- •45. Громадянство дітей по законодавству України.
- •46. Поняття і основа правового статусу іноземця
- •47. Права, свободи і обов’язки іноземців. Режими проживання іноземних громадян.
- •48. Особи без громадянства: понтятя і особливості правового режиму.
- •49. Поняття та особливості правового статусу біженця.
- •50. Умови та порядок набуття та втрати статусу біженця. Проблеми змушеного переселенця.
- •51. Особливості правового стану осіб, отримавших статус притулку.
- •52. Особливості правового статусу закордонних українців.
- •53. Конституційно-правовий статус об’єднань громадян.
- •54. Поняття та види об’єднань громадян.
- •55. Поняття та ознаки багатопартійності. Конституційно-правовий статус політичних партій.
- •56. Порядок створення політичних партій. Принципи діяльності політичних партій.
- •57. Припинення діяльності політичних партій.
- •58. Конституційні основи партійної системи України. Конституційні принципи і засоби участі політичних партій в інституціоналізації органів публічної влади.
- •59. Конституційне право на свободу світогляду і віросподівання. Конституційно-правовий статус та види релігійних організацій.
- •60. Конституційні основи організації і діяльності професійних союзів в Україні.
- •61. Конституційний-правовий регулювання організацій і функціонування молодіжних і дитячих суспільних організацій в Україні. Статус молодіжних і дитячих суспільних організацій.
- •62. Поняття державного устрою України. Державний устрій і форма держави: поняття і співідношення.
- •63. Принципи державного устрою України: загальна характеристика.
- •65. Зміст і практична реалізація принципа розподілу влади в Україні.
- •66. Принцип децентралізації і державного управління і деконтрапції публічної влади в Україні.
- •67. Принцип республіканської форми правління в Україні. Проблема парламентно-президенської і президентсько-парламентської республіки.
- •68. Конституційна організація державної влади і місцевого самоврядування в Україні.
- •69. Конституційна система функцій Української держави.
- •70. Поняття та система, функції державних символів України.
- •71. Конституційне закріплення і правовий порядок використання державних символів України.
- •72. Державна територія: поняття та склад.
- •73. Державний кордон: поняття, види, порядок установлення, режими.
- •74. Поняття та принципи державного пристрію.
- •75. Державно-правові (юридичні) ознаки унітарної держави.
- •76. Автономна Республіка Крим – територіальна автономія в складі України.
- •77. Політико-правові засоби досконалення і гармонізації міжнаціональних відносин в Україні.
- •78. Адміністративно-територіальний пристрій України і порядок вирішення питань територіального ділення.
- •79. Поняття та юридична природа державної влади.
- •80. Структура конституційно-правого інституту державної влади України.
- •81. Поняття органу держави, його ознаки та конституційний статус.
- •82. Класифікація (види) органів державної влади.
- •83. Структура діючого законодавства о державних органах України.
- •84. Принципи організації і діяльності органів державної влади в Україні. Демократизація організації і діяльності державного апарату.
- •85. Система органів державної влади в Україні.
- •86. Законодавча влада в Україні. Конституційна природа парламенту – Верховної Ради України.
- •87. Конституційний склад і структура Верховної Ради України.
- •88. Принципи діяльності Верховної Ради України.
- •89. Функції і повноваження Верховної Ради України.
- •90. Організація і порядок роботи Верховної Ради України. Сесія – основна організаційно-правова форма діяльності Верховної Ради України.
46. Поняття і основа правового статусу іноземця
Інозе́мець — громадянин, підданий іншої держави, країни; чужоземець, чужинець. Дослівно — «особа з інших земель».
Поняття особи іноземця розглядати у двох аспектах — соціальному та правовому. Дослідження та розуміння сутності правового та соціального статусу іноземців дозволяє з'ясувати їх місце та роль у суспільстві та державі як її членів і пояснює особливості їхнього правового статусу й зв'язок з громадянством іншої держави, зміст та особливості їхнього права на працю за чинним національним та міжнародним законодавством, правові засоби дотримання та забезпечення цього права.
Правовий статус
Правовий статус особи у суспільстві визначається, перш за все, сукупністю наданих їй та закріплених законом прав і обов'язків та необхідністю нести відповідальність за їх порушення, а також правовим механізмом їх забезпечення та захисту. Правовий статус (положення) особистості у правовій демократичній та соціальній державі повинен:
відповідати між народноправовим стандартам (нормам) про права та
свободи;
характеризуватися повнотою обсягу прав та свобод, тобто саме у правовому статусі особистості повинні бути присутні політичні, соціально-економічні, культурні, особисті права;
передбачати рівність прав, свобод та обов'язків, адже при рівності прав та нерівності обов'язків правова рівність зникає;
встановлювати гарантії прав та свобод для забезпечення їх реальності, фактичного здійснення;
не допускати та виключати використання прав та свобод, що суперечать інтересам суспільства та держави.
Наразі з загальним правовим статусом існують різновиди спеціального правового статусу як сукупності спеціальних, додаткових прав та обов'язків, що засновані на спеціальному законодавстві та визначають соціальний та правовий стан окремих категорій громадян.
47. Права, свободи і обов’язки іноземців. Режими проживання іноземних громадян.
Іноземці мають право на відпочинок, охорону здоров’я, житло, участь в об’єднаннях громадян, але вони не можуть бути членами політичних партій України.
Також іноземці можуть займатися інвестиційною, зовнішньоекономічною та іншими видами підприємницької діяльності, передбаченими законодавством України. Іноземці мають право на трудову діяльність в Україні, але не можуть призначатись на деякі посади або займатись певною трудовою діяльністю, якщо відповідно до законодавства України це пов’язано з належністю до громадянства України.
Іноземці мають право володіти майном на території України, успадковувати і заповідати його, а також мати особисті немайнові права. Вони мають право на звернення до суду та до інших державних органів для захисту їхніх особистих, майнових та інших прав. У судочинстві іноземці, як учасники процесу, користуються такими самими процесуальними правами, що й громадяни України.
Режими проживання іноземних громадян.
[конспект]
48. Особи без громадянства: понтятя і особливості правового режиму.
Апатри́ди — особи без громадянства, тобто особи, що не мають громадянства будь-якої держави, їхнє правове становище визначається законодавством держави перебування і, за деякими винятками, прирівнюється до правового статусу власних громадян.
З метою надання апатридам можливості користуватися основними правами і свободами без будь-якої дискримінації були прийняті Конвенція про статус біженців (1951) і Конвенція про статус апатридів (1954). Крім того, у 1961 р. прийнято Конвенцію про скорочення без громадянства.
Правовий статус апатридів в Україні визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (№ 3929-XII 1994).
Причини відсутності громадянтсва (підданства)
Людина може стати апатридом в таких випадках:
При народженні (зокрема від батьків-апатридів, якщо закони держави — місця народження не мають на увазі набуття особою громадянства цієї держави).
При позбавлення громадянства державою. Позбавлення громадянства з боку держави може відбуватися з політичних, етичних мотивів або з міркування безпеки.
При втраті отриманих раніше привілеїв громадянства (наприклад, у випадку громадянства, отриманого в шлюбі).
При добровільній відмові від громадянства.
У разі припинення існування держави.
Особливістю статусу іноземців і осіб без громадянства є те, що, з одного боку, їм забезпечують фактичні та юридичні передумови для реалізації прав і свобод, а з іншого – встановлюються певні обмеження, що повністю відповідають нормам міжнародного права.
Відповідно до Конституції України і Закону України “Про статус іноземців” іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок. Також іноземці можуть набути статусу біженців за підстав і в порядку, передбачених Законом України “Про біженців” від 24 грудня 1993 р. Питання про надання статусу біженця вирішують у межах своєї компетенції органи міграційної служби Міністерства України у справах національностей та міграції в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.