1.4 Фактори гендерної соціалізації

Як уже видно з вищевикладеного матеріалу більшість дослідників притримується думки що гендерна поведінка є набутою в процесі соціалізації.

Факторами соціалізації є одночасно і фактори середовища, що впливають на формування особистості. Проте на відміну від соціалізації чинники формування особистості доповнюються ще біологічним чинником. Йому в зарубіжній педагогіці у цілому ряді випадків відводиться першорядна роль. Так, на думку окремихучених, середовище, навчання і виховання є лише умовами для саморозвитку, прояву природно-обумовленихпсихічних особливостей [29,с.1]

Т.В. Говорун визначає таке поняття гендерної соціалізації :

Гендерна соціалізація – засвоєння та відтворення притаманних певному соціальному довкіллю статевоспіввіднесених нормативів поведінки[10,с.22].

Т. Шибутані визначає соціалізацію як процес, за допомогою якого людинавчаються ефективно братииучасть у соціальних групах. Особистістьсоціалізована, коли вона здатна брати участь у погоджених діях наосновіконвенціональних норм.

Г. Андрєєва дає таке визначення: «Соціалізація – двосторонній процес, що включає в себе, з одного боку, засвоєння індивідом соціального досвіду шляхом входження в соціальне середовище, систему соціальних зв’язків; з іншого – процес активного відтворення індивідом системи соціальних зв'язків завдяки його активній діяльності, активному включенню в соціальне середовище» [29,с.1].

Суть соціалізації А.В.Фурман вбачає у привласненні особою суспільного досвіду, соціальних норм і ціннос­тей, у тому числі й відповідних ролей та функцій. По-перше, у соціаль­них ролях закріплені норми і правила окультуреної поведінки у вигляді рольових експектацій, тобто нормативних вимог до виконання цих ролей. По-друге, рольова поведінка - найважливіший вид соціального діяння, де ролі відіграють роль засобу долучеиня особистості до групи, соціуму, а також форма соціальної адаптації та особистішого само­ствердження. [15,с.42].

Процес гендерної соціалізації є співпрацею досвідчених чоло­віків і жінок з дітьми у набутті ними важливих для життя в дорос­лому світі статевовідповідних знань, умінь, навичок. Набуття тен­дерної ідентифікації та освоєння певного типу статеворольової по­ведінки активізують такі важливі психологічні механізми, як спрямування, моделювання, підкріплення та пізнання.

Спрямування. Суть його полягає в організації «жіночого» чи «чоловічого» навколишнього мікросередовища дітей. Дорослі створюють для дитини середовище, яке, на їхню думку, відпові­дає статевій належності.

Моделювання. Реалізується воно в освоєнні нав'язуваних со­ціумом певних моделей статеворольової поведінки.

Заохочення (підкріплення). Особливістю цього психологіч­ного механізму є винагорода дитини за дотримання певного типу поведінки: похвала від батьків, учителів, інших дорослих. Це по­силює ту поведінку, якої навчають дитину[17,с.22-23].

При соціалізації особистості діють умови, які називають факторами.З відомих факторів вивчені далеко не всі, а знання про ті, які досліджувалися, досить мізерні й нерівномірні. Більш-менш вивчені умови або фактори соціалізації об’єднують у 4 групи.

Перша – мегафактори (від англ. «мега» – «дуже великий») – космос, планета, світ, які в тій чи іншій мірі через інші групи факторів впливають на соціалізацію всіх жителів Землі.

Друга – макрофактори (від англ. «макро» – «великий»), що впливають насоціалізацію країни, етносу,суспільства, держави.

Третя – мезофактори (від англ. «мезо» – «середній), які дозволяють виділяти групи людей за:місцевістю і типом селища, в яких вони живуть (регіон, село, місто); приналежністю дослухачів тих чи іншихмереж масової комунікації (радіо,телебачення тощо); належності до певних субкультур.

На соціалізацію впливають мезофактори як прямо, так і опосередковано через четверту групу –мікрофактори. До них належать фактори, що безпосередньовпливають на конкретних людей – сім’я, сусіди,групи однолітків, виховні організації, різні громадські, державні, релігійні, приватні і контрсоціальніорганізації, мікросоціуми[29,с.1-2]

Процес соціалізації статі починається з народженням дити­ни: відповідь на питання «Хто народився: хлопчик чи дівчин­ка?» втілює у собі закарбовану в приписи поведінки конкретну програму гендерного виховання. Початком її є блакитна чи ро­жева стрічка, якою породілля перев'язує конверт з новонаро­дженою дитиною. Уже у 5—6-річному віці діти чітко розрізняють ігри для хлопчиків і дівчаток. У розмовах з дітьми про майбутнє дорослі, як правило, дифе­ренціюють їхнє призначення у сім'ї та суспільстві. Хлопчиків зде­більшого орієнтують на кар'єру, соціальні ролі у професійній, громадсько-політичній сфері. Рольові орієнта­ції доньок обмежуються створенням сім'ї, майбутніми побутови­ми обов'язками Первинною, домінуючою роллю, з якою ідентифікують дів­чаток, є мати, що формує у дівчинки образ материнства та відпо­відну тендерну поведінку[27].

Свою статеву приналежність дитина осмислює дуже рано уже приблизно до трьох років. Важливу роль грає порівняння себе з однолітками . Інтерес до своїх статевих органів в 2-4 роки також природне явище. Він продиктований інтересом до свого тіла взагалі. Дівчатка намагаються наслідувати своїх мам:носять туфлі на високих підборах, фарбують губи, грають в «доньки-матері». Хлопчики багато в чому хочуть походити на свого батька: «читають» газету на дивані,показують свою силу. Після усвідомлення того факту що всі люди різні наступає період гострих питань[19]. Але не всі діти звертаються з цими питаннями до батьків, вони можуть отримати інформацію з інших джерел(друзі,телебачення) . При отриманні інформації про свою статеву приналежність важливу роль також відіграють казки,кі всі батьки читають дітям.

За результатами дослідження проведеними О.Здравомисловою, К. Герасимовою та Н.Троян можна описати гендерні стереотипи в літературі для дошкільників в російких казках. Вони говорять про те що Дискур­сивний ґендерний аналіз дозволив ви­ділити дві версії традиційного стерео­типу: базовий патріархатний і так званий російський традиційний (умов­но матріархатний ). У ролі базового гендерного сте­реотипу виступає патріархатний. Як правило, геро­їня демонструє вміння, виконує за­вдання, яке стосується домашньої сфери, а молодець пускається в подо­рож, в авантюрний пошук, у великий світ[21].

З дорослішанням підлітки освоюють нові гендерні ролі. Об­раз жінки, наприклад, значною мірою починають доповнювати героїні популярних серед юнацтва журналів, які орієнтують дів­чаток на ролі «крутої», стильної дівчини, сексуальної партнерки, вмілої господині тощо, обминаючи ролі громадські, соціальні[20].У цілому тгендерна ідентичність підлітків обох статей відповідає соціальних нормам (орієнтація на емоціонально-експресивний стиль життя, на міжособистісні взаємини). Але протягом всього підліткового віку гендерна ідентичність дівчинки в відміну від хлопчика представлена ​​в контексті «відсутності» будь-якої компетентності: перевага в романтичній сфері у молодших підлітків-дівчаток згладжується до старшого підліткового віку. Даний факт пов’язують з особливістю розвитку особистості жінки в патріархатній культурі, де жінкам, за даними ряду досліджень, притаманне відчуття власної вторинності відношенню до чоловіка, що виявляється в заниженої самооцінки, низькому рівні домагань, пасивності, відсутності прагнень до самореалізації в професійній сфері. Тим не менше саме в рамках «жіночої культури», що володіє більш«плаваючими» кордонами і менш контрольованої з боку агентів соціалізаціі, можливий нестандартний гендерну досвід, який надалі призводить до соціальної творчості, розширюючи звичні уявлення про гендерний устрій світу.[38,c.58].

Основними чинниками тендерної соціалізації, як і соціалі­зації загалом, є сім'я, середовище однолітків, ЗМІ, дитячі уста­нови. Діти схильні відтворювати сценарій життя батьківської сім'ї, особливо у засвоєнні гендерних ролей. Сім'я — це мала нуклеарна група, що складається з батьків і дітей, які живуть разом, спільно ведуть домашнє господарство і взаємопов'язані між собою емоційно, економічно та духовно. Традиційна сім'я побудована на домінуванні однієї статі, як правило, чоловічої, на чіткому розподілі ролей і видів діяльності, згідно з яким чоловік матеріально забезпечує добробут сім'ї, утри­мує дружину й дітей, а дружина виховує дітей, веде домашнє гос­подарство й у всьому підпорядковується чоловікові. Ролі батька/матері є центральними тендерними ролями у процесі соціалізації дітей традиційної сім'ї, в якій батько виконує предметно-інструментальні, а мати — емоційно-експресивні ролі[17,с.27]. Про вплив матері на формування статево рольової поведінки обговорено багато, а Н.Е.Харламенкова провівши дослідження визначила такі особливості впливу батька на даний феномен. В підлітковому віці спостерігається слабка диференціація гендерних ознак. У період юності акцентуація маскулінних і фемінінних ознак ідентичності значно зростає і стає специфічною для людей різної статі. Значну роль у цьому процесі відіграє батько. Механізми впливу батька на дітей роз ¬ ного віку та статі неоднакові. У відносинах з дівчатками / дівчатами батько реалізує стратегії розототожнення дочки з матір'ю і механізм підтримки фемінінності. У комунікації з хлопчиком / юнаків батьківське вплив вияв ¬ ти в проекції на сина рис мужньості і в реструктурування відносин сина з матір'ю. Діада "мати-син" розглядається від ¬ ком як адекватне психологічний простір, в рамках якого можливе первинне накопичення маскулінного досвіду.

Різноманітність та специфіка емоційних відношень сина / дочки з матір'ю / батьком створює оптимальний афективно-потребностний фон, що сприяє реалізації материнських і батьківських функцій. Відсутність необхідних для розвитку дитини батьківських ресурсів обмежує можливості функціонування кожного з учасників цього процесу - самої дитини, батька і матері[45,с.63].

За масовістю впливу провідним джерелом спрямування тен­дерної поведінки є засоби масової інформації, зокрема телебачен­ня, яке часто транслює стереотипні зображення чоловіків і жінок. Жінки на телеекрані часто фігурують у романтичних, подружніх, сімейних ролях, вони емоційні, залежні, довірливі, не здатні про­тистояти несприятливим обставинам. Чоловіки частіше відігра­ють керівну роль у сім'ї, вони раціональні, активні, сильні духом, здатні на вчинок у протистоянні труднощам.[26]

Такі стереотипні зображення породжують у дітей стереотипні погляди на ролі чоловіків і жінок[17,с.30].

Отож можна говорити про те що особливості рольової соціалізації - це не лише освоєння суспільних очікувань у самоздійсненні певного вчинення, а й рольовий розвиток особистості, формування чіткого психологіч­ного репертуару ролей як соціальних, так і особистісних.[41]

Серед великої кількості освоєних людиною ролей виняткове зна­чення мають статеві та гендерні ролі, що безпосередньо пов'язані з усвідомленням себе представником певної статі з її нормативами по­ведінки. Статеві та гендерні ролі, накопичуючись і самоорганізуючись, на новому рівні розвитку особистості виявляються як ідентичності, тобто як найістотніші характеристики людини, без яких вона не може існувати як свідома соціальна автономність, повноцінна особистість. Ідентичність - це збереження і підтримка особистістю власної ціліс­ності, тотожності, нерозривності історії свого життя, а також стійкий образ «Я», усвідомлення в собі певних особистісних якостей, індиві­дуально-типологічних особливостей, рис характеру, способів поведін­ки, що визнаються своїми, достовірними[14].

За визначенням Е.Еріксона, ідентичність базується на відчутті тотожності самому собі та неперервності свого існування в часі і просторі , а також на усвідомленні , що цю тотожність і неперервність визнає оточення [28,с.65].

А.Ф.Філатова виділяє в своїй роботі чоти рівні статевої ідентичності на основі стадій розвитку за Фрейдом:

Перший - его-ідентичність: розвиток визначається біологічними детермінантами. Це – біологічна стать , темперамент,фізичні показники , еволюційні фактори ; у хлопчиків – засвоєння простору, у дівчаток – збереження при знаків (В.А.Геодякян).В віковій періодизації перший рівень охвачує немовлячий період та початок раннього дитинства.По Фрейду – це оральна стадія, задачами цієї стадіі являється відокремлення себе від материнського тіла. На даному етапі складається базова ідентичність.

На другому рівні формується особиста статева ідентичність На цьому рівні дошкільник порівнює себе, свої риси характеру з поведінкою хлопчиків та дівчаток взагалі. До трьох – чотирьох років статева приналежність дитини асоціюється з певною соматичною поведінкою та властивостями . В ролі гностичного апарату виступає схема тіла. Крім того і батьки та соціум уже починають формувати риси характеру притаманні хлопчикам чи дівчаткам. За Фрейдом - це анальна стадія,коли дитина навчається самоконтролю та акуратності ; та фалічна стадія ,задачою якої являється ідентифікація з дорослими тієї ж статі, що виступають в ролі прикладу для наслідування. Таким чином , біологічний темперамент дитини уже на другому рівні становлення статевої ідентичності подавляється в відповідності з нормами і стереотипами соціуму , при формуванні характеру дівчинки чи хлопчика

На третьому рівні (6-7 р. та молодший школяр) формується статева

соціальна ідентичність і соціальні фактори привертають все більший вплив.

По Фрейду – це латентний період , задачею та досвідом якого являється розширення соціальних контактів з однолітками . На даному етапі дитина співвідносить себе, свою реальну поведінку з поведінкою інших дівчаток та хлопчиків .

І на останньому четвертому рівні що захвачує підлітковий та юнацький вік формуються статеві ідеали. На цьому рівні характер дитини набуває постійних рис. По Фрейду – це геніальна стадія психосексуального розвитку. Задачами та досвідом , що відповідають даній стадії являється встановлення інтимних стосунків чи закоханість , а також свій трудовий внесок в суспільство [43].

Рольова ідентичність - це усвідомлення себе суб'єктом психоло­гічних ролей, яких, на думку Чед Гордон, є п'ять видів:

1. статева ідентичність, в основі якої лежить тендерна ідентифі­кація людини як чоловіка або жінки, є однією з найістотніших і ста­новить підґрунтя статево-рольової ідентичності, що пов'язана з такими ролями, як «незаймана», «нечепура», «скромник» та ін.;

2. етнічна ідентичність, тобто ідентифікація людини як члена расової, релігійної, національної спільноти, мовної групи, субкультурп або іншої соціальної структури, від якої залежать цінності і стилі між-особистісної взаємодії людей;

3. ідентичності членства, що базуються на зв'язку між людиною й організаційним життям суспільства завдяки всім формам групової єдності («студент», «член правління», членство у специфічних гуртках, кампаніях, кліках і групах);

4. політична ідентичність, що грунтується на таких самохаракте­ристиках, як ліберал, консерватор, радикал або соціаліст; від Я-концеп-ції політичного лідера, переможеного або миротворця розвиваються типові паттерни ставлення людей до конкуренції, влади і прийняття загальнодержавних рішень;

5. професійна ідентичність - система рольових ідентичностей щодо роботи як у домашньому господарстві (дружина, батько, діти), так і за його межами (адвокат, водопровідник, науковець тощо); осо­ бистість і пов'язана з нею Я-концепція («чесна людина», «працелюб») є найбільш значущими у системі ідеалізованих рольових ідентичної гей особи.[50]

Отже гендерна соціалізація — процес засвоєння індивідом тендерної культури того суспільства, в якому він живе, своєрідне суспільне конструювання психологічних відмінностей між статя­ми. Соціалізація статі — це своєрідний проект соціальної актив­ності дитини як статевої істоти, тендерний сценарій її життя на майбутнє. Освоєння гендерної культури зумовлене багатьма взає­мопов'язаними соціальними чинниками[17,с.31].