1017798_3F6A5_mihaylichenko_o_v_istoriya_nauki
.pdf
Михайличенко О.В. «Історія науки і техніки»
круту шию коня, засинають... Коли доводиться радитися про серйозні справи, то і наради вони ведуть, сидячи на конях".
Кочівництво дозволило освоїти нові пасовища, але щільність населення в степу залишалася низькою. Екологічна ніша скотарів була дуже вузькою і голод був постійним явищем.
Арабські письменники повідомляють про частий голод серед татар. Є повідомлення про те, що в роки голоду кочівники їли падаль, продавали в рабство своїх дітей. Нестача засобів існування породила звичай жертвопринесення людей похилого віку. У деяких племен було прийнято убивати вдів, грудних дітей убивали і хоронили разом з матір'ю. В умовах напівголодного існування бедуїни Аравії частенько вбивали новонароджених дівчаток. За наявними даними, середня тривалість життя кочівників складала 36–38 років.
Спосіб життя кочівників визначався не лише обмеженістю ресурсів кочового господарства, але і його нестійкістю. Екологічні умови степів були мінливими, сприятливі роки змінювалися посухами і джутом. У середньоазіатських степах джут траплявся раз в 7–11 років; сніговий буран або ожеледь призводили до масової загибелі худоби. Загибель худоби означала страшний голод. Кочівникам не залишалося нічого іншого, як помирати або йти в набіг.
"У нас ведуться постійні війни, – писав давньогрецький письменник Лукіан25, – ми або самі нападаємо на інших, або витримуємо напади, або вступаємо в сутички із–за пасовищ".
У цих племен усі люди без відмінності – воїни, – говорив про арабів Амміан Марцеллін.
Кочівники загартовувалися у боротьбі із стихією і в постійних зіткненнях один з одним. У кожному племені був наїзник, що відрізнявся хоробрістю і фізичною силою. Постійно проявляючи себе в сутичках, він поступово ставав "батиром", "богатирем". Батири очолювали племена у битвах, вони були головними героями казахського епосу.
Культ війни знаходив прояв у поклонінні мічу, Геродот
повідомляє про поклоніння мічу у скіфів, Амміан Марцеллін – у алан26.
25Лукіан (грец. Λοσκιάνος (близько 120 або 125 – після 180) – давньогрецький письменник, сатирик, вільнодумець періоду занепаду античного світу. Родом із Самосати (Сирія). Лукіан виступав із сатирою на давньогрецьких богів і героїв, а також із критикою античної філософії, риторики й історіографії.
26Алáни (староруська назва яси) – східносарматські племена, які жили з І століття до Р. Х. на території між Нижнім Дніпром і Південним Уралом, а
–23–
Михайличенко О.В. «Історія науки і техніки»
У нескінченних битвах виживали лише найсильніші і сміливіші. Кочівники піддавалися природному відбору, що закріплював такі якості, як фізична сила, витривалість, агресивність. Середньовічні автори неодноразово відмічали фізичну перевагу кочівників над жителями міст і сіл. "Кіпчаки – народ міцний, сильний, здоровий", – пише Ібн Батута27.
"Вони так загартовані, що не потребують ні вогню, ні в пристосованій до смаку людини їжі. Вони живляться коренями трав і напівсирим м'ясом всякої худоби", – говорить Амміан Марцеллін про гунів. Щоб не витрачати час на приготування м‘яса, войовничі гуни– вершники клали його під сідло коня. Піт коня з природним теплом впродовж декількох годин пропитував м‘ясо і робив його мяким і їстівним.
Природний відбір на силу, спритність, витривалість доповнювався вихованням військових якостей, починаючи з раннього дитинства. У монголів і казахів 12–13–річні юнаки разом зі своїми батьками ходили в набіги. У набігах брали участь і жінки. У савроматів "дівчина не виходить заміж, поки не уб'є ворога" – писав Геродот28.
За даними археологів, п'ята частина сарматських могил зі зброєю зберігають останки жінок.
Війни між кочовими племенами нерідко призводили до об'єднання Великого Степу і створення кочових імперій. Єдина держава клала кінець міжплемінним війнам, але не знижувало демографічного тиску в степу. Якщо раніше в роки джуту кочівники йшли в набіг на сусіднє плем'я і чисельність населення знижувалася за рахунок військових втрат, то тепер єдиним способом порятунку від голоду було об'єднання сил степу і нашестя на землеробські країни. Таким чином, об'єднання кочівників породжувало хвилю нашесть.
також на Північному Кавказі. З II ст. до Р. Х. вони відомі також під назвою роксолани.
27Абу Абдалах Мухамед Ібн Абдаллах аль Лавал ат Танджи (1304–1377) – видатний арабський мандрівник
28Савромати – кочові племена, які жили в VII–IV ст. ст. до н. е. в задонських і поволзько–уральських степах, близькі походженням, культурою і мовою до скіфів і саків. Грецькі автори підкреслюють окрему роль жінки в суспільному житті савроматів. Зокрема Геродот стверджував, що це народ який управляється жінками. Пережитки матріархату в савроматів засвідчені також археологічними даними. Об'єднані з прибулими зі Сходу племенами в нові племінні союзи, виступають з III ст. до н. е. під загальною назвою сармати.
–24–
Михайличенко О.В. «Історія науки і техніки»
Нашестя набувало особливо загрозливого характеру, коли до рук кочівників потрапляла нова зброя. Першою створеною кочівниками новою зброєю була запряжена парою коней легка бойова колісниця, потім послідувало освоєння верхової стрільби з лука, потім були винайдені важкий лук, сідло і стремено, що дозволило використати шаблю. Усі ці фундаментальні відкриття порушували військову рівновагу між кочівниками і землеробами і на землеробські цивілізації обрушувалася хвиля нашесть непереможних і жорстоких завойовників.
Захоплення призводило до створення станових суспільств, в яких основна маса населення експлуатувалася нащадками завойовників. У новому суспільстві кочівники складали військовий "рицарський" стан, вони ділили захоплену країну на "феоди"29, зводили замки і поневолювали селян. Оскільки в епоху до створення артилерії нашестя кочівників відбувалися регулярно з інтервалами в одно–два–три століття, та більшість суспільств того часу були "феодальними".
Виникнення цивілізацій.
Термін "цивілізація" з'явився у середині XVIII ст. і означає людську спільнота, яка впродовж певного періоду часу має стійкі особливі риси в соціально–політичній організації, економіці, культурі та науці, спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд). 30 Термін досить швидко отримав поширення і вживався у значенні, що має на увазі культурний стан суспільства, що протиставляється варварству.
Різні автори, починаючи з XVIII ст., вкладали в поняття цивілізації сенс, близький поняттю найвищого розвитку не тільки духовної, але також і матеріальної культури31.
29Феод (також – фьеф, лен, лат. feudum , від давньонімец. fe – "вірність" і od – "володіння") – спадкове земельне володіння, за яке потрібно було нести службу, переважно військову.
30Поняття цивілізація (від лат. civilis – громадський, суспільний, державний, громадянський) введене у науковий словник французьким просвітником Оноре Габріелем Мірабо у1756 році. Під цим визначенням французькі просвітники розуміли суспільство, засноване на засадах розуму та справедливості.
31Афанасьев Ю.Н. Понятие ―цивилизация‖ во французской историографии // Цивилизация и исторический процесс. – М., 1983. – С. 85.
–25–
Михайличенко О.В. «Історія науки і техніки»
Для цивілізації як стадії суспільного розвитку характерне виділення соціуму з природи і виникнення протиріч між природними і штучними чинниками розвитку суспільства.
Ознаки цивілізованості також включають: розвиток землеробства і ремесел, класове суспільство, наявність держави, міст, торгівлі, приватної власності і грошей, а також монументальне будівництво, "досить" розвинену релігію, писемність і т. п.
Російський академік Єрасов Б.С. виділив наступні критерії, що відрізняють цивілізацію від стадії варварства32:
1.Система економічних стосунків, грунтована на розподілі
праці – горизонтальному (професійна і прикладна спеціалізація) і вертикальному (соціальна стратифікація33).
2.Засоби виробництва (включаючи живу працю) контролюються правлячим класом, який здійснює централізацію і перерозподіл додаткового продукту, що вилучається у первинних виробників через оброк або податки, а також через використання робочої сили для проведення громадських робіт.
3.Наявність мережі обміну, контрольованої професійним купецтвом або ж державою, яка витісняє прямий обмін продуктів і послуг.
4.Політична структура, в якій домінує верства суспільства, що концентрує у своїх руках виконавчі і адміністративні функції. Племінна організація, грунтована на походженні і спорідненості, заміщається владою правлячого класу, що спирається на примус; держава, що забезпечує систему соціально–класових стосунків і єдність території, складає основу цивілізаційної політичної системи.
Спроби введення критеріїв для виділення цивілізацій робилися неодноразово. Російський історик Фролов Е.Д. в одній зі своїх робіт перерахував їх найбільш поширений набір: спільність геополітичних умов, одвічна мовна спорідненість, єдність або близькість економічного і політичного устрою, культури (включаючи релігію) і
менталітету. Учений визнавав, що «оригінальна якість цивілізації
32 Сравнительное изучение цивилизаций: Хрестоматия: Учеб. пособие для студентов вузов / Сост., ред. и вступ. ст. Б.С. Ерасов. – М.: Аспект Пресс, 1998.
– 556 с.
33 Соціальна стратифікація (від лат. stratum − слой і facio − роблю) – диференціація суспільства на соціальні класи та верстви населення.
–26–
Михайличенко О.В. «Історія науки і техніки»
обумовлена оригінальною властивістю кожного із структуротворчих елементів і їх неповторною єдністю»34.
|
За |
останніми дослідженями російських дослідників Кузика |
|||||||
Б.Н. та Яковець Ю.Б. |
сформульована |
концепція розгортання |
|||||||
цивілізацій у часі35: |
|
|
|
|
|
||||
|
Глобальна |
|
|
|
|
Покоління |
|
|
|
|
|
Світові цивілізації |
|
локальних |
|
Локальні цивілізації |
|||
|
цивілізація |
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
цивілізацій |
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Неолітична |
|
|
1–е |
|
Давньоєгипетська, |
|
|
|
|
|
|
покоління |
|
||
|
|
|
|
(8–4 тис. до н. е.) |
|
|
шумерська, |
||
|
|
|
|
|
(кінець 4– |
|
|||
|
|
|
|
Ранньокласова |
|
|
ассирійська, |
||
|
Перший |
|
|
|
го — |
|
|||
|
|
|
(кінець 4–го — |
|
|
вавилонська, |
|||
|
історичний |
|
|
початок 1– |
|
||||
|
|
початок 1–го тис. до |
|
|
еллінська, мінойська, |
||||
|
суперцикл |
|
|
|
го тис. до н. |
|
|||
|
|
|
н. е.) |
|
|
|
індійська, китайська |
||
|
(8–е тис. до |
|
|
|
е.) |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
н. е. — 1–е |
|
|
|
|
|
2–е |
|
Греко–римська, |
|
тис. н. е.) |
|
|
Антична |
|
|
покоління |
|
персидська, |
|
|
|
|
(VIII ст. до н. е. — |
|
(VIII ст. до |
|
фінікійська, індійська, |
|
|
|
|
|
V ст. н. е.) |
|
|
н. е. — V |
|
китайська, японська, |
|
|
|
|
|
|
|
ст. н. е.) |
|
давньоеамериканська |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3–е |
|
Візантійська, |
|
|
|
|
|
|
|
|
східноєвропейська, |
|
|
|
|
|
Середньовічна |
|
покоління |
|
||
|
|
|
|
|
|
східнослов'янська, |
|||
|
|
|
|
(VI—XIV ст.) |
|
(VI—XIV |
|
||
|
Другий |
|
|
|
|
китайська, індійська, |
|||
|
|
|
|
|
|
ст.) |
|
||
|
історичний |
|
|
|
|
|
японська |
||
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
суперцикл |
|
|
Ранньоіндустріальна |
|
|
|
Західна, євразійська, |
|
|
(VI—XX |
|
|
(XV — середина |
|
4–е |
|
||
|
|
|
|
|
буддійська, |
||||
|
ст.) |
|
|
XVIII ст.) |
|
|
покоління |
|
|
|
|
|
|
|
|
мусульманська, |
|||
|
|
|
|
Індустріальна |
|
(XV—XX |
|
||
|
|
|
|
|
|
китайська, індійська, |
|||
|
|
|
|
(середина XVIII— |
|
ст.) |
|
||
|
|
|
|
|
|
японська |
|||
|
|
|
|
XX ст.) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Третій |
|
|
Постіндустріальна |
|
5–е |
|
Західноєвропейська, |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
34 Фролов Е. Д. Проблема цивилизаций в историческом процессе // Вестник Санкт–Петербургского университета. Серия 2: История. – 2006. – № 2. – С. 96–
100.
35 Кузык Б. Н., Яковец Ю. В. Цивилизации: теория, история, диалог, будущее // Т. III: Северное Причерноморье – пространство взаимодействия цивилизаций.
– М.: Институт економических стратегий, 2008. – С. 18.
–27–
Михайличенко О.В. «Історія науки і техніки»
історичний |
(XXI — початок |
покоління |
східноєвропейська, |
суперцикл |
XXIII ст. — |
(XXI — |
північноамериканська, |
XXI— |
прогноз) |
початок |
латиноамериканська, |
XXIII ст. |
|
XXIII ст. — |
океанічна, російська, |
(прогноз) |
|
прогноз) |
китайська, індійська, |
|
|
|
японська, |
|
|
|
мусульманська, |
|
|
|
буддійська, |
|
|
|
африканська |
|
|
|
|
Вважається, що першою цивілізацією на землі була цивілізація древньої Месопотамії. Саме у Месопотамії у IV тисячолітті до н. е. були побудовані перші іригаційні канали, це була батьківщина іригаційної революції. Іригація привела до різкого зростання чисельності населення, і вже у кінці IV тисячоліття на берегах Тигра і Євфрату з'явилися перші міста. Хоча існує гіпотеза про існування цивілізацій ще за часів камяної доби, про що свідчать археологічні дослідження світової пам‘ятки давньої культури – Камяної Могили (Україна, Запорізька область).
Міста Месопотамії були храмовыми громадами. Вони походили від родових громад перших поселенців. Спочатку громади були маленькими працювали спільно на загальному полі.
Потім община розрослася і поля були поділені між общинниками, причому частина землі була виділяляся храму. Спочатку храмові землі оброблялися спільно общинниками, а потім, коли з'явилися безземельні бідняки, жерці стали запрошувати їх в якості батраків або орендарів.
Складне храмовое господарство вимагало робити записи і підрахунки; спочатку для записів використовувалися малюнки– ідеограми, потім стилізовані малюнки перетворилися на ієрогліфи.
Для позначення дієслів при цьому використали співзвуччя, наприклад, щоб передати слово "повертати", по–шумерски "гі", малювали значок очерету; очерет по–шумерськи – теж "гі". Пізніше ієрогліфи стали використовувати для передачі окремих складів, з яких складали слова. Так з'явилася складова писемність.
Шумери і їх сусіди семіти видавлювали ієрогліфи на глиняних табличках за допомогою очеретяної палички. Ієрогліфи складалися з декількох клиноподібних рисок – це був так званий клинопис. Зрозуміло, що значки клинопису були мало схожі на передавані поняття, незабаром вони перетворилися на умовні символи.
–28–
Михайличенко О.В. «Історія науки і техніки»
На межі II – I тисячоліть один із семітських народів – фінікійці, удосконалили клинопис і створили алфавіт із 22 букв.
Кожна буква алфавіту означала слово–річ, з якого звуку воно починалося.
До Китаю і Японії алфавіт так і не дійшов, і народи цих країн досі користуються ієрогліфами.
При шумерських храмах існували школи писарів (писців) "е– дуба". Писарі повинні були не лише знати писемність, але і уміти підрахувати розмір урожаю, об'єм зерносховища, площу поля. Храми займалися торгівлею і лихварством, тому писарям часто доводилося робити всілякі обчислення, у тому числі обчислювати відсотки.
Літера |
назва |
значення |
звучання |
|
назви |
||||
|
|
|
||
|
алеф |
бик |
ʾ [ʔ] |
|
|
бет |
будинок |
b [b] |
|
|
гімель |
кут |
g [ɡ] |
|
|
далет |
двері |
d [d] |
|
|
хе |
вікно |
h [h] |
|
|
вау |
гачок |
w[w] |
|
|
заїн |
зброя |
z [z] |
|
|
хет |
стіна |
ḥ [ħ] |
|
|
тхет |
колесо |
ṭ [tˤ] |
|
|
йодх |
рука |
y [j] |
|
|
каф |
долоня |
k [k] |
|
|
лямед |
(?) |
l [l] |
|
|
мем |
вода |
m [m] |
|
|
нун |
змія |
n [n] |
|
|
самех |
риба |
s [s] |
|
|
аін |
око |
ʿ [ʕ] |
–29–
Михайличенко О.В. «Історія науки і техніки»
пе |
рот |
p [p] |
|
цаде |
полюванн |
ṣ [sˤ] |
|
я |
|||
|
|
||
коф |
мавпа(?) |
q [q] |
|
рош |
голова |
r [r] |
|
шин |
зуб |
š [ʃ] |
|
тав |
знак(?) |
t [t] |
Від фінікійського алфавіту пішли грецький і арамійський, від грецького – латинський і слов'янський, від арамійського – персидський, арабський і індійський.
Уже до кінця III тисячоліття була створена система числення для запису чисел, проте, вона була не десятичною, як у наш час, а шестидесятичною, причому для позначення одиниць і десятків використовувалися різні значки. На основі цієї системи були складені таблиці множення, ділення, зведення у ступені.
Спадкоємці шумерів – вавілоняни вміли вирішувати квадратні рівняння, знали "теорему Піфагора", властивості трикутників, уміли обчислювати об'єм піраміди, складали креслення полів, малювали карти але не завжди дотримувалися масштабу.
Важливим завданням, що стояло перед жрецями, було створення календаря; календар був потрібний для визначення часу сільськогосподарських робіт. Вавілонський календар був місячним, місячний місяць складався з 29 або 30 днів (період зміни місячних фаз дорівнює 29,5 діб); рік складався з 12 місяців. Через те, що сонячний рік довше місячного на 11 днів, Новий рік зміщувався і міг потрапити на літо або осінь; тому час від часу у календар вводився додатковий місяць.
Вавілонський календар був недостатньо точним. Набагато точніший був календар, що створений в III тисячолітті до н. е. у Єгипті. Єгипетський календар складався з 12 місяців по 30 днів, причому у кінці року вставлялося 5 додаткових днів, тобто рік налічував 365 днів. Цей календар відрізнявся від сучасного тільки
–30–
Михайличенко О.В. «Історія науки і техніки»
відсутністю високосних днів. Високосні дні ввів у 46 році до н. е. Юлій Цезар36.
Завдання складання календаря було пов'язане з астрономічними спостереженнями: було помічено, що розлив Нілу завжди відбувається в один день, коли над горизонтом з'являється зірка Сіріус. Єгиптяни стали записувати положення зірок, об'єднали їх в сузір'я і створили перші зоряні таблиці. Спостерігаючи положення зірок на нічному небі, єгиптяни навчилися визначати час. Астрономія завжди була тісно пов'язана з магією; зоряні таблиці служили не лише для практичних цілей, але і для пророцтв. У I тисячолітті до н. е.у Вавілоні з'явилися перші астрологи.
Характерно, що хранителями знань, писарями, астрологами, лікарями у той час були в основному жреці. Єгипетські і вавілонські жреці тримали свої знання в таємниці, не допускаючи в них необізнаних. Частково це було пов'язано з тим, що в єгипетських храмах існували майстерні по імітації золота і срібла, де проводилися хімічні досліди по підробці благородних металів. Багато цих та інших знань жреців залишилися таємницею для подальших поколінь – наприклад, секрет збереження мумій.
Близький Схід був батьківщиною багатьох простих машин і інструментів – тих, що ще в минулому столітті використовувалися багатьма сільськими жителями. Це, насамперед, прялка, ручний ткацький верстат, гончарний круг, колодязний лелека. Поява в Єгипті колодязного лелеки, дозволило піднімати воду на "високі поля" і вдесятеро збільшило площу оброблюваних земель. У I тисячолітті до н. е. у Вавилонії з'явилося водопідіймальне колесо, і круговий ремінь,
що ковзає по блоках, з шкіряними відрами. Цивілізацію Вавилонії іноді називають
"глиняним царством". У Месопотамії не було лісу і каменю, єдиний будівельний матеріал – це глина. З глини будували помешкання і храмові вежі. У Єгипті храми і піраміди будували з каменю. Найвідоміша Піраміда Хеопса має висоту 146
метрів і складається з 2,3 млн. кам'яних блоків, кожен вагою в 2 тонни37. Для перевезення цих блоків використали санчата, під які
36 Юлій Цезар (лат. Imperator Gaius Iulius Caesar – Імператор Гай Юлій Цезар (100–44 до н. е.) – давньоримський державний і політичний діяч, полководець, письменник.
–31–
Михайличенко О.В. «Історія науки і техніки»
підкладали дерев'яні котки. На вершину піраміди блоки піднімали по похилих балках.
За свідченням Геродота, на будівництві піраміди Хеопса в порядку трудової повинності працювало 100 тисяч чоловік, які змінювалися кожні три місяці. Трудова повинність, яка поширювалася на усе населення, дозволяла створювати не лише піраміди, але і величезні іригаційні споруди. У II тисячолітті був побудований Фаюмский канал, який дозволив окропити великі площі земель у Нижньому Єгипті.
Найбільшим технічним досягненням Древнього Сходу було освоєння плавки металів. Ймовірно, що секрет виплавки міді був знайдений випадково під час випалення кераміки. Потім навчилися плавити мідь в примітивних горнах. Такий горн був виритою в землі ямою діаметром близько 70 см. Яма оточувалася кам'яною стінкою з отвором для дуття. Ковальський міх робили з козиних шкур і забезпечували дерев'яним соплом. Температура в такому горні досягала 700–800 градусів, що було досить для виплавки металу.
Перші мідні вироби з'явилися на Близькому Сході в VI тисячолітті до н. е. Проте, справжня технічна революція сталася лише з освоєнням металургії заліза у кінці II століття до н. е. За переказами, першими, що кують заліза були загадкові халіби, що мешкали у горах Вірменії.
У ті часи – та і багато пізніше – печі не давали температури, достатньої для плавки заліза(1530 градусів). Метал отримували у ході сиродмухотного процесу, у вигляді криці – пористої грудки з домішкою шлаку. Халіби придумали спосіб позбавитися від шлаку за допомогою тривалого кування. У результаті цього отримували тверде маловуглецеве залізо.
Залізна руда зустрічалася набагато частіше, ніж мідна. Тому залізо стало широко поширеним металом. Залізний наконечник плуга поліпшив обробку грунту, залізна лопата дозволила рити зрошувальні канали.
Величезні зміни сталися і у військовій справі. У VIII столітті до н. е. ассірійський цар Тиглатпаласар Ш створив озброєний залізними мечами "царський полк". Це було фундаментальне відкриття, за яким послідувала хвиля ассірійських завоювань і
37 Піраміда Хеопса (Хуфу) – найбільша з–поміж єгипетських пірамід, єдине з «Семи див світу», яке збереглося до наших днів. Входить у трійку найвідоміших пірамід на плато Гіза – Хеопса, Хефрена і Мікерина.
–32–