- •45. Громадянство дітей по законодавству України.
- •46. Поняття і основа правового статусу іноземця
- •47. Права, свободи і обов’язки іноземців. Режими проживання іноземних громадян.
- •48. Особи без громадянства: понтятя і особливості правового режиму.
- •49. Поняття та особливості правового статусу біженця.
- •50. Умови та порядок набуття та втрати статусу біженця. Проблеми змушеного переселенця.
- •51. Особливості правового стану осіб, отримавших статус притулку.
- •52. Особливості правового статусу закордонних українців.
- •53. Конституційно-правовий статус об’єднань громадян.
- •54. Поняття та види об’єднань громадян.
- •55. Поняття та ознаки багатопартійності. Конституційно-правовий статус політичних партій.
- •56. Порядок створення політичних партій. Принципи діяльності політичних партій.
- •57. Припинення діяльності політичних партій.
- •58. Конституційні основи партійної системи України. Конституційні принципи і засоби участі політичних партій в інституціоналізації органів публічної влади.
- •59. Конституційне право на свободу світогляду і віросподівання. Конституційно-правовий статус та види релігійних організацій.
- •60. Конституційні основи організації і діяльності професійних союзів в Україні.
- •61. Конституційний-правовий регулювання організацій і функціонування молодіжних і дитячих суспільних організацій в Україні. Статус молодіжних і дитячих суспільних організацій.
- •62. Поняття державного устрою України. Державний устрій і форма держави: поняття і співідношення.
- •63. Принципи державного устрою України: загальна характеристика.
- •65. Зміст і практична реалізація принципа розподілу влади в Україні.
- •66. Принцип децентралізації і державного управління і деконтрапції публічної влади в Україні.
- •67. Принцип республіканської форми правління в Україні. Проблема парламентно-президенської і президентсько-парламентської республіки.
- •68. Конституційна організація державної влади і місцевого самоврядування в Україні.
- •69. Конституційна система функцій Української держави.
- •70. Поняття та система, функції державних символів України.
- •71. Конституційне закріплення і правовий порядок використання державних символів України.
- •72. Державна територія: поняття та склад.
- •73. Державний кордон: поняття, види, порядок установлення, режими.
- •74. Поняття та принципи державного пристрію.
- •75. Державно-правові (юридичні) ознаки унітарної держави.
- •76. Автономна Республіка Крим – територіальна автономія в складі України.
- •77. Політико-правові засоби досконалення і гармонізації міжнаціональних відносин в Україні.
- •78. Адміністративно-територіальний пристрій України і порядок вирішення питань територіального ділення.
- •79. Поняття та юридична природа державної влади.
- •80. Структура конституційно-правого інституту державної влади України.
- •81. Поняття органу держави, його ознаки та конституційний статус.
- •82. Класифікація (види) органів державної влади.
- •83. Структура діючого законодавства о державних органах України.
- •84. Принципи організації і діяльності органів державної влади в Україні. Демократизація організації і діяльності державного апарату.
- •85. Система органів державної влади в Україні.
- •86. Законодавча влада в Україні. Конституційна природа парламенту – Верховної Ради України.
- •87. Конституційний склад і структура Верховної Ради України.
- •88. Принципи діяльності Верховної Ради України.
- •89. Функції і повноваження Верховної Ради України.
- •90. Організація і порядок роботи Верховної Ради України. Сесія – основна організаційно-правова форма діяльності Верховної Ради України.
58. Конституційні основи партійної системи України. Конституційні принципи і засоби участі політичних партій в інституціоналізації органів публічної влади.
Україна подолала початковий етап перехідного періоду -- проголошення незалежності й набуття атрибутів державності -- і перейшла до етапу розвитку демократичних процесів, політичного та економічного облаштування, обравши демократичний тип політичної системи суспільства. Все чіткішими стають контури сучасної, повноцінної та цивілізованої країни з політичною та економічною визначеністю. Але цей процес відбувається складно, суперечливо, на тлі перманентних криз у політичній, економічній, соціальній та духовній сфері.
Істотною ознакою владно-політичної функції політичної системи України є недорозвинутість форм політичної конкуренції і конструктивної співпраці внаслідок збереження рецидивів тоталітарної політичної культури, незрілих елементів громадянського суспільства, мафіозних каналів розподілу ресурсів на базі державного монополізму в економіці і державного протекціонізму в політиці. Політична система в Україні є посткомуністичною. У ній поєднуються елементи старої командно-адміністративної, мафіозної і сучасної демократичної систем.
Політична система тісно повґязана із середовищем, у якому вона функціонує і розвивається, що зумовлює способи реалізації влади, сукупність прийомів, засобів і методів здійснення. Україна, як й інші постсоціалістичні країни, перебуває на етапі трансформації своєї суспільно-політичної системи. Йдеться про перехід від авторитарно-тоталітарного суспільно-політичного устрою до демократичної, соціальної, правової держави, а в майбутньому -- до високорозвиненого громадянського суспільства.
Специфіка Для неї характерні такі ознаки: 1) збереження структури і функцій старого адміністративного апарату, елементів тоталітарної культури у вигляді нетерпимості до опонентів, двомірної оцінки дійсності і догматизму; 2) великий обсяг мафіозних каналів розподілу матеріальних і фінансових ресурсів через пільгові податки, кредити, використання бюджетних коштів не за призначенням, створених органами державної влади для збагачення номенклатурних кланів взамін на отримання від них тіньових доходів; 3) поступова реалізація конституційних принципів для створення правових умов розвитку сучасної правової демократії.
Політична система в Україні відзначається дуже низькою здатністю до соціальних новацій, і як наслідок цього, реформи в державі проходять повільно, незбалансовано і супроводжуються великими соціальними втратами. Державні органи та політичні організації часто стають заручниками інтересів могутніх номенклатурних угруповань, які звикли до соціального паразитизму. Однак реформістський потенціал політичної системи зростає тією мірою, якою старі господарські, політичні і культурні структури вичерпують себе повністю і розвалюються, а громадська думка в результаті кризи звільняється від тоталітарної і посттоталітарної міфології.
Основна причина недосконалості політичної системи полягає в тому, що політичні сили керуються у своїй діяльності не правовими нормами, а груповими інтересами. Коли та чи інша політична партія порушує свої програмні засади і статутні норми, вона не зможе на рівні державних органів твердо дотримуватися правових процедур. Правовий прогрес залежить від правової культури суспільства, розгортання конкуренції, становлення середнього класу, для якого правовий хаос несумісний з нормами буття.
Верхівка державної бюрократії створює як правові, так і нелегальні умови для мафіозних каналів збагачення промислових, аграрних і фінансових олігархій за рахунок нещадного пограбування суспільної більшості, з одного боку, з іншого -- ці олігархії, у свою чергу, «підгодовують» політичне керівництво, державний апарат тіньовими доходами.
До елементів політичної мафіозної системи можна віднести тіньові доходи можновладців за рахунок створення пільгових податкових, бюджетних, кредитних, митних умов для паразитичного збагачення номенклатурних кланів, безпартійний характер формування влади, залежність засобів масової інформації не від масового споживача, а від кланових угруповань, нелегальне лобіювання представниками влади групових інтересів.
Політична система лише тоді може забезпечувати вільний розвиток особи і суспільства, коли її інститути функціонують у рамках правової системи.