- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Одеська національна академія харчових технологій Кафедра менеджменту та фінансів
- •6.030601 «Менеджмент»
- •Тема 11. Моделі процесу мотивації
- •Тема 12. Методи менеджменту
- •Тема 13. Технологія менеджменту
- •Рішення
- •Тема 14. Управлінські рішення
- •Особливості управлінських рішень
- •Типи моделей
- •Тема 15. Інформація і діловодство в менеджменті
- •Види інформаційних систум організації
- •Тема 16. Комунікації в менеджменті
- •Таблиця 16.2 Характеристика комунікаційних мереж
- •Тема 17. Вплив, влада, лідерство
- •Питання 3. Загальна характеристика стилів керівництва
- •Тема 18. Теорії лідерства
- •Тема 19. Менеджер як професійний керівник
- •1. Міжособистісні ролі:
- •2. Інформаційні ролі:
- •3. Ухвалення рішень:
- •Тема 20. Відповідальність і етика в менеджменті
- •1. Види відповідальності менеджерів
- •2. Етика і сучасне управління
- •Питання 1. Види відповідальності менеджерів
- •Питання 2. Етика і сучасне управління
- •Тема 21. Корпоративна культура
- •Питання 2. Фактори формування та типи корпоративної культури
- •Тма 22. Національні моделі менеджменту
- •Тема 23. Ефективність менеджменту
- •Список рекомендованої літератури
Питання 2. Фактори формування та типи корпоративної культури
Формування і розвиток корпоративної культури відбувається під впливом багатьох чинників, які умовно поділяють на первинні та вторинні.
До первинних чинників належать:
точки концентрації уваги вищого керівництва. Дуже часто предмет уваги керівників стає предметом уваги і турботи всіх співробітників організації, включається до норм, які утворюють базу критеріїв поведінки людей у ній;
реакція керівництва на критичні ситуації, що виникають в організації. Від того, як керівництво підходить до розв'язання кризової ситуації, чому саме воно надає перевагу, залежить формування системи цінностей в організації;
ставлення до роботи і стиль поведінки керівників. Працівники організації свідомо чи несвідомо підлаштовують свої дії під ритм роботи керівника, дублюють його підхід до виконання своїх обов'язків і тим самим формують стійкі норми поведінки в організації;
критеріальна база заохочень співробітників. Працівники організації, отримуючи винагороду чи покарання, формують для себе уявлення про те, що добре, а що погано в цій організації;
критеріальна база відбору, призначень, просування і звільнення. Критерії, за якими керівництво відбирає працівників в організацію, просуває і звільняє, помітно впливають на те, які саме цінності поділятимуть співробітники організації.
До вторинних чинників належать:
структура організації. Залежно від побудови організації, розподілу завдань і функцій між підрозділами й окремими співробітниками, рівня делегування повноважень у працівників організації формується думка про те, якою мірою вони користуються довірою у керівництва, як цінується ініціатива співробітників;
система передавання інформації та організаційні процедури. В організації поведінка співробітників регламентована процедурами і нормами: працівники заповнюють різні циркуляри і форми звітності, з певною періодичністю і в певній формі доповідають про виконану роботу тощо. Всі ці процедурні моменти створюють певний стиль роботи в організації;
зовнішній і внутрішній дизайн приміщення організації. Дизайн приміщення, принципи розташування в ньому робочих місць формують у працівників організації певне уявлення про її стиль, ціннісні орієнтири, про їхній статус;
міфи та історії. Сприяють тому, що система стійких уявлень про «дух» організації зберігається у часі й доходить до членів організації в яскраво емоційній формі;
положення щодо філософії та сенсу існування організації. Доведення до всіх членів колективу положень про філософію і цілі організації у вигляді принципів її роботи, цінностей, заповідей, яких необхідно дотримуватись, щоб зберігати і підтримувати дух організації, сприяє формуванню організаційної культури, адекватної місії організації.
Залежно від основних завдань компанії у західному менеджменті виділяють кілька типів корпоративних культур, кожна з яких має певний потенціал для розвитку компанії і по-особливому впливає на задоволення потреб і кар'єру працівників.
«Командна» культура формується в компаніях, що працюють у динамічних галузях, рівень ризику в яких великий (реклама, розроблення програмного забезпечення) і майбутнє яких визначається рівнем новизни продукту, проекту. Цінуються (і винагороджуються) талант, новаторство і продуктивна праця. Найефективніші співробітники стають «вільними агентами», за їхні послуги змагаються різні компанії.
«Клубна» культура характеризується вірністю, відданістю і бажанням працівників належати до певної групи. У стабільному і захищеному середовищі цінуються вік і досвід. Співробітники з великим стажем роботи в компанії одержують більшу винагороду, ніж «новачки». Стимулювання в «клубі» носить внутрішній характер. Від працівників очікують повільного, поступового прогресу: на кожному рівні ієрархії вони мусять набиратися знань і досвіду. Як правило, індивіди стають фахівцями загального профілю і здобувають досвід у різних функціональних сферах. «Клубна» культура сприяє розвитку гнучкості всередині організації, однак у зовнішньому середовищі вона має славу «закритої, нездатної до змін». За принципами цієї культури працює переважна більшість японських фірм.
«Академічна» культура передбачає довгострокове співробітництво і повільне, стабільне просування по службі. Але, на відміну від «клубної», працівники рідко переходять з одного підрозділу в інший. Кожен стає фахівцем у своїй сфері. Основою для винагороди і просування по службі є працьовитість і професіоналізм. «Академічні» культури характерні для багатьох «вікових» компаній: університетів, державних установ. Спеціалізація формує у співробітника почуття впевненості у власній необхідності для організації. Однак така культура обмежує розвиток працівників і взаємодію між відділами і підрозділами фірми. Ефективна вона у стабільних середовищах.
Культура «фортеці» формується переважно в кризовій для організації ситуації, коли йдеться про виживання компанії. «Фортеця» не може гарантувати співробітникам збереження робочих місць чи професійного зростання у періоди реструктуризації і скорочення компанії, коли вона пристосовується до умов зовнішнього середовища. Така культура небезпечна для рядових працівників, але відкриває хороші можливості впевненим у собі менеджерам. Ті, хто досягає успіху в таких ситуаціях, стають відомими особистостями.
Питання 3. Підходи до формування корпоративної культури
Виділяють наступні підходи до формування корпоративної культури:
1. З точки зору цільової спрямованості
Внутрішній підхід - це вибір місії, безпосередньо пов'язаної з бізнес-процесами, визначення соціальної місії, принципів підбору персоналу, спрямованості внутрішньої культури організації на задоволення потреб її членів.
Когнітивний підхід - націлений на планування кар'єри, розвиток персоналу та каналів зворотного зв'язку з ними, неформальні моделі лідерства.
Символічний підхід - виражається в наявності в компанії особливої мови, символічних дій, спеціальних ритуалів, міфів, символічних фігур.
Спонукальний підхід - виражається в системі мотивацій співробітників, включаючи як матеріальне, так і символічне стимулювання (наприклад, більш висока в порівнянні з аналогічними компаніями оплата праці, можливість навчання, планування кар'єри), включаючи використання ритуалів і церемоній
2. З точки зору ролі особистості співробітників в організації:
Бюрократично-рольова культура:
організація функціонує на основі системи правил, процедур і стандартів, дотримання яких має гарантувати її ефективність;
між співробітниками вибудована строга адміністративна ієрархія;
кожен працівник виконує певні трудові обов'язки;
основним джерелом влади є не особисті якості співробітника, а положення, займане ним в ієрархічній структурі;
всі рішення приймаються тільки керівником.
Силова організаційна культура формується переважно у приватних компаніях, де керівник є менеджером і хазяїном. Силовій організаційній культурі віддають перевагу компанії, що знаходяться в стадії формування, оскільки вона сприяє мобільності та легкої адаптації до змін на ринку:
крім адміністративної влади, менеджер-господар наділений явно вираженими лідерськими якостями;
навколо лідера сформоване особливе коло наближених співробітників, за допомогою яких він здійснює керівництво, але останнє слово завжди залишається за ним;
співробітники в компанії можуть бути менш обмежені у своїх діях, ніж в бюрократично-рольовій організації, більш ініціативні навіть беруть участь у прийнятті рішень;
за співробітниками здійснюється більш жорсткий контроль;
крім формального виконання обов'язків, від людей потрібен прояв особистої лояльності до свого шефа, і саме цей факт є вирішальним.
Особистісно-орієнтована організаційна культура:
у колективі, як правило, працюють фахівці з високим рівнем професіоналізму та особистої відповідальності;
особистісна організаційна культура надає величезні можливості, як для задоволення амбіцій, так і для реалізації особистих інтересів та ініціативи співробітників;
в її основі лежать здатність фахівців домовлятися між собою та їх незалежність один від одного;
діяльність працівників не контролюється "зверху", а тільки координується;
підлеглі мають велику самостійність і можуть працювати за гнучким графіком;
головний критерій ефективності в таких компаніях - професійне та чітке виконання взятих на себе зобов'язань;
у фірмах з особистісною організаційною культурою, як правило, культивуються товариські відносини між співробітниками, всі рішення приймаються колегіально;
рядові співробітники завжди в курсі планів керівництва.
Такий підхід до формування корпоративної культури найчастіше використовується в адвокатських конторах, консалтингових фірмах, архітектурних бюро, дизайнерський студіях і т.п..
Цільова культура. Вона формується у фірмах, діяльність яких спрямована на вирішення конкретних завдань:
організації з цільовою організаційної культури мають досить розмиту структуру, але посадові обов'язки кожного працівника тут чітко обмежені і розписані, кожен відповідає за свою ділянку;
робота співробітників жорстко контролюється, і іноді використовується система звітності;
керівник звичайно виконує функції "координатора" і не підкреслює свого лідерства;
рішення приймаються колегіально, і співробітники мають доступ до всієї внутрішньої інформації.
Цільова культура ефективна в тих випадках, коли ситуативні вимоги ринку є визначальними в діяльності організації.
Контрольні запитання
Дайте визначення поняттю „корпоративная культура”. Охарактеризуйте її складові.
Які фактори впливають на формування корпоративної культури організації?
Які основні типи організаційних культур виділяють в сучасній практиці управління?
Які підходи використовують для формування корпоративної культури?