68. Конституційна організація державної влади і місцевого самоврядування в Україні.

Державна влада в Україні здійснюється шляхом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову

Залежно від власного правового статусу, кожен із державних органів здійснює притаманні йому завдання і функції держави. Так, єдиний орган законодавчої влади в Україні — парламент (Верховна Рада України). Гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України, прав і свобод людини та громадянина є глава Української держави — Президент. Кабінет Міністрів реалізує виконавчу владу

Правосуддя в Україні чинять тільки суди. Вони здійснюють державну владу в трьох формах: законодавчій, виконавчій і судовій. За їх допомогою визначаються конкретні права та обов'язки державних органів, у межах яких вони можуть реалізовувати надані повноваження, приймати відповідні акти, обов'язкові до виконання підпорядкованими органами, службовими особами і громадянами, а також здійснювати контроль за їх виконання.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України.

Конституційний склад Верховної Ради України — 450 народних депутатів України, яких обирають на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування терміном на п'ять років.

Народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг віку двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.

Чергові вибори до Верховної Ради України відбуваються в останню неділю останнього місяця п'ятого року повноважень Верховної Ради України.

Позачергові вибори до Верховної Ради України призначаються Президентом України і проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України (ст. 77).<

Верховна Рада здійснює низку функцій держави: об'єднаних, зумовлених змістом діяльності держави (політичної, економічної, соціальної, культурної, екологічної) та інших, зокрема, "технологічних", владних функцій (законодавчої, установчої тощо). Головні функції Верховної Ради — законодавча; установча (державотворча, організаційна); функція парламентського контролю.

До важливої функції Верховної Ради належить установча (державотворча, організаційна), що передбачає:<

формування органів виконавчої влади (п. 12 ст. 86);</p>

формування органів судової влади (п. 26, 27 от. 85, ст. 89);</p>

створення парламентських структур (п. 35 ст. 85);</p>

участь у формуванні інших органів державної влади та державних організацій (п. 16,17,18,19, 20, 21, 25 ст. 85);</p>

розв'язання питань територіального устрою України і забезпечення органів місцевого самоврядування (п. 29, 30 ст. 85).</p>

<p>Багатогранна за змістом і формами бюджетно-фінансова діяльність Верховної Ради. Вона вважається однією з основних функцій і водночас їх складовою. Оскільки державний бюджет, бюджетна система і грошова одиниця України становлять органічні атрибути держави, то діяльність пов'язана з їх встановленням (введенням, затвердженням), об'єктивно є складовою частиною державотворення, тобто установчої функції Верховної Ради.</p>

Чільне місце в діяльності Верховної Ради України, як і парламентів інших країн, посідає парламентський контроль.</p>

Основні напрями контрольної діяльності Верховної Ради:</p>

контроль за діяльністю Кабінету Міністрів (п. 18 ст. 85);</p>

парламентський контроль за дотриманням конституційних прав і свобод людини та громадянина та їх захист (п.17 ст. 85);</p>

бюджетно-фінансовий контроль (п. 14 ст. 85);</p>

прийняття рішення Верховною Радою про направлення запиту до Президента України (п. 34 ст. 85);</p>

<p>— парламентський контроль за діяльністю органів прокуратури (п. 25 ст. 85);</p>

<p>— здійснення парламентського контролю з організаційних питань безпосередньо або через тимчасові спеціальні й тимчасові слідчі комісії (п. 33 ст. 85, ст. 89).</p>

<p>Водночас із законодавчою, установчою та контрольною функціями Верховна Рада України, як і парламенти багатьох країн, здійснює низку інших функцій.</p>

<p>Головний вид парламентських процедур — законодавча процедура (законодавчий процес), що становить передбачений Конституцією і законами України порядок здійснення законодавчої функції та реалізації законодавчих повноважень. Законодавча процедура складна і багатогранна.</p>

<p>Законодавча процедура складається з низки процедур (стадій): вияв законодавчої ініціативи; обговорення законопроекту; прийняття закону; його підписання й оприлюднення (опублікування). Кожна з таких основних стадій, своєю чергою, поділяється на окремі етапи, стадії. З-поміж них розрізняють, зокрема, стосовно першої стадії: розробку проектів законів; внесення і відкликання законодавчих пропозицій, законопроектів, поправок; розгляд законодавчих пропозицій, законопроектів, поправок у комітетах, тимчасових спеціальних комісіях; щодо другої та третьої стадій законодавчого процесу (розгляд законопроектів та ухвалення законів) — розгляд законопроектів у трьох читаннях тощо. Завершальна стадія законодавчого процесу містить процедуру підписання законів, опублікування і надання їм чинності тощо.</p>

<p>Для здійснення контролю за використанням коштів Державного бюджету України Верховна Рада України утворює</p>

<p>Рахункову палату. Ст. 1 Закону України "Про рахункову палату Верховної Ради України" передбачає, що Рахункова палата є постійним вищим органом державного фінансово-економічного контролю, який утворюється Верховною Радою, підпорядкований і підзвітний їй.</p>

>Конституція України запровадила самостійний інститут парламентського контролю за дотриманням конституційних прав і свобод людини та громадянина (ст. 55 і 101), що здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, який у своїй діяльності зобов'язаний керуватися Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.</p>

Особливе місце в системі органів державної влади належить Президентові України, котрий не входить безпосередньо до жодної з гілок влади. Проте його статус як глави держави наділяє його повноваженнями, згідно з якими він впливає на діяльність всієї системи державних органів в Україні переважно через координацію. Його обирають громадяни України на основі загального, рівного і прямого виборчого права таємним голосуванням терміном на п'ять років (ч. 1, ст. 103 Конституції України). Президентом може бути громадянин України, котрий досягнув віку 35 років, має право голосу, проживав в Україні впродовж десяти останніх років перед днем виборів і володіє державною мовою (ст. 103 Конституції України).</p>

Загальні положення, порядок і терміни призначення, організація та забезпечення проведення виборів, висунення, реєстрація кандидатів у Президенти України, передвиборча агітація, проведення голосування і визначення результатів виборів визначає та регламентує Конституція (ст. 103) і Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про вибори Президента України" від 18 березня 2004 р. Чергові вибори Президента України проводяться останньої неділі останнього місяця п'ятого року його повноважень.