Питання 2. Фактори формування та типи корпоративної культури

Формування і розвиток корпоративної культури відбувається під впливом багатьох чинників, які умов­но поділяють на первинні та вторинні.

До первинних чинників належать:

• точки концентрації уваги вищого керівництва. Дуже часто предмет уваги керівників стає предметом уваги і турботи всіх співробітників організації, включа­ється до норм, які утворюють базу критеріїв поведінки людей у ній;

• реакція керівництва на критичні ситуації, що ви­никають в організації. Від того, як керівництво підходить до розв'язання кризової ситуації, чому саме воно надає перевагу, залежить формування системи ціннос­тей в організації;

• ставлення до роботи і стиль поведінки керівників. Працівники організації свідомо чи несвідомо підлаштовують свої дії під ритм роботи керівника, дублюють йо­го підхід до виконання своїх обов'язків і тим самим фор­мують стійкі норми поведінки в організації;

• критеріальна база заохочень співробітників. Пра­цівники організації, отримуючи винагороду чи пока­рання, формують для себе уявлення про те, що добре, а що погано в цій організації;

• критеріальна база відбору, призначень, просу­вання і звільнення. Критерії, за якими керівництво від­бирає працівників в організацію, просуває і звільняє, помітно впливають на те, які саме цінності поділяти­муть співробітники організації.

До вторинних чинників належать:

• структура організації. Залежно від побудови органі­зації, розподілу завдань і функцій між підрозділами й окремими співробітниками, рівня делегування повно­важень у працівників організації формується думка про те, якою мірою вони користуються довірою у керівниц­тва, як цінується ініціатива співробітників;

• система передавання інформації та організаційні процедури. В організації поведінка співробітників рег­ламентована процедурами і нормами: працівники за­повнюють різні циркуляри і форми звітності, з певною періодичністю і в певній формі доповідають про викона­ну роботу тощо. Всі ці процедурні моменти створюють певний стиль роботи в організації;

• зовнішній і внутрішній дизайн приміщення орга­нізації. Дизайн приміщення, принципи розташування в ньому робочих місць формують у працівників організа­ції певне уявлення про її стиль, ціннісні орієнтири, про їхній статус;

• міфи та історії. Сприяють тому, що система стій­ких уявлень про «дух» організації зберігається у часі й доходить до членів організації в яскраво емоційній формі;

• положення щодо філософії та сенсу існування ор­ганізації. Доведення до всіх членів колективу положень про філософію і цілі організації у вигляді принципів її роботи, цінностей, заповідей, яких необхідно дотриму­ватись, щоб зберігати і підтримувати дух організації, сприяє формуванню організаційної культури, адекват­ної місії організації.

Залежно від основних завдань компанії у західному менеджменті виділяють кілька типів корпоративних культур, кожна з яких має певний потенціал для роз­витку компанії і по-особливому впливає на задоволення по­треб і кар'єру працівників.

«Командна» культура формується в ком­паніях, що працюють у динамічних галузях, рівень ри­зику в яких великий (реклама, розроблення програмно­го забезпечення) і майбутнє яких визначається рівнем новизни продукту, проекту. Цінуються (і винагороджу­ються) талант, новаторство і продуктивна праця. Най­ефективніші співробітники стають «вільними агента­ми», за їхні послуги змагаються різні компанії.

«Клубна» культура характеризується вірністю, від­даністю і бажанням працівників належати до певної групи. У стабільному і захищеному середовищі ціну­ються вік і досвід. Співробітники з великим стажем ро­боти в компанії одержують більшу винагороду, ніж «но­вачки». Стимулювання в «клубі» носить внутрішній ха­рактер. Від працівників очікують повільного, поступо­вого прогресу: на кожному рівні ієрархії вони мусять набиратися знань і досвіду. Як правило, індивіди ста­ють фахівцями загального профілю і здобувають досвід у різних функціональних сферах. «Клубна» культура сприяє розвитку гнучкості всередині організації, однак у зовнішньому середовищі вона має славу «закритої, нездатної до змін». За принципами цієї культури пра­цює переважна більшість японських фірм.

«Академічна» культура передбачає довгострокове співробітництво і повільне, стабільне просування по службі. Але, на відміну від «клубної», працівники рід­ко переходять з одного підрозділу в інший. Кожен стає фахівцем у своїй сфері. Основою для винагороди і про­сування по службі є працьовитість і професіоналізм. «Академічні» культури характерні для багатьох «віко­вих» компаній: університетів, дер­жавних установ. Спеціалізація формує у співробітника почуття впевненості у власній необхідності для органі­зації. Однак така культура обмежує розвиток працівни­ків і взаємодію між відділами і підрозділами фірми. Ефективна вона у стабільних середовищах.

Культура «фортеці» формується переважно в кри­зовій для організації ситуації, коли йдеться про вижи­вання компанії. «Фортеця» не може гарантувати спів­робітникам збереження робочих місць чи професійного зростання у періоди реструктуризації і скорочення ком­панії, коли вона пристосовується до умов зовнішнього середовища. Така культура небезпечна для рядових працівників, але відкриває хороші можливості впевне­ним у собі менеджерам. Ті, хто досягає успіху в таких ситуаціях, стають відомими особистостями.

Питання 3. Підходи до формування корпоративної культури

Виділяють наступні підходи до формування корпоративної культури:

1. З точки зору цільової спрямованості

Внутрішній підхід - це вибір місії, безпосередньо пов'язаної з бізнес-процесами, визначення соціальної місії, принципів підбору персоналу, спрямованості внутрішньої культури організації на задоволення потреб її членів.

Когнітивний підхід - націлений на планування кар'єри, розвиток персоналу та каналів зворотного зв'язку з ними, неформальні моделі лідерства.

Символічний підхід - виражається в наявності в компанії особливої ​​мови, символічних дій, спеціальних ритуалів, міфів, символічних фігур.

Спонукальний підхід - виражається в системі мотивацій співробітників, включаючи як матеріальне, так і символічне стимулювання (наприклад, більш висока в порівнянні з аналогічними компаніями оплата праці, можливість навчання, планування кар'єри), включаючи використання ритуалів і церемоній

2. З точки зору ролі особистості співробітників в організації:

Бюрократично-рольова культура:

 організація функціонує на основі системи правил, процедур і стандартів, дотримання яких має гарантувати її ефективність;

 між співробітниками вибудована строга адміністративна ієрархія;

 кожен працівник виконує певні трудові обов'язки;

 основним джерелом влади є не особисті якості співробітника, а положення, займане ним в ієрархічній структурі;

 всі рішення приймаються тільки керівником.

Силова організаційна культура формується переважно у приватних компаніях, де керівник є менеджером і хазяїном. Силовій організаційній культурі віддають перевагу компанії, що знаходяться в стадії формування, оскільки вона сприяє мобільності та легкої адаптації до змін на ринку:

 крім адміністративної влади, менеджер-господар наділений явно вираженими лідерськими якостями;

 навколо лідера сформоване особливе коло наближених співробітників, за допомогою яких він здійснює керівництво, але останнє слово завжди залишається за ним;

 співробітники в компанії можуть бути менш обмежені у своїх діях, ніж в бюрократично-рольовій організації, більш ініціативні навіть беруть участь у прийнятті рішень;

 за співробітниками здійснюється більш жорсткий контроль;

 крім формального виконання обов'язків, від людей потрібен прояв особистої лояльності до свого шефа, і саме цей факт є вирішальним.

Особистісно-орієнтована організаційна культура:

 у колективі, як правило, працюють фахівці з високим рівнем професіоналізму та особистої відповідальності;

 особистісна організаційна культура надає величезні можливості, як для задоволення амбіцій, так і для реалізації особистих інтересів та ініціативи співробітників;

 в її основі лежать здатність фахівців домовлятися між собою та їх незалежність один від одного;

 діяльність працівників не контролюється "зверху", а тільки координується;

 підлеглі мають велику самостійність і можуть працювати за гнучким графіком;

 головний критерій ефективності в таких компаніях - професійне та чітке виконання взятих на себе зобов'язань;

 у фірмах з особистісною організаційною культурою, як правило, культивуються товариські відносини між співробітниками, всі рішення приймаються колегіально;

 рядові співробітники завжди в курсі планів керівництва.

Такий підхід до формування корпоративної культури найчастіше використовується в адвокатських конторах, консалтингових фірмах, архітектурних бюро, дизайнерський студіях і т.п..

Цільова культура. Вона формується у фірмах, діяльність яких спрямована на вирішення конкретних завдань:

 організації з цільовою організаційної культури мають досить розмиту структуру, але посадові обов'язки кожного працівника тут чітко обмежені і розписані, кожен відповідає за свою ділянку;

 робота співробітників жорстко контролюється, і іноді використовується система звітності;

 керівник звичайно виконує функції "координатора" і не підкреслює свого лідерства;

 рішення приймаються колегіально, і співробітники мають доступ до всієї внутрішньої інформації.

Цільова культура ефективна в тих випадках, коли ситуативні вимоги ринку є визначальними в діяльності організації.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення поняттю „корпоративная культура”. Охарактеризуйте її складові.

2. Які фактори впливають на формування корпоративної культури організації?

3. Які основні типи організаційних культур виділяють в сучасній практиці управління?

4. Які підходи використовують для формування корпоративної культури?