metodichka 1KA

Наукові основи, методика, практика: підруч. для студ. вищ. навч. закл., які навч. за напрямом підготов. «Соціологія». – Вид. 3–є, допов. і переробл. – К.: ВД «Києво-Могилянська академія», 2009. – 831 c.

10. Кравченко А.И. Социология в вопросах и ответах / А.И. Кравченко. – М.: Проспект Велби, 2009. – 240 с.

11.Кризис в Украине: зоны поражения. Взгляд социологов – К.: ТОВ «Друкарня «Бізнесполіграф», 2010. – 104 с.

12.Мацко І.В. Соціальна мобільність та іммобільність: визначення понять та традиція вивчення // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. – Харків: ВЦ Харківського національного ун-ту ім. В.Н.Каразіна, 2008. – С. 123–

125.

13.Нестуля О.О., Нестуля С.І. Соціологія: навч. пос. [для студ. вищ. навч. закл.] – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 272 с

16.Сірий Є.В. Соціологія: загальна теорія та методологія,

історія розвитку, спеціальні та галузеві теорії : навчальний посібник / Є.В. Сірий ; МОНУ. – Вид. 3-є, виправл. та доп. – Київ : Атіка, 2009. – 492 с.

17.Социология. 2-е изд. перераб. и дополн. / Под ред. Скворцова Н.Г. – М.: Проспект, 2010. – 352 с.

18.Соціологія / Навчальний посібник за ред. д. соц. н. Макєєва С.О. - К.: Знання, 2008. - 566 с.

19.Соціологія другого модерну: проблема перевизначення понять суспільствознавчого дискурсу: зб. наук. – Луганськ: ДЗ «ЛНУ ім. Тараса Шевченка», 2009. – 296 с.

20.Соціологія Посібник для студентів вищих навчальних закладів/ За редакцією В.Г. Городяненка. – К.: Видавничий центр "Академія",

2008. – 392 с.

21.Сучасний стан і перспективи розвитку соціології в Україні та Європі / За наук. ред. Є.І. Головахи та О.Г. Стегнія. – К.: ІС НАНУ, 2008. – 188 с.

22.Тенденції соціальних змін в Україні та Європі: за результатами "Європейського соціального дослідження", 2005–2007–2009/ Є.І. Головаха, А.П. Горбачик; НАН України, Ін-т соціології, Міжнар. фонд "Відродження". – К.: [Ін-т соціології НАНУ: ТОВ "РПФ "Азбука"], 2010. – 117

с.: табл. –ISBN 978–966–02–5815–0

23. Черниш Н.Й. Соціологія: Підручник за рейтинговомодульною системою навчання / 5-те вид., перероб. і доп./ Н.Й.Черниш. – К.:

Знання, 2009. – 486 с.

24.Исаев А. А. Вопросы социологии. Эгоизм, дружелюбие, классовые интересы.-М.: Либроком, 2011.- 242 с.

25.Павленок П.П. Краткий словарь по социологии.-М.: Инфра-

М, 2011.- 256 с.

26.Гартман Л. М. Об историческом развитии. Введение в

171

историческую социологию.-М.: Либроком, 2011.- 124 с.

27.Молевич Е. Ф. Общая социология.-М.: Едиториал УРСС ,

2011.- 328 с.

28.Фролов С. С. Общая социология.-М.: Проспект, 2011.- 384 с

29.Демидов Н. М. Основы социологии и политологии.-М.: Академия, 2011.- 208 с

30.Ковалевский М. М. Очерк происхождения и развития семьи

исобственности.-М.: Либроком, 2011.- 152 с.

31.Елсуков А. Н., Данилов А. Н. Предыстория социологии.-М.: ТетраСистемс, 2011.- 192 с.

32.Шелер М. Проблемы социологии знания.-М.: Ин.-т общегуманитарных исследований, 2011.- 304 с.

33.Бугле C. Социальная наука в современной Германии.-М.:

Либроком, 2011.- 176 с.

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

Тема: Предмет, структура й функції та методи соціології.

Лекційне заняття – 2 години

1.Предмет і об‘єкт пізнання соціології. Поняття соціального.

2.Соціологія та інші науки про суспільство.

3.Структура соціології.

4.Теоретичні засади соціології.

5.Функції, категорії та закони соціології.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Семінар – 2 години

1.Наука як система знань. Етапи наукового пізнання.

2.Предмет, структура та функції соціології.

3.Комплексний підхід до пізнання соціальних феноменів.

4.Закони й категорії соціології.

5.Методи та функції соціології.

Завдання для самостійної роботи по темі:

1.Предмет і об'єкт соціології.

2.Роль соціології в соціальному реформуванні суспільства.

3.Соціологія і ідеологія.

4.Місце соціології в професійній підготовці молодих спеціалістів.

5.Поняття соціологічного дослідження.

6.Соціологічні методи збору соціальної інформації.

7.Етапи соціологічних досліджень.

8.Структура програми досліджень.

9.Поняття генеральної та вибіркової сукупності, принцип репрезентативності.

10.Порівняльна характеристика методів інтерв‘ювання та

анкетування.

Основні терміни та поняття:

соціологія, соціум, соціальний закон, категорії соціології, предмет соціології, об'єкт соціології, методи соціології, функції соціології;

172

література: [2, 6, 8, 10,13,16,18,20,21,23]

Тема. Соціальна структура суспільства

Лекційне заняття – 2 години

1.Соціальна структура як сукупність взаємопов'язаних і взаємодіючих груп та відносин між ними.

2.Основні елементи соціальної структури. Типи соціальної

структури.

3.Стратифікація соціальної структури. Теорія стратифікації

4.Теорії соціальної аномії в західній соціології.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Семінар – 2 години

1.Визначення суспільства. Основні ознаки суспільства.

2.Основні концепції виникнення суспільства.

3.Суспільство як базова категорія соціології.

4.Основні теорії соціальної структури суспільства.

Завдання для самостійної роботи по темі:

1.Сучасний світ: постіндустріальне (інформаційне ) суспільство.

2.Співвідношення понять "суспільство", "держава", "громадянське

суспільство".

3.Основні методологічні підходи до розгляду суспільства.

Основні терміни та поняття:

суспільство, громадянське суспільство, типи суспільства, аграрне суспільство, індустріальне суспільство, постіндустріальне (інформаційне) суспільство, модернізація, глобалізація;

Література: [1, 2, 3, 6, 8, 9, 10,13,16,18,20,21,23-28]

Тема: Соціологія особистості.

Лекційне заняття – 2 години

1.Особистість як система й суб'єкт соціальних відносин.

2.Основні компоненти структури особистості: цінності, потреби, інтереси, мотиви, мета, поведінка.

3.Соціологічні теорії особистості

4.Соціалізація особи , фази та стадії соціалізації. Соціопсихологічні механізми соціалізації.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Семінар – 2 години

1.Суть понять: людина, індивід, особистість у структурі гуманітарних наук.

2.Основні теорії особистості.

3.Соціальна структура особистості.

4.Соціалізація особи , фази та стадії соціалізації. Соціопсихологічні механізми соціалізації.

5.Інститути соціалізації.

173

Завдання для самостійної підготовки по темі:

1.Теорія статусу та рольової поведінки;

2.Парсонс про систему координат діяльності.

3.В. Ядов Символічні та примордиальні солідарності.

4.Соціальні якості людини.

5.Види соціальної поведінки за Мертоном.

6.Теорія девіації.

Сновні терміни та поняття:

людина, індивід, особистість, соціалізація, соціальні якості людини, інститути соціалізації, статус, рольова поведінка.

Література: [2, 3, 4, 5, 7, 8, 9, 12,13, 14, 16, 18, 20, 21, 23-33]

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

1.Наука як система знань.

2.Етапи наукового пізнання.

3.Предмет та об'єкт соціології.

4.Структура соціологічної науки за Мертоном.

5.Закони й категорії соціології.

6.Комплексний підхід до пізнання соціальних феноменів.

7.Місце соціології у системі суспільствознавчих наук.

8.Методи та функції.

9.О. Конт - основоположник соціології.

10.Теорія соціальної еволюції Г. Спенсера.

11.Соціально-історичний детермінізм К. Маркса.

12.Теоретичні джерела соціології Е. Дюркгейма.

13.Розуміюча соціологія М. Вебера.

14.Соціологічна концепція П. Сорокіна.

16.Суть понять: людина, індивід, особистість у структурі гуманітарних наук.

17.Соціальні якості людини.

18.Соціальна структура особистості.

19.Основні теорії особистості.

20.Теорія статусу та рольової поведінки.

21.Типологія статусів.

22.Характеристика ролей за Парсонсом.

23.Види соціальної поведінки за Мертоном.

24.Соціалізація особи.

25.Фази соціалізації.

26.Стадії соціалізації.

27.Інститути соціалізації.

28.Соціо-психологічні механізми соціалізації.

29.Визначення суспільства.

30.Основні ознаки суспільства.

174

31.Основні концепції виникнення суспільства.

32.Теорія ―модернізації‖.

33.Громадянське суспільство.

34.Поняття соціальної структури.

35.Базові елементи соціальної структури.

36.Поняття та ознаки соціальної групи.

37.Поняття та ознаки соціальної спільноти.

38.Співвідношення понять соціальної групи та соціальної

спільноти.

39.Соціально-класова теорія соціальної структури суспільства.

40.Семистратова система стратифікації.

41.Теорія ―середнього класу‖.

42.Поняття соціальної організації.

43.Поняття Синергії.

44.Формальні й неформальні організації.

45.Бюрократія як соціальне явище.

46.Позитивні та негативні риси бюрократії за М. Вебером.

47.Поняття соціального інституту.

48.Умови виникнення та функціонування процесу соціалізації.

49.Типологія соціальних інститутів.

50.Функції соціальних інститутів.

51.Дисфункції соціальних інститутів.

52.Поняття суспільних відносин.

53.Основні форми суспільних відносин.

54.Місце соціальних відносин у системі суспільних відносин.

55.Поняття соціальної взаємодії, основні теорії соціальної

взаємодії.

56.Теорія соціальної дії.

57.Соціальний конфлікт як форма взаємодії.

58.Структура соціального конфлікту.

59.Стадії конфлікту.

60.Функції конфліктів.

61.Причини конфліктів.

62.Типологія конфліктів.

63.Розв'язання конфлікту.

64.Поняття соціологічного дослідження.

65.Конкретно-соціологічні методи досліджень.

66.Типологія соціологічних досліджень.

67.Етапи соціологічних досліджень.

68.Структура програми досліджень.

69.Поняття генеральної та вибіркової сукупності.

70.Зміст та функціональне навантаження питань анкети.

175

XIII. ЛОГІКА

Логічні закони і методи відіграють принципову роль в юридичній теорії та практиці. Юридична діяльність відзначається не лише певними процесуальними діями, але й інтелектуальною взаємодією – дискусією осіб, втягнених до процесу обговорення та вирішення правових проблем, правового пізнання, встановлення істини та її реалізації. Фундаментальною підвалиною всієї юридичної діяльності виступає такий принцип логіки, як обґрунтованість. Адже усі рішення правника повинні бути строго доказові та чітко аргументовані. Через це на межі логіки та юриспруденції виникла така дисципліна, як юридична логіка.

Юридична логіка вивчає закони і форми юридичного мислення, спрямованого на пошук істини, навчає, як у процесі юридичної діяльності правильно будувати умовиводи, доведення, прищеплює вміння правильно оперувати поняттями й судженнями, застерігає від можливих логічних помилок. Незнання її законів та правил, невміння користуватися ними в процесі правового дослідження нерідко призводять до різноманітних логічних помилок, котрі в професійній діяльності юриста одночасно виявляються юридичними помилками. Тому законодавець визнав за необхідне закріпити вимоги основних законів логіки в нормах права, перевести їх до рангу нормативних вимог.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ

Абстрактне мислення – це вища форма активного відображення дійсності, яка полягає в цілеспрямованому, опосередкованому, узагальненому відображенні істотних зв‘язків.

Відчуття – перша елементарна форма чуттєвого пізнання зовнішнього світу. Відчуття дають безпосереднє відображення дійсності. Предмети і явища навколишнього світу, діючи на органи чуття людини, викликають різні відчуття – зорові, слухові, дотикові. Відчуття відображають окремі ознаки, властивості, якості речей. На основі відчуттів виникають сприйняття.

Диз’юнкція — вид складних суджень, в яких міститься певна альтернатива. Оскільки сполучник ―або‖, який є аналогом оператора диз‘юнкції, має два значення, диз‘юнктивні судження бувають двох видів: прості і строгі (сильні). У першому випадку диз‘юнкція використовується для позначення альтернатив, які не виключають одна одну (вони можуть бути одночасно істинними, але не можуть бути одночасно хибними). У другому випадку диз‘юнкція використовується для позначення ситуації, коли ці альтернативи є такими, що виключають одна одну (вони не можуть бути одночасно істинними і не можуть бути одночасно хибними).

Еквіваленція — вид складних суджень, які будуть істинними у тому разі, коли збігатимуться істиннісні значення тих суджень, із яких вони складаються, тобто тоді, коли обидві її частини будуть або разом істинні, або разом хибні. Оператор еквіваленції позначається символами: ―↔‖, ―≡‖. Аналогом оператора еквіваленції в українській мові є сполучник ―якщо і

176

тільки якщо..., то...‖.Екзистенційні судження є окремим видом атрибутивних суджень, в яких ідеться про наявність або відсутність самого предмета думки.Предикат них позначається словами: ―існує‖ (―не існує‖), ―є‖ (―не є‖), ―був‖ (―не був‖) тощо.Елементарні (прості) судження містять у своїй структурі лише один суб‘єкт і один предикат.

Закони логіки – об‘єктивні суттєві зв‘язки між думками.

Імплікація (матеріальна імплікація) є складним умовним судженням,що складається з двох частин (вони, в свою чергу, можуть бути простими або складними судженнями). Перша частина імплікації є умовою (основою, антецедентом), а друга — наслідком (консеквентом).

Кон’юнкція — вид складних суджень, які будуть істинними лише у тому разі, коли всі їх складові частини (їх може бути дві чи більше) будуть представлені істинними судженнями. Основним аналогом оператора кон‘юнкції в українській мові є сполучник ―і‖.

Логіка – наука про абстрактне мислення: закони мислення та логічні

форми.

Логіка висловлювання – це перша складова математичної логіки, котра досліджує операції із висловлюванням у цій логіці розуміється будь-яка пропозиція, стосовно якої можна сказати, що вона або істинна або хибна.

Логіка предикатів – розділ математичної логіки, який досліджує операції про висловлювання, розчленовані на суб‘єкт та предикат.

Метод логіки (формалізація) – це створення формальних аналогів, що відповідають висловлюванню природною мовою.

Мова – знакова система, необхідна умова виникнення думки і процесу мислення. За допомогою мови відбувається перехід від сприймання й уявлення до понять, здійснюється формування узагальненої думки; матеріальна оболонка думки, засіб спілкування людей.

Поняття – це форма мислення, яка віддзеркалює предмет у його суттєвих ознаках.

Призначення формалізації – є описом міркування та виявлення правильних схем міркування, діагностики неправильних міркувань.

Судження – це форма мислення, в якій що-небудь стверджується або заперечується про предмет думки.

Сприйняття – це дещо складніша, ніж відчуття, форма пізнання дійсності. Сприйняття є віддзеркалення предметів і явищ у їх наочній цілісності. На базі сприйняття і відчуттів виникають уявлення, у яких відтворюються відчуття і сприйняття.

Уявлення – це чуттєвий образ тих предметів і явищ, які людина сприймала раніше. Уявлення виникають із чуттєвих сприймань, але, на відміну від них, вони безпосередньо не пов‘язані з предметами. Утворення уявлень не потребує безпосернього впливу речей на органи чуттів у даний момент.

Умовивід – це форма мислення, в якій з одного чи більше суджень виводиться нове судження – висновок.

Формальна логіка – наука про форми, закони, прийоми та методи абстрактного мислення, вивчаючи мислення з боку його логічної структури, відхиляється від конкретного змісту думки, це логіка, що вивчає структуру мислення, досліджує закони будови нашої думки.

177

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

1.Бандурка О.М., Тягло О.В. Курс логіки. — Х.: Вид-во Ун-ту внутрішніх справ України, 1999. —164 с.

2.Бочаров В.А., Маркин В.И. Основы логики. – М., 2007. – 235 с.

3.Гвоздик О.И. Логика. — К.: НАВСУ, 1994. — 300 с.

4. Гринів О. Логіка : курс лекцій . - Л. : Тріада плюс, 2010. - 139 с. 5 Гетманова А.Д. Логика. – М., 2007. – 337 с.

6.Жоль К.К. Вступ до сучасної логіки. — Кобеляки: „Кобеляки‖,

2001. —128 с.

7.Жоль К.К. Логика для юристов. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2008. —287 с.

8.Иванов Е.А. Логика. – М., 2007. – 321 с.

9.Ивин А.А. Логика. – М., 2009. – 320 с.

10.Ивин А.А. Логика для юристов. — М.: «Гардарики», 2008. — 288 с.

11.Ивин А.А. Логика и теория аргументации: элементарный курс. – М., 2007.

12.Ивин А.А., Никифоров А.Л. Словарь по логике. – М., 1998. - 268 с.

13.Ивлев Ю.В. Логика. – М.: «Дело», 2010. – 264 с.

14.Карамишева Н.В. Логіка (теоретична і прикладна) : навч. посіб. –

К. : Знання, 2011. – 455 с.

15.Конверський А.Є. Логіка: Підручник для студентів юридичних факультетів. — К.: «Центр навчальної літератури», 2004. — 304 с.

16.Курбатов В.И. Логика для юристов. – М., 2007. - 362 с.

17.Светлов В.А. Современная логика. – Санкт-Петербург: «Питер»,

2006. — 400 с.

18.Титов В.Д., Цалін С.Д., Невельська-Гордєєва та ін.; За заг. ред.. проф. Титова В.Д. Логіка. – Х.: Право, 2005. — 208 с.

19.Тер-Акопов А.А. Юридическая логика. — М.: «Омега — Л», 2006. — 256 с.

20.Хоменко І.В. Логіка: теорія та практика. — К.: Центр учбової літератури, 2010. — 400с.

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

Тема 1. Предмет логіки (юридичної логіки) та її практичне значення. Поняття як форма мислення.

Лекція – 2 години

Міркування як предмет вивчення логіки. Особливості юридичного мислення. Чуттєве пізнання і абстрактне мислення. Специфіка абстрактного мислення; його теоретична і практична значимість. Властивості юридичного мислення: нормативність, системність. Ціннісно-оцінковий характер правового мислення, його зв‘язок з прагненням до встановлення істини у справі. Основні етапи правового мислення: від формулювання юридичних проблем до їх вирішення. Поняття про засоби юридичного мислення.

Юридична логіка як наука. Схеми, форми професійних міркувань юристів як предмет юридичної логіки. Виявлення методів досягнення істини шляхом міркувань як мета логіки. Співвідношення логіки з іншими науками про мислення. Єдність та багатоманітність логічних теорій. Логічна

178

коректність мислення як відповідність предмету думки. Логіка як наука про критерії та регулятиви вивідного знання.

Історичні етапи розвитку логічного та юридично-логічного

знання.

Формалізація як метод дослідження структури міркування: його суть, можливості та межі застосування. Формалізація юридичного мислення. Поняття формалізації. Рівень формалізації знання та широта її застосовності. Умови ефективності використання методу формалізації. Основні принципи побудови формалізованих міркувань. Логіко-формальний характер мислення юриста. Формальна логіка як найважливіший засіб юридичного мислення. Принципи юридичного мислення.

Логіка і мова. Логіка і юридична мова. Мова як засіб вираження інформації. Порівняльна характеристика природної та формалізованої мов. Семіотика як наука про знаки. Виміри і рівні знакового процесу. Загальна характеристика логічної структури юридичної мови. Складові частини мови правових приписів.

Логічне моделювання юридичного мислення. Логічне моделювання як засіб мислення. Слідчий експеримент та ретроспективне уявне моделювання. Перспективне уявне логічне моделювання як методологія побудови плану розслідування злочину.

Поняття як форма мислення. Особливості відображення світу у поняттях. Мислення як оперування поняттями. Місце понять у структурі процесу мислення.

Способи мовного вираження понять. Основні логічні прийоми формування понять: аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення.

Загальна характеристика поняттєвого апарату юриспруденції як базису правової науки та практики.

Зміст і обсяг поняття. Ознаки предметів думки та їх різновиди (істотні та неістотні, відмітні та невідмітні). Зміст поняття як основа об‘єднання предметів думки у загальний клас. Смисл вимог необхідності та достатності елементів, які складають зміст поняття.

Обсяг поняття як множина предметів думки. Класи, підкласи, елементи класу. Відношення належності елемента до класу та включення класу до класу. Кваліфікація злочину як встановлення належності елемента до класу. Логічні механізми ідентифікації в юридичній галузі.

Закон оберненого відношення між обсягом та змістом поняття. Узагальнення та обмеження понять.

Види понять. Поділ понять за кількістю елементів обсягу (порожні, одиничні, загальні), за типом (якістю) відображуваних явищ (конкретні, абстрактні), за характером вказування елементів змісту (позитивні, негативні), за можливістю самостійного визначення (відносні, безвідносні).

Відношення між поняттями. Порівнянні та непорівнянні поняття. Сумісність і несумісність порівнянних понять. Типи сумісності: рівнозначність (тотожність), перетин (перехрещення), підпорядкування. Типи несумісності: співпорядкування (співпідпорядкування), протилежність, суперечність. Колові схеми Ейлера як засіб вираження відношень між поняттями. Співвіднесення юридичних понять і проблема «конкуренції норм права».

179

Операції з обсягами (класами) понять: перетин (перехрещення), об‘єднання, різниця класів, доповнення. Основні закони логіки класів: комутативність і асоціативність операцій перетину та об‘єднання; закони дистрибутивності, поглинання тощо.

Операції з класами юридичних понять.

Дефініція (визначення) поняття. Номінальні та реальні дефініції. Явні та неявні дефініції. Дефініція через найближчий рід та видову ознаку. Правила явної дефініції. Помилки, можливі у дефініції. Неявні дефініції: контекстуальні, індуктивні, через аксіоми. Логічна правильність дефініцій юридичних понять як умова ефективності правозастосовчої практики. Норми дефініції.

Прийоми, подібні до дефініції: опис, характеристика, пояснення за допомогою прикладу тощо.

Легальні дефініції. Синтетичні та аналітичні дефініції. Значення логіки дефініцій для юридичної теорії та практики.

Поділ (класифікація) понять. Види поділу: за видозміною ознаки, дихотомічний поділ. Правила та можливі помилки поділу.

Поділ юридичних понять. Роль логіки класифікацій у праві.

Тема 2. Судження та його роль в юриспруденції. Умовивід як форма мислення.

Лекція – 2 години

Загальна характеристика судження. Судження як форма мислення.

Істиннісні значення судження. Судження та речення. Норма права як судження. Логічні особливості нормативних суджень. Логічна структура юридичної норми. Співвідношення цінності та істинності правової норми. Основні форми представлення юридичної норми.

Структура елементарного висловлювання. Терміни висловлювання (суб‘єкт і предикат). Стверджувальна (позитивна) і заперечна (негативна) зв‘язки. Квантифікація висловлювань.

Прості судження та їх види. Підстава поділу суджень на прості та складні. Класифікація простих суджень за якістю та кількістю. Колові схеми відношень між термінами в категоричних судженнях. Розподіленість термінів у судженнях.

Істиннісні відношення між простими судженнями. Відношення сумісності: еквівалентність (тотожність), логічне підпорядкування, часткова сумісність (субконтрарність). Відношення несумісності: суперечність (контрадикторність), протилежність (контрарність).

Внутрішні та зовнішні вимоги до істинності норми права. Співвідношення істинності норми права з її ефективністю у правозастосовчій діяльності.

Поняття «матеріальної порівнянності» суджень. «Логічний квадрат» та правила співвіднесення матеріально порівнянних висловлювань.

Основні різновиди логічного зв‘язку простих висловлювань у рамках складних суджень. Кон‘юнкція як вимога одночасної істинності висловлювань. Диз‘юнкція як заборона одночасної хибності судженьскладових. Сильний (строгий) та слабкий (нестрогий) різновиди

180