ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ

ЗМІСТ

Вступ Стан охорони праці в Україні і інших країнах

Правові та організаційні питання охорони праці Основні положення закону України „Про охорону праці»

Основні положення закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Державні нормативні акти з охорони праці Особливості охорони праці жінок і неповнолітніх Лікувально-профілактичне харчування Проведення медичних оглядів

Система управління охороною праці на підприємстві Організаційно-функціональна структура СУОП Навчання працівників з питань охорони праці

Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці Відповідальність працівників за порушення законодавства та нормативних актів з охорони праці Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві Гігієнічна класифікація праці

Мікроклімат виробничих приміщень Шкідливі речовини в повітрі робочої зони Освітлення виробничих приміщень Вібрація Шум

Електромагнітні поля та електромагнітні випромінювання Електробезпека

1

Вступ

Праця займає центральне місце в житті людей, вона визначає стабільність сім'ї і суспільства в цілому. Люди прагнуть мати таку роботу, яка забезпечувала б ним і їх сім'ям прийнятний рівень життя, роботу, де працівники мали б право голосу і їх основні права були б дотримані. Вони хочуть мати захист в тому випадку, якщо не зможуть працювати, а та кож розраховують отримати належний захист у разі хвороби або травми на робочому місці.

Гідна праця - це безпечна праця, але ми все ще далекі від досягнення цієї мети. За даними Міжнародної Організації Праці щорічно близько двох мільйонів чоловік гинуть в результаті нещасних випадків і захворювань професійного характеру. При всій своїй жахливій величині сам по собі показник рівня смертності на виробництві все ж таки не розкриває всієї масштабності проблеми. Крім того, щорічно реєструються 270 мільйонів нещасних випадків виробничого характеру і ще близько 160 мільйонів чоловік по всьому світу страждають від захворювань, пов'язаних з трудовою діяльністю. У кожному третьому випадку хвороба приводить до втрати працездатності на 4 і більш робочі дня.

Але поки що проблема усвідомлюється далеко не повною мірою. У чому причина? Можливо, нещасні випадки на виробництві не так видно. Лише одиничні, найбільш трагічні випадки отримують суспільний розголос, а в повсякденному житті ми, як правило, не помічаємо тих, хто вмирає, захворює або отримує травми на роботі.

Узяті разом, ці випадки є соціальним явищем, на яке суспільство повинно реагувати. Бездіяльність спричиняє за собою величезні людські і економічні втрати. І роботодавці, і працівники усвідомлюють, що бездіяльність негативно відбивається на виробництві. Організація праці, при якій ігноруються вимоги безпеки і гігієни праці, підриває економічну ефективність підприємств і, кінець кінцем, не може бути основою для стійкої стратегії розвитку держави.

Як заявив Генеральний директор МОП Хуан Сомавія вирішальне значення в забезпеченні безпеки людини на виробництві в рівній мірі і для працівників, і для роботодавців, і для урядів має розвинена «культура охорони праці».

З цієї точки зору абсолютно закономірна наявність дисципліни «Основи охорони праці» в освітніх програмах абсолютно всіх напрямів підготовки фахівців.

Дисципліна «Основі охорони праці» — нормативна професійна дисципліна, яка формує у майбутніх фахівців необхідний в їхній подальшій професійній діяльності рівень «Культури охорони праці», а в традиційному розумінні - знань та умінь з правових та організаційних питань охорони

праці займають зв'язки з безпекою життєдіяльності, ергономікою, фізіологією та психологією праці, екологією, та ін.

Питання конкретної техніки безпеки, виробничої санітарії і пожежної профілактики, що стосуються окремих видів устаткування та технологічних процесів, видів робіт, будівель і споруд розглядаються в дисципліні «Охорона праці в галузі» та в курсах відповідних спеціальних дисциплін.

Дисципліна „Основи охорони праці" складається з чотирьох розділів:

—правові та організаційні питання охорони праці;

—основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії;

—основи техніки безпеки;

—пожежна безпека.

Історія розвитку науки про охорону праці пройшла довгий шлях свого становлення.

Ще Гіпократ (400—377 рр. до н. е.) в своєму трактаті писав: “здоров'я людини залежить від способу життя і місця існування”.

Парацельс (1493-1551гг.) - винайшов декілька ефективних ліків. Одним з його крупних досягнень — пояснення природи і причин сілікоза.

Георгій Агрікола в праці « Про гірську справу і металургію» (De re metallica), найбільш відомому з його творів, завершеному лише в 1555 зупинявся на питаннях охрані праці

Бернардіно Рамадзіні(1633- 1714) — італійський лікар, вважається засновником медицини професійних захворювань, в основу якої лягла його робота «Про хвороби працівників» — огляд захворювань працівників з 52 спеціальностей, що викликаються зіткненням з хімікатами, металами, пилом і т.п. Впродовж XVIII століття праця Рамадзіні була перекладена основними європейськими мовами . На честь Рамадзіні в 1982 р. установлена Колегія Рамадзіні — всесвітня організація медиків виробничих захворювань, що займаються проблемами і хворобами, викликаних станом виробничого та навколишнього середовища. Колегія Рамадзіні вручає щорічну медаль його імені за заслуги у відповідній області медицини

Значній внесок у розвиток науки про охорону праці належить визначним російським і радянським вченим.

М.В. Ломоносов: досліджував умови роботи “гірських людей” і написав основоположні роботи з безпеки праці в гірській справі. У 1742 р. опублікована робота М. В. Ломоносова " Первые основания металлургии или рудных дел", в якій розроблено теорію природної вентиляції шахт, а також наведені рекомендації з безпеки при використанні драбин і сходин та щодо застосування робочого одягу.

Професор Петербурзької медико-хірургічної академії Василь Володимирович Петров (1761-1834) розробив метод ізоляції дроту сургучем, а також спосіб виготовлення багатожильного гнучкого дроту з ізоляційним покриттям.

Кирпичьов В.Л. (1845 - 1913), директор Харківського технологічного інституту, потім Київського політехнічного інституту один з перших в Росії

3

звернув увагу широких технічних кіл на питання про охорону робітників від нещасних випадків і написав вступ до збірки: "Охорона життя і здоров'я робітників".

Значній внесок у розвиток гігієни праці вніс І. М. Сеченов (1829— 1905 рр.), який у своїй праці „Нарис робочих рухів людини" (1907 р.) науково обґрунтував цілу низку питань щодо ролі центральної нервової системи та органів чуття людини в процесі праці.

Книга першого професора гігієни Моськовського університету Ф. Ф. Ерісмана "Курс гігієни" (1887 р.) і 19-томне видання "Материалы по исследованию фабрик и заводов Московской губернии" за його редакцією значно збагатили вчення про гігієну праці

Нікольский Д. П. (1855 -1918), гігієніст, етнограф і громадський діяч - першим в Росії почав викладати курс гігієни праці і першої допомоги при нещасних випадках в Гірничому (з 1897), Технологічному (з 1902) і Політехнічному (з 1904) інститутах в С.-Петербурзі.

Академік А. А. Скочинский широко відомий дослідник в галузі копальневої аерології і суміжних з нею дисциплін, пов'язаних з питаннями безпеки гірських робіт. Всю свою багатогранну діяльність він присвятив благородній меті — створенню не тільки безпечних умов праці для шахтарів, але і умов виробничого комфорту, і перш за все здорових умов праці. Протягом багатьох років А. А. Скочинский очолював і координував роботи з проблеми боротьби з раптовими викидами вугілля і газу, а також з проблеми боротьби з силікозом.

Академік М. М. Семьонов, єдиний радянський лауреат Нобелівської премії з хімії розробив кількісну теорію хімічних ланцюгових реакцій, теорію горіння газових сумішей.

В світі існують сотні науково-дослідних організацій, асоціацій, комісій, які вельми продуктивно займаються вирішенням проблем охорони праці.

Європейська Комісія розробила і в 2002 р. оприлюднила так звану Шосту рамкову програму, мета якої - зробити Євросоюз міжнародним лідером у сфері поліпшення умов праці. Запропонований проект створення Європейської мережі досліджень з вдосконалення системи безпеки праці і здоров'я. Її завдання зводяться до проведення централізованого обліку соціальних потреб і наявних можливостей в цієй галузі, а також розробку пропозицій і оптимальних рішень з неодмінним обміном отримуваними знаннями за рахунок використання сучасних інформаційних технологій.

Науково-дослідні інститути країн-членів ЄС з готовністю відгукнулися на цю ідею, суть якої визначили як ”європейську інтеграцію в ім'я культури безпеки праці”. Були висунуті пропозиції щодо створення партнерства, які сприяли б досягненню поставлених цілей, включаючи розробку єдиного учбового курсу в галузі охорони праці для вищих учбових закладів держав, що входять в ЄС, і країн-кандидатів.

4

Шведський національний інститут виробничого життя став ініціатором Партнерства європейських досліджень в галузі охорони праці і здоров'я для розширення обміну знаннями між спорідненими науковими центрами. Було створено три експертні групи з питань організації праці, усвідомлення ризику і управління ним. Свою згоду на участь в Партнерстві дали НДІ Нідерландів, Німеччини, Бельгії, Великобританії, Франції, Іспанії, Італії, Швеції, Норвегії, Фінляндії, Данії.

Значній внесок у розвиток охорони праці внесла Міжнародна організація праці (МОП). МОП з'явилася разом з Лігою Націй на підставі Версальського договору в 1919 році. Вона була заснована для виразу все зростаючої заклопотаності, з приводу соціальної реформи після першої світової війни і упевненості в тому, що будь-яка реформа повинна проводитися на міжнародному рівні.

Після другої світової війни основні цілі і принципи МОП отримали активне підтвердження і розширення у Філадельфійській декларації. У цій декларації передбачалося післявоєнне зростання національної незалежності і передбачалося зародження великомасштабної технічної співпраці з країнами світу, що розвивався.

У 1946 році МОП стала першою спеціалізованою установою в системі знову створеної Організації Об'єднаних Націй. У 1969 році у зв'язку з 50річними роковинами МОП їй була присуджена Нобелівська премія миру.

МОП має чотири головні стратегічні цілі:

•розвиток і реалізація норм, принципів і прав у сфері праці;

•створення ширших можливостей для жінок і чоловіків щодо забезпечення гідної зайнятості;

•розширення обсягу і підвищення ефективності соціального захисту для всіх працюючих;

•зміцнення трибічної структури і підтримка соціального діалогу.

Ці цілі досягаються наступними шляхами:

розробка міжнародних заходів і програм з сприяння здійсненню основних прав людини, поліпшенню умов праці і життя і розширенню можливостей для зайнятості;

розробка міжнародних трудових норм (що підкріплюється унікальною системою контролю над їх застосуванням), які являються керівним принципами для національних органів влади при реалізації цих заходів;

всебічня програма міжнародної технічної співпраці, що розробляється і здійснюється при активному партнерстві з засновниками в допомогу країнам при проведенні в життя цих заходів;

підготовча, учбова і видавнича діяльність, сприяюча реалізації всіх цих зусиль.

Захист працівників у разі захворювання або нещасних випадків на виробництві - одна з найважливіших цілей МОП. Тому нею була прийнята

5

низка конвенцій про заборону використання окремих шкідливих хімічних речовин (бензол, білий фосфор і ін.). Ухвалення інших пов'язано з конкретними секторами діяльності або професіями.

Нещодавні серйозні аварії в атомній енергетиці зажадали ухвалення Конвенції № 170 про хімічні речовини (1990 р.) і Конвенцію № 174 про запобігання крупним промисловим аваріям (1993г.).

У цій області більше, ніж в якій або іншій, МОП доповнює свою нормотворчу діяльність програмами навчання і технічної співпраці. В рамках цих програм МОП надає консультації своїх експертів і надає технічну допомогу в питаннях, пов'язаних з трудовою і соціальною політикою. І в цьому є інший, окрім нормотворчості, основний напрям діяльності МОП.

Конкретна допомога надається країнам СНД. МОП взяла участь в розробці програм для Білорусії по Чорнобилю і конверсії військових городків. Україні вона надає допомогу в реформуванні соціального страхування і здійсненні політики на ринку праці.

Одним з прикладів результативної співпраці нашої держави з цією авторитетною міжнародною організацією став сумісний Проект «Україна: сприяння реалізації основних принципів і прав в світі праці», заснований в 2001 році за підтримки Департаменту праці США.

Робота в рамках Проекту здійснювалася за трьома напрямами – реформа законодавства про працю, реформа державної інспекції праці, налагодження конструктивного соціального діалогу.

6