40. Формирование нового літературного языка. Котляревский.

Важливим показником змін в українській культурі на межі XVIII– ХІХ ст. стало формування української літературної мови та національної літератури. Саме в цій сфері слід шукати корені формування національної свідомості українців, витоки літературного відродження в українських землях.

Творцем української літературної мови з повним правом вважається Іван Котляревський (1769–1838). Народився в сім’ї полтавського канцеляриста, вчився в семінарії для сербських переселенців, що знаходилася в Полтаві.

Прикметною складовою творчості І.Котляревського є запозичення літературних задумів у інших авторів і перероблення їх у досконалішому вигляді. Найвідоміший його твір «Енеїда» – є такою переробкою однойменного твору російського автора Осипова, який своєю чергою запозичив сюжет у австрійського письменника А.Блюмавера. Останній був принциповим прихильником реформ Йосифа ІІ і його сатира висміювала католицьке духовенство, тобто мала соціально-критичну спрямованість.

Іншою особливістю творчого доробку Котляревського був помітний вплив російської літератури. Сюжет «Наталки Полтавки» навіяний творами російського автора О.Шаховського, а російські водевілі вплинули на появу «Москаля-чарівника» та формування жанру української комічної оперети. Російська література сформувала Котляревського як майстра, привернувши його увагу до народної мови і народного побуту.

На творчість І.Котляревського вплинуло його походження, той старосвітський побут, який на межі століть ще не був зруйнований, звідки знання народної мови, прикмет повсякденного життя, культурних традицій і звичаїв Полтавщини – серця України. Українські традиції, звичаї, на яких виховувався майбутній майстер, провінційний побут українського дворянства, в якому він жив, згодом поєдналися з новими європейськими ідеями, літературними впливами. У творчості І.Котляревського "схрестилися" «українське» ХVIII ст. і нове, «романтичне», ХІХ століття. Цікавий опис сучасниками способу життя письменника, дрібного панка, що заради служби живе в губернському місті: «любив веселу компанію, що часто збиралася в нього і розважала себе картами, анекдотами та традиційною чаркою», разом з тим в домі його була невелика, але «прекрасно дібрана бібліотека» французьких письменників, російських газет і журналів. Котляревський цікавився літературним життям столиці, у себе приймає М.Гоголя, М.Маркевича.

Початок нової української літератури знаменувала поема І.Котляревського «Енеїда», видана у 1798 р. За жанром вона належала до травестії, тобто пародії на класичний оригінал – однойменну поему римського письменника Вергілія. На відміну від своїх попередників Осипова та Блюмавера, І.Котляревський створив захоплюючу бурлескну поему про пригоди троянців в образах українських зухвалих козаків, які діють на широкопанорамному національно-побутовою тлі своєї епохи.

І.Котляревський відомий і як автор театральних п’єс. Також запозичуючи сюжети у інших авторів, він створює такі самобутні твори, як «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник», які дали початок новій українській драматургії.

Українську народну традицію він використовував у своїх оперетах, зокрема українську народну пісню у своїх романсах, віршах, піснях.

Заслуга І.Котляревського полягає в пробудженні інтересу до українського гумору, побуту, мови, що формувало основи української самосвідомості, сприяло культурно-літературному відродженню.