- •1. Авторитаризм: визначення, суттєві риси
- •2. Базові типи політичної культури за г. Алмондом та с. Верба: патріархальний, підданства, активістський.
- •4. Виборча система сучасної України.
- •5. Виборчі технології: зміст та сучасні форми
- •6. Види політичної стабільності.
- •7. Види та напрями політики.
- •8. Визначення тоталітарного режиму, його головні характеристика.
- •9. Генеза та еволюція поняття «геополітика»: науковий напрям та елемент політичної практики.
- •11. Головні функції політичних систем.
- •12. Головні характеристика традиційних політичних систем
- •13. Громадянське суспільство: сутність і структурні компоненти.
- •14. Демократичні режими.
- •15. Джерела легітимності влади.
- •16. Засоби боротьби з тероризмом.
- •17. Зміст системного підходу до вивчення політики.
- •18. Зовнішньополітичні пріоритети України.
- •19. Інформаційне суспільство: загальна характеристика.
- •20. Критерії загального виборчого права: історія і сучасність. Голосування: пряме і непряме. Цензи.
- •21. Легальність та легітимність політичної влади.
- •22. Методи вирішення політичних конфліктів.
- •23. Модернізація: поняття та теорії модернізації.
- •24. Нації як суб’єкти політики.
- •25. Об’єднання громадян: різновиди, методи впливу на владу.
- •26. Ознаки політичної напруги та політичної кризи.
- •27. Основні елементи політично культури.
- •28. Основні концепції походження держави: теологічна, матріархальна, договірна, класова, психологічна, органічна, іригаційна, теорія завоювання.
- •29. Основні методологічні підходи до вивчення політики.
- •30. Основні підходи до визначення сутності держави та її ознаки
- •31. Основні суб’єкти політики.
- •32. Основні теоретичні моделі політичних систем (д. Истон. Г. Алмонд, к. Дойч)
- •33. Основні теорії виникнення тоталітаризму. ???
- •34. Основні форми правління.
- •35. Основні функції політики.
- •36. Особистість як суб’єкт політики.
- •37. Партійних спектр України. ???
- •38. Політична еліта України, політичне лідерство в Україні: стан та особливості розвитку.
- •39. Політична етика: визначення та зміст.
- •40. Політична ідеологія, поняття та типологія.
- •41. Політична поведінка особи, фактори, що її визначають.
- •42. Політична психологія, визначення, зміст, головні проблеми.
- •43. Політичний процес: зміст поняття, суб’єкти політичного процесу.
- •44. Політичний режим: визначення та сенс поняття.
- •45. Поняття «об’єднання громадян», громадська організація» та «громадське об’єднання» - їх визначення у науці та законодавстві.
- •46. Поняття володарюючої еліти, її структура
- •47. Поняття політичного конфлікту. Причини виникнення політичних конфліктів.
- •48. Поняття стратегії та тактики.
- •49. Поняття та ознаки партії.
- •50. Поняття та типи політичної участі.
- •51. Предмет політології.
- •52. Принципи правової держави.
- •53. Причини та умови виникнення тероризму.
- •54. Проблеми політичної еліти в науці: внесок у вивчення еліти Конфуція, Аристотеля, Платона, Макіавеллі.
- •55. Ресурси політичної влади: різновиди, типологія.
- •56. Реформа, революція, переворот, трансформація: сенс понять, їх взаємовідношення.
- •57. Рівні політичної культури: загальний (культура суспільства), груповий, індивідуальний. ???
- •58. Рівні потреб суспільства за шкалою Маслоу.
- •59. Роль змі в політиці. Їх основні функції.
- •60. Роль ідеології у тоталітарному політичному режимі.
- •61. Система міжнародних політичних відносин: загальна характеристика.
- •62. Соціальне партнерство: зміст та значення.
- •63. Способи рекрутування в еліту: антрепренерська система і системі гільдій.
- •64. Стилі лідерства. Визначення та типологія.
- •65. Структура політичних партій.
- •66. Структура політичної влади.
- •67. Структура та організації політичного процесу
- •68. Структурні компоненти політичної системи.
- •69. Суб’єкти політичної влади: соціальні, інституційні і функціональні.
- •70. Суб’єкти та об’єкти політики.
- •71. Суспільно-політичні рухи: визначення, особливості діяльності та існування.
- •72. Сутність демократії: цінності, інститути, процедури.
- •73. Сутність політики: основні теоретичні підходи (субстанціональний, інституціональний, соціологічний, теологічний, конфліктний і консенсусний).
- •74. Сутність системного підходу до дослідження політичної сфери.
- •75. Сутність соціальної держави.
- •76. Сутність та співвідношення понять геополітика та зовнішня політика.
- •77. Сутність та форми авторитаризму.
- •78. Сутність, структура і рівні політичної свідомості.
- •79. Сучасний правий радикалізм. Прояви, витоки, перспективи розвитку.
- •80. Теорії демократії (колективістські теорії, ліберальні й елітарні концепції, плюралістична теорія, індентитарні та конкурентні теорії, теорія партисіпаторної демократії).
- •81. Теорії еліт (г. Моска, в.Парето, р. Михельс). Теорії лідерства.
- •82. Теорії конфліктів
- •83. Теорії лідерства: теорія рис, визначальної ролі послідовників, ситуаційна, синтетична.
- •84. Теорії походження держави.
- •85.Тероризм як чинник сучасної політики.
- •86. Типи виборчих систем у світовій практиці. Переваги та недоліки.
- •87. Типи партійних систем, їх характеристика.
- •88. Типи політичної культури: фрагментарна й інтегрована, тоталітарна, авторитарна і демократична культура.
- •89. Типологія партій. Перспективи розвиту партій різних типів.
- •90. Типологія політичних конфліктів.
- •91. Типологія політичних систем.
- •92. Форми демократії: їхні сильні та слабкі сторони.
- •93. Форми державного устрою
- •94. Форми тоталітарних режимів.
- •95. Функції політичних партій.
- •96. Функції політичного лідерства.
- •97. Функції політичної влади.
- •98. Функції політичної еліти.
- •99. Характерні риси багатопартійності в Україні.
46. Поняття володарюючої еліти, її структура
Як зазначалося, поняття «пануюча еліта» істотно ширше, ніж поняття«політичної еліти». Основним ознакою приналежність до пануючої еліті є знання вищих, державних позицій в суспільстві, у політичних структурах, економіці, військовому комплексі, в культури і т.д. У це частину майна товариства, не приймаюча участі безпосередньо з політичної управлінні, але що має найвищим показниками і здобутками на свій професійної сфере.
Крім політичної еліти, пануюча еліта входять також економічну, культурну, ідеологічну, наукову, інформаційну, військову элиту.
Економічна еліта – соціальна верства, до складу якого представників великого капіталу, великих власників. Рішення, прийняті економічної елітою, часто-густо надають життя людей щонайменше високе вплив, ніж розв'язання правительства.
Культурна еліта включає найбільш авторитарних і вельми впливових діячів мистецтва, освіти, літератури, представників творчої интеллигенции.
Наукова еліта включає найбільш обдаровану частина інтелектуальної еліти. Її роль визначається ступенем на такі процеси, як розвиток науку й техніки, науковий і технічний прогресс.
Військова еліта – найважливіший шар пануючої еліти. Вона важливу роль життя суспільства, у політичних процесах. Хоча військова еліта й сприймається як самостійна група, все-таки часто її належать до політичноїеліти. Рівень впливу військової еліти на громадське життя визначається найвищим рівнем життя мілітаризації країни, характером політичного режима.
47. Поняття політичного конфлікту. Причини виникнення політичних конфліктів.
Предметом політичного конфлікту є влада. Люди в своїй діяльності, знаходячись в контакті, будують певну систему взаємостосунків і взаємовпливу, а вона, у свою чергу, перетворюється на піраміду рівнів управління. Вершиною цієї піраміди і є політична влада. Поняття політичного конфлікту позначає боротьбу одних суб'єктів з іншими за вплив в системі політичних відносин, доступ до ухвалення загальнозначущих рішень, розпорядження ресурсами - словом, за все те, що складає владу і політичне панування. Політичний конфлікт - це зіткнення, протиборство політичних суб'єктів, обумовлене протилежністю їх політичних інтересів, цінностей і поглядів. Всі політичні конфлікти в суспільстві можна розділити на два основні вигляд: горизонтальні (В них боротьба за владу і владні повноваження ведеться в рамках існуючого ладу. Наприклад, між урядом і парламентом, різними політичними угрупуваннями в правлячій еліті, державою і окремими суб'єктами політики (особою, групою, інститутом) і т.д.) і вертикальні (В них конфронтація проходить по лінії «влада – суспільство». Різні соціальні шари, класи і етнічні групи в неоднорідній соціальній політичній структурі суспільства займають різні позиції (статуси) і грають різні ролі. Ієрархічність статусно-ролевої структури нерівний доступ до ресурсів і влади породжують політичні конфлікти на всіх рівнях вертикалі «влада - суспільство».).
Причини конфлікту – це явища, події, факти, ситуації, які передують конфлікту і в певних умовах викликають конфлікт. Причиною конфліктів у суспільстві вважається протистояння різних потреб, інтересів, цінностей конкретних суб’єктів політики, складових соціальної структури. Мета і причини виникнення горизонтальних конфліктів - вдосконалення існуючої системи влади. Наприклад, часткове коректування політичного курсу, зміна неугодних лідерів або правлячої еліти, збільшення або зменшення владних повноважень тих або інших суб'єктів політики і т.п. Серед причин політичних конфліктів у тоталітарних режимах є надмірна централізація державної влади. відсутність можливості легальної політичної протидії існуючій владі ; всезагальна ідеологізація суспільного життя. У ліберально-демократичних режимах найбільш загальною причиною соціально-політичних конфліктів є нерівне положення, яке займають люди в "координованих системах", де одні управляють і командують, другі — вимушені підпорядковуватись і виконувати вказівки. Іншими словами, політичний конфлікт виникає через питання влади.
Причиною політичних конфліктів є зіткнення ціннісних орієнтацій: ліві — праві, ліберали — консерватори і т.д. т Причинами, які викликають політичні конфлікти, називають незбігання індивідуальних і суспільних цінностей, розлад між сподіваннями та практичними намірами і вчинками осіб, нерозуміння своїх дій стосовно один до одного, логічні помилки і семантичні труднощі в процесі комунікації, недостатність і неякісність інформації