- •1. Авторитаризм: визначення, суттєві риси
- •2. Базові типи політичної культури за г. Алмондом та с. Верба: патріархальний, підданства, активістський.
- •4. Виборча система сучасної України.
- •5. Виборчі технології: зміст та сучасні форми
- •6. Види політичної стабільності.
- •7. Види та напрями політики.
- •8. Визначення тоталітарного режиму, його головні характеристика.
- •9. Генеза та еволюція поняття «геополітика»: науковий напрям та елемент політичної практики.
- •11. Головні функції політичних систем.
- •12. Головні характеристика традиційних політичних систем
- •13. Громадянське суспільство: сутність і структурні компоненти.
- •14. Демократичні режими.
- •15. Джерела легітимності влади.
- •16. Засоби боротьби з тероризмом.
- •17. Зміст системного підходу до вивчення політики.
- •18. Зовнішньополітичні пріоритети України.
- •19. Інформаційне суспільство: загальна характеристика.
- •20. Критерії загального виборчого права: історія і сучасність. Голосування: пряме і непряме. Цензи.
- •21. Легальність та легітимність політичної влади.
- •22. Методи вирішення політичних конфліктів.
- •23. Модернізація: поняття та теорії модернізації.
- •24. Нації як суб’єкти політики.
- •25. Об’єднання громадян: різновиди, методи впливу на владу.
- •26. Ознаки політичної напруги та політичної кризи.
- •27. Основні елементи політично культури.
- •28. Основні концепції походження держави: теологічна, матріархальна, договірна, класова, психологічна, органічна, іригаційна, теорія завоювання.
- •29. Основні методологічні підходи до вивчення політики.
- •30. Основні підходи до визначення сутності держави та її ознаки
- •31. Основні суб’єкти політики.
- •32. Основні теоретичні моделі політичних систем (д. Истон. Г. Алмонд, к. Дойч)
- •33. Основні теорії виникнення тоталітаризму. ???
- •34. Основні форми правління.
- •35. Основні функції політики.
- •36. Особистість як суб’єкт політики.
- •37. Партійних спектр України. ???
- •38. Політична еліта України, політичне лідерство в Україні: стан та особливості розвитку.
- •39. Політична етика: визначення та зміст.
- •40. Політична ідеологія, поняття та типологія.
- •41. Політична поведінка особи, фактори, що її визначають.
- •42. Політична психологія, визначення, зміст, головні проблеми.
- •43. Політичний процес: зміст поняття, суб’єкти політичного процесу.
- •44. Політичний режим: визначення та сенс поняття.
- •45. Поняття «об’єднання громадян», громадська організація» та «громадське об’єднання» - їх визначення у науці та законодавстві.
- •46. Поняття володарюючої еліти, її структура
- •47. Поняття політичного конфлікту. Причини виникнення політичних конфліктів.
- •48. Поняття стратегії та тактики.
- •49. Поняття та ознаки партії.
- •50. Поняття та типи політичної участі.
- •51. Предмет політології.
- •52. Принципи правової держави.
- •53. Причини та умови виникнення тероризму.
- •54. Проблеми політичної еліти в науці: внесок у вивчення еліти Конфуція, Аристотеля, Платона, Макіавеллі.
- •55. Ресурси політичної влади: різновиди, типологія.
- •56. Реформа, революція, переворот, трансформація: сенс понять, їх взаємовідношення.
- •57. Рівні політичної культури: загальний (культура суспільства), груповий, індивідуальний. ???
- •58. Рівні потреб суспільства за шкалою Маслоу.
- •59. Роль змі в політиці. Їх основні функції.
- •60. Роль ідеології у тоталітарному політичному режимі.
- •61. Система міжнародних політичних відносин: загальна характеристика.
- •62. Соціальне партнерство: зміст та значення.
- •63. Способи рекрутування в еліту: антрепренерська система і системі гільдій.
- •64. Стилі лідерства. Визначення та типологія.
- •65. Структура політичних партій.
- •66. Структура політичної влади.
- •67. Структура та організації політичного процесу
- •68. Структурні компоненти політичної системи.
- •69. Суб’єкти політичної влади: соціальні, інституційні і функціональні.
- •70. Суб’єкти та об’єкти політики.
- •71. Суспільно-політичні рухи: визначення, особливості діяльності та існування.
- •72. Сутність демократії: цінності, інститути, процедури.
- •73. Сутність політики: основні теоретичні підходи (субстанціональний, інституціональний, соціологічний, теологічний, конфліктний і консенсусний).
- •74. Сутність системного підходу до дослідження політичної сфери.
- •75. Сутність соціальної держави.
- •76. Сутність та співвідношення понять геополітика та зовнішня політика.
- •77. Сутність та форми авторитаризму.
- •78. Сутність, структура і рівні політичної свідомості.
- •79. Сучасний правий радикалізм. Прояви, витоки, перспективи розвитку.
- •80. Теорії демократії (колективістські теорії, ліберальні й елітарні концепції, плюралістична теорія, індентитарні та конкурентні теорії, теорія партисіпаторної демократії).
- •81. Теорії еліт (г. Моска, в.Парето, р. Михельс). Теорії лідерства.
- •82. Теорії конфліктів
- •83. Теорії лідерства: теорія рис, визначальної ролі послідовників, ситуаційна, синтетична.
- •84. Теорії походження держави.
- •85.Тероризм як чинник сучасної політики.
- •86. Типи виборчих систем у світовій практиці. Переваги та недоліки.
- •87. Типи партійних систем, їх характеристика.
- •88. Типи політичної культури: фрагментарна й інтегрована, тоталітарна, авторитарна і демократична культура.
- •89. Типологія партій. Перспективи розвиту партій різних типів.
- •90. Типологія політичних конфліктів.
- •91. Типологія політичних систем.
- •92. Форми демократії: їхні сильні та слабкі сторони.
- •93. Форми державного устрою
- •94. Форми тоталітарних режимів.
- •95. Функції політичних партій.
- •96. Функції політичного лідерства.
- •97. Функції політичної влади.
- •98. Функції політичної еліти.
- •99. Характерні риси багатопартійності в Україні.
23. Модернізація: поняття та теорії модернізації.
Модернізація (Зерколо тижня ZN) — це, перш за все, комплексний процес реформування існуючих та створення нових політичних, правових, економічних та суспільних інституцій, а також запозичення тих культурних норм, які відповідають кращим стандартам і цінностям розвинутих демократичних країн. Cуть модернізації — оновлення або створення нових інституцій, що створюють умови для перетворення міжлюдських стосунків у сфері політичних, правових, економічних, суспільних відносин на сучасних засадах визнання принципів демократії, верховенства права та прав людини, ринкової економіки, соціальної держави, усталених міжнародних норм співіснування країн. В силу традиції радянського технократизму під модернізацією розуміють її вузьке значення — переважно й виключно науково-технічний прогрес — розвиток науки та її прикладних досліджень задля оновлення засобів виробництва на основі найсучасніших технологій, що супроводжується проникненням новітніх розробок науки та техніки у сферу комунікації (інформаційне суспільство) та інші сфери життя, особливо в освіту, медицину, побут.
Теорія конвергенції. Починаючи з 50-х рр. XX ст., в соціології переважала точка зору (Уоят Ростоу, Деніель Лернер), що існує певна фундаментальна система цінностей, які повинні засвоїти суспільства для того, щоб подолати бар'єр традиційності і модернізуватися — тобто отримати здатність до динамічного розвитку, перебудови і пристосування до швидкозмінного світу. Фактично, йшлося про те, що досвід розвинутих західних держав є універсальним, а передумовою для економічного піднесення є політична демократизація. Країни, що розвиваються, таким чином, повинні безумовно сприйняти досвід розвинутих країн Заходу.
Теорія узалежнення.У 70-х рр. XX ст., після майже двадцятирічного панування теорії конвергенції, домінуючою стала теорія узалежнення. П засновником вважають Андре Франка. Він відкидав колишні уявлення про те, що напівфеодальні, відсталі суспільства країн Третього світу під впливом капіталізму поступово піднімаються до рівня розвинутих країн. Навпаки, капіталістичний світовий, ринок уже декілька століть як перетворив їх у частину світового капіталістичного господарства, свідомо обумовивши різницю у динаміці розвитку різних регіонів, що призводить до занепаду країн, що розвиваються. Розвинуті країни робили і роблять усе, щоб не допустити до модернізації країн Третього світу, потрактовуючи їх лише як сировинні придатки і вигідні ринки збуту. Країни Третього світу потрапляють у все більшу залежність: вони вже зайняли відведене їм місце у світовому розподілі праці, коштів на проведення структурних змін у них немає, а розвинуті країни не зацікавлені допомагати, щоб не примножувати кількість власних конкурентів. Варто зазначити, що ця теорія була особливо популярною серед учених-представників країн соціалістичного табору.
Теорія глобального суспільства.
Розширюючи перспективу, окреслену прихильниками теорії узалежнення, Іммануїл Валлерштайн доводить, що в 1750—1950 рр. відбувався процес становлення світової капіталістичної системи і поляризації світу. Країни-лідери, використовуючи свою інтелектуальну та економічну перевагу, продають технології і вивозять капітал, а країни периферії продають сировину та людські ресурси. Змінити цю систему для окремих країн є практично неможливо. Таким чином, найпопулярніші теорії модернізації вважають світовий капіталізм, і/або міжнародний ринок, і/або транснаціональні компанії як єдині значимі історичні фактори. А країни "периферії" розглядаються просто як маріонетки розвинутих країн