- •2. Структура культуры.
- •3. Понятие культуры.
- •4. Культура и цивилизация, их взаимосвязь. Концепции Тойнби, Шпендлера.
- •6. Функции культуры.
- •7. Антические взгляды на культуру.
- •8. Переосмысление культуры деятелями Просвещения.
- •9. Новые идеи в трудах украинских деятелей культуры 17-18 ст. Сковорода.
- •10. Взгляды Шевченко на культурно-историческое развитие украинского народа.
- •11 . Научная и культурная деятельность Грушевского.
- •12 Основные концепции и взгляды на развитие культуры Украины в современных условиях.
- •13. Биосферная концепция культуры Вернандского.
- •14. Культуроантропология и социология культуры.
- •15. Национальное и общечеловеческое в современной культуре.
- •16. Культурологические проблемы Украины в разработках деятелей 2-30 гг. 20 ст.
- •17. Взгляды Драгоманова и Франка по вопросам культуры.
- •18. Массовая и элитарная культура, проблема из взаимодействия.
- •19. Нтр, их роль в развитии современного этапа культуры.
- •20. Религия в духовном наследии человечества.
- •21. Культура и право: проблемы взаимодействия и функционирования.
- •22. Проблемы обновления современной украинской культуры.
- •24. Древняя культура на территории Украины.
- •25. Формирование культуры восточных славян.
- •27. Особенности развития Киевской Руси в период феодальной раздробленности.
- •28. Значение и традиции культуры Киевской Руси.
- •30. Культура и природа: проблема соотношения.
- •31. Гуманисты и их идеи в культуре Руси-Украины.
- •32. Развитие научных знаний в Киеской Руси. Право.
- •33. Литературное творчество 10-13 ст. Слово о полку Игоревом.
- •34. Условия культурного развития украинских земель в составе вкл.
- •35. Культурно-национальное возрождение на рубеже 16-17 ст.
- •36. Культурно-образовательная деятельность мастеров 17 ст.
- •37. Братства и их роль в развитии культуры.
- •38. Состояние украинской культуры в 18 ст.
- •39. Национально-культурное развитие Украины на рубеже 18-19 ст.
- •40. Формирование нового літературного языка. Котляревский.
- •41. Происхождение и распространение письменности у восточных славян.
- •43. Шевченко и проблемы самоутверждения украинской нации.
- •44. Литература и изобразительное искусство Украины в 19 ст.
- •45. Процесс духовного развития украинского народа на рубеже 19-20 ст.
- •46. Национально-культурное движение на западноукраинских землях в 19 ст.
- •47. Культурные процессы в Украине в 20-30 гг 20 ст.
- •48. Памятники и деятели культуры Вашего края.
- •49. Деятельность мастеров искусства 50-80 гг. 20 ст.
- •50. Состояние украинской культуры на рубеже 20-21 ст. Перспективы развития.
- •51. Деятельность украинской диаспоры в сфере культуры.
- •52. Укранский модерн.
- •53. Шестидесятники и их вклад в развитие культуры.
- •54. Явление массовой культуры.
- •55. Феномен украинской советской культуры.
- •56. Творческое наследние Довженко.
- •57. Культура украинского народа в контексте европейской культуры.
- •58. Украинский авангард и европейская художественная культура конца 19 – начала 20 ст.
- •59. Украинский постмодерн.
- •60. Развитие культуры национальных меньшинств в независимой Украине.
- •61. Современная музика в Украине.
- •Академічна музика
- •Популярна музика
45. Процесс духовного развития украинского народа на рубеже 19-20 ст.
Друга половина XIX століття ознаменувалася досить складними суспільно-політичними процесами на теренах України. Насамперед це стосувалося активного розвитку західноукраїнських громадсько-політичних організацій в умовах конституційної монархії в Австро-Угорській імперії та діяльності українофільських товариств у самодержавній Російській імперії. Політико-правові процеси на цих теренах обумовило й певні ідеологічні трансформації. Важливість й актуальність даного питання визначена насамперед послідуючими подіями ХХ століття, котрі були, значною мірою, визначенні розвитком ідеологіїдругої половини XIX століття.
Після вступу на російський престол у 1855 році вихованого в ліберальному дусі Олександра ІІ, постала проблема нагального реформування всієї державно-правової системи.
Невдовзі після приходу на престол, імператор проголосив амністію членам Кирило-Мефодіївського товариства й всі провідні діячі братства (М. Костомаров,П. Куліш, В. Білозерський і Т. Шевченко) отримали змогу зустрітись у Петербурзі, де на той час знаходився духовний осередок українського національного руху. Загальне піднесення суспільно-політичного руху, що охопило освічені кола у всій Російській імперії, торкнулося й українського громадянства. Його увага, головним чином, була спрямована на звільнення селян від кріпацької неволі. У порівнянні з цією проблемою всі інші питання відступали на другий план. Тема боротьби з кріпацтвом все більше стає значущою як у російській, так і в українській літературі. Народ і його доля стають у центрі всіх помислів української інтелігенції, вже підготовленої романтизмом до ідеалізації народу як носія високих моральних основ життя. Кріпацтво уявлялося як велике соціальне зло, як найбільша несправедливість, котру слід чим швидше усунути. Ці ідеї лягли в основу нового напряму, що розвивався однаково серед російського та українського громадянства й котрий дещо пізніше отримав назву «народництва»
Творча спадщина кирило-мефодіївців і, зокрема, М. Костомарова значно вплинула на наcтупне покоління істориків народницької школи, зокрема на В. Антоновича й М. Грушевського. Вчені цієї школи переважно розглядали «народ», «народні маси» як провідний фактор історичного процесу та приділяли пріоритетну увагу висвітленню народних рухів, повстань й інших явищ «народної історії», що обумовило її деяку ідеалізацію та романтизацію.
Загалом саме в ХІХ столітті розпочинається процес усвідомлення української національної ідеї, котра стає українським національним духом Основою цього процесу став розвиток архетипів національної культури – основного джерела національної ідеї та ідеології, ключовим аспектом котрих, на нашу думку, був саме національний дух.
Однак в умовах Російської імперії розвій української національної ідеї та ідеології був надзвичайно ускладнений, оскільки власне розвиток української культури перебував у не менш складному стані. Вже в 1863 році, після видання Валуївського циркуляру, починається переслідування української мови та літератури. На думку В. Антоновича, переслідування української літератури через побоювання царської влади політичного «сепаратизму» було лише продуктом недоумства та змішування прагнень культурних із політичними їОднак такі дії царизму у той час в Україні фактично не спричинили ніякої, навіть ідеологічної, протидії. Навпаки, відбувався спад громадсько-політичної та культурницької діяльності.
Пожвавлення громадсько-політичного та літературного життя спостерігалося лише у Львові. Поезії Тараса Шевченка розбудили в 60-х роках XIXстоліття активний рух серед галицьких українців Досить складний стан у духовній сфері склався на Закарпатті, у зв’язку з прагненням урядових кіл Австро-Угорщини (при цілковитій пасивності, а то й потуранні частини місцевої інтеліґенції) повністю денаціоналізувати українське населення краю .Незважаючи на це, певні прояви пробудження національної свідомості українців-русинів Закарпаття все ж мали місце. Зокрема це проявилося в прояві до самоідентифікації себе як частини українського народу.
Таким чином, слід зауважити, що поява в середині ХІХ століття ідеології народництва в Україні ознаменувала прагнення національної інтелігенції до самовизначення, відстоювання прав селянта поширення серед народу просвіти.
Протягом ХІХ століття практично на всіх українських землях виникли підстави до формування єдиної ідеологічної концепції, в основі котрої лежали ідеї соборності, просвіти народу та духовності. Особливого ідеологічного значення цей процес набув наприкінці ХІХ століття.
У подальшому ході дослідження даної теми слід більш грунтовно проаналізувати ідейно-політичні та ідеологічні процеси на українських землях на рубежі ХІХ і ХХ століть.