- •45. Громадянство дітей по законодавству України.
- •46. Поняття і основа правового статусу іноземця
- •47. Права, свободи і обов’язки іноземців. Режими проживання іноземних громадян.
- •48. Особи без громадянства: понтятя і особливості правового режиму.
- •49. Поняття та особливості правового статусу біженця.
- •50. Умови та порядок набуття та втрати статусу біженця. Проблеми змушеного переселенця.
- •51. Особливості правового стану осіб, отримавших статус притулку.
- •52. Особливості правового статусу закордонних українців.
- •53. Конституційно-правовий статус об’єднань громадян.
- •54. Поняття та види об’єднань громадян.
- •55. Поняття та ознаки багатопартійності. Конституційно-правовий статус політичних партій.
- •56. Порядок створення політичних партій. Принципи діяльності політичних партій.
- •57. Припинення діяльності політичних партій.
- •58. Конституційні основи партійної системи України. Конституційні принципи і засоби участі політичних партій в інституціоналізації органів публічної влади.
- •59. Конституційне право на свободу світогляду і віросподівання. Конституційно-правовий статус та види релігійних організацій.
- •60. Конституційні основи організації і діяльності професійних союзів в Україні.
- •61. Конституційний-правовий регулювання організацій і функціонування молодіжних і дитячих суспільних організацій в Україні. Статус молодіжних і дитячих суспільних організацій.
- •62. Поняття державного устрою України. Державний устрій і форма держави: поняття і співідношення.
- •63. Принципи державного устрою України: загальна характеристика.
- •65. Зміст і практична реалізація принципа розподілу влади в Україні.
- •66. Принцип децентралізації і державного управління і деконтрапції публічної влади в Україні.
- •67. Принцип республіканської форми правління в Україні. Проблема парламентно-президенської і президентсько-парламентської республіки.
- •68. Конституційна організація державної влади і місцевого самоврядування в Україні.
- •69. Конституційна система функцій Української держави.
- •70. Поняття та система, функції державних символів України.
- •71. Конституційне закріплення і правовий порядок використання державних символів України.
- •72. Державна територія: поняття та склад.
- •73. Державний кордон: поняття, види, порядок установлення, режими.
- •74. Поняття та принципи державного пристрію.
- •75. Державно-правові (юридичні) ознаки унітарної держави.
- •76. Автономна Республіка Крим – територіальна автономія в складі України.
- •77. Політико-правові засоби досконалення і гармонізації міжнаціональних відносин в Україні.
- •78. Адміністративно-територіальний пристрій України і порядок вирішення питань територіального ділення.
- •79. Поняття та юридична природа державної влади.
- •80. Структура конституційно-правого інституту державної влади України.
- •81. Поняття органу держави, його ознаки та конституційний статус.
- •82. Класифікація (види) органів державної влади.
- •83. Структура діючого законодавства о державних органах України.
- •84. Принципи організації і діяльності органів державної влади в Україні. Демократизація організації і діяльності державного апарату.
- •85. Система органів державної влади в Україні.
- •86. Законодавча влада в Україні. Конституційна природа парламенту – Верховної Ради України.
- •87. Конституційний склад і структура Верховної Ради України.
- •88. Принципи діяльності Верховної Ради України.
- •89. Функції і повноваження Верховної Ради України.
- •90. Організація і порядок роботи Верховної Ради України. Сесія – основна організаційно-правова форма діяльності Верховної Ради України.
77. Політико-правові засоби досконалення і гармонізації міжнаціональних відносин в Україні.
http://ua.textreferat.com/referat-11746.html
78. Адміністративно-територіальний пристрій України і порядок вирішення питань територіального ділення.
Административно-территориальное устройство - разделение территории страны на отдельные части - административно-территориальные единицы, сформированные для управления экономическим и социальным развитием определенных регионов.Современное административно-территориальное деление Украины сохранил советскую систему и старые названия.
Систему административно-территориального устройства Украины (статьями 132, 133 Конституции) составляют: Автономная республика Крым, области, районы, города, районы в городах, поселки и села. Территория Украины разделена на 24 области и Автономную республику Крым.
На их территории есть 490 районов, 448 городов, в том числе 168 городов общегосударственного и областного подчинения, 121 район в городах, 896 поселков городского типа и 10222 сельские Советы. Каждая из этих единиц имеет свои органы территориального управления.
Области имеют определенные региональные особенности административно-территориального устройства. Количество районов, городов, поселков городского типа, сел в каждой области зависит от величины их территории, численности населения, исторических особенностей развития.
Межобластная специфика административно-территориального устройства заключается в различной сосредоточенности административных единиц и населенных пунктов (прежде городов и поселков городского типа) в развитых и гуще заселенных районах. В Украине такими регионами является Донбасс, индустриальное Поднепровье и центральная часть западных областей (Львовской, Ивано-Франковской, Тернопольской).
Особенности территориально-административного устройства в сельских местностях заключаются в том, что количество сельских населенных пунктов почти втрое превышает число сельских Советов. В среднем по стране одна сельский Совет управляет тремя сельскими населенными пунктами. На севере страны, где преобладают небольшие деревни, одна сельский Совет управляет в 2-3 раза большим количеством сельских населенных пунктов, чем в южных или центральных регионах, где величина этих пунктов значительно больше.
Административно-территориальное устройство Украины постоянно меняется. Многие деревни превратились в поселки городского типа, немало поселков городского типа стали городами. Формируются новые и объединяются существующие районы.
79. Поняття та юридична природа державної влади.
Влада — явище соціальне. Соціальна влада присутня (хоча й у прихованій формі) скрізь, де є усталені об'єднання людей: у сім'ї, виробничих колективах, державі, тобто там, де є реальні можливості і спроможність впливати на поведінку людей за допомогою яких-небудь засобів. Динаміка розвитку будь-якої організованої спільності людей є боротьбою між владою і хаосом.
У найширшому значенні влада — завжди вольові відносини: індивіда до самого себе (влада над собою), між індивідами, групами, класами в суспільстві, між громадянином і державою, між посадовою особою і підлеглим, між державами. Реалізується вона у сфері особистої та суспільної діяльності — політичної, економічної, правової.
Основними компонентами влади є її суб'єкт, об'єкт, засоби (ресурси) і процес, що призводить до руху всі її елементи (механізм і засоби взаємодії суб'єкта і об'єкта).
Влада — завжди двостороння взаємодія суб'єкта і об'єкта. Влада ніколи не є відносинами лише однієї особи (або органа), якщо не мати на увазі владу людини над собою (але це вже психологічний, а не соціальний феномен). Влада означає відносини залежності між людьми: з одного боку, нав'язування волі когось іншого, з іншого — підкорення їй. Інакше — це владовідносини між суб'єктом і об'єктом.
Сутністю влади є вольові відносини (керування /панування/ — підкорення). Влада припускає верховенство, монопольне право суб'єкта приймати рішення («авторитетні рішення»), обов'язкові і значущі для об'єкта, і спроможність забезпечувати виконання прийнятих зобов'язань, тобто контролювати об'єкт. Суспільство об'єктивно потребує влади. Вона протистоїть анархії, перешкоджає руйнівним діям, небезпечним для всього соціального організму. Авторитет, право, насильство — засоби, за допомогою яких влада має спроможність і можливість здійснювати свою волю, певним чином впливати на діяльність і поведінку людей.