Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Vidpovidi_na_PU.doc
Скачиваний:
14
Добавлен:
10.02.2016
Размер:
963.58 Кб
Скачать

33. Етапи стадії державного обвинувачення

1-й етап — прийняття до свого провадження кримінальної справи, Що надійшла від слідчого.

2-й етап — реалізація прокурором своїх наглядових повноважень. Прокурор перевіряє наявність обставин, зазначених у ст. 228 КПК (див. вище).

3-й етап — прийняття одного із кінцевих рішень.

4-й етап — підготовка прокурора до здійснення функції підтримання державного обвинувачення у суді.

5-й етап — переведення порушеного ним державного обвинувачення до суду для вирішення питання про призначення кримінальної справи до судового розгляду.

2.5. Кінцеві рішення стадії

Діяльність прокурора в стадії порушення державного обвинувачення, як і в будь-якій іншій стадії, завершується прийняттям одного із кінцевих рішень. Одні з них звернені неначе в минуле (затвердження обвинувального висновку, що констатує виконання прокурором його наглядових повноважень щодо попередньої стадії кримінального процесу), інші — в майбутнє (порушення державного обвинувачення проти конкретної особи і направлення справи до суду для вирішення суддею питання про призначення її до розгляду).

За результатами діяльності в стадії порушення державного обвинувачення у справі, що надійшла до нього із обвинувальним висновком, прокурор (або його заступник) приймає одне з таких рішень.

Рішення про затвердження обвинувального висновку — у разі,якщо прокурор, перевіривши кримінальну справу, дав позитивнівідповіді на всі питання, зазначені в ст. 228 КПК, за винятком питання про наявність обставин, що зумовлюють закриття кримінальної справи. Таке рішення фіксують не в окремому процесуальномудокументі, а шляхом надпису прокурором на обвинувальномувисновку слова "затверджую" і вчинення ним підпису.

Рішення про складання нового обвинувального висновку прокурор (або його заступник) приймає у разі, якщо він не згоден зобвинувальним висновком, складеним слідчим. При цьому ранішескладений обвинувальний висновок із справи вилучають.

Рішення про повернення справи органові дізнання або слідчому зі своїми письмовими вказівками для провадження додаткового розслідування прокурор (чи його заступник) приймає, якщо:

• необхідно змінити обвинувачення на більш тяжке або таке, що істотно змінює пред'явлене обвинувачення за фактичними обставинами (якщо ж зміна початкового обвинувачення не зумовлює застосування статті кримінального закону з більш тяжкою санкцією і не пов'язана з істотною зміною обвинувачення за фактичними обставинами, прокурор або його заступник складає постанову, в якій зазначає зміни, що вносяться до обвинувального висновку);

• допущено порушення під час порушення справи, провадженнядізнання або досудового слідства таких вимог кримінально-процесуального закону, без усунення яких справу не може бути призначено до судового розгляду.

4. Рішення про закриття кримінальної справи. Підстави до закриття справи прокурором визначено в ст. 213 КПК. Прийняття цього рішення оформлюється постановою з додержанням вимог ст. 214 КПК.

При прийнятті перших двох рішень прокурор або його заступник вправі:

змінити складений слідчим список осіб, які підлягають викликув судове засідання;

скасувати чи змінити раніше обраний запобіжний захід;

обрати запобіжний захід, якщо його не було обрано;

поставити перед судом питання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

До компетенції прокурора в цій стадії закон відносить і вирішення питання про надання ним згоди щодо направлення кримінальних справ до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі статей 7—11-1 КПК. Одержавши від слідчого кримінальну справу, що надійшла в порядку, передбаченому цими статтями, прокурор перевіряє повноту проведеного розслідування, законність постанови слідчого і приймає відповідно до ст. 232-1 КПК одне з таких рішень:

дає письмову згоду з постановою слідчого і направляє справудо суду;

скасовує постанову слідчого і повертає йому справу з письмовими вказівками;

змінює постанову слідчого або виносить нову постанову.Мають специфіку і рішення прокурора у кримінальних справах

про діяння неосудних або обмежено осудних осіб. Згідно зі ст. 418 КПК, одержавши справу з постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру, прокурор:

погодившись із постановою, затверджує її та надсилає справудо суду;

визнавши, що психіатрична експертиза та інші докази, зібранів справі, є недостатніми для того, щоб зробити висновок про психічний стан обвинуваченого, або що в справі не зібрано достатніхдоказів про те, що суспільно небезпечне діяння, щодо якого провадилось досудове слідство, вчинено цією особою, повертає справузі своєю письмовою вказівкою слідчому для проведення додатковогодосудового слідства.

34.методика підготовки прокурора до підт. Держ обв.Обов'язок кожного прокурора - забезпечити високу якість державного обвинувачення. З цією метою керівники органів прокуратури повинні призначати державних обвинувачів завчасно, щоб вони мали можливість ґрунтовно підготуватися. На жаль, практика свідчить про інше. Прокурори міст (районів) доручають підтримувати обвинувачення своїм помічникам напе¬редодні відкриття судового засідання або в день судового засідання. Така практика має негативні наслідки: державний обвинувач, не знайомий з матеріалами спра¬ви, виявляє пасивність у судовому засіданні; у своїй обвинувальній промові широко використовує текст обви¬нувального висновку; його промова не містить елементів переконливості та негативно сприймається присутніми.

Крім цього, є й значна позитивна практика, коли кримінальні справи розподіляються прокурором зазда¬легідь, перед направленням справи до суду або з моменту одержання із суду повідомлення про призначення їх до розгляду, що дає можливість оперативним працівникам прокуратури, а це в основному помічники прокурора, у суді вони - прокурори, своєчасно ознайомитися з матеріалами кримінальної справи, вивчити та законспектувати їх.

Доцільно, щоб ознайомлення з матеріалами, особливо з багатоепізодними та багатотомними справами, про¬курор починав у період, коли справа перебуває в прокуратурі, до направлення її до суду. У практичній діяльності використовують і такий спосіб: слідчі готують для наглядового провадження копії найбільш важливих процесуальних документів. Цей варіант допомагає прокуророві при ознайомленні з матеріалами справи, але не звільняє від їх вивчення.

Підготування до підтримання державного обвинува¬чення починається з ознайомлення з наглядовим провад¬женням у кримінальній справі та вивчення матеріалів справи.

35-Попередній розгляд

Стаття 237. Питання, які з'ясовуються суддею при попередньому розгляді справи

У справі, що надійшла від прокурора, суддя з'ясовує щодо кожного з обвинувачених такі питання:

1) чи підсудна справа суду, на розгляд якого вона надійшла;

2) чи немає підстав для закриття справи або її зупинення;

3) чи складено обвинувальний висновок відповідно до вимог цього Кодексу;

4) чи немає підстав для зміни, скасування або обрання запобіжного заходу;

5) чи не було допущено під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства таких порушень вимог цього Кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

За клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого чи його представника суддя з'ясовує також питання про те, чи немає підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб.

За клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника суддя з'ясовує також питання про те, чи немає підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин чи для пред'явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред'явлено.

Стаття 240. Порядок попереднього розгляду справи

Попередній розгляд справи здійснюється суддею, який визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 16-2 цього Кодексу, одноособово з обов'язковою участю прокурора. Про день попереднього розгляду справи повідомляються також інші учасники процесу, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Попередній розгляд справи починається з доповіді прокурора щодо можливості призначення справи до судового розгляду. Якщо в судове засідання з'явились інші учасники судового розгляду, вони висловлюють свої думки щодо питань, зазначених у статті 237 цього Кодексу, та заявлених ними клопотань. Прокурор висловлює свою думку щодо клопотань, заявлених іншими учасниками судового розгляду. Постанова судді виноситься в нарадчій кімнаті.

При попередньому розгляді справи ведеться протокол.

{ Стаття 240 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 117-VIII ( 117-08 ) від 30.08.71; в редакції Закону N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001; із змінами, внесеними згідно із Законами N 3150-IV ( 3150-15 ) від 30.11.2005, N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 - зміни щодо запровадження автоматизованої системи документообігу в судах вводяться в дію з 1 січня 2011 року, а щодо здійснення повноважень Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вводяться в дію після початку діяльності Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ - з 1 листопада 2010 року }

Стаття 249-1. Повернення справи прокурору

Суддя своєю постановою повертає справу прокурору у разі, якщо прокурором були суттєво порушені вимоги статей 228-232 цього Кодексу, для усунення виявлених порушень.

На постанову про повернення справи прокурору може бути подана апеляційна скарга прокурором.

{ Кодекс доповнено статтею 249-1 згідно із Законом N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001; із змінами, внесеними згідно із Законом N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 - зміни щодо здійснення повноважень Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вводяться в дію після початку діяльності Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ - з 1 листопада 2010 року } 36 – Уч. В судовому слідстві

Найважливіша частина розгляду кримінальної справи – це судове слідство, яке починається з оголошення прокурором обвинувального висновку (ст. 297 КПК). Під час судового слідства перевіряється обґрунтованість обвинувачення, пред’явленого підсудному, і досліджуються всі докази в справі. При цьому прокурор, який підтримує обвинувачення, використовує багатоаспектну тактику, що охоплює значний обсяг знань у галузі теорії доказу. Тому нема підстав стверджувати, що судове слідство зводиться лише до перевірки матеріалів, зібраних на стадії досудового розслідування. Це самостійне дослідження доказів, і тому суд як зі своєї ініціативи, так і за клопотанням учасників судового розгляду має право витребувати нові докази, що підтверджують або спростовують висновки досудового слідства.

Згідно зі ст. 260 КПК керівництво судовим засіданням покладається на головуючого. Це означає, що він спрямовує судове слідство на забезпечення реалізації сторонами своїх прав, належного виховного рівня судового процесу, усуває з судового слідства все те, що не стосується розгляденої справи.

Прокурор, підтримуючи державне обвинувачення в суді, бере активну участь у перевірці та дослідженні доказів, доводить наявність усіх тих обставин, які відповідно до закону підлягають доказуванню, а також усі зазначені в обвинувальному висновку.

Доказуванню в суді підлягають обставини, зазначені в ст. 64 КПК:

  1. подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);

  2. винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;

  3. обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом’якшують та обтяжують покарання;

  4. характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.

Якщо розглядаються справи про злочини неповнолітніх, то крім зазначених обставин, відповідно до ст. 433 КПК, необхідно з’ясувати:

  1. вік неповнолітнього (число, місяць, рік народження);

  2. стан здоров’я та загального розвитку неповнолітнього;

  3. характеристику особи неповнолітнього;

  4. умови життя та виховання неповнолітнього;

  5. обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього;

  6. наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього в злочинну діяльність.

У ході судового розгляду кримінальних справ прокурор зобов’язаний виявляти причини й умови, які сприяли вчиненню злочину (ст. 23 КПК).

Послідовність проведення судового слідства законом не регламентовано, тому суд, вислухавши прокурора й інших учасників процесу, визначає порядок дослідження доказів (ст. 299 КПК).

Прокурор першим висловлює свою думку про порядок дослідження доказів, тому йому необхідно, готуючись до судового процесу, детально продумати, а потім запропонувати суду черговість дослідження доказів. Це особливо важливо, коли в суді розглядаються багатоепізодні справи або справи стосовно декількох підсудних.

Основним способом перевірки та дослідження доказів у суді є допит. Допитуючи підсудного, державний обвинувач має основною метою викрити підсудного, одержати дані, які підтверджують його вину. Стаття 299 КПК передбачає, що обсяг доказів, які підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження визначаються постановою судді чи ухвалою суду. Судове слідство – це етап судового розгляду, у якому суд і учасник судового розгляду при реалізації принципів кримінального процесу перевіряють обґрунтованість обвинувачення, яке пред’явлено підсудному, і досліджують усі докази його винності у вчиненні злочину. Всебічно, повно й об’єктивно проведене судове слідство забезпечує постановлення законного, обґрунтованого і справедливого вироку.

37- Зміна обвинувачення

КПК Стаття 231. Зміна прокурором обвинувачення

У разі необхідності змінити обвинувачення на більш тяжке або таке, що істотно змінює пред'явлене обвинувачення за фактичними обставинами, прокурор або його заступник повертає справу слідчому для додаткового розслідування і пред'явлення нового обвинувачення.

Якщо зміна початкового обвинувачення не тягне за собою застосування статті кримінального закону з більш тяжкою санкцією і не зв'язана з істотною зміною обвинувачення за фактичними обставинами, прокурор або його заступник складає постанову, в якій зазначає зміни, що вносяться до обвинувального висновку.

Прокурор наділяється широкими повноваженнями в сфері виконання функції обвинувачення. Він може як змінити обвинувачення, так і пред'явити особі нове обвинувачення, якщо для цього є підстави, що випливають з матеріалів справи.

Прокурор може змінювати обвинувачення як у стадії досудового, так і в стадії судового слідства.

Однак якщо в суді зміна обвинувачення прокурором можлива як у бік поліпшення, так і в бік погіршення стану обвинуваченого, то на досудовому слідстві — лише якщо зміна початкового обвинувачення не тягне за собою застосування статті кримінального закону з більш тяжкою санкцією і не пов'язана з істотною зміною обвинувачення за фактичними обставинами.

Більше того, зважаючи на широкі повноваження прокурора щодо зміни обвинувачення в стадії судового розгляду справи (прокурор має право змінити обвинувачення в суді на більш тяжке), слід не вдаватись до повернення справи на додаткове розслідування тільки з огляду на неправильне пред'явлення обвинувачення, якщо його зміна можлива в суді без загрози для вирішення завдань кримінального судочинства

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]