9. Вплив римського права на цивільне законодавство урср.

З самого початку свого існування радянська влада почала енергійно руйнувати існуючу систему майнових відносин, активно застосовуючи, крім усього, і правові засоби. Останні слугували не стільки для урегулювання нових відносин, скільки для знищення центральних інститутів приватного права (у цьому нема нічого дивного, якщо пригадати, що сутність комунізму в першу чергу вбачали в тому, що це лад, позбавлений приватної власності).

В Україні процес ліквідації існуючої системи права дещо затримався. Насамперед це пов'язано зі спробою розбудови держави під час існування УНР, Гетьманщини, Директорії. Однак після перемоги радянської влади тут теж почалося руйнування існуючої системи майнових відносин.

Проте товарні відносини продовжували існувати. Більш того, після вимушеного переходу до НЕПу вони ускладнилися, внаслідок чого виникла необхідність конструктивного їх урегулювання в Росії та інших радянських республіках. Все оче-виднішою ставала необхідність створення Цивільного кодексу.

Підготовка проекту Цивільного кодексу УРСР відбувалась в умовах і на засадах, що були загальними для більшості колишніх радянських республік. Тому цілком природно, що вказівки та зауваження В. І. Леніна щодо Цивільного кодексу РРФСР слугували орієнтиром і для тих, хто готував проект ЦК УРСР.

Принципово важливим положенням було те, що «в руках» Радянської держави мало бути зосереджено всі засоби виробництва та основні знаряддя, встановлено жорсткий державний контроль над торгівельним обігом тощо і, як підсумок, — відмова від основних засад приватного права. Показовими в цьому плані є зауваження Леніна на адресу Народного комісаріату юстиції РРФСР. Зокрема, він зазначав, що «ми не визнаємо нічого приватного, для нас все у сфері господарства є публічно-правовим, а не приватним... Звідси — поширити застосування державного втручання у приватноправові відносини; розширити право держави скасовувати «приватні» договори; застосовувати на практиці не lex Romana до цивільних правовідносин, а нашу революційну правосвідомість». Цим фактично й визначалось ставлення до можливої рецепції римського права: приватне право не визнавалось взагалі, його засади ревізувались (відмова від визнання необмеженого права власника панувати над речами, від свободи договорів та ін.), а сам «Звід римського права» був прямо протиставлений «революційній правосвідомості».

Отже, фактично було накладено табу на пряме реципування норм римського права, а відтак — на обрання моделі (західної) приватного права. Однак лишалась можливість рецепції опосередкованої — через використання цивільних кодексів європейських країн як зразків законодавчих рішень, що і було зроблено комісією з розробки проекту ЦК РРФСР.

Цей кодекс слугував зразком для цивільних кодексів усіх союзних республік, у тому числі й для Цивільного кодексу УРСР, котрий був прийнятий із запізненням приблизно на місяць — затверджено 16 грудня 1922 р., набрав чинності 1 лютого 1923 р.

Цивільний кодекс УРСР 1922 р. був подібний до ЦК РРФСР не лише за ідеологічною та методологічною основою. Оскільки взаєморозуміння було повним, ідеологічні та методологічні засади розробки проектів — однаковими, кодекси РРФСР та УРСР були подібними за структурою і змістом. Вони складалися з однакових розділів: загальна частина, речеве право, зобов'язальне право, спадкове право. Кількість статей теж практично збігалася: 435 статей Цивільного кодексу УРСР проти 436 — ЦК РРФСР. Не було також різниці й у побудові розділів та назвах глав.

Серед найголовніших засадних норм Кодексу слід згадати статтю 1, згідно з якою цивільні права мали охоронятись законом, за винятком тих випадків, коли вони здійснюються всупереч їхньому соціально-гоподарському призначенню. Цим зумовлювалась, в кінцевому підсумку, сутність радянського цивільного законодавства, яке в будь-якому випадку допускало в будь-який момент втручання держави у відносини приватних осіб.

Вивчаючи це питання, можна натрапити на згадку про спроби деяких юристів-білоемігрантів обґрунтувати буржуазне переродження радянського права. Тут варто мати на увазі, що такі намагання є дивними лише на перший погляд. Річ у тім, що емігрантську юриспруденцію вводила в оману помітна подібність багатьох інститутів радянських цивільних кодексів та німецького Цивільного Кодексу, зокрема, за структурою, деякими засадами (в тому числі визнання за державою права втручання у приватноправові відносини, правовими рішеннями в межах окремих інститутів). Однак ця подібність була зовнішньою і дуже скоро тлумачення цивілістів та практика застосування радянських цивільних кодексів засвідчили, що ні про яке «відродження буржуазного права» тут не йдеться.

Підсумовуючи сказане про перший Цивільний кодекс УРСР, слід зазначити, що, регулюючи відносини у суспільстві, яке заперечувало існування приватного права у принципі, він разом з тим у багатьох своїх нормах відображав вплив буржуазного приватного законодавства, головним чином, німецького Цивільного Кодексу. Тобто, у даному випадку мала місце латентна, похідна рецепція римського права. Разом з тим, вирішення деяких питань (наприклад у сфері спадкового права) було за духом ближче до ідей римських законодавців, ніж німецьке право. Цікаве в цьому плані висловлювання тодішнього Голови Верховного Суду РРФСР П. І. Стучки, який писав: «За суттю наш Цивільний кодекс не що інше, як ті форми буржуазного цивільного права, які повторюють загалом формули римського права, створені близько двох тисячоліть тому».

Однак слід брати до уваги, що при цьому радянська держава залишала собі можливість у будь-який момент відкоригувати регулювання будь-яких відносин, навіть не вдаючись до змін законодавства. Для цього існував такий ефективний «інструмент», як статті 1, 4, ЗО Цивільного кодексу, а також п. 5 Постанови ЦВК УРСР від 16 грудня 1922 р. «Про введен-ня у дію Цивільного кодексу УРСР», що передбачав поширювальне тлумачення Цивільного кодексу «у випадках, коли цього вимагає охорона інтересів робітничо-селянської держави і трудящих мас». Це відкривало значні перспективи для суб'єктивного правосуддя, що формувалось у той час і якому судилося непогане майбутнє у наступні роки.