- •§ 1. Ідейно-історичні передумови виділення господарського права в самостійну галузь права 10
- •Розділ 1 поняття, система і наука господарського права § 1. Ідейно-історичні передумови виділення господарського права в самостійну галузь права
- •§ 2. Предмет господарсько-правового регулювання
- •§ 3. Метод правового регулювання, принципи та інші системоутворювальні елементи господарського права
- •§ 4. Наука господарського права
- •Розділ 2 джерела господарського права § 1. Загальна характеристика системи господарського законодавства та інших джерел господарського права
- •§ 2. Господарський кодекс України як найважливіший акт кодифікації українського права
- •§ 3. Співвідношення Господарського і Цивільного кодексів України
- •§ 4. Діловий звичай як джерело господарського права
- •§ 5. Нормативний договір як джерело господарського права
- •§ 6. Судова практика як джерело господарського права
- •§ 7. Методологія тлумачення господарсько - правових актів
- •Розділ з правові основи державного впливу на економіку та господарську діяльність § 1. Поняття державного регулювання господарської діяльності
- •§ 2. Поняття методів, засобів і форм державного регулювання економіки
- •§ 3. Закріплення методів (засобів) іформ державного регулювання економіки в законодавстві України
- •§ 4. Планування та прогнозування господарської діяльності
- •§ 5. Державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності
- •§ 6. Державне регулювання економіки в зарубіжних країнах
- •Розділ 4 легалізація господарської діяльності § 1. Поняття легалізації (легітимації) господарської діяльності
- •§ 2. Державна реєстрація суб'єктів господарювання
- •§ 3. Державна реєстрація припинення суб'єктів господарювання
- •§ 4. Дозвільна система у сфері господарської діяльності
- •§ 5. Ліцензування і патентування господарської діяльності
- •Розділ 5 суб'єкти господарського права § 1. Поняття і види суб'єктів господарського права
- •§ 2. Ознаки суб'єктів господарювання
- •§ 3. Правовий статус громадян — підприємців
- •§ 4. Підприємство як основний господарюючий суб'єкт
- •§ 5. Установчі документи суб'єктів господарювання
- •§ 6. Державні та комунальні унітарні підприємства. Казенні підприємства
- •§ 7.Кооператив як підприємство колективної власності
- •§ 8. Історія виникнення господарських товариств
- •§ 9. Суть і співвідношення різних видів господарських товариств
- •§10.Правовий статус акціонерного товариства
- •§11.Правовий статус товариств з обмеженою і додатковою відповідальністю
- •§ 12.Правовий статус повного і командитного товариств
- •§ 13.Об'єднання підприємств
- •§ 14.Суб'єкти некомерційної господарської діяльності (неприбуткові організації)
- •Розділ 6 правовий режим майна суб'єктів господарювання § 1. Поняття та види правового режиму майна суб'єктів господарювання
- •§ 2. Правовий режим окремих видів майна суб'єктів господарювання
- •4. Особливості права господарського відання та оперативного управління
- •5.Правовий режим майна у внутрішньогосподарських відносинах
- •§ 6. Основні способи захисту речових прав суб'єктів господарювання
- •Розділ 7 господарські зобов'язання і договори § 1. Поняття господарського зобов'язання
- •§ 2. Класифікація господарських зобов'язань
- •§ 3. Виникнення, зміна і припинення господарських зобов'язань
- •§ 4. Господарські договори
- •Розділ 8 правове регулювання ціноутворення § 1. Ціна як економічна категорія
- •§ 2. Ціна як правова категорія
- •§ 3. Види цін та їх класифікація
- •§ 4. Державні органи, що здійснюють регулювання цін
- •§ 5. Контроль за додержанням дисципліни цін. Відповідальність у сфері ціноутворення
- •Розділ 9 обмеження монополізму та захист економічної конкуренції § 1. Загальна характеристика антимонопольно-конкурентного законодавства
- •§ 2. Поняття економічної конкуренції
- •§ 3. Антиконкурентна поведінка у вигляді зловживання монопольним становищем
- •§ 4. Антиконкурентні узгоджені дії
- •§ 5. Антиконкурентні дії органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно - господарського управління і контролю
- •§ 6. Контроль за концентрацією суб'єктів господарювання
- •§ 7. Поняття та прояви недобросовісної конкуренції
- •Розділ 10 господарсько-правова відповідальність § 1. Поняття господарсько-правової відповідальності
- •§ 2. Підстави господарсько-правової відповідальності
- •§ 3. Порядок реалізації господарсько-правової відповідальності
- •§ 4. Господарські санкції приватноправового характеру
- •§ 3. Договори фрахтування та транспортної експедиції
- •§ 4. Публічно-правові вимоги до транспортної діяльності та перевізника
- •Розділ 16 правове регулювання капітального будівництва § 1. Капітальне будівництво і його нормативно-правове регулювання
- •§ 2. Правовий статус суб'єктів правовідносин з капітального будівництва
- •§ 3. Способи і стадії капітального будівництва
- •§ 4. Підряд у капітальному будівництві
- •Розділ 17 правове регулювання фінансової діяльності суб'єктів господарювання § 1. Поняття та правова природа фінансової діяльності суб'єктів господарювання
- •§ 2. Правовий режим фінансових послуг і державні обмеження у їх здійсненні
- •§ 3. Банківські операції та їх публічно-правові обмеження
- •§ 4. Правове забезпечення страхування у сфері господарювання
- •§ 5. Контроль і нагляд у сфері фінансово- господарської діяльності
- •Розділ 18 грошові зобов'язання та розрахункові правовідносини в сфері господарювання § 1. Поняття грошей та грошових зобов'язань господарського характеру
- •§ 2. Особливості виникнення, зміни і припинення грошових зобов'язань господарського характеру
- •§ 3. Поняття розрахункових правовідносин
- •§ 4. Порядок відкриття і обслуговування банківського рахунка
- •§ 5. Правове регулювання готівкових розрахунків
- •§ 6. Правове регулювання безготівкових розрахунків
- •Розділ 19 правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності § 1. Поняття, види та суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності (зед)
- •§ 2. Державне регулювання зед. Тарифне і нетарифне регулювання, ліцензування і квотування
- •§ 3. Форма та зміст зовнішньоекономічних договорів
- •§ 4. Базисні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі-продажу (поставки)
- •§ 5. Особливості розрахунків за контрактами у сфері зед і механізм контролю за надходженням валютного виторгу
- •§ 6. Санкції за порушення законодавства про зед
- •Розділ 20 правове регулювання інвестиційної та інноваційної діяльності § 1. Поняття, форми і суб'єкти інвестиційної діяльності
- •§ 2. Правовий режим іноземних інвестицій
- •§ 3. Інвестиційний договір: порядок укладання, основні і додаткові умови
- •§ 4. Загальна характеристика інноваційної діяльності в Україні
- •Розділ 21 правове забезпечення спеціальних режимів господарювання § 1. Поняття спеціальних режимів господарювання
- •§ 2. Окремі види спеціальних режимів господарювання
- •Розділ 22 правова робота в діяльності суб'єкта господарювання § 1. Поняття правової роботи у сфері господарювання
- •§ 2. Зміст і види правової роботи суб'єкта господарювання
- •§ 3. Захист прав суб'єктів господарювання при здійсненні державними контролюючими органами перевірок їхньої діяльності
- •§ 4. Судовий і третейський (арбітражний) захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання
- •§ 5. Організація правової роботи щодо запобігання та усунення рейдерських захоплень підприємств
§ 3. Правовий статус громадян — підприємців
Стаття 42 Конституції України закріпила правило, згідно з яким «кожен має право на підприємницьку діяльність, не заборонену законом». Слово «кожен», застосоване в конституційній нормі, дозволяє дійти висновку про об'єктивне право всіх фізичних осіб на підприємництво. Як вказувалося вище, ст. 26 Конституції України та ст. 129 ГК України розповсюдили на іноземців і осіб без громадянства, що легально здійснюють господарську діяльність в Україні, такі самі права й обов'язки, які встановлені для громадян України, за винятком випадків, передбачених законом.
Фізична особа стає суб'єктом господарювання після реєстрації у встановленому порядку та отримання статусу підприємця.
Особливістю правосуб'єктності фізичних осіб — підприємців є обсяг майнової відповідальності таких осіб, оскільки вони відповідають не тільки тим майном, яке використовується ними для здійснення підприємництва, але і всім іншим майном, що належить їм на праві приватної власності (включаючи частку в спільній сумісній власності подружжя), окрім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернене стягнення (ч. 1 ст. 52, ст. 366 ГК України).
Фізичні особи — підприємці, які не в змозі задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності, можуть бути визнані банкрутом у порядку, встановленому ст.ст. 47-49 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Сучасні приватні підприємці мають практично ідентичний статус з представниками купецького стану Російської імперії (період до 1917 р.) і підприємцями, які вели комерційну діяльність за часів НЕПу. Такі особи повинні були реєструватися в установленому порядку, відповідати за наслідки своєї діяльності всім майном, що належить їм, вести торгові книги і виконувати інші вимоги законодавства того часу.
Правовий статус фізичної особи — підприємця має низку специфічних ознак, що відрізняють його від суб'єктів господарювання — юридичних осіб:
а) діяльність такого суб'єкта не регламентована статутом, засновницьким договором або іншим актом — напрями його діяльності обмежуються лише законом;
б) він не зобов'язаний, але має право мати рахунок у банку, на нього не поширюються положення про ліміт каси;
в) його правовий статус не передбачає реорганізації або створення (припинення) відособлених підрозділів;
г) фізична особа — підприємець не може входити до складу господарського об'єднання і промислово-фінансової групи;
д) після завершення процедури банкрутства такий суб'єкт має право знову займатись підприємницькою діяльністю;
є) крім «звичайних» (добровільного та примусового за рішенням суду) способів припинення фізична особа—підприємець може припинити діяльність також у разі смерті або оголошення судом зниклою без вісти або померлою, визнання її недієздатною або обмежено дієздатною. Проте законодавчо не вирішені питання виконання в даному випадку довгострокових договорів, за якими даний суб'єкт є стороною, а також захисту прав найнятих ним працівників.
Слід враховувати, що майно приватного підприємця, придбане ним у період зайняття підприємницькою діяльністю і перебування у шлюбі, за загальним правилом є сумісною власністю подружжя. У цій сфері також немало колізій. Наприклад, із питань визначення обсягу податкових зобов'язань подружжя, зобов'язань щодо відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, при застосуванні способів забезпечення цивільно-правових зобов'язань або при обранні судами заходів із забезпечення позовних вимог. Важливо найближчим часом законодавчо визначити підстави відмежування майна, що використовується особою для підприємницької діяльності, від його особистого майна. Деякі дослідники пропонують вирішувати ці питання за допомогою даних книги обліку доходів і витрат, які веде фізична особа — підприємець.
Як випливає із змісту ст. 50 ГК України, право на здійснення підприємницької діяльності має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Нагадаємо, що повна цивільна дієздатність настає:
при досягненні особою повноліття (18 років);
до повноліття — з моменту вступу у шлюб у випадках, коли це дозволено законодавством.
Крім того, згідно зі ст. 35 ГК України повна дієздатність за наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), опікуна або органу опіки та піклування може бути надана громадянинові, який:
досяг 16 років і працює за трудовим договором;
записаний матір'ю або батьком дитини;
досяг 16 років і бажає займатися підприємництвом.
В останньому випадку громадянин набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації як підприємець.
Правоздатність і дієздатність фізичної особи може бути обмежена судом лише у випадках і в порядку, передбачених законом. При обмеженні дієздатності громадянин втрачає право на здійснення підприємницької діяльності.
Конституцією України, законами України «Про державну службу», «Про запобігання та протидію корупції», «Про господарські товариства» та іншими законами встановлюються обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності.
На підставі аналізу чинного законодавства можна систематизувати категорії осіб, яким заборонено займатися підприємницькою діяльністю. Це:
Президент України, члени Кабінету Міністрів України, посадові особи центральних державних і місцевих органів державної влади, інші державні службовці;
- народні депутати України і депутати місцевих рад;
-- посадові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, нотаріату;
- військовослужбовці, а також громадяни, які проходять альтернативну службу;
особи, яким вироком суду заборонено здійснення підприємництва впродовж певного строку.
Слід ще раз зауважити, що володіння корпоративними правами згідно зі ст.167 ГК України не є підприємництвом, тому вищезазначені категорії осіб не позбавлені права виступати засновниками господарських товариств, купувати і продавати акції, крім випадків, коли вказані операції з купівлі-продажу акцій спрямовані на отримання прибутку.