- •166 Основи менеджменту
- •Л. Д. Богатирьова основи менеджменту
- •Схвалено
- •Isbn 966-7598-30-6
- •Розділ 1 менеджмент: основні поняття. Зміст. Предмет і методи курсу "основи менеджменту"
- •1.1 Підходи до визначення менеджменту. Характеристика процесу управління
- •1.2 Управлінська праця в організації
- •Таблиця 1.1 – Визначення понять видів розподілу праці
- •1.3 Менеджер та його обов'язки
- •1.4 Методи менеджменту
- •Розділ 2 еволюція менеджменту
- •2.1 Ідеї давніх і традиційний менеджмент
- •2.2 Систематичний менеджмент
- •2.3 Основоположні ідеї менеджменту
- •Науковий менеджмент
- •Адміністративний менеджмент
- •Принципи управління а. Файоля
- •Менеджмент людських відносин
- •Бюрократія
- •Кількісний менеджмент
- •Поведінковий менеджмент
- •Системний менеджмент
- •Ситуаційний менеджмент
- •2.4 Сучасні погляди на принципи менеджменту
- •Розділ 3 основні функції менеджменту (процесний підхід)
- •3.1 Загальна характеристика функцій управління
- •3.2 Функція планування
- •3.3 Функція організації
- •3.4 Функція координації
- •3.5 Функція мотивації
- •3.6 Функція контролю
- •Розділ 4 системний підхід в управлінні
- •4.1 Системна концепція
- •4.2 Організація як відкрита система
- •4.3 Внутрішнє середовище організацій
- •4.4 Зовнішнє середовище організації
- •Розділ 5 форми і методи прийняття управлінських рішень
- •5.1 Сутність процесу прийняття рішень
- •5.2 Організаційні рішення
- •5.3 Підходи до ухвалення рішення
- •5.4 Раціональне рішення проблеми
- •Розділ 6 організація в системі управління
- •6.1 Поняття делегування, відповідальності та повноважень
- •6.2 Організаційна структура та її аспекти
- •6.3 Класифікація організаційних структур управління
- •Характеристики раціональної бюрократії
- •Переваги та недоліки лінійних організаційних структур управління
- •Функціональний тип організаційної структури управління виробництвом
- •Переваги та недоліки функціональних організаційних структур управління
- •Різновиди дивізіональної структури
- •Перевага та недоліки продуктових організаційних структур управління
- •Переваги та недоліки регіональних організаційних структур управління
- •Переваги та недоліки матричних організаційних структур управління
- •Переваги та недоліки конгломератних організаційних структур управління
- •Розділ 7 процес стратегічного планування
- •7.1 Місія організації. Визначення цілей організації
- •7.2 Аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища організації
- •7.3 Стратегія фірми
- •7.4 Типи стратегій бізнесу
- •7.5 Вироблення стратегії фірми
- •7.6 Вибір стратегії
- •7.7 Виконання стратегії
- •7.8 Десять факторів стратегічного планування
- •Розділ 8 керівництво: влада й особистий вплив
- •8.1 Влада, вплив, лідерство
- •8.2 Форма влади і впливу
- •Розділ 9 керівництво: стиль і техніка
- •9.1 Вступ
- •9.2 Найважливіші теорії в області керівництва
- •9.3 Ситуаційне керівництво
- •9.4 Техніка керівництва
- •Розділ 10 організаційна культура
- •10.1 Складові частини організаційної культури
- •10.2 Моделі організаційної культури
- •Розділ 11 кар'єра менеджера і шляхи підвищення ефективності його праці
- •11.1 Вимоги до особистості менеджера
- •11.2 Самоменеджмент керівника
- •11.3 Постановка цілей
- •11.4 Планування діяльності
- •11.5 Фактори успішної діяльності менеджера
- •Список рекомендованої літератури
- •Людмила дмитрівна богатирьова основи менеджменту
6.2 Організаційна структура та її аспекти
Структура, яка відображує синтез взаємозв'язків різних елементів, що функціонують для досягнення установленої мети, називається організаційною. Отже, організаційна структура будь-якої системи пов'язана з досягненням її глобальної мети.
Згідно з іншим визначенням, організаційна структура – це конструкція організації, на основі якої здійснюється управління фірмою. Ця конструкція має або формальне, або неформальне вираження й охоплює два аспекти:
1) канали влади та комунікації між різними адміністративними службами та працівниками;
2) інформацію, яка передається цими каналами.
Організаційна структура управління визначається як склад, взаємозв'язки та супідрядність організаційних одиниць (підрозділів) апарату управління, які виконують різні функції управління організацією (підприємством).
Згідно з цим визначенням, основними елементами організаційної структури управління є:
1) склад та структура функцій управління;
2) кількість працівників для реалізації кожної управлінської функції;
3) професійно-кваліфікаційний склад працівників апарату управління;
4) склад самостійних структурних підрозділів;
5) кількість рівнів управління та розподіл працівників між ними;
6) інформаційні зв'язки.
Організаційна структура повинна відповідати певним вимогам:
1) адаптивність (здатність організаційної структури пристосовуватися до змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі);
2) гнучкість, динамізм (здатність чітко реагувати на зміну попиту, вдосконалення технології виробництва, появу інновацій);
3) адекватність (постійна відповідність організаційної структури параметрам управленої системи);
4) спеціалізація (функціональна замкнутість структурних підрозділів, обмеження та конкретизація сфери діяльності кожної керуючої ланки);
5) оптимальність (налагодження раціональних зв'язків між рівнями та ланками управління);
6) оперативність (недопущення безповоротних змін в управленій системі за час прийняття рішення);
7) надійність (гарантованість достовірності передавання інформації);
8) економічність (відповідність витрат на утримання органів управління можливостям організації);
9) простота (легкість для персоналу, розуміння та пристосування до даної форми управління, участь у реалізації мети організації).
6.3 Класифікація організаційних структур управління
Теорія менеджменту виділяє два класи організаційних структур управління виробництвом (рис. 6.1):
1. Бюрократичні структури.
2. Адаптивні структури.
Історично першим сформувався бюрократичний тип. Відповідну концепцію підходу до побудови організаційних структур розробив на початку XX ст. німецький соціолог Макс Вебер. Він запропонував нормативну модель раціональної бюрократії, яка кардинально змінювала системи комутації, звітності, оплати праці, структури робіт, відносин на виробництві, що діяли раніше. В основі цієї моделі – уявлення про підприємства як про «організовані організації», що пред'являють суворі вимоги як до людей, так і до структур, у рамках яких вони діють.
Головні поняття бюрократичного типу структури управління – раціональність, відповідальність та ієрархічність. Сам М. Вебер вважав центральним пунктом концепції виключення змішування «людини» і «посади», тому що склад і зміст управлінських робіт повинні визначатися виходячи з потреб організації, а не людей, які у ній працюють. Чітко сформульовані розпорядження по кожній роботі (що необхідно робити і якими прийомами) не залишає місця для прояву суб'єктивізму й індивідуального підходу. У цьому полягає принципова відмінність бюрократичної структури від общинної, що історично передувала їй, де головна роль приділяється партнерству і майстерності.
Рисунок 6.1 – Класифікація організаційних структур управління
Бюрократичні структури управління показали свою ефективність, особливо у великих і надвеликих організаціях, в яких необхідно забезпечувати злагоджену, чітку роботу великих колективів людей, що працюють на єдину мету.