66. Місцеві податки та збори. До місцевих податків належать:податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;єдиний податок.

До місцевих зборів належать:збір за провадження деяких видів підприємницької

діяльності;збір за місця для паркування транспортних засобів;туристичний збір.

Місцеві ради обов'язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору. Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється. Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

67. Функції, які здійснюються всіма без винятку центральними банками, поділяють на регулюючі, контрольні й обслуговуючі. До регулюючих функцій відносять:- управління сукупним грошовим обігом;- регулювання грошово-кредитної сфери;- регулювання попиту та пропозиції на кредит.Контрольні функції включають:• здійснення контролю за функціонуванням кредитно-банківської системи;• проведення валютного контролю. Обслуговуючі функції полягають:- в організації платіжно-розрахункових відносин комерційних банків;- у кредитуванні банківських установ і уряду;- у виконанні центральним банком ролі фінансового агента уряду.Функції Національного банку закріплені у Конституції України та Законі України “Про Національний банк України”. Виходячи із норм зазначених законодавчих актів, функції Національного банку можна поділити на такі дві групи:1. Основна функція НБУ.2. Інші (допоміжні) функції НБУ.Як ми вже з’ясували, основною функцією Національного банку України є забезпечення стабільності національної грошової одиниці України — гривні. Для здійснення основної функції Національний банк здійснює, зокрема, такі функції:- відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;- монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;- виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування; - встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;- організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;- визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;- визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;- здійснює банківське регулювання та нагляд;- веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;- складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;- здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій;- забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів і здійснення операцій з ними та банківськими металами;- представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, деспівробітництво здійснюється на рівні центральних банків.

68. Відповідальність за порушення бюджетного законодавства

Підставою відповідальності за порушення бюджетного законодавства є бюджетне правопорушення, поняття якого сформульовано в ст. 116 Бюджетного кодексу України: "бюджетним правопорушенням визнається недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету".Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Державна контрольно-ревізійна служба України, місцеві фінансові органи, голови виконавчих органів міських, міст районного значення, селищних та сільських рад, головні розпорядники бюджетних коштів у межах своїх повноважень можуть призупиняти бюджетні асигнування у разі:несвоєчасного і неповного подання звітності про виконання бюджету;невиконання вимог щодо бухгалтерського обліку, складання звітності та внутрішнього фінансового контролю за бюджетними коштами і недотримання порядку перерахування цих коштів;подання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету; порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийняття ними бюджетних зобов'язань;нецільового використання бюджетних коштів.

У разі виявлення бюджетного правопорушення Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, органи Державної контрольно-ревізійної служби України, місцеві фінансові органи, голови виконавчих органів міських, міст районного значення, селищних та сільських рад і головні розпорядники бюджетних коштів у межах своєї компетенції можуть вчиняти такі дії щодо тих розпорядників бюджетних коштів та одержувачів, яким вони довели відповідні бюджетні асигнування:застосування адміністративних стягнень до осіб, винних у бюджетних правопорушеннях, відповідно до закону;зупинення операцій з бюджетними коштами;накладення на особу стягнення за бюджетне правопорушення не звільняє її від відшкодування заподіяної таким правопорушенням матеріальної шкоди в порядку, встановленому законом.

69. Контролюючими органами є: органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби; митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони. Розмежування повноважень і функціональних обов'язків між контролюючими органами визначається цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Порядок контролю митними органами за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного податку встановлюється спільним рішенням центрального органу державної податкової служби та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи. Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів. Органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

70. Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися за такими формами розрахункових документiв:- платіжними дорученнями;- платіжними вимогами-дорученнями;- чеками;- акредитивами;- векселями;- платіжними вимогами;- інкасовими дорученнями(розпорядженнями). Платіжні вимоги та інкасові доручення (розпорядження) застосовуються у випадках, передбачених чинним законодавством та нормативними актами Нацiонального банку України. Безготiвковi розрахунки за товари та послуги можуть здiйснюватися за допомогою банкiвських платiжних карток. Порядок використання платiжних карток визначається Нацiональним банком України.

Порядок оформлення розрахункових документів

При здійсненні розрахунків відповідні розрахункові документи, які подаються клієнтами в банк у паперовiй формi, мають вiдповiдати вимогам встановлених стандартiв та вмiщувати, залежно від їх форми, такі реквізити:а) назву документа;б) номер документа, число, місяць, рік його виписки.в) назви платника та одержувача коштiв (їх офiцiйне скорочення), які відповідають зареєстрованим у статуті, їх ідентифікаційні коди за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України , у фізичних осіб - ідентифікаційні номери, що проставляються на підставі відповідних документів податкових органів, номери рахунків в установах банку;г) назви банків платника та одержувача, їх місцезнаходження та умовнi номери за МФО (код банку);д) суму платежу цифрами та літерами;е) призначення платежу: назву товару (виконаних робiт, наданих послуг), посилання на документ, на пiдставi якого здiйснюється операцiя (договiр, рахунок, товарно-транспортний документ та iнше), із зазначенням його номера i дати, зазначення законодавчого акта, яким передбачене право безспірного стягнення та безакцептного списання коштів (його дата, номер і відповідний пункт).є) на першому примірнику (незалежно вiд способу виготовлення розрахункового документа) - відбиток печатки та підписи відповідальних осіб платника або (та) одержувача коштів;ж) підрозділи бюджетної класифікації та строк настання платежу (у разi перерахування коштiв до бюджету);з) суму податку на додану вартiсть (цифрами) або напис "без податку на додану вартiсть.

71. Акцизний податок – непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції). Платниками податку є:особа, в тому числі нерезидент, яка виготовляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини;юридична особа – суб’єкт господарювання, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України; особа, яка реалізує конфісковані підакцизні товари (продукцію), підакцизні товари (продукцію), визнані безхазяйними, підакцизні товари (продукцію), за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизні товари (продукцію), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави, якщо ці товари (продукція) підлягають реалізації (продажу) в установленому законодавством порядку;фізична особа – резидент або нерезидент, який ввозить підакцизні товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню, відповідно до митного законодавства;особа, яка придбаває у володіння або/та у користування або/та у розпорядження транспортні засоби, що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування відповідно до підпункту 3.2.3 статті 3 цього розділу, якщо зазначена у цьому підпункті особа не має права на звільнення від оподаткування; особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, що передбачають звільнення від оподаткування, у разі недотримання таких вимог; особа, на яку покладається виконання умов щодо цільового використання товарів, при ввезенні яких на митну територію України було надано звільнення від оподаткування, у разі порушення таких умов. Об'єктами оподаткування є операції з:

реалізації (передачі) виготовлених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безоплатної передачі товарів (продукції) чи з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини;реалізації (передачі) підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, а також своїм працівникам;ввезення підакцизних товарів на митну територію України;реалізації конфіскованих підакцизних товарів (продукції), підакцизних товарів (продукції), визнаних безхазяйними, підакцизних товарів (продукції), за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизних товарів (продукції), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави;придбання у володіння підакцизних товарів, що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування відповідно до підпункту 3.2.3 статті 3 цього розділу в разі, коли зазначені у підпункті особи не мають права на звільнення від оподаткування.

72. Банкíвський кред́ит — будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. (Відповідно п.6 ч.1 ст.2 Закону України "Про банки та банківську діяльність")

Банківські кредити класифікують за такими ознаками:

за строком погашення — онкольні, короткострокові, середньострокові і довгострокові;

за способом погашення — ті, які погашають одним внеском і ті, які погашають декількома внесками протягом терміну дії кредитної угоди;за способом одержання позикового відсотка — оплата в момент погашення позики, оплата рівномірними внесками протягом терміну дії кредитної угоди, оплата в момент видачі кредиту;за наявністю забезпечення — довірчі позики, забезпечені позики, позики під фінансові гарантії третіх осіб;за цільовим призначенням — позики загального призначення, цільові позики;за категоріями потенційних позико-отримувачів — аграрні позики, комерційні позики, позики посередникам на фондовій біржі, іпотечні позики власникам нерухомості, міжбанківські позики.Роль держави в регулюванні банківського кредитування інноваційних процесів полягає у створенні сприятливого економічного клімату для їх здійснення і забезпечення активної й ефективної взаємодії між «академічною наукою» та виробництвом. Тому завданнями держави є:створення умов для активізації фінансових інститутів у інноваційній діяльності;розвиток науки, підготовка наукових та інженерних кадрів високого рівня кваліфікації (науково-технічна інфраструктура);державні замовлення на проведення науково-технічних досліджень;ефективна податкова та бюджетна політика в сфері інноваційної діяльності;забезпечення дієвості правових інститутів в інноваційній сфері.

73. Для оперативного ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обміну технологічною інформацією клієнти можуть застосовувати програмно-технічний комплекс "клієнт банку - банк", який дає змогу здійснити:-  введення, коректування та друк клієнтом розрахункових документів;-  безперервний захист від модифікації електронних документів клієнта з моменту їх формування в електронному вигляді до моменту обробки операціоністом банківської установи; -   їх доставку в банк телекомунікаційними каналами у зашифрованому вигляді за допомогою сертифікованих засобів захисту; -         отримання з банку повної інформації про стан рахунку клієнта (виписки з рахунку, поточні оперативні залишки на рахунку та іншу інформацію, яку надає банк); -   ведення   баз   даних   розрахункових   документів,   які   оброблялись   з допомогою системи «клієнт - банк», та стану рахунку клієнта на основі інформації, що надається банківською установою протягом дня; - виконання автоматичного звірення інформації про стан рахунку клієнта та про стан оброблення розрахункових документів. Система "клієнт - банк" є складовою програм автоматизації банківської діяльності та джерелом надходження розрахункових документів до системи електронних платежів НБУ чи внутрішньої платіжної системи.Юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою системи "клієнт - банк" і оброблення його електронних документів банком є окремий договір між ним і банком. У договорі обов'язково мають бути обумовлені права, обов'язки та відповідальність сторін, порядок вирішення спірних питань у разі їх виникнення.

74. Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.Об'єкти страхування .Об'єктами страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані: з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі

або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

75. Платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами. Державне мито стягується:

із позовних заяв, заяв з переддоговірних спорів, заяв (скарг) у справах окремого провадження і скарг на рішення, прийняті щодо релігійних організацій, з касаційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили, а також за видачу судами копій документів; із позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, що подаються до господарських судів, та заяв про перевірку рішень, ухвал, постанов у порядку нагляду, а також про їх перегляд за нововиявленими обставинами;

за здійснення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад народних депутатів, а також за видачу дублікатів нотаріально засвідчених документів; за реєстрацію актів громадянського стану, а також видачу громадянам повторних свідоцтв про реєстрацію актів громадянського стану і свідоцтв у зв’язку зі зміною, доповненням і поновленням записів актів громадянського стану; за видачу документів на право виїзду за кордон і про запрошення в Україну осіб з інших країн, за продовження строку їх дії і за внесення змін до цих документів; за реєстрацію національних паспортів іноземних громадян або документів, що їх заміняють; за видачу або продовження посвідчень на проживання; за видачу візи до національного паспорта іноземного громадянина або документа, що його заміняє, на право виїзду з України та в’їзду в Україну, а також з заяв про прийняття до громадянства України і про вихід з громадянства України;за видачу нового зразка паспорта громадянина України (крім обміну нині діючого паспорта на паспорт нового зразка); за оформлення нового зразка паспорта громадянина України для поїздки за кордон; за видачу громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон або продовження строку його дії;за реєстрацію громадян або реєстрацію місця проживання;

за видачу дозволів на право полювання та рибальства; за операції з випуску (емісії) цінних паперів, крім облігацій державних та місцевих позик, та з видачі приватизаційних паперів;

за операції з об’єктами нерухомого майна, що здійснюються на товарних біржах, крім операцій з примусового відчуження такого майна у випадках, передбачених законами України; за проведення прилюдних торгів (аукціону, тендеру) об’єктами нерухомого майна, крім операцій з примусового відчуження такого майна у випадках, передбачених законами України; за дії, що пов’язані з одержанням патентів на сорти рослин і підтриманням їх чинності; за подання до Кабінету Міністрів України проекту створення промислово-фінансової групи.

76. Фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерелом їх походження з території України, згідно із ст. 2 Закону України від 22.05.03р. №889 “Про податок з доходів фізичних осіб” (далі – Закон №889) є платником податку з доходів фізичних осіб.

Оподаткування доходів нерезидентів регламентується п.9.11 ст.9 Закону №889, згідно з яким доходи з джерелом їх походження з України, що виплачуються або нараховуються на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону.

Пунктом 7.3 ст.7 Закону №889 встановлено, що ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті (15%*2), від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону ( проценти, дивіденди та роялті). Тобто до заробітної плати нерезидентів застосовується ставка податку 30%.

Згідно із п.1.1 та 1.3 „д” ст.1 Закону №889 заробітна плата – це доходи, нараховані (виплачені, надані) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця. Для цілей цього Закону під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.