Поведінковий менеджмент

Формування поведінкового менеджменту стало результатом посилення взаємозв'язків концепції людських відносин із психологією, соціологією, ергономікою. На відміну від концепції людських відносин, яка зосередила основну увагу на налагоджуванні міжособистісних стосунків, поведінковий менеджмент надає більшою мірою допомогу працівникам в усвідомленні своїх власних можливостей на основі використання висновків поведінкових наук. Представниками поведінкового менеджменту є такі авторитетні дослідники: К. Арджіріс, Р. Лайкерт, А. Маслоу, Д. Мак-Грегор, Ф. Герцберг.

Ключові ідеї:

- підвищення ефективності діяльності працівників через розуміння індивідуальностей, групи та організаційного процесу;

- наголос на взаємовідносинах між працівниками, менеджерами і роботою, яку вони виконують для організації;

- виявлення працівників, які хочуть працювати і можуть самі контролювати (теорія "Y").

Внесок:

- розширення участі, широка автономія, індивідуальна ініціатива і збагачення службових обов'язків може поліпшити виконання роботи;

- обґрунтування значення розвитку людських ресурсів.

Обмеження:

- різні підходи часто ігнорують ситуаційні фактори, такі як навколишнє середовище і організаційні технології.

Системний менеджмент

Л. Берталанфі, К. Кофер, Д. Шендель. Застосування теорії систем до менеджменту істотно полегшує керівникам завдання бачити організацію в єдності її складових, у взаємозв'язку і взаємозалежності із зовнішнім середовищем. Системний менеджмент не є концепцією, яка складається з певних положень, а являє собою спосіб мислення стосовно до організації та управління.

Ключові ідеї:

- організація розглядається як сукупність взаємопозв'язаних елементів, які взаємодіють з навколишнім середовищем;

- менеджмент повинен взаємодіяти з навколишнім середовищем, знаходити в ньому необхідні ресурси і повертати до нього продукцію;

- регулювання середовища на виході є зворотним зв'язком організації, що враховується в подальших діях;

- організована система свідомо установлює і досягає певних цілей;

- організаційні цілі мають включати ефективність і результативність.

Внесок:

- доведення значення організаційних відносин з навколишнім середовищем;

- виявлення операціональних, тактичних і стратегічних субсистем.

Обмеження:

- відсутність спеціальних методик для певних функцій чи обов'язків менеджерів.

Ситуаційний менеджмент

А. Рейлі, Д. Томпсон, Д. Міллер, Р. Стогділл, П. Фрізен. Ситуаційний менеджмент ґрунтується на пристосуванні певних теорій, рішень досвіду до конкретних обставин, за яких вимушений діяти менеджер. У цьому зв'язку ситуаційний підхід схожий на системний, оскільки він також має інтеграційний характер. Тобто ця концепція не включає конкретних методик, а формує мислення.

У цьому зв'язку цілком доречно згадати сформульований М.П. Фоллет "закон ситуації", який можна вважати основою ситуаційного підходу. Відповідно до закону ситуації менеджери тривалий час аналізують обставини, що складаються в організаціях, і використовують відповідно до них управлінські концепції.

У практичному плані методологію ситуаційного менеджменту можна розглядати у вигляді чотирикрокового процесу:

1. Усвідомлення, опанування керівником інструментів професійного менеджменту, які довели свою ефективність у подібних ситуаціях.

2. Передбачення ймовірних позитивних і негативних наслідків застосування обраних інструментів в організації.

3. Правильна інтерпретація поточної ситуації (провідні фактори, ймовірний ефект ланцюгових змін та ін.).

4. Використання обраних інструментів і способів у процесі вирішення конкретної проблеми з урахуванням найменшого негативного ефекту і досягнення цілей організації найбільш продуктивним шляхом у ситуації, що склалася.

Ключові ідеї:

- ситуаційні ймовірності факторів враховуються в стратегіях, структурах і процесах, завдяки чому досягається якісне виконання роботи;

- існує більше одного способу досягнення мети;

- менеджери можуть пристосувати свої організації до ситуації або змінити ситуацію відповідно до вимог організації.

Внесок:

- виявлено основні випадковості;

- аргументація проти універсальних принципів менеджменту.

Обмеження:

- не всі критичні випадковості було виявлено;

- теорія не може бути застосована в усіх управлінських ситуаціях.