Регіональна економіка. книжка
.pdf305
Серед країн, для яких проводилось дослідження, Україна посідає 76
місце (в 2004р. – 74 місце).
2.3. Структура господарства
Економіка певної території представляє собою сутність якимось чином впорядкованих об’єктів, чи як їх називають господарських одиниць, які ви-
конують певні функції – виробництво товарів чи послуг.
Первинними господарськими одиницями національної економіки є пі-
дприємства, установи, заклади і т.д., зокрема заводи, фабрики, селянські гос-
подарства, будівельні організації, транспортні підприємства, магазини, шко-
ли, лікарні, банки, науково-дослідні інститути і т.п.
Сьогодні господарство регіону чи країни представляє собою складне утворення за субординацією і просторовою диференціацією. Структура гос-
подарства – це складне і багатоаспектне поняття. Її можна розглядати за фо-
рмами власності підприємств і установ, за розвитком і технологіями і т.п. Нас цікавить перш за все галузево-функціональна та просторова структура госпо-
дарства.
У вітчизняній економіці значного поширення набув галузевий підхід до структури господарства. Галузь – це сукупність підприємств і установ, які виробляють однорідну продукцію, або надають певні послуги.
Хоча визначення галузі досить чітке, на практиці розмежування та ви-
ділення їх досить складне.
У зарубіжній економічній літературі поділ національної економіки найчастіше здійснюється на сектори: первинний (сільське господарство, лі-
сове, рибне, видобувні галузі), вторинний (обробні галузі) і третинний (сфе-
ра послуг). Окремі вчені, враховуючи зрушення в інформаційній сфері, виді-
ляють ще четвертинний сектор (науково-інформаційний). Сьогодні сектора-
льна економіка розвинутих країн має форму перевернутої піраміди, в якій ча-
стка третинного сектору є найбільшою (часто понад 70%), а частка первин-
306
ного і вторинного секторів поступово скорочується [5; 433]. Таким чином,
можна вести мову про входження цих країн в постіндустріальну стадію роз-
витку суспільства. В структурі господарства України основна частка всієї продукції припадає на первинний і вторинний сектори економіки. А частка третинного сектора більш, як в два рази поступається цьому показнику у ви-
соко розвинутих країнах. За цими ознаками Україна знаходиться на стадії ін-
дустріального розвитку суспільства.
Для аналізу структури господарства важливим є співвідношення двох головних сфер, які в радянській економіці й статистиці називали “виробни-
чою” і “невиробничою” сферами, або “матеріальним виробництвом” і “нема-
теріальним”. Стосовно цього поділу, особливо після введення в структуру господарства різних видів інфраструктури, точаться суперечки. Ми перебу-
ваємо в так званому “перехідному” періоді, коли для аналізу господарства України використовується групування галузей у виробничу сферу і сферу по-
слуг (рис. 6).
Особливо важко встановити межу між “виробництвом” і “інфраструк-
турою”. Зокрема транспорт, зв’язок поділяють між двома сферами, залежно від споживача їх послуг. Лінії електропередач, нафто- і газопроводи одні вчені відносять повністю до виробничої сфери, інші до інфраструктури.
З 1997 року в Україні на загальнодержавному рівні для органів держа-
вного управління і статистики введена “Класифікація видів економічної дія-
льності” ДК 009-96 відповідно до класифікації видів економічної діяльності,
прийнятої статистичною комісією ЄС. Ця класифікація господарства є досить складною, багаторівневою. Галузі виробництва діляться на секції і підсекції,
а також розділи, групи, класи і підкласи.
307
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Національне господарство України |
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
Виробнича сфера |
|
|
|
|
|
|
Сфера послуг |
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
Будівництво |
|
|
Промисловість |
|
|
|
Лісове |
|
Сільське госпо- |
|
Рибальство |
|
|
|
Транспорт |
|
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
господарство |
|
|
дарство |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Залізничний |
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Рослинництво |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Важка |
|
|
|
|
Легка |
|
|
|
|
Харчова |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Автомобільний |
|
||||||||||
|
|
|
Твариництво |
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Трубопровідний |
|
|||||
|
Паливна |
|
|
|
|
|
Текстильна |
|
|
|
|
Плодо-овоче- |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
консервна |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Морський |
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
Електроенергети- |
|
|
|
|
|
Взутєва |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
чна |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Олійно-жирова |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
Швейна |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Річковий |
|
||||||
|
Металургія |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Цукрова |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Авіаційний |
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
Галантерейна |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
Хімічна і наф- |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
тохімічна |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Борошно- |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
Трикотаж |
|
|
|
мельна |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
Машино- |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
будування |
|
|
|
Хутряна |
|
|
|
М’ясна |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Зв’зок |
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Будівельних |
|
|
|
Інші галузі |
|
|
|
Молочна |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Освіта і наука |
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
|
матиеріалів |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Спиртова |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Культура і мистецт- |
|||||||
|
Лісова, дерево- |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
во |
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
обробна |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Тютюнова |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Торгівля і громадсь- |
||||||||
|
Скляна і порце- |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ке харчування |
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Кондитерська |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
ляново- |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
фаянсова |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Хлібопекарна |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Рекреаційне обслу- |
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
говування |
||||
|
Інші галузі |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Рибна |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Фінанси, кредит, |
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
страхування |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Інші галузі |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Охорона здоров’я |
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Управління |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Фізкультура |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Рис. 6. Галузева структура господарства України
Цей класифікатор теж має низку недоліків, проте дає можливість більш ретельно співставляти розвиток національних економік.
Національна економіка за своєю галузевою структурою є складною і неоднозначною. Групування та класифікації економічної діяльності в залеж-
ності від потреб і цілей, можуть бути різними.
308
Вивчення галузевої і функціональної структури господарства в регіо-
нальній економіці дає можливість через аналіз співвідношення між основ-
ними структурними елементами встановити характер суспільного розвитку.
Як правило, ці пропорції співставляються з пропорціями, що склалися у ви-
сокорозвинутих країнах.
Досить поширеним є співставлення часток виробничої сфери і сфери послуг. Як уже зазначалося, в розвинутих країнах у сфері послуг зайнято 70 і
більше відсотків працюючих, причому роль сфери послуг продовжує зроста-
ти. Нові технології та прогресивні способи організації виробництва дозволя-
ють виробляти всі необхідні товари незначною кількістю виробників. В
Україні частка виробничої сфери складає майже 50 %, що є прямою ознакою недостатнього науково-технічного прогресу в технологіях. З іншого боку, це є свідченням нерозвинутості сфери послуг і недостатнього рівня життя насе-
лення.
Цікавим є співвідношення між галузями господарства, що належать до групи А і групи Б група А – важка індустрія, або виробництво засобів вироб-
ництва (група Б – виробництво товарів широкого вжитку). В розвинутих кра-
їнах принаймі 2/3 виробництва припадає на групу Б. В Україні це співвідно-
шення цілком протилежне (3:1). Тобто виробництво заради виробництва).
Наприклад, потужна енергетика Донбасу заледве задовольняє потреби виро-
бництва в цьому регіоні. Спрощено це має такий вигляд: видобуваємо вугіл-
ля, одержуємо з нього енергію, яку використовуємо для видобутку вугілля!
Багатозначними є пропорції між окремими галузями виробництва.
Співвідношення між добувними і обробними галузями промисловості на ко-
ристь останньої є ознакою прогресивної структури.
Для України характеристикою є також незбалансованість між вироб-
ництвом і переробкою сільськогосподарської продукції і недостатня – проду-
кції харчової і легкої промисловості.
Галузеве структурування економіки важливе при галузевому управлін-
ні господарством, яке на сьогодні характерне для державного регулювання
309
економіки України. Перевагою цього способу управління є можливість про-
ведення в кожній галузі певної науково-технічної та організаційної політики.
Для здійснення централізованої державної політики така система управління є зручнішою. Центром здійснення регуляторної політики є міністерство.
Проте, таке відомче управління має й певні недоліки. Відомче управ-
ління спричиняє часто нераціональні перевезення вантажів, ускладнює між-
галузеві зв’язки, кооперування, комбінування. Відомчі інтереси часто всту-
пають в суперечність з потребами територій.
Тому все частіше ведеться мова про більшу самостійність регіонів в здійсненні управління регіональним господарством. Територіальне управлін-
ня дає змогу цілісно підходити розвитку територій. Легко встановлюються міжгалузеві зв’язки, здійснюються заходи для цілісного розвитку краю; не тільки економічного, а й соціального і екологічного оздоровлення.
Разом з тим, при територіальному управлінні втрачається змога здійс-
нення загальнодержавної науково-технічної політики стосовно окремих галу-
зей. Територіальне управління також, часто породжує так зване “містечкові” настрої – коли регіональні місцеві інтереси протистоять загальнодержавним.
Це часто спостерігається при необхідності спорудженням екологічно-
небезпечних підприємств.
Тому сьогодні йде пошук такої форми управління, яка б поєднувала переваги галузевого і територіального.
У цьому розрізі актуальним є вивчення просторової (територіальної)
структури господарства.
Підприємства, установи і т.п. розташовані на території по різному одне відносного іншого, відносно сировини, населення пунктів і т.п. Ці підприєм-
ства часто використовують спільну виробничу і соціальну інфраструктуру,
творять певні поєднання, які називаються елементами територіальної струк-
тури. Ці елементи можуть мати, точкові вузлові, лінійні, кущові та площин-
но-ареальні форми.
310
Ареальні форми, як правило, мають ті види діяльності, які тісно пов’язані з природним середовищем – сільськогосподарські, лісові, промис-
лові зони і райони, гірничовидобувні басейни. Переробна промисловість в бі-
льшості орієнтована на мережу розселення, а тому утворює такі форми тери-
торіальної організації виробництва, як промисловий пункт, промисловий центр, промисловий кущ, промисловий вузол.
Лінійні форми мають шляхи сполучення (транспортні лінії).
Сучасна територіальна і галузева структура господарства України ха-
рактеризується нераціональністю і неефективністю:
деформована галузева структура господарства, значна частка первин-
ного сектора при недостатньому розвитку виробництва товарів широ-
кого вжитку;
висока частка в структурі господарства підприємств ВПК;
недостатній розвиток АПК, зокрема переробки сільськогосподарської продукції;
незадовільний і обмежений за видами розвиток сфери послуг;
технічна відсталість вітчизняних підприємств, і, як наслідок велика матеріалоенергомісткість, собівартість, низька конкурентноздатність продукції;
нерівномірність територіального розвитку господарства, що проявля-
ється в надмірній концентрації виробництва і створенні значної еколо-
гічної напруженості в одних регіонах та слабкого розвитку промисло-
вості в інших регіонах.
Подолання цих недоліків є необхідною умовою подальшого розвитку гос-
подарства країни. Воно може бути здійснене шляхом:
формування ринкового середовища, сприяння вільній конкуренції;
визначення пріоритетних галузей та подання їм підтримки з боку дер-
жави, в Україні ними є високотехнологічні наукоємні галузі машинобу-
дування, АПК та легка промисловість;
311
стимулювання інноваційної діяльності підприємств, запровадження но-
вих технологій;
зменшення енергомісткості виробництва, закриття неефективних виро-
бництв та зміна галузевої структури господарства;
підвищення конкурентноздатності українських підприємств та розши-
рення ринків збуту для наших товарів шляхом запровадження кластер-
них моделей в економіці [3; 298].
Слід зауважити, що необхідність здійснення економічної перебудови за цими напрямками стоїть перед нашою державою уже тривалий час. Нехту-
вання особливостями національної економіки, непослідовні дії в окремих на-
прямках, ігнорування світових економічних процесів призвели до втрати ко-
нтролю над економічною діяльністю. Галузева структура господарства ще більш деформувалась на користь паливно-сировинного сектора, а частка ма-
шинобудування, легкої, хімічної промисловості ще більше знизилась. Тому здійснення економічних реформ є нагальною і конечною потребою. Інакше негативні процеси, що спостерігаються, наберуть незворотного характеру.
Питання і завдання для самоконтролю
1.Визначіть суть понять «національна економіка», «національний господар-
ський комплекс».
2.Вкажіть, до яких країн за рівнем і характером економічного розвитку на-
лежить Україна?
3.Назвіть основні особливості соціально-ринкового господарства.
4.Якими показниками характеризують економічний розвиток країн і тери-
торій?
5.Що береться до уваги при визначенні рейтингу соціально-економічного розвитку країн (індекс людського розвитку)?
6.Розкрийте галузево-функціональну структуру господарства країни.
7.В чому суть «секторальної» структури господарства?
8.Назвіть основні елементи і форми просторової організації господарства.
312
Рекомендована і використана література
1.Доповідь ООН про людський розвиток 2007/2008.
2.Захарченко В.І. Трансформаційні процеси у промислових територіальних системах України. – Вінниця: Гіпаніс, 2004. – 547с.
3.Промисловий потенціал України: проблеми та перспективи структурноінноваційних трансформацій //Відпов. ред. к.е.н., Ю.В. Кіндзерський. – К.: Ін-т. економіки та прогнозування НАН України, 2007. – 408с.
4.Розміщення продуктивних сил України: Підручник //За ред. проф. Є.П. Качана – К.: ВД “Юридична книга”, 2001. – 552с.
5.Топчієв О.Г. Основи суспільної географії: Навч. посібник. – Одеса: Астропринт, 2001. – 560с.
6.Данилишин Б. Світова фінансова криза – тест для України. //Дзеркало тижня. №38; 2008р.
313
Розділ 3. Міжгалузеві господарські комплекси та
регіональні особливості їх розвитку і розміщення
3.1. Паливно-енергетичний комплекс
Паливно-енергетичний комплекс України (ПЕК) є технологічно складною, територіально-розгалуженою системою, що складається з електроенергетики, системи теплопостачання, вугільної, ядерної, газової,
нафтової і нафтопереробної промисловості; ПЕК здійснює видобуток,
виробництво та транспортування паливно-енергетичних ресурсів.
Науково-технічний прогрес, підвищення якості продукції, поліпшення умов праці, інтенсифікація всього суспільного виробництва визначаються розвитком енергетики країни, основою якої є паливна база. Тому в усіх економічно розвинених країнах інвестиції у паливно-енергетичний комплекс становлять близько 40% сумарних капітальних вкладень у промисловість.
Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) є базовим в економіці держави,
значно впливає на рівень розвитку її економіки. У 2006 р. в Україні вироблялося 117,1 млн. т. умовного палива, а для нормального енергозабезпечення потрібно до 300 млн. т. Держава забезпечує енергетичні потреби за рахунок власних ресурсів на 40%, у газі – на 20%, у вугіллі – на 80 %, у нафті на 7-8%. Тому значну масу енергоносіїв доводиться імпортувати:
вугілля – до 28 млн. т, нафти – 14 млн. т, газу 40–45 млрд. м3 на рік, ядерного палива – 100%.
Темпи розвитку паливно-енергетичного комплексу України за останнє десятиріччя за всіма показниками не сприяли підвищенню електромісткості національного прибутку і валового суспільного продукту. З 1990 по 2006 р.
виробництво електроенергії в Україні зменшилося на 40%, видобуток нафти
– на 20%, газу – на 25%, вугілля – в 2 рази.
314
Таблиця 7
Виробництво найважливіших видів продукції паливно-енергетичного комплексу [56]
Продукція |
1985 |
1990 |
1995 |
2000 |
2005 |
2006 |
|
Електроенергія, |
72,0 |
298,5 |
94,0 |
171,4 |
186,1 |
192,1 |
|
млрд. кВт-год. |
|||||||
|
|
|
|
|
|
||
Нафта (в т. ч. газовий конденсат), |
5,8 |
5,3 |
4,1 |
3,7 |
4,4 |
4,5 |
|
млн. т |
|||||||
|
|
|
|
|
|
||
Газ, млрд. м3 |
42,9 |
28,1 |
18,2 |
17,9 |
20,8 |
20,9 |
|
Вугілля, млн. т |
89,0 |
164,8 |
83,8 |
81,0 |
78,0 |
80,3 |
В Україні близько 53% потреб в паливно-енергетичних ресурсах (ПЕР)
забезпечується за рахунок імпорту, що відповідає середньоєвропейським показникам. Більшість країн світу мають такі, або гірші показники забезпечення власними первинними ПЕР. Наприклад, у Німеччині частка імпорту в загальному споживанні енергії становить 60%, а в Словаччині – понад 30%. Японія використовує лише 8% власних первинних ПЕР, Італія –
17%. Покриття потреби за рахунок власного видобутку нафти в Україні становить 39,4%, а природного газу – 26,2%.
Крім того, потреби в електроенергії та теплі задовольняються в Україні виключно за рахунок власного виробництва. За обмежених запасів нафти і газу частка природного газу в загальному споживанні енергоресурсів в Україні залишається високою та майже в двічі перевищує світові показники і відповідає показникам країн, які мають надто великі запаси цих ресурсів
(Росія, Саудівська Аравія, Норвегія) та є експортерами. При цьому питомі показники видобутку газу в зазначених країнах поступово зростають. Частка споживання нафти в паливно-енергетичному балансі (ПЕБ) України становить 18,4% (ЄС – 41,7%, світові показники – 38,5%), атомної енергії –
16,3% (ЄС – 20,3%, світові показники – 10,7%). Видобуток нафти на 1
мешканця в таких країнах як, Німеччина, Франція, Італія значно нижчий, ніж у нашій країні, та і запаси незначні – становлять відповідно 0,34; 0,15; 0,62
млрд. бар., а рівень життя населення та адаптації національних економік значно вищий.