотропних лікарських препаратів—антидепресанти. Ці речовини викликають у людини ейфорію і загальне збудження. При завершенні лікування антидепресантами може виникнути фізична залежність у вигляді вегетативних порушень.

Види психотропних препаратів і їх фізіологічна дія на організм

людини Назва препарату	Дія на організм людини
Нейролептики	Терапевтичний ефект при психозах та інших психічних порушеннях
Анксиолітичні седативні засоби	Знижують патологічний жах, збуджують організм
Антидепресанти	Подолання патологічних депресивних станів
Психостимулятори, препарати лізергінової кислоти (ЛСД)	Психостимулюючий ефект, зниження апатії, депресивного стану

Відома небезпека виникнення токсикоманії пов'язана з кофеїном — препаратом, що належить до групи ліків, які стимулюють функцію нервової системи. У певних дозах кофеїн підвищує розумову і фізичну працездатність, зменшує стан сонливості і втоми. Але великі дози призводять до виснаження нервових клітин. При зловживанні кофеїном і кофеїновмісними продуктами — кавою, чаєм виникає хворобливий стан — кофеїнізм, теїзм. Він

характеризується безсонням, тяжкими сновидіннями, головними болями, трапляються судомні напади;

серцева аритмія супроводжується почуттям тривоги і страху, деформується процес мислення, він стає малорухливим.

Теїзм - небезпечний різновид кофєїнізму, який викликається надмірним вживанням концентрованого відвару чаю. Приймання його викликає прискорення мисленнєвих процесів з одночасним збудженням, підвищену працездатність і подолання втоми. Однак швидко виникає фізична залежність, яка виявляється при припиненні вживання у порушенні сну, різних психопатіях, деформації особистості.

Ще один вид токсикоманії, який останнім часом став досить поширеним — це нюхання або втирання у шкіру виробів побутової хімії. Механізм дії препаратів цього класу на нервову систему ще досить мало вивчений. Відомо, що довготривала дія їх парів має сильний галюциногенний ефект. Ці препарати не викликають ейфорії, вони лише пригнічують психіку на рівні звичайної токсичної дії. Фізична і психічна залежність не формується. Але виникає порушення у внутрішніх органах: запалення слизових оболонок носоглотки, дихальних шляхів, стравоходу, міокардіодистрофія, гепатит тощо. Вікова категорія токсикоманів досить широка: від 9 років до 40-50 років. Але співвідношення кількості людей, які мають токсичну залежність, різна — переважають діти й підлітки.

Соціально-педагогічні аспекти профілактики різних виявів девіантної поведінки

Якщо спробувати об'єднати всі соціально-педагогічні заходи профілактики девіантної поведінки, то вони повинні передбачати таке:

1. Необхідність формування у підростаючого покоління установок на ведення здорового способу життя, усвідомлення неприродності, абсурдності нанесення шкоди своєму здоров'ю, оволодіння навичками самостійного рішення складних життєвих ситуацій, керуванням своїми емоціями г- поведінкою;

2. Постійну увагу до проблем соціально сприятливої організації праці, побуту, дозвілля людей, створення максимально сприятливих умов для організованого, здорового укладу життя;

3. Широку всеохоплюючу пропаганду переваг здорового способу життя з теле- та кіноекранів, масову просвітницьку роботу з подолання елементарної безграмотності населення з питань шкідливого руйнуючого впливу алкоголю, тютюну, наркотиків тощо;

4. Спеціальну профілактику девіацій, що знаходяться в компетенції відповідних органів внутрішніх справ разом з органами охорони здоров'я, педагогічними закладами.

Роз'яснювальна робота серед молоді повинна включати певний мінімум інформації з питань фізіологічного механізму, розвитку, клініки, профілактики й лікування виявів девіантної поведінки.

Психологічно коректні поради повинні включати настанови такого характеру:

а) молода людина повинна прагнути до самореалізації в соціумі, прагнути до повноцінного духовно насиченого спілкування, бути розбірливою у виборі безпосереднього оточення (компанії) і знайомств, виключати ймовірність психологічного зближення з особами, схильними до вживання алкоголю, наркотиків тощо...

г) необхідно диференційовано ставитися до вибору розваг, слід враховувати, що у деяких осіб в умовах масового зібрання людей, під впливом гучної, одноманітної музики може виникнути збуджений стан, підвищена навіюваність, що полегшує контакти з психотропними речовинами. Якщо ж все-таки контакт з наркотичною речовиною відбувся, слід з повною серйозністю поставитись до цього і звернутися до фахівця-нарколога, який дасть пораду щодо подальших дій.

Наркотично залежні особи становлять найбільш численну групу ризику захворювання на СНІД, стосовно них в Україні розроблена система тактичних дій з попередження поширення ВІЛ-інфекції.

Визнання необхідності зниження потреби людей у наркотиках привело до посилення глобального співробітництва з питань профілактики і лікування. Кульмінацією цієї тенденції було створення Програми Всесвітньої організації охорони здоров'я з наркоманіїв 1990 році. Робота в рамках програми ВООЗ концентрується в декількох напрямках, провідними з яких є профілактика використання наркотиків через: шкільну освіту; кампанії в засобах масової інформації; робота з молодіжними групами ризику за межами школи.

Таким чином, для вчителя визначається цілком конкретний напрям в комплексі вищенаведених профілактичних заходів - через шкільну освіту. В центрі її повинна бути система впливу, яка б сприяла розвитку особистості в цілому, в результаті чого повинні з'явитися і ствердитися почуття впевненості в собі, незалежності, зниження високого рівня напруги, а також формування механізмів психологічного захисту при виникненні складних, кризових ситуацій ужитті.

Сприйняття дитини як особистості з усіма їїскладнощами і уподобаннями, підтримка й поради, адекватна оцінка виникаючих проблем, своєчасне, у разі необхідності, звернення до спеціалістів—саме це і може стати, так би мовити, "страховим полісом", який захистить від біди і допоможе, коли вона все ж виникла.

Причини звикання до алкоголю та наркотиків.

Деякі вчені виділяють слідуючі причини звикання до алкоголю: Соціальні: впевненість в тому, що всі п'ють, звичка відмічати свята, покупку, важливі події, використання спиртного в компанії ровесників.

Психологічні: бажання підвищити настрій і повеселитися, довести свою силу, випивка для хоробрості, щоб заспокоїтись, розслабитись, забути про неприємності і переживання.

Фізичні: вони є у хворих алкоголізмом.

Самознищуючі: людина вважає себе нікому не потрібною, нікчемною, життя для неї не має цінності. Це спосіб повільного самогубства.

Фактори, що сприяють шкідливим звичкам

Виникненню шкідливих звичок (алкоголізм, наркоманія, тютюнопаління, токсикоманія) сприяє цілий ряд факторів. Серед них можна виділити слідуючі групи факторів:

Соціальні: дефекти правової і моральної свідомості. Зміст потреб особистості, недоліки виховання, неврівноваженість сімейного життя, економічний рівень життя, соціальне розшарування населення, вплив міжнародного наркобізнесу.

Психологічні - особливості характеру, емоційно-вольової сфери, наявність психічних відхилень, низька самоповага, підвищена тривожність, відчуття самотності, ставлення до наркотичних речовин.

Медико - біологічні: генетична схильність (в сім'ях де батьки мають залежність від алкоголю чи наркотиків - імовірність збільшується); наявність захворювань та перенесених травм (пологові струси мозку, захворювання печінки, нирок, шлунку), радіація.

Існують відповідні умови, при яких виникає можливість використання підлітками наркотичних речовин:

• Проживання в районі традиційного використання наркотиків;

• Доступність наркотичної сировини;

• Знайомство з тими, хто вже використовує наркотики і знають технологію їх виготовлення та прийому;

• Входження молодих людей в неформальні у групування з відхиленою від норми (девіантною) поведінкою;

• Відсутність контролю з боку батьків;

• Використання наркотиків та випивання спиртних напоїв батьками, братами, сестрами;

• Нецікаве життя, одноманітне проведення вільного часу;

• Високий рівень прибутку сім'ї в сукупності з обстановкою вседозволеності для дитини, що викликає "параліч волі", неможливість відмовити собі в бажаному;

• Велика кількість вільного часу;

• Можливість заробляти на розповсюдженні наркотиків.

Збуджуючі мотиви початку використання наркотичних речовин - це

цікавість, залежність від впливу авторитетів, молодіжна мода, соціальні зв'язки і навколишнє оточення, бажання підтримати свій статус та престиж положення, специфічні риси особистості, характеру молодої людини, потяг до експерименту над самим собою, бажання отримати "заборонений плід".

Найбільш типові симптоми використання наркотичних речовин:

• Почервоніння очей, світлобоязнь (при курінні маріхуани, вдихання парів розчинників і клеїв); дрижання рук, блідість шкіряних покривів, часте серцебиття; розширені зіниці;

• Сухість в роті, відсутність апетиту, спрага;

• При оп'янінні опіатами - вузькі зіниці, при абстиненції, коли в організмі нема наркотиків, зіниці стають дуже широкими;

• Біль в м'язах, в ногах, хребті, нирках;

• Порушення роботи кишечнику, часте сечовипускання;

• Бессоння, депресивний стан,

• Швидке втомлення, порушення координації рухів;

• Беспричинний сміх;

• Шкіряний свербіж

Швидкість виникнення наркотичної залежності зумовлюється:

• частотою вживання наркотичних речовин (чим частіше, тим швидше);

• біохімічними особливостями наркогенної речовини (крок, героїн, ЛСД);

• віком і вагою особи (чим менше - тим швидше)

• статтю (дівчата та жінки більше піддаються руйнівній дії наркотиків)

• психологічними особливостями (наявність психічних відхилень, низька самоповага, підвищена тривожність і т.д)

• генетичними особливостями

• ставлення до наркогенних засобів

• наявність захворювань та перенесених травм.

• до цього слід додати несприятливі екологічні умови, соціальне розшарування населення, неврівноваженість сімейної атмосфери, вплив міжнародного наркобізнесу.

Практична робота

Ознайомитись з буклетами.

Скласти картки симптоматики при залежності від тютюну, наркотиків, алкоголю.

Скласти картки механізму дії нікотину, алкоголю, наркотиків.

Проглянути відеофільм для поглибленого вивчення «Тютюнопаління»,

^Наркоманія, СНІД»