- •1. Авторитаризм: визначення, суттєві риси
- •2. Базові типи політичної культури за г. Алмондом та с. Верба: патріархальний, підданства, активістський.
- •4. Виборча система сучасної України.
- •5. Виборчі технології: зміст та сучасні форми
- •6. Види політичної стабільності.
- •7. Види та напрями політики.
- •8. Визначення тоталітарного режиму, його головні характеристика.
- •9. Генеза та еволюція поняття «геополітика»: науковий напрям та елемент політичної практики.
- •11. Головні функції політичних систем.
- •12. Головні характеристика традиційних політичних систем
- •13. Громадянське суспільство: сутність і структурні компоненти.
- •14. Демократичні режими.
- •15. Джерела легітимності влади.
- •16. Засоби боротьби з тероризмом.
- •17. Зміст системного підходу до вивчення політики.
- •18. Зовнішньополітичні пріоритети України.
- •19. Інформаційне суспільство: загальна характеристика.
- •20. Критерії загального виборчого права: історія і сучасність. Голосування: пряме і непряме. Цензи.
- •21. Легальність та легітимність політичної влади.
- •22. Методи вирішення політичних конфліктів.
- •23. Модернізація: поняття та теорії модернізації.
- •24. Нації як суб’єкти політики.
- •25. Об’єднання громадян: різновиди, методи впливу на владу.
- •26. Ознаки політичної напруги та політичної кризи.
- •27. Основні елементи політично культури.
- •28. Основні концепції походження держави: теологічна, матріархальна, договірна, класова, психологічна, органічна, іригаційна, теорія завоювання.
- •29. Основні методологічні підходи до вивчення політики.
- •30. Основні підходи до визначення сутності держави та її ознаки
- •31. Основні суб’єкти політики.
- •32. Основні теоретичні моделі політичних систем (д. Истон. Г. Алмонд, к. Дойч)
- •33. Основні теорії виникнення тоталітаризму. ???
- •34. Основні форми правління.
- •35. Основні функції політики.
- •36. Особистість як суб’єкт політики.
- •37. Партійних спектр України. ???
- •38. Політична еліта України, політичне лідерство в Україні: стан та особливості розвитку.
- •39. Політична етика: визначення та зміст.
- •40. Політична ідеологія, поняття та типологія.
- •41. Політична поведінка особи, фактори, що її визначають.
- •42. Політична психологія, визначення, зміст, головні проблеми.
- •43. Політичний процес: зміст поняття, суб’єкти політичного процесу.
- •44. Політичний режим: визначення та сенс поняття.
- •45. Поняття «об’єднання громадян», громадська організація» та «громадське об’єднання» - їх визначення у науці та законодавстві.
- •46. Поняття володарюючої еліти, її структура
- •47. Поняття політичного конфлікту. Причини виникнення політичних конфліктів.
- •48. Поняття стратегії та тактики.
- •49. Поняття та ознаки партії.
- •50. Поняття та типи політичної участі.
- •51. Предмет політології.
- •52. Принципи правової держави.
- •53. Причини та умови виникнення тероризму.
- •54. Проблеми політичної еліти в науці: внесок у вивчення еліти Конфуція, Аристотеля, Платона, Макіавеллі.
- •55. Ресурси політичної влади: різновиди, типологія.
- •56. Реформа, революція, переворот, трансформація: сенс понять, їх взаємовідношення.
- •57. Рівні політичної культури: загальний (культура суспільства), груповий, індивідуальний. ???
- •58. Рівні потреб суспільства за шкалою Маслоу.
- •59. Роль змі в політиці. Їх основні функції.
- •60. Роль ідеології у тоталітарному політичному режимі.
- •61. Система міжнародних політичних відносин: загальна характеристика.
- •62. Соціальне партнерство: зміст та значення.
- •63. Способи рекрутування в еліту: антрепренерська система і системі гільдій.
- •64. Стилі лідерства. Визначення та типологія.
- •65. Структура політичних партій.
- •66. Структура політичної влади.
- •67. Структура та організації політичного процесу
- •68. Структурні компоненти політичної системи.
- •69. Суб’єкти політичної влади: соціальні, інституційні і функціональні.
- •70. Суб’єкти та об’єкти політики.
- •71. Суспільно-політичні рухи: визначення, особливості діяльності та існування.
- •72. Сутність демократії: цінності, інститути, процедури.
- •73. Сутність політики: основні теоретичні підходи (субстанціональний, інституціональний, соціологічний, теологічний, конфліктний і консенсусний).
- •74. Сутність системного підходу до дослідження політичної сфери.
- •75. Сутність соціальної держави.
- •76. Сутність та співвідношення понять геополітика та зовнішня політика.
- •77. Сутність та форми авторитаризму.
- •78. Сутність, структура і рівні політичної свідомості.
- •79. Сучасний правий радикалізм. Прояви, витоки, перспективи розвитку.
- •80. Теорії демократії (колективістські теорії, ліберальні й елітарні концепції, плюралістична теорія, індентитарні та конкурентні теорії, теорія партисіпаторної демократії).
- •81. Теорії еліт (г. Моска, в.Парето, р. Михельс). Теорії лідерства.
- •82. Теорії конфліктів
- •83. Теорії лідерства: теорія рис, визначальної ролі послідовників, ситуаційна, синтетична.
- •84. Теорії походження держави.
- •85.Тероризм як чинник сучасної політики.
- •86. Типи виборчих систем у світовій практиці. Переваги та недоліки.
- •87. Типи партійних систем, їх характеристика.
- •88. Типи політичної культури: фрагментарна й інтегрована, тоталітарна, авторитарна і демократична культура.
- •89. Типологія партій. Перспективи розвиту партій різних типів.
- •90. Типологія політичних конфліктів.
- •91. Типологія політичних систем.
- •92. Форми демократії: їхні сильні та слабкі сторони.
- •93. Форми державного устрою
- •94. Форми тоталітарних режимів.
- •95. Функції політичних партій.
- •96. Функції політичного лідерства.
- •97. Функції політичної влади.
- •98. Функції політичної еліти.
- •99. Характерні риси багатопартійності в Україні.
66. Структура політичної влади.
Структура влади – це ті компоненти, без яких вона не відбувається. Такими є її суб’єкт, об’єкт, підпорядкування об’єкту, джерела і ресурси влади. Влада може здійснитися тільки через взаємодію суб’єкта влади і її об’єкта. Суб’єкт виражає свою волю щодо об’єкта через наказ (розпорядження, команду), що супроводжується загрозою санкції у випадку його невиконання.
Джерелом влади суб’єкта (владна першооснова) може виступати його сила, краса, багатство, авторитет. Нарешті, влада може породжуватися традицією (влада батьків над дітьми, влада старійшин) і законом, який надає суб’єкту влади право вимагати і використовувати різноманітні ресурси.
Суб’єкти політичної влади мають багаторівневий характер: її первинний рівень виражений індивідами, вторинний –політичними організаціями, суб’єкти більш високого рівня –політичні еліти і лідери.
Влади не може бути без підпорядкування об’єкта. Здатність до підпорядкування залежить від кількох факторів: засобів (ресурсів) впливу, якими володіє суб’єкт, і від мотивації підпорядкування, яка може бути викликана (переконанням у необхідності підпорядкування; страхом за свою безпеку, страхом залишитись без певних благ; авторитетом суб’єкта влад, переконання)
Ресурси влади являють собою все те, що може бути використане для впливу на інших, що підвищує потенціал і силу впливу суб’єкта влади. Існують відкриті і приховані типи впливу.( силовий примус, закон, стимулювання АБО економічні, соціальні, культурно-інформаційні, адміністративні , силові ресурси )
67. Структура та організації політичного процесу
Політичний процес – це сукупність усіх видів політичної діяльності. Політичний процес – явище динамічне й багатогранне. Цим терміном (від лат. Processus – просування) характеризують хід та особливості руху, послідовну зміну подій, явищ. Політична наука використовує цей термін перш за все для характеристики реалізації владних інтересів і досягнення цілей. Дії політичних суб’єктів здійснюються в часі й просторі, як упорядкована послідовність, що має політичний сенс.
Політичний процес виступає характеристикою політичного життя в цілому, реалізує виконання суб’єктами політики своїх специфічних ролей і функцій. Політичний процес відображає політичну реальність, яка виникає внаслідок боротьби інтересів політичних сил, соціальних груп, індивідів. У змістовому плані політичний процес охоплює дії громадян й еліт, які здійснюються стосовно влади. Дії політичних суб’єктів розвиваються в рамках політичної системи.
Політичний процес – це:
всебічний і суперечливий розвиток політичних явищ;
сукупність дій різних політичних сил, течій, які домагаються реалізації політичних цілей;
один із суспільних процесів, на відміну від економічного, духовного тощо;
форма функціонування політичної системи, яка еволюціонує в просторі й часі;
методи реалізації владних функцій правлячим режимом і його взаємодія з опозицією;
означення конкретного процесу з досягненням певних цілей (реформа, революція, виборча кампанія).
Політичний процес як цілісне явище має свою структуру, яка складається із таких елементів:
- суб’єкта, носія влади, який виявляє політичну волю;
- об’єктів, на які спрямовані дії і передбачено досягнення цілей;
- засобів, методів, ресурсів, інституцій, що реалізують процес. Кожний узятий окремо процес має свою структуру і власну логіку розвитку. Тому суб’єкти, їх взаємодія, послідовність, сюжет, часові рамки та інші фактори, які впливають на розвиток політичного процесу, визначають як параметри політичного процесу. Учасниками політичного процесу можуть бути політичні системи, держава, елементи громадянського суспільства, політичні партії, масові рухи, організовані й неорганізовані групи людей, індивіди.
Компонентами
структури політичного процесу є:
формування мети та завдань політичних
структур, політичних інститутів
(політична система, суспільства, її
елементи – держава, політичні партії
та політичні рухи та
Политический процесс осуществляется в рамках политической системы общества, в региональных и глобальных масштабах. Внутри общества политический процесс осуществляется:
– на государственном уровне, в административно-территориальных районах, в городе и деревне;
– внутри различных наций, классов, социально-демографических групп, трудовых коллективов;
– в тех или иных политических партиях и общественных движениях.
Изменения и преобразования в политической сфере общества происходят в результате взаимодействия различных субъектов политики и влияния ряда факторов.
Основные этапы формирования и развития политического процесса:
– этап выработки и представления политических интересов групп и граждан институтам, принимающим политические решения;
– этап принятия политических решений, в которых концентрируется межгрупповая, государственная и коллективная политическая воля;
– реализация политических решений, воплощение волевых устремлений институтов власти, различных субъектов политики.
Демократические политические процессы сочетают различные формы прямого и представительного народовластия. Недемократические политические процессы характеризуются наличием тоталитарных или авторитарных режимов; деятельностью соответствующих политических партий и общественных организаций и лидеров, существованием авторитарной политической культуры и менталитета граждан.
Стабильный политический процесс характеризуется устойчивыми формами политической мобилизации и поведения граждан, а также отработанными механизмами принятия политических решений. Нестабильный политический процесс обычно возникает в условиях кризиса власти. К этому может привести осложнение международных отношений, спад материального производства, социальные конфликты. Неспособность режима отреагировать на новые потребности общества или его основных групп должным образом и вызывает нестабильность политического процесса.