3. Ухвалення рішень:

• вносить зміни, пропонує проекти;

• проявляє турботу про організацію;

• розподіляє ресурси;

Питання 3. Загальна характеристика моделі сучасного менеджера

Сучасні вимоги до особистості менеджера:

• профільна повна вища освіта освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст" або "магістр";

• загальні знання в сфері управління організацією;

• компетентність у технології виробництва і в галузі виробництва, до якої належить організація;

• вміння управляти людьми, знання здібностей своїх підлеглих, захист їх інтересів на справедливій основі;

• створення позитивного соціально-психологічного клімату в колективі;

• володіння навичками підприємництва, ринковим мисленням і поведінкою, здатність до ініціативи, вміння перерозподіляти ресурси організації з метою найбільш вигідного їх застосування;

• прийняття обгрунтованих і компетентних рішень;

• наявність практичного досвіду і знання питань аналізу економічної ситуації;

• вміння проводити маркетингові дослідження.

Контрольні запитання

1.Чем відрізняється управлінська праця від праці виробничих робітників?

2.Дайте характеристику кожному з видів управлінської праці: евристичної, адміністративної, оперативної. З яких операцій вони складаються?

3.На які групи поділяють управлінський персонал?

4.Які характеристики і якості повинен мати сучасний менеджер?

Тема 20. Відповідальність і етика в менеджменті

1. Види відповідальності менеджерів

2. Етика і сучасне управління

3. Управління етикою і соціальною відповідальністю

Питання 1. Види відповідальності менеджерів

Економічна відповідальність. На початку XX століття керівники бізнесу висловлювали впевненість у тому, що корпорації зобов'язані використовувати свої ресурси таким чином, щоб суспільство було у виграші, тобто повинні нести економічну відповідальність . Оргнанізація повинна турбуватися про ефективність використання своїх ресурсів . Справжня роль бізнесу полягає у використанні його енергії і ресурсів у діяльності, яка спрямована на збільшення прибутку за умови, що він дотримується правил гри, бере участь у відкритій конкурентній боротьбі без шахрайства і обману.

Юридична відповідальність. Під юридичною відповідальністю розуміють дотримання конкретних законів і норм державного регулювання, яке визначає, що може, а чого не може робити організація. З кожного питання існують сотні і тисячі законів та нормативів (наприклад, скільки токсичних речовин може бути в промислових стоках, як уникнути дискримінації при наймі на роботу, які мінімальні вимоги щодо безпечності продукції, якого типу товари можна продавати іншим країнам тощо). Організація, яка підкоряється цим законам і нормативам, поводиться юридично відповідально, але вона не обов'язково буде вважатися соціально відповідальною.

Соціальна відповідальність. Сучасна організація є складовою оточення, з багатьма складовими, від яких залежить саме існування організації. До таких складових відносять місцеві спілки, споживачів, постачальників, засоби інформації, групи суспільного тиску, спілки або об'єднання робітників і тих, хто тримає акції. Це багато-прошаркове суспільне середовище може істотно впливати на досягнення організацією її мети, тому організації доводиться врівноважувати чисто економічну мету з економічними і соціальними інтересами цих складових середовища.

Соціальна відповідальність — це готовність відгукнутися на потреби суспільства, жертвуючи при цьому короткостроковим прибутком. Вкладення в будівництво лікарень і шкіл, філантропічні програми, безпека і висока якість продукції без забруднення навколишнього середовища, захист інтересів споживачів, охорона здоров'я і безпеки – це напрямки куди організації повинні спрямувати частину своїх ресурсів і зусиль за соціальними каналами.

Етична відповідальність. Етично відповідальна поведінка означає суспільно корисні дії, що не передбачені законами або не відповідають прямим її економічним інтересам. Для того, щоб поведінка організації була етичною, її менеджери повинні дотримуватись принципів рівності, чесності і неупередженості, дотримувати права співробітників. Як неетичні оцінюються рішення, що дозволяють людині чи всій організації одержувати вигоди за рахунок суспільства.