2 Рабінович п. М., Хавронюк м. I. Цит. Праця. — с. 250.

63

Розділ 11

До універсальних гарантій відносять ті з них, які закріплені у статтях 55—64 Конституції України. Це:

• право на звернення до суду (частина перша ст. 55);

• право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга ст. 55);

• право на звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (частина третя ст. 55);

• право на звернення до відповідних міжнародних судових установ чи відповідних органів міжнародних організацій (части­на четверта ст. 55);

• право будь-якими не забороненими засобами захищати свої права і свободи (частина п'ята ст. 55);

• право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцево­го самоврядування матеріальної й морально!' шкоди, завданої неза-конними рішеннями, діями чи бездіяльністю зазначених органів і осіб (ст. 56);

• право знати свої права і обов'язки (частина перша ст. 57);

• закони та інші нормативні акти, що визначають права і обов'яз­ки громадян, які не доведені до відома населення у встановленому законом порядку, є недійсними (частина друга ст. 57);

• гарантується недопустимість зворотної дії закону в часі, крім ви-падків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність осо­би (частина перша ст. 58);

• право на правову допомогу, яке означав, зокрема, що кожний вільний у виборі захисника своїх прав і що у випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно (ст. 59);

• принцип необов'язковості (заборона) виконання явно злочин-ного розпорядження чи наказу (ст. 60);

• неможливість бути двічі притягнутим до юридичної відпо-відальності одного виду за одне й те саме правопорушення (частина перша ст. 61);

• індивідуальний характер юридичної відповідальності особи (частина друга ст. 61);

• принцип презумпції невинуватості людини, який полягає в тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведе­но в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у злочині;

64

Загальна характеристика конституційно-правового статусу людини...

обвинувачення не може грунтуватись на доказах, одержаних незакон-ним шляхом, а також на припушеннях. Усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62);

— неприпустимість відповідальності особи за відмову давати свідчення або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів (частина перша ст. 63);

• право підозрюваного, обвинуваченого або підсудного на захист (частина друга ст. 63);

• право засудженого користуватися всіма правами людини та гро-мадянина (за винятком обмежень, визначених законом і встановле-них вироком суду) (частина третя ст. 63);

• гарантія недопустимості обмеження конституційних прав і сво­бод, крім випадків, передбачених Конституцією (ст. 64), наприклад в умовах военного чи надзвичайного стану.

До специфічних гарантій відносять ті, які закріплені у відповідних статтях розділу II Конституції України, присвячених основним пра­вам і свободам. Наприклад, гарантіями невід'ємного права кожної людини на життя (ст. 27) є вказівка на те, що: ніхто не може бути свідомо позбавлений життя; обов'язок держави — захищати життя людини; кожен має право захищати свое життя і здоров'я, життя й здоров'я інших людей від протиправних посягань. Реалізація права людини на повагу до її гідності (ст. 28) гарантується тим, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або тако­му, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню; що жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам. Відповідні гарантії містяться і в інших статтях, присвячених правам і свободам людини та громадянина.

Залежно від основного суб'єкта забезпечення прав та свобод людини і громадянина юридичні гарантії поділяють на:

• державні гарантії, які забезпечуються державою в особі органів державної влади, у тому числі суду, органів місцевого самоврядуван-ня, їхніх посадових і службових осіб;

• міжнародні гарантії, які забезпечуються міжнародними інсти-туціями (міжнародними судовими установами та відповідними орга­нами міжнародних організацій, членом або учасницею яких є Україна);

• гарантії, які забезпечуються державою за участю відповідних об'єднань громадян (політичних партій, профспілок, громадських ор­ганізацій споживачів тошо);

3-8152

65

Розділ 11

— гарантії, які забезпечуються державою за участю самих громадян шляхом реалізації останніми передбаченого ст. 55 Конституції України права будь-якими не забороненими законом засобами захи-щати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань, а також інших спеціальних (захисних) прав.

Наведена класифікація видів гарантій прав та свобод людини і громадянина може бути доповнена й іншими критеріями, що дадуть змогу поглибити основні знання про різноманітність їх природи.