Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Хоз.право (учебник).doc
Скачиваний:
37
Добавлен:
10.02.2016
Размер:
3.28 Mб
Скачать

§ 4. Наука господарського права

Найважливішим показником галузевої специфіки господарсько­го законодавства, його здатності існувати в рамках стійкої системи норм права є галузева наука господарського права.

Можна виділити 4 етапи становлення вітчизняної науки госпо­дарського права, найбільш істотні напрями її розвитку:

Перший етап — початок XIX—20-ті роки XX століття — знаменує зародження господарсько-правових ідей.

У той час, коли в країнах Європи приймаютсья роздільні коди­фікування цивільного і торгового (комерційного) законодавства, у вітчизняній правовій науці починають з'являтися спеціальні до­слідження у відповідній сфері.

Причому, даний період характеризувався двоякими процеса­ми. З одного боку, деякі вчені відокремлюють торгове право від права цивільного в рамках спеціального приватного права (праці П.П. Цитовіча, А. І. Камінки, О. Пергамента, А.Х.Гольмстена та ін.). З іншого боку — вибувається самостійний науковий напрям господарського права, який об'єднує приватні і державні аспекти

господарювання (професори К.Д. Ушинський, І.І. Янжул,

  1. А. Удінцев, А.Ф. Федоров та ін.).

У цей період формуються ідеї, які ввійшли потім в основу теорій багатьох поколінь учених-господарників.

Ще в середині XIX століття К.Д. Ушинський зробив висновок про те, що усередині громадянського суспільства народилося «гос­подарське суспільство», і йому повинне відповідати своє особливе право — господарське право, яке є «юридичним викладом госпо­дарської діяльності». Вважається, що тоді і була створена перша концепція господарського права.

Не можна не відзначити і висновки професора П.П. Цитовіча: ♦Цивільне право роз'єднує і протиставляє людей, торгове пра­во їх поєднує і підпорядковує. Одне право індивідуальне, інше соціальне». У цей період А.І. Камінка пише: «Торгове право вклю­чає і публічне, і приватне право, при цьому публічне торгове право розпадається на державне право і міжнародне торгове право ». « Вся ця галузь проникнута спеціальним духом, який у більшому або меншому ступені є чужим решті галузі відносин».

Професор Київського університету В. А. Удінцев тоді ж висунув ідею про те, що в торговельно-промисловому праві приватноправові принципи зближуються з принципами публічно-правовими. І це зближення викликане тим, що в сфері торгового обороту разом із захистом торгівлі і промисловості переслідується і «захист інтересу суспільного і третіх осіб».

Галузева самостійність торгового права названа професором Новоросійського університету А.Ф. Федоровим серед іншого резуль­татом того, що міжнародні економічні правовідносини вимагають подолання національних особливостей цивільного права окремих країн.

Названі й інші вчені вказаного періоду, хоч деколи і з різних сторін, але підкреслили одну істотну межу наміченого регулюван­ня економіки — виділення самостійного, комплексного і такого, що динамічно розвивається, утворення норм права, іменованого сьогодні господарським (комерційним, підприємницьким) правом.

Другий етап — це період раннього розвитку господарського права — 20-і— кінець 30-х років XX століття.

Даний період у розвитку науки господарського права може бути охарактеризований взаємодією двох основних наукових напрямів: двох секторній теорії П. І. Стучки і теорії єдиного господарського права Л.Я.Гінцбурга і Є.Б. Пашуканіса.

Прихильники двохсекторної теорії в період НЕПу поставили питання про необхідність особливого правового стимулювання со­ціалістичного сектора економіки (господарсько-адміністративне право) на противагу регулюванню її приватного сектора (цивільне право). Дані галузі визнавалися антагоністичними, а тому не здат­ними до взаємодії; причому передбачалося, що через усуспільнення економічних відносин цивільне право перестане існувати. Дана теорія не витримала перевірки часом — цивільне право в умовах соціалістичного господарства не зникло, а стало регулятором від­носин громадян із задоволення споживчих потреб.

Представники теорії єдиного господарського права бачили в ньому особливу форму політики держави «в галузі організації управління господарством і організації господарських зв'язків». Була сформульована концепція єдиного підходу до регулювання економічних відносин, центром якого повинен стати господарський кодекс, проект якого був запропонований у 1935 році. Відстоювала­ся теза про неприпустимість поділу єдиного господарського права на дві самостійні частини — господарсько-адміністративне і цивільне права. На жаль, ця теорія нечітко підійшла до визначення предмета регулювання господарського права, включивши до нього майнові відносини за участю громадян.

Це дало привід для нападу на представників господарсько- правової концепції одіозними керівниками юридичного відомства того часу. Зокрема, А.Я. Вишинський (тоді — Генеральний проку­рор СРСР і директор інституту права АН СРСР), разом з деякими вірними зауваженнями перекрутив сенс цієї прогресивної в основі теорії і навіть звинуватив представників науки господарського права в «шкідництві». В результаті авторитарного втручання запанувала точка зору, яка відбилася на поглядах багатьох подальших поколінь юристів, зокрема деяких сучасних учених, про те, що господарське право не є самостійною галуззю права. Навпаки, було обґрунтовано таке існування в рамках цивільного права. В результаті громадянин на довгий час виявився приниженим у рамках цивільного права, оскільки об'єднання у одній галузі цивільних і господарських від­носин неминуче відсунуло громадянина з його потребами на другий план створило умови для безсистемної правотворчості різних ад­міністративних органів. Сама ж наука господарського права — на довгі 20 років була піддана негласній забороні, а багато її представ­ників — репресовані.

Третій етап — період «фундаменталізації» господарського права в 60-80-і роки XX століття.

Характеризувався цей період не тільки відродженням господарсько-правової науки в СРСР, але і остаточним становлен­ням єдиної (моністичної) концепції господарського права. Саме у цей період нова школа господарського права, початок якій поклали праці В.В. Лаптева, В.К. Мамутова та інших учених-господарників, з'явилася в цілісному вигляді на противагу роздільним і неузгодженим один з одним цивільно-правовим і адміністративно-правовим дослідженням економіки.

У цей період була обґрунтована головна мета господарсько- правової науки, яка виявилася з часом основною її ідеєю і призна­ченням, — поставити господарське законодавство на службу гос­подарському будівництву, направити науку на вирішення проблем господарського комплексу.

Цій прогресивній ідеї присвятили свої праці чимало вітчизняних учених-господарників: В.К. Андреев, В.М. Гайворонський, З.М. Замен- гоф, І.Є. Замойський, Г.Л. Знаменський, М.І. Клеандров, В.Ф. Кузьмін, B.C. Мартем'янов, С.З. Михайлин, Г.В. Пронська, І.Г. Побірченко, Ю.С. Цимерман, B.C. Шелестов, Л.М. Шор тощо.

Учені-господарники поставили питання про запровадження за­конності на всіх рівнях економіки, про зміцнення господарського розрахунку на базі розширення прав підприємств, про встановлення відповідальності державних органів за неправомірні дії відносно підприємств, про розвиток внутрішньогосподарських відносин та інші заходи. На базі Інституту держави і права СРСР був створений проект Господарського кодексу СРСР.

На жаль, не без участі цивілістів, які вбачали в діях господар­ників посягання на їх «вотчину» в галузі майнових правовідносин, ідею про прийняття ГК у той час відкинули. Адміністративно-господарська система управління часів Радянського Союзу не могла допустити існування рамок поведінки в економіці, які б обмежували П безмежне панування над суб'єктами господарювання.

Четвертий етап розвитку господарсько-правової науки — сучас­ний період, який ознаменувався її розквітом, — з кінця 80-х років XX століття до теперішнього часу.

Позбавлена політичного і ідеологічного стримування, наука господарського права виступила могутньою рушійною силою про­гресивних ідей на стику економіки і права.

Цей період характеризується двома взаємодоповнюючими век­торами розвитку науки господарського права. Перший — забезпе­чення економіко-правових реформ. Другий — розробка самостійного Господарського кодексу України. Прийняття цього Кодексу в 2003 р. ознаменувало собою новий якісний прорив в усвідомленні суті, форми і змісту господарського права як самостійної галузі права.

Забезпечують дану галузь науки на сьогоднішній день в Україні 17 докторів і більше 70-ти кандидатів юридичних наук, що захисти­ли дисертації за фахом 12.00.04 «Господарськеправо, господарсько- процесуальне право». Провідними центрами вітчизняної школи господарського права виступають кафедра господарського права Київського національного університету ім. Т. Шевченка, Інститут економіко-правових досліджень НАН України (м. Донецьк), кафе­дра господарського права і процесу Одеської національної юридичної академії, кафедри господарського і аграрного права Національної юридичної академії ім. Я. Мудрого (м. Харків), кафедра господар­ського права Донецького національного університету. Кафедри гос­подарського (підприємницького) права створені в більшості інших вітчизняних ВНЗ юридичного профілю.

Масив господарсько-правових досліджень, здійснених за останні роки в Україні, визначається працями В.К. Мамутова, О.А. Беляне- вич, А.Г. Бобкової, О.М. Вінник, В.М. Гайворонського, І.Є. Замой- ського, Г.Л. Знаменського, Б.М. Полякова, О.П. Подцерковного, Д.М. Притики, Г.В. Пронської, Б.Г. Розовського, В.Г. Ротаня, Н.О. Саніахметової, В.І. Семчика, О.О. Чувпила, B.C. Щербини, О.І. Ющика, М.О. Абрамова, В.Е. Беляневича, О.П. Віхрова, І.В. Го­лованя, В.В. Джуня, С.Ф. Демченка, Д.В. Задихайла, О.Р. Кібенко, В.І. Коростея, Д.Х. Ліпніцького, B.C. Мілаш, Т.В. Степанової, В.В. Ха- хуліна, О.Х. Юлдашева і багатьох інших, зокрема згадуваних в окремих розділах цієї книги. Сказане дозволяє стверджувати, що господарсько- правова школа, яка розквітла після набуття незалежності України, гостро затребувана в умовах становлення прогресивного економічного устрою і розвитку соціально орієнтованої економіки.

Контрольні запитання:

  1. Які передумови виділення господарського права в самостійну галузь права?

  2. Які відносини регулюються нормами господарського права?

  3. У чому полягає специфіка предмета господарського права в порівнянні з предметом регулювання суміжних галузей права: цивільного, адміністративного, трудового і фінансового?

  4. Який зміст методу регулювання господарського права?

б. Назвіть принципи й інші системоутворювальні елементи гос­подарського права.

6. Назвіть етапи розвитку і основних представників науки гос­подарського права.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]