Регіональна економіка. книжка

285

5.Проведіть оцінку забезпеченості населення і господарства України природними ресурсами.

6.Дайте оцінку сучасного стану природокористування в Україні.

7.Які екологічні наслідки природокористування?

8.Вкажіть головні проблеми охорони довкілля в Україні.

1.3. Виробничий потенціал

Виробничий потенціал визначається як сукупність засобів виробництва, здатних виробляти певну кількість матеріальних благ. Він, в

першу чергу характеризується вартістю основних, засобів.

Основні засоби одна із складових національного багатства України. До них належать земельні ділянки, будинки, споруди та передавальні пристрої,

машини й обладнання, транспортні засоби, інструменти, багаторічні насадження, робоча і продуктивна худоба. До основних засобів включаються основні засоби державних, колективних, комунальних, громадських підприємств і організацій, фонди інших держав та міжнародних організацій,

а також основні засоби, що перебувають в особистій власності населення.

Одним з основних показників, що характеризують основні засоби, є

виробнича потужність, здатність знарядь праці виробляти максимальну кількість продукції

Територіальний розподіл виробничого потенціалу є найважливішою умовою розвитку і розміщення продуктивних сил.

Структура виробничих фондів і їх використання

У 2006 році вартість основних засобів в Україні становила 1406209

млн. грн. В структурі основних засобів на промисловість припадало 35,7 %,

на сільське господарство - майже 5,9 %, транспорт і зв'язок 4,44 %, на будівництво - майже 1,9 %.

286

За формами власності основині засоби діляться на державні 30,4%,

комунальні -23,8%, приватні - 4,3%, колективні -41 %, інші -0,4%,

Виробничі основні засоби в структурі основних засобів в економіці України становлять майже 62%.

Від рівня використання основних виробничих засобів і фондооснащеності матеріального виробництва залежать територіальні показники продуктивності праці. Відносне забезпечення виробництва виробничими засобами територіально диференційоване. Різними є,

наприклад, рівні механізації та технічного оснащення основних і допоміжних галузей промисловості, забезпеченості сільського господарства тракторами і набором причіпних знарядь до них.

Поки що основним джерелом нарощування основних фондів є інвестиції (капітальні вкладення). З переходом регіонів і підприємств до ринкових відносин головним джерелом розширеного відтворення фондів стануть власні кошти (прибуток) і банківські кредити Централізовані державні капіталовкладення спрямовуватимуться лише на фінансування найважливіших державних програм, оборонні об'єкти.

Вплив НТП на розвиток і розміщення продуктивних сил.

Технічне переоснащення та реконструкція підприємств основні напрями нарощування виробничого потенціалу, його інтенсивного розвитку.

На їх здійснення спрямовується не менше половини загальної суми капіталовкладень.

В Україні створено потужний науково-технічний потенціал. Здобули світове визнання фундаментальні дослідження українських учених у різних галузях знань. На їх основі створено і впроваджено принципово нові технологічні процеси й устаткування: роторно-конвеєрні лінії, малогабаритні преси надвисокого тиску, сучасні машини неперервного розливу металу,

обладнання безверетенного прядіння та нечовникового ткацтва, верстати електрофізичної та електрохімічної обробки металів.

287

На сучасному етапі розвитку продуктивних сил особлива увага приділяється вдосконаленню існуючих і впровадженню принципово нових технологій (електронно-променевих, плазмових, імпульсних, біологічних,

радіаційних, мембранних, хімічних), у сільському господарстві -

індустріальних, інтенсивних технологій, методів біотехнології та генної інженерії.

Впровадження новітніх досягнень науки техніки у виробництво впливає на розміщення продуктивних сил, розширюються територіальні межі застосування нової техніки, використання якої є вигідним, коли витрати на неї менші за вартість продукту, створеного робітником, якого замінила машина.

Науково-технічний прогрес впливає на територіальний поділ праці,

спеціалізацію та комплексний розвиток господарства. З одного боку,

розширюються можливості для природокористування. Зокрема, створено ефективні засоби та прилади для очищення промислових і комунальних викидів у воду, атмосферу, ґрунти, прогресивні технології, які забезпечують перехід до замкненого водопостачання, утилізацію відходів, економію трудових, рослинних та мінеральних ресурсів, раціональне використання земель (зменшення площ під забудову, рекультивація). Разом з тим, науково-

технічний прогрес супроводиться зростанням територіальної концентрації виробництва, яка може відповідати галузевим інтересам, не враховуючи регіональних умов (дефіциту трудових, паливних, водних ресурсів,

збільшення сировинних зон переробних підприємств тощо). Як правило,

оптимальні розміри підприємств визначаються економічними показниками,

проте в сучасних умовах чи не найголовнішим став екологічний чинник,

особливо стосовно підприємств хімічної, металургійної, енергетичної,

гірничодобувної та деяких інших галузей промисловості.

Питання і завдання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття “виробничий потенціал”.

288

2.Якими параметрами характеризується виробничий потенціал України?

3.Охарактеризуйте структуру виробничих доходів.

4.Як впливає НТП на розміщення продуктивних сил і виробничий потенціал регіону?

5.Назвіть основні показники, що характеризують основні засоби виробництва.

6.Що є основним джерелом нарощування основних фондів виробництва?

7.Якими показниками визначаються оптимальні розміри підприємств?

1.4. Науковий потенціал: суть, структура, динаміка.

Науковий потенціал - це сукупність ресурсів і можливостей сфери науки будь-якої системи (колективу, галузі, міста тощо), що дає змогу за наявних форм організації та управління ефективно вирішувати господарські завдання. Складовими наукового потенціалу є кадри, кошти, матеріально-

технічна база, інформаційне забезпечення. Поняття "науковий потенціал"

можна застосовувати щодо будь-якої сукупності наукових організацій

(об'єднань у галузях господарства, міністерствах, відомствах), а також галузевих наукових організацій, розташованих на відповідній території.

Відтак, можна говорити про науковий потенціал держави, оскільки вона об'єднує наукові організації різного підпорядкування.

У 1990 р. науково-технічною діяльністю займалися 313,1 тис. осіб, а в

2006 р. їх чисельність зменшилася до 100,2 осіб, в т.ч. 4,5 тис. докторів наук і

6,9 тис. кандидатів наук. Обсяг наукових і науково-технічних робіт становив у 2006 р. майже млрд. грн., Варто відзначити, що цей обсяг за останні п'ять років збільшився вдвічі.

Значна частина наукових кадрів вищої кваліфікації зосереджена у вищих навчальних закладах та в галузях господарства, в органах державної влади. В 2006 р, чисельність фахівців, що мають ступінь доктора наук становила 11700 осіб і кандидатів наук - 46,1 тис. особи.

289

Реалізація закономірностей розміщення виробництва принципу вирівнювання економічного, соціального та культурного розвитку економічних районів сприяла створенню наукових центрів в усіх регіонах України.

Від наукового потенціалу країни, безперечно, залежить розміщення наукомістких галузей господарства га невиробничої сфери. Наукові заклади досліджують продуктивні сили в усіх регіонах країни, а продуктивні сили впливають на спеціалізацію наукових підрозділів. Такий їх взаємозв'язок дає змогу розв'язувати економічні та соціальні проблеми. Інакше кажучи,

науковий потенціал слід розглядати як важливу передумову розміщення нових (або реконструкції діючих) підприємств та вищих закладів освіти.

Наукові інститути, що спеціалізуються на теоретичних дослідженнях,

як правило, розміщують у великих науково-інформаційних центрах, а ті, що займаються прикладними проблемами певної галузі - поблизу провідних підприємств галузі та органів управління ними. При цьому враховують сучасний стан розміщення наукових установ, насичення регіонів науковими кадрами, оскільки поки що територіальна диференціація чисельності науковців по регіонах України є досить значною.

Науково-дослідні установи, що займаються фундаментальними дослідженнями, зосереджені переважно у великих економічних га культурних центрах країни. Більш рівномірною є мережа галузевих науково-

дослідних інститутів прикладного профілю, що тяжіють до виробничих баз.

Більшість їх розміщена в центральних районах, а їхні філії, відділення й лабораторії - на периферії.

Посилення інтеграційних процесів сприяло створенню науково-

виробничих об'єднань (НВО), в яких поєднуються творчі зусилля вчених і виробничників. До складу таких об'єднань, як правило, входять головне підприємство, його філії, науково-дослідні та проектно-конструкторські інститути, які можуть бути розміщені в різних пунктах, але майже завжди в одному районі Провідні проектні інститути займаються проектуванням

290

гідротехнічних споруд, а також складанням генеральних планів міст та

районів.

Ефективність впровадження досягнень науки і техніки в економіку

країни

Результативність використання науково-технічного потенціалу характеризується загальним обсягом інноваційних витрат у промисловості,

які в 2006 році становили понад 6,2 млрд. грн. і зросли за останні шість років майже у шість разів. В 2006 році фінансування наукових та науково-

технічних робіт становило 5164,4 млн. грн.

З року в рік зростають обсяги відвантаження інноваційної продукції,

які в 2006 р. становили 30,8 млрд. грн. Впродовж останніх років зростає кількість освоєних у промисловому виробництві нових видів продукції машинобудування

Разом з тим, варто відзначити, що подальший розвиток науково-

технічного потенціалу в значній мірі залежатиме від політики держави,

фінансових коштів, які виділятимуться в бюджеті держави на науку.

Сприятимуть росту наукових кадрів і соціальні заходи щодо підтримки наукових працівників, омолодження їх вікового складу.

Питання і завдання для самоконтролю

1.Дайте характеристику поняття “науковий потенціал” і його структури.

2.Якими показниками характеризуються обсяги наукового потенціалу?

3.Якими показниками характеризується ефективність використання наукового потенціалу?

4.Назвіть основні складові наукового потенціалу.

5.Чим визначається результативність використання науково-технічного потенціалу?

291

6.Розкрийте значення науково-дослідних установ, що займаються фундаментальними дослідженнями.

7.Назвіть особливості розміщення різних наукових інститутів.

Рекомендована і використана література

1.Атаева Е.А. Классификация факторов, определяющих уровень трудового потенциала //Економіка промисловості. – 2005. - №2. – С. 181-186.

2.Ахламов А.Г. Уманець Т.В. Регіональні виміри впливу глобалізації на трудові ресурси //Вісник економічної науки України. – 2005. - №1. – С.1821.

3.Бабурин В. Л., Мазуров Ю. Л. Географические основы управления. – М.: Дело, 2000. – 288 с.

4.Бажан І.І. Складові відтворення людського капіталу //Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. - №1. – С.153-156.

5.Бутко М.П., Зеленська О.О., Зеленський С.М., Котеньніков Д.І., Мощенко В.П. Регіональне управління: інноваційний підхід: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів //Чернігівський держ. технологічний університет /М.П. Бутко (заг.ред.). – К.: Знання україни, 2006. – 560с.

6.Васильченко В.С., Гриненко А.М., Грішнова О.А., Керб Л.П. Управління трудовим потенціалом: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2005. – 403с.

7.Веклич (Погорелова) О. А. Эколого-экономические противоречия / АН УССР, Ин-т экономики; Отв. ред. В. В. Куликов. – Киев: Наукова думка, 1991.

8.Галиця І. Коменціалізація інтелектуальної власності та прикладних наукових досліджень //Економіка України. – 2001. – №1. – С.63.

9.Гуревічов М. Державне регулювання науки //Економіка України. – 2001. – №10. – С. 73-79.

10.Демографический энциклопедический словарь. – М.: Сов. энциклопедия,

1985.

292

11.Каленюк І. До питання про освітній потенціал країни //Економіка України.

– 2001. – №1. – С. 70-72.

12.Кашенко О. Л. Фінанси природокористування. – Суми: Видавництво "Університетська книга", 1999. – С. 81.

13.Киреева Н. Г., Киреева Н. В. Экономика и природная среда. – М.: Агар, 1999. – С. 13

14.Марущак В. Проблеми інтеграції науки України у світову наукову структуру //Економіка України. – 1994. – №10. – С.62-66.

15.Мельник Л. Г. Екологічна економіка. – Суми: ВТД "Університетська книга", 2002. – 346 с.

16.Минц А. А. Экономическая оценка естественных ресурсов. М., 1972 17.Москаленко А. П. Экономика природопользования и охраны окружающей

среды. – Москва: ИКЦ "МарТ", Ростов-н/Д: Издательский центр "МарТ", 2003. – С. 9

18.Наука та інноваційна діяльність в Україні. Держкомстат України. – К., 1999.

19.Основи екології. Екологічна економіка та управління природокористуванням: Підручник / За заг. ред. Л. Г. Мельника та М. К. Шапочки. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. – 759 с.

20.Руденко Л., Лісовський С. Природно-ресурсний протенціал економічного зростання. // Вісник НАН України, 2001, №4. – С. 20-32

21.Соціально-трудовий потенціал: теорія і практика. У 2 ч. – К.: Наукова думка, 1994.

22.Статистичний збірник “Регіони України”. 2007. Ч. 1 /За ред. Осауленка О.Г.; Відп. за вип. Власенко Н.С. . – К., 2007. – 347 с.

23.Стеченко Д. М. Управління регіональним розвитком: К. Вища шк., 2000. – С.5.

24.Стеченко Д.М. Управління регіональним розвитком: Навч. посіб. – К.: Вища школа, 2000. – С. 143-158.

293

25.Сытник К. М., Брайон А. В., Гордецкий А. В., Брайон А. П. Словарьсправочник по экологии. – К.: Наукова думка, 1994. – С. 387

26.Удосконалення управління природокористуваннм в АПК / Дорогунцов С. І., Борщевський П. П., Данилишин Б. М. – К.: Урожай, 1992. – С. 5

27.Червоньов Д.М., Жулінська О.І. Пріоритетні напрями розвитку науки і техніки в системі державного регулювання НТП //Вісник Київського університету Cер. економ. Вип. 37. – 1997.

28.Шаульська Л. Комплексна оцінка трудового потенціалу регіону (на прикладі Донецької області) //Регіональна економіка. – 2005. – №3. – С.93104.

29.www. ukrstat.gov.ua

294

Розділ 2. Господарський комплекс України, особливості

структури і трансформації і в ринкових умовах

2.1. Суть, поняття “господарство”, “національна економіка”, “економіч-

на система”.

Життєдіяльність людей здійснюється у взаємодії їх між собою, з при-

родою і навколишнім світом, яка називається господарством. В сучасному розумінні “господарська діяльність” – це доцільна діяльність людей по виро-

бництву матеріальних благ і послуг, спрямована на задоволення власних проблем” [5; 400]. Вона охоплює не тільки продукування матеріальних і ду-

ховних благ а й їх розподіл, споживання.

Господарську діяльність окремої країни називають “національною еко-

номікою” або “національним господарським комплексом”. Термін “народне господарство”, який залишився з тоталітарного минулого і несе в собі певний ідеологічний зміст, щезає з ужитку.

Формування національної економіки можливе лише при умові розвит-

ку територіального поділу праці, спеціалізації території та існування міцної держави. За таких умов господарство країни з часом перетворюється в наці-

ональний господарський комплекс, в якому всі учасники (галузі, території,

підприємства, установи) перебувають в тісному взаємозв’язку і діють як єди-

ний організм.

Необхідними ознаками національної економіки є:

національний суверенітет, тобто національна державність, законодав-

ство, суверенітет господарської та зовнішньоекономічної діяльності;

економічне середовище (грошова одиниця, грошово-кредитна та фінан-

сова системи, обіг цінних паперів, митна система, виробнича інфра-

структура);

наявність тісних економічних зав’язків між суб’єктами господарювання

вмежах національних кордонів.