- •1. Авторитаризм: визначення, суттєві риси
- •2. Базові типи політичної культури за г. Алмондом та с. Верба: патріархальний, підданства, активістський.
- •4. Виборча система сучасної України.
- •5. Виборчі технології: зміст та сучасні форми
- •6. Види політичної стабільності.
- •7. Види та напрями політики.
- •8. Визначення тоталітарного режиму, його головні характеристика.
- •9. Генеза та еволюція поняття «геополітика»: науковий напрям та елемент політичної практики.
- •11. Головні функції політичних систем.
- •12. Головні характеристика традиційних політичних систем
- •13. Громадянське суспільство: сутність і структурні компоненти.
- •14. Демократичні режими.
- •15. Джерела легітимності влади.
- •16. Засоби боротьби з тероризмом.
- •17. Зміст системного підходу до вивчення політики.
- •18. Зовнішньополітичні пріоритети України.
- •19. Інформаційне суспільство: загальна характеристика.
- •20. Критерії загального виборчого права: історія і сучасність. Голосування: пряме і непряме. Цензи.
- •21. Легальність та легітимність політичної влади.
- •22. Методи вирішення політичних конфліктів.
- •23. Модернізація: поняття та теорії модернізації.
- •24. Нації як суб’єкти політики.
- •25. Об’єднання громадян: різновиди, методи впливу на владу.
- •26. Ознаки політичної напруги та політичної кризи.
- •27. Основні елементи політично культури.
- •28. Основні концепції походження держави: теологічна, матріархальна, договірна, класова, психологічна, органічна, іригаційна, теорія завоювання.
- •29. Основні методологічні підходи до вивчення політики.
- •30. Основні підходи до визначення сутності держави та її ознаки
- •31. Основні суб’єкти політики.
- •32. Основні теоретичні моделі політичних систем (д. Истон. Г. Алмонд, к. Дойч)
- •33. Основні теорії виникнення тоталітаризму. ???
- •34. Основні форми правління.
- •35. Основні функції політики.
- •36. Особистість як суб’єкт політики.
- •37. Партійних спектр України. ???
- •38. Політична еліта України, політичне лідерство в Україні: стан та особливості розвитку.
- •39. Політична етика: визначення та зміст.
- •40. Політична ідеологія, поняття та типологія.
- •41. Політична поведінка особи, фактори, що її визначають.
- •42. Політична психологія, визначення, зміст, головні проблеми.
- •43. Політичний процес: зміст поняття, суб’єкти політичного процесу.
- •44. Політичний режим: визначення та сенс поняття.
- •45. Поняття «об’єднання громадян», громадська організація» та «громадське об’єднання» - їх визначення у науці та законодавстві.
- •46. Поняття володарюючої еліти, її структура
- •47. Поняття політичного конфлікту. Причини виникнення політичних конфліктів.
- •48. Поняття стратегії та тактики.
- •49. Поняття та ознаки партії.
- •50. Поняття та типи політичної участі.
- •51. Предмет політології.
- •52. Принципи правової держави.
- •53. Причини та умови виникнення тероризму.
- •54. Проблеми політичної еліти в науці: внесок у вивчення еліти Конфуція, Аристотеля, Платона, Макіавеллі.
- •55. Ресурси політичної влади: різновиди, типологія.
- •56. Реформа, революція, переворот, трансформація: сенс понять, їх взаємовідношення.
- •57. Рівні політичної культури: загальний (культура суспільства), груповий, індивідуальний. ???
- •58. Рівні потреб суспільства за шкалою Маслоу.
- •59. Роль змі в політиці. Їх основні функції.
- •60. Роль ідеології у тоталітарному політичному режимі.
- •61. Система міжнародних політичних відносин: загальна характеристика.
- •62. Соціальне партнерство: зміст та значення.
- •63. Способи рекрутування в еліту: антрепренерська система і системі гільдій.
- •64. Стилі лідерства. Визначення та типологія.
- •65. Структура політичних партій.
- •66. Структура політичної влади.
- •67. Структура та організації політичного процесу
- •68. Структурні компоненти політичної системи.
- •69. Суб’єкти політичної влади: соціальні, інституційні і функціональні.
- •70. Суб’єкти та об’єкти політики.
- •71. Суспільно-політичні рухи: визначення, особливості діяльності та існування.
- •72. Сутність демократії: цінності, інститути, процедури.
- •73. Сутність політики: основні теоретичні підходи (субстанціональний, інституціональний, соціологічний, теологічний, конфліктний і консенсусний).
- •74. Сутність системного підходу до дослідження політичної сфери.
- •75. Сутність соціальної держави.
- •76. Сутність та співвідношення понять геополітика та зовнішня політика.
- •77. Сутність та форми авторитаризму.
- •78. Сутність, структура і рівні політичної свідомості.
- •79. Сучасний правий радикалізм. Прояви, витоки, перспективи розвитку.
- •80. Теорії демократії (колективістські теорії, ліберальні й елітарні концепції, плюралістична теорія, індентитарні та конкурентні теорії, теорія партисіпаторної демократії).
- •81. Теорії еліт (г. Моска, в.Парето, р. Михельс). Теорії лідерства.
- •82. Теорії конфліктів
- •83. Теорії лідерства: теорія рис, визначальної ролі послідовників, ситуаційна, синтетична.
- •84. Теорії походження держави.
- •85.Тероризм як чинник сучасної політики.
- •86. Типи виборчих систем у світовій практиці. Переваги та недоліки.
- •87. Типи партійних систем, їх характеристика.
- •88. Типи політичної культури: фрагментарна й інтегрована, тоталітарна, авторитарна і демократична культура.
- •89. Типологія партій. Перспективи розвиту партій різних типів.
- •90. Типологія політичних конфліктів.
- •91. Типологія політичних систем.
- •92. Форми демократії: їхні сильні та слабкі сторони.
- •93. Форми державного устрою
- •94. Форми тоталітарних режимів.
- •95. Функції політичних партій.
- •96. Функції політичного лідерства.
- •97. Функції політичної влади.
- •98. Функції політичної еліти.
- •99. Характерні риси багатопартійності в Україні.
33. Основні теорії виникнення тоталітаризму. ???
Макс Вебер полагал, что возникновению тоталитаризма предшествует глубокий кризис, выражающийся в обострении конфликта между стремлением к самореализации и преобладанием внешнего мира. Начиная с XIX века, этот конфликт проявляет себя на ряде уровней: социальном (личность против народа), экономическом (капитализм против социализма), идеологическом (либерализм против демократии) и т. д. Либеральная демократия представляет собой компромисс, который достигается за счёт дифференциации сфер влияния — благодаря правовым ограничениям на власть общества и защите автономного пространства. Тоталитаризм предлагает другое решение, состоящее в ликвидации как либеральных (рыночных), так и демократических институтов. Согласно идеологам режима, тем самым исчезают предпосылки для системных конфликтов, а всё общество объединяется в единое целое.
2. Ряд исследователей тоталитаризма (Ф. фон Хайек, А. Рэнд, Л. фон Мизес и др.) рассматривают его как крайнюю форму коллективизма и обращают внимание на то, что все три тоталитарные системы объединяет государственная поддержка коллективных интересов (нации — нацизм, государства — фашизм или трудящихся — коммунизм) в ущерб частным интересам и целям отдельного гражданина. Отсюда, по их мнению, вытекают свойства тоталитарных режимов: наличие системы подавления недовольных, всепроникающий контроль государства над частной жизнью граждан, отсутствие свободы слова и т. д.
3. Социал-демократы объясняют рост тоталитаризма тем, что в период упадка люди ищут решение в диктатуре. Поэтому долгом государства должна быть защита экономического благополучия граждан, балансирование экономики. Как сказал Исайя Берлин: «Свобода для волков означает смерть для овец». Схожих взглядов придерживаются сторонники социал-либерализма, которые полагают, что лучшей защитой от тоталитаризма является экономически благополучное и образованное население, обладающее широкими гражданскими правами.
4. Неолибералы придерживаются отчасти противоположной точки зрения. В своём труде «Дорога к рабству» (1944 г.) Ф. фон Хайек утверждал, что тоталитаризм возник в результате чрезмерного регулирования рынка, которое привело к потере политических и гражданских свобод. Он предупреждал об опасности плановой экономики и полагал, что залогом сохранения либеральной демократии является экономическая свобода.
5. Американский политолог Джеймс Скотт выделяет четыре необходимых условия для «апокалипсиса в отдельно взятом государстве»:
- модернистские идеи переделки мира;
- наличие достаточно сильного аппарата для проведения этих идей в жизнь;
- жестокий кризис общества;
- неспособность общества сопротивляться.[42]
6. Теория тоталитарного общества Франкфуртской школы. Франкфуртская школа — критическая теория современного (индустриального) общества. Основные представители: Т. Адорно, М. Хоркхаймер, Г. Маркузе, Э. Фромм, В. Беньямин. Представители данной школы считали, что буржуазное классовое общество в XX веке превратилось в бесклассовую систему, в которой предприниматели более не руководствуются законами рынка, а к революционным преобразованиям стремятся маргинальные течения[43]. Согласно философам франкфуртской школы, современное общество технократично и существует за счет навязываемого культа потребления. По их мнению, культурная унификация, снижение критического мышления и дальнейшее стирание грани между приватным и публичным существованием влекут за собой тоталитаризм.