СТАН ОХОРОНИ ПРАЦІ В УКРАЇНІ І ІНШИХ КРАЇНАХ

Зниження рівня виробничого травматизму і професійної захворюваності у всьому світі - одна з серйозних проблем сьогодняшнього дня. Для того, щоб вирішувати її ефективно, нам потрібно перш за все знати справжні масштаби проблеми.

Збір такої інформації - нелегке завдання. Велика частина травм і випадків із смертельним наслідком на виробництві не реєструються. Навіть коли така статистика є, облік даних ведеться із застосуванням різних методик. Крім того, в країнах з високим рівнем виробничого травматизму і професійних захворювань служби інспекції праці і органи обліку не розвинені.

Проте, МОП узялася за вирішення задачі надати максимально повну статистику з охорони і гігієни праці. При цьому слід зазначити, що, не дивлячись на оціночний характер деяких приведених даних, методика аналізу і розрахунку має науково обґрунтований характер.

Щорічно в результаті нещасних випадків і захворювань, пов'язаних з трудовою діяльністю, гине близько 2,2 млн. чоловік, і ці дані можуть бути неповними, оскільки система охорони праці і звітності в багатьох країнах недосконала. Ці цифри приведені в доповіді Міжнародного бюро праці. Хоча

впромислово розвинених країнах число захворювань, пов'язаних з трудовою діяльністю, дещо знизилося, число нещасних випадків, особливо із смертельним результатом, росте. Насамперед, мовиться в доповіді це стосується деяких країн Азії, які не мають ефективної системи звітності і які

вперіод глобалізації стрімко розвиваються в умовах жорсткої конкуренції. Охорона праці – життєво важлива умова гідної праці, - заявив

Генеральний директор МОП Хуан Сомавія. – Та все ж щоденно близько 5 тисяч чоловіків і жінок по всьому світу гинуть в результаті нещасних випадків і захворювань, пов'язаних з трудовою діяльністю. Гідна праця повинна бути безпечною, і нас ще чекає багато що зробити для досягнення цією цілі.

Крім того, як наголошується в доповіді, 440 тис. працівників вмирають щорічно в результаті контакту з небезпечними речовинами. Серед цих речовин один азбест вбиває щорічно близько 100 тис. працівників у всьому світі. Число жертв азбесту у Великобританії, по оцінках самих же британських експертів, складає близько 3 тисяч чоловік в рік – вдесятеро більше, ніж число смертельних нещасних випадків на виробництві в цій країні.

Тоді як головною проблемою для промислово розвинених країн залишаються пов'язані з трудовою діяльністю захворювання, в державах, що розвиваються, переважають нещасні випадки на виробництві, де працівники часто гинуть в таких галузях, як гірничорудна промисловість, будівництво і сільське господарство. У промислово розвинених країнах число працівників в цих галузях скоротилося і одночасно зросло в других безпечніших галузях (робота в установах, в банківському секторі, торгівлі).

7

Унаслідок травм, загибелі людей і захворювань, що приводять до непрацездатності, а також унаслідок непрацездатності, відсутності на роботі, необхідності лікування або виплати компенсації у зв'язку із смертю годувальника, втрачається 4% світового валового внутрішнього продукту (1 251 353 млн. дол. США). Втрати ВВП, викликані смертельними випадками і захворюваннями на робочому місці, в 20 разів перевищують розміри офіційної допомоги на цілі розвитку

За даними ESAW(Євростат) кількість нещасних випадків в країнах ЄС перевищує 4 млн, а з фатальним результатом складає близько 4500 в рік.

У США за даними Міністерства праці загальна кількість нещасних випадків і професійних захворювань за період з 1994 грама по 2005 рік зменшилася з 6,8 млн до 4,2 млн в рік, а кількість фатальних залишалася в останнє десятиліття приблизно на одному рівні – близько 5600.

За даними Національного науково-дослідного інституту охорони праці, можна скласти таку статистику травматизму по Україні за останні роки (табл. 1).

Таблиця 1. Статистика травматизму по Україні

Безперечний інтерес представляє динаміка скорочення травматизму за триваліший термін. З 1996 р. по 2003 р. рівень виробничого травматизму скоротився в 2,5 рази (з 64775 чіл. до 24847 чіл.).

Проведений за даними Держгірпромнагляду аналіз стану виробничого травматизму в Україні свідчить, що в 2007 році порівняно з минулим роком рівень загального травматизму понижений майже на 4,6 % (18192 проти 19082), а смертельного, навпаки,- підвищено на 9,2 % (1176 проти 1077)(табл.2).

Таблиця2 Станвиробничого травматизмув Україні

8

9

нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України, такі втрати щорічно складають майже 1 млрд грн. Пільги і компенсації тим, хто працює в шкідливих умовах, в 2001 р. були встановлені для 2 млн 201 тис. осіб (32,6% від загальної кількості працівників; 44,6% — в промисловості; 32,0% — в будівництві; 11,5% — в сільському господарстві). Найбільший відсоток доводиться на додаткові відпустки. Достатньо поширеними є такі пільги, як скорочений робочий день, безкоштовне отримання молока або інших харчових продуктів, підвищені тарифні ставки, доплати за умови і інтенсивність праці. Державну пенсію на пільгових умовах у зв'язку з несприятливими виробничими чинниками отримують 1 млн 248 тис. осіб

(18,4%).

На жаль, Україна не має (але вимагає) серйозних досліджень з визначення економічних втрат у зв'язку з нещасними випадками і професійними захворюваннями. За підрахунками американських дослідників, в США такі втрати в 1997 р. складали 171 млрд доларів. У Великій Британії з виробничих причин реєструється втрата 18 млн робочих днів, що складає 11 млрд фунтів стерлінгів збитків щорічно. Це більше, ніж втрати від серцевосудинних захворювань або від новоутворень. Одне можна сказати упевнено: у масштабах країни плата за нещасні випадки на виробництві і профзахворювання є дуже високою. Безумовно, за шкоду, нанесену здоров'ю людини, суспільство повинне платити. Але економічно доцільніше і гуманніше здійснювати профілактичні заходи, направлені на поліпшення умов праці і медичного обслуговування.

Рівень травматизму і професійної захворюваності прямо пов'язаний з умовами праці на виробництві. В даний час абсолютної безпеки праці досягти майже неможливо. Тому в контексті нової ідеології безпека на виробництві повинна розглядатися як прогнозування і оцінка ризику і управління ним. Дані щодо професійних ризиків повинні стати базою для системи гігієнічної регламентації шкідливих виробничих чинників і використовуватися в якості основного критерію при обґрунтуванні гранично допустимих рівнів (ГДР) і гранично допустимих концентрацій (ГДК) шкідливих чинників. Важливо, щоб відносини між працедавцем і робочим також базувалися на об'єктивних кількісних критеріях професійних ризиків. А це передбачає розробку системи пільг і компенсацій, заходів, з «захисту часом» тих, хто працює в шкідливих і небезпечних умовах. Причому повинні враховувати той факт, що, за даними Національного науково-дослідного інституту охорони праці, яким був проведений аналіз стану умов і безпеки праці на підприємствах, в установах, організаціях за формою 1-УБ, в країні кожен четвертий (24,7%) працює в умовах, які не відповідають санітарногігієнічним нормативам за параметрами змісту пилу і хімічних полютантів в повітрі робочої зони, вібрації, шуму інфра- і ультразвуку, іонізуючого і неіонізуючого випромінювання, тяжкості і напруженості праці, і тому подібне. Кількість працівників, зайнятих у виробничих технологічних процесах, які не відповідають вимогам нормативних актів з охорони праці,

11

складає 61 % від загальної кількості працівників по Україні. Найнебезпечніші умови праці у вугільній промисловості (74,1%), металургії (59,6%), газовій (55,6%), нафтовидобувній (50,6%), хімічній і нафтохімічній галузях (43,2%). Залишається проблемою для країни зайнятість в шкідливих умовах виробництва 430,6 тис. жінок (16,4% від загальної кількості тих, що працюють). За даними Центральної санепідемслужби МОЗ України, лише на 15–18% підприємств країни не виявлено серйозних порушень санітарних норм і не реєструвалися профзахворювання.

Загальний професійний ризик визначений за час або в динаміці років можна оцінити через фактичний рівень нещасних випадків на виробництві, використовуючи загальноприйняті коефіцієнти травматизму і профзахворювань. За кількістю смертельних випадків на 1000 тих, що працюють, Україна значно випереджає такі економічно розвинені країни, як Велика Британія, Японія, Швеція, ФРН. У нас показник рівня травматизму дорівнює 0,104, тим часом як у вказаних країнах він складає: у Великій Британії — 0,016; Японії — 0,02; Швеції — 0,032; ФРН — 0,08.

У Концепції Програми забезпечення пожежної безпеки приведена жахлива статистик: за останні десять років в країні відбулося близько 500 тис. пожеж, від яких загинуло майже 20 тис. людей, полум'ям знищено більше 100 тис. будівель і 12 тис. одиниць автотехніки, і це — без урахування пожеж і їх наслідків в шахтах, метрополітенах, лісах, на рухомих транспортних засобах (автомобільного, залізничного, річкового, морського, повітряного, трубопровідного транспорту) і на об'єктах Міноборони, МНС, СБУ, Держкомкордону, Департаменту по питаннях виконання покарань. За даними Всесвітнього центру статистики пожеж(WFSC) загибель людей в результаті пожеж на Україні складає 4,7 на 100000 населення проти 0,5-1,5 в розвинених країнах. Порівняно з періодом середини 80-х рр. річна кількість пожеж сьогодні втричі майже вище.

Пожежі є важким вантажем для економіки держави, матеріальні збитки від них складають понад 0,3 відсотка валового національного продукту, який перевищує рівень збитків в розвинених країнах в 3-4 рази.

Найпоширенішими причинами пожеж в Україні є: необережне поводження з вогнем (61%); порушення правил монтажу і експлуатації електроприладів (18%); порушення правил монтажу і експлуатації приладів опалювання (11%); пустощі дітей з вогнем (7%); підпали (2%); невстановлені та інші (1%). Слідує особливо підкреслити, що кількість пожеж, які виникають безпосередньо з вини людей в результаті необережного поводження з вогнем, недотримання вимог пожежної безпеки при виконанні зварювальних робіт неухильно росте з року в рік. Приведені дані свідчать, що високий рівень пожежної небезпеки в Україні значною мірою зумовлений складним соціально-економічним положенням держави, слабкою профілактичною роботою щодо запобігання пожежам, недостатньою участю в справі пожежної безпеки місцевих органів самоврядування і суспільних об'єднань і потребують негайного і суттєвого поліпшення. Тому, поряд із

12

збільшенням фінансування і підвищенням організаційного рівня пожежної безпеки, необхідний постійний пошук нових, ефективніших шляхів вирішення цієї проблеми.

13