7.8 Десять факторів стратегічного планування

Джон Зіммерман говорить, що «при зменшенні ресурсів, наявності світової конкуренції та зростанні витрат навіть найбільш ефективна організація не може довго витримати без ясного стратегічного планування ».

В ефективному менеджменті для вироблення стратегії ґрунтовних рішень відіграють роль 10 факторів:

1. Пошук нових ринків.

2. Збільшення та приріст виробництва.

3. Вироблення нових продуктів та послуг.

4. Вироблення раціональніших технологій.

5. Покращення якісних параметрів продукції.

6. Покращення сервісу споживача.

7. Удосконалення форм продажу.

8. Покращення методів розповсюдження.

9. Наявність (отримання) нових природних ресурсів.

10. Скорочення термінів повернення капіталовкладень та зростання прибутку. Концепція ґрунтовних рішень вчить, що професіонали, які безпосередньо пов'язані з будь-якою роботою, знають про неї набагато більше, ніж знає головний керівник. Тому треба максимально використовувати їх світлий розум та золоті руки.

Правила застосування стратегічного управління радять:

1. Оцінювати та заохочувати людей за отримані результати протягом тривалого часу.

2. Використовувати винагороду, що діє протягом тривалого часу. Наприклад, дати можливість працівнику відремонтувати автобус, на якому він працює, а через деякий час викупити його у свою власність на вигідних умовах.

3. Визначити ключові моменти, які є найважливішими для довгострокового успіху фірми, та стимулювати зусилля, які спрямовані на ефективність цих моментів.

4. Преміювати та стимулювати тих, хто пропонує розумні та перспективні рішення та ідеї, хто створює навколо себе позитивні емоції та настрої.

5. Інвестувати пріоритетні «ноу-хау» та винаходи, основні дослідження та розробки нового обладнання, технології за принципом від нульового циклу до здачі «під ключ».

6. Поставити особисту винагороду працівника в залежність від загального добробуту фірми.

Як висновок, еталонні стратегії можна поділити на чотири групи:

1) стратегії концентрованого зростання:

- стратегія посилення позиції на ринку;

- стратегія розвитку ринку;

- стратегія розвитку продукту;

2) стратегії інтегрованого зростання:

- стратегія зворотної вертикальної інтеграції;

- стратегія вертикальної інтеграції, що крокує вперед;

3) стратегії диверсифікованого зростання:

- стратегія центрованої диверсифікації;

- стратегія горизонтальної диверсифікації;

- стратегія конгломеративної диверсифікації;

4) стратегії скорочення:

- стратегія ліквідації;

- стратегія скорочення (продаж підрозділів);

- стратегія скорочення витрат (короткострокова).

Розділ 8 керівництво: влада й особистий вплив

Політика батога і пряника не спрацьовує, оскільки всі пряники з’їдають ті, у кого батіг.

Фелікс Кривін

Справжній лідер завжди позаду. Вам це скаже будь-який пастух.

Із “Записної книжки”

Андрія Книшова

Лідери повинні створювати лідерів.

8.1 Влада, вплив, лідерство

Багато керівників-практиків дуже низько оцінюють наукову теорію управління. Вони вважають, що добре говорити про функції управління й їхню ефективність – це все цікаві, але чисто інтелектуальні вправи. Що дійсно має значення, так це ефективне використання статусу лідера, впливу і влади.

Зміцнилася думка про те, що влада і керівна посада є найбільш діючими інструментами ефективного управління.

Однак хто так думає, що одного цього досить, щонайменше, короткозорий. Для того, щоб складна організація ефективно виконала свої завдання, необхідно забезпечити виконання усіх функцій. Однак за аналогією з процесами спілкування і прийняття рішень, керівництво, лідерство є тим видом діяльності, що пронизує всю систему управління.

Неможливо ефективно виконувати функції планування, організації, мотивації, контролю, якщо немає ефективного управління.

Однак ефективні лідери не завжди є одночасно й ефективними керуючими. Про ефективність лідера можна судити з того, як він чи вона впливають на інших. Іноді ефективне лідерство може і заважати формальній організації.

Різниця між управлінням і лідерством. Управління можна визначити як розумовий і фізичний процес, який приводить до того, що підлеглі виконують запропоновані їм офіційні доручення і вирішують визначені завдання. Лідерство ж, навпаки, є процесом, за допомогою якого одна людина впливає на членів групи.

Керуючий стає на чолі організації в результаті навмисної дії формальної організації – делегування повноважень. Лідерами, з іншого боку, стають не з волі організації, хоча можливості вести за собою людей теж можна збільшити шляхом делегування повноважень.

Члени організації знають, хто їхній керівник, а от відомі не завжди знають, що їх ведуть. Керівник організації – людина, яка одночасно є лідером і ефективно керує своїми підлеглими, її мета – впливати на інших таким чином, щоб вони виконували роботу, доручену організації.

Питер Друкер: "Лідерство – це здатність підняти людське бачення на рівень більш широкого кругозору, вивести ефективність діяльності людини на рівень більш високих стандартів, а також здатність формувати особистість, виходячи за звичайні, обмежуючі її рамки".

"Лідерство – це здатність впливати на окремі особистості і групи, направляючи їхні зусилля на досягнення цілей організації" (М.X. Мескон і ін.).

Вплив – це "будь-яка поведінка одного індивіда, яка вносить зміни в поведінку, відносини, відчуття і т.п. іншого індивіда (прохання пошепки на вухо чи ніж до горла). Одна людина може впливати на інших і за допомогою тільки ідей. Наприклад, вплив ідей К. Маркса на хід подій двадцятого століття.

Керівник повинен впливати таким способом, який легко пророчити і який веде не просто до прийняття ідеї, а до дії – фактичної праці, необхідної для досягнення цілей організації. Для того, щоб зробити своє лідерство і вплив ефективним, керівник повинен розвивати і застосовувати владу.

Лорд Ектон: "Влада має тенденцію розбещувати, а абсолютна влада розбещує абсолютно". Більшість людей пов'язує владу з насильством, силою й агресією.

Влада – це можливість впливати на поведінку інших. На додаток до формальних повноважень, керівнику потрібна влада, тому що він залежить від людей як у межах свого ланцюга команди, так і поза нею. В усіх організаціях для досягнення ефективного функціонування необхідне належне застосування влади.

Роберт Бирстед: "Влада стоїть за кожною організацією і підпирає її структуру. Без влади немає організації і порядку".

Баланс влади. Керівник повинен усвідомлювати, що оскільки підлеглі часто теж мають владу, необхідно підтримувати розумний баланс влади: достатньої для забезпечення досягнення цілей, але не викликаючої у підлеглих почуття знедоленості, і звідси – непокори.